Школа. Записки дивака

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Версія від 01:06, 8 квітня 2026, створена Perohanych (обговорення | внесок) (Скасування редагування № 41911 користувача Perohanych (обговорення))
Обкладинка книжки

"Школа. Записки дивака" — книга Сергія Іващенка.

Книга розповідає про навчання автора у школі на Дослідній станції (1947-1954) і Носівській школі № 1 (1954-1957), містить авторські характеристики вчителів того часу.

Вихідні дані

Школа. Записки дивака. — Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 48 сторінок.

Тираж 100 примірників.

Анотація

Школа — що це? Це місце, де ніжне дитинство вперше зустрічається з суворим життям. Школа це — така cooi Альма-матер для більшості молодих людей.

Коли проходить рік, п'ять, десять ... по закінченні школи кого з випускників школи «тягне» зустрітись з вчителями? Інженерів, вчителів, лікарів, полковників — учнів, які «відбулись». У «трієчників» те бажання, як правило, — відсутнє. Яких вчителів випускникам хочеться бачити? Тих, яких поважають, та ще й люблять.

Зміст

ВАЛЕРІЙ ГРИГОРОВИЧ ШТЕПУРА

Третій вчитель фізкультури — Валерій Григорович Штепура вправи зарядки виконував спокійно, без зайвої метушні і старанності, і взагалі він був людиною добродушною, на фізкультурника мало схожою. Він, мабуть, не був носівчанином, бо розмовляв російською мовою, що не було типовим для уродженців Носівки. Люди діляться на прагматиків та романтиків, причому прагматиків набагато більше, ніж романтиків. Так ось звичайний вчитель фізкультури Валерій Григорович був таким собі — романтиком. Він любив шахи. Він не був керівником шахового гуртка в Будинку піонерів, там шахового гуртка не було, не вів гуртка в школі, в ті роки на це не виділялись кошти, і не було навіть вільної кімнати для такого гуртка. Він на протязі кількох років організовував і проводив щорічні шахові турніри на першість школи. Він приносив свою шахову дошку з фігурами в школу, закликав учнів приносити свої шахи, і турніри потихеньку проходили. Сергій, коли довідався про турнір, відразу записався. Ігри проходили на підвіконнях коридору, бо всі класні кімнати були зайняті, школа була перевантажена, уроки проходили в дві зміни. Партії грались до початку уроків другої зміни, носівчани могли грати й після закінчення уроків, після 20-ої години. Охочих грати в турнірі виявилось 28 шахістів. Грали з січня по травень. Сергій виїрав 19 партій, дві партії програв - Зеленяку, прогавив 2-ходовий виграш ферзя в кращій позиції, та Сашку Шелесту. Та партія гралась на підвіконні, Сергій взяв чорними у ферзевому гамбіті пожертвуваного пішака, втримав його, та... продзвенів дзвоник на зарядку, Володимир Захарович (він проводив зарядку), почав виганяти всіх на зарядку: «Кончайте шахмати», йому сказали: «Дайте дограти, це вирішальна партія першості школи», він не вгамовувався, Сергій поспішив, нашвидку необдумано пожертвував слона, чим Сашко холоднокровно скористався, і виграв партію. Шелест - І місце - 22,5 очка з 27-и, II місце Сергій - 22 очка.

ГАЛИНА ДМИТРІВНА НАЗАРЕНКО

Гарним вчителькам — майстрам своєї справи інколи буває притаманний один суттєвий недолік, — вони надто ревно люблять свій предмет: математику, фізику, чи хімію. Зустрічається з такою вчителькою батько, чи мати одного з учнів і питає: «Як встигає з вашого предмету мій син? (про дочок такі розмови бувають не їдкими частими), як веде себе під час уроків?» Все в порядку, він здібний, тільки вашому синові треба більше уваги приділяти математиці, (фізиці, хімії).

Отак майже кожен вчитель, як той кулик, — хвалить свої комиші. Кожна гарна вчителька бажає, щоб учні любили її предмет. І не робіть спроб (боронь Боже!) заперечувати такій вчительці: «Йому — синові ваша математика (фізика, хімія) не дуже до вподоби, він любить лише географію, музику, чи шахи». Коли вчителька помітить в учня наявну нелюбов до його предмета, це може бути сприйняте, як особиста образа їй — вчительці, і відтоді щоденна «помста» такому учневі буде помітною «неозброєним оком». Ця властивість притаманна на 95 відсотків вчителькам — жінкам, а не чоловікам.

Такі вчительки траплялись авторові не один раз на його життєвому шляху. «Ідеальний учень» з точки зору такої вчительки — той, який: 1. Відмінно знає предмет; 2. «Заглядає в рота вчительці», ловить кожне її слово.

Вчитель — професіонал, як правило, є гарним психологом, і за місяць-другий занять бачить — буде з того, чи іншого учня гарний математик (фізик, хімік), чи ні, приблизно так: 1. Наука хімія втратить, якщо цей учень піде іншим шляхом — такі учні зустрічаються вкрай рідко. 2. З цього учня хіміка не буде, — нічого страшного немає, я як могла навчила його якимось азам хімії, ті знання йому стануть у пригоді, хай іде по життю своїм шляхом — щасливої дороги. 3. А цей хай іде — куди захоче, тільки — не в хімію. Хімія йому «протипоказана», і він їй «протипоказаний». Якщо вчитель, або вчителька не ображається на учня, який не є закоханим в її математику (фізику, хімію), — той вчитель є ідеальним вчителем.

Таким вчителем і була Галина Дмитрівна Назаренко. Галина Дмитрівна була вчителькою хімії, прекрасним знавцем своєї справи. Це звучить, як штамп, але вона була вчителькою від Бога. Вона була вимогливою й суворою до учня, який не розумів очевидних речей, і, разом з тим, їй зовсім не властиві були вищеназвані недоліки. Кожен її учень: відмінник і «сіра миша» відчував бажання вчительки — щоб всі якнайкраще знали хімію, і любили її за це.

Хімія не входила до Сергієвих улюблених предметів. Галина Дмитрівна це швидко помітила, але помітила, що він досить кмітливий, і вони прекрасно «терпіли» один одного, і на екзамені з хімії, в десятому класі, вона явно бажала, щоб він отримав «4», задала йому для допомоги легке запитання, а він не відповів, і вона з явним співчуттям, навіть з жалем поставила йому трійку. Він був зворушений її добрим ставленням, і за трійку абсолютно не образився. Головне, що все справедливо. Сергій не раз згадував добрим словом Галину Дмитрівну. Він тричі складав екзамен з хімії на вступних екзаменах до інституту, і щоразу отримував — «4», а потім, навчаючись в інституті, не мав проблем з заліком з органічної хімії, а також з екзаменом з біохімії — «4».

«Трійки» Галини Дмитрівни цілком вистачало для четвірки Київського державного інституту фізичної культури.

Сергій пригадав один курйозний епізод з навчання в інституті фізкультури. Поруч з ним здавав залік з органічної хімії випускник школи тренерів при КДІФКу, майстер спорту з важкої атлетики Микола Чуркін. Сильний та добрий хлопець, але дещо «обмежений в своїх розумових здібностях». В органічній хімії він зовсім не «петрив», і викладачка хімії Клавдія Іванівна Ханіна, яка, до речі, вчила його хімії в школі тренерів, «тягнула» його. Вона запропонувала йому написати формулу води, — щоб він хоч щось розповів їй з хімії. Він з задоволенням («обижаешь, начальник»), виконав.

Отримано з https://wikinosivka.info/index.php?title=Школа._Записки_дивака&oldid=41912