Стратілат Микола Іванович
Микола Іванович Стратілат (народився 6 червня 1942 в селі Макіївка) — художник-графік, народний художник України.
Редактор журналу «Народна творчість», доцент Інституту прикладного мистецтва та дизайну ім. Бойчука. Український графік, автор книг-альбомів «Храм і духовність», «Поезія в образах». Автор майже 200 екслібрисів, ілюстрував близько 100 книг. У тому числі твори Т. Шевченка, В. Сосюри, М. Рильського,Л. Українки, В. Симоненка та інших. Цикли і серії його робіт: «Купальські пісні», «Седнівська осінь», «Мир землі моїй», «Пісня про Київ», та інші. За художнє відтворення архітектурних памяток м. Києва художник нагороджений орденом Святого архістратига Михайла від Української Православної церкви та патріарха Філарета.
Освіта
Закінчив Київське художньо-ремісниче училище №16, спеціальність альфрейний живопис (1961).
Закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова (1972).
Творчість
Значне місце у творчому доробку займають ілюстрації до книг видатних українських письменників: Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Рильського, В. Симоненка, Б. Олійника. Чільне місце у нього також займає шевченківська тема взагалі та шевченківські місця в Києві. Зокрема, втрачені пам'ятки Києва, мальовничі куточки України, які любив зображувати колись Шевченко (Київщина, Чернігівщина, Седнів). Одні з перших робіт з цієї серії виконав ще студентом, перебуваючи на пленері разом з Миколою Трегубом, який також навчався у Київсьому училищі №16.
Сам митець казав про Київ: "Без цього міста, без його мальовничих околиць, архітектурних оздоб, без його крутих пагорбів та ярів, порослих дерезою, барвінком, медяницею, диким часником, по яких пролягли доріжки та стежки, без його древніх святинь може не було б мене, як художника. Київ кликав, вчив, виховував, відкривав переді мною свої величезні образи, сторінки історії, і я потроху став киянином".
Закоханість у Київ знайшла відображення у серії гравюр "Пісня про Київ" із зображенням історичних пам'яток "матері міст руських", що її створював Стратилат до 150-річчя міста. Микола Стратилат належить до числа відомих та улюблених митців, левова частка його творчості постає у жанрі пейзажу, приваблює романтичними мотивами, ліричними образами, віртуозною граверською технікою. Вона породжена глибинними традиціями народно-пісенного мистецтва, шанобливим ставленням автора до історичного минулого та національних старожитностей і, звичайно, є щирим відлунням серця, захопленого навколишнім світом і життям.
До 1000-річчя введення християнства на Русі-Україні художник показав персональну виставку творів з циклу Київ. Сторінки історії", яку склали понад 30 графічних аркушів, ретельно вивірених історично, зазначає Ігор Шаров. Цю ж виставку разом з каталогом Стратилат представляє і в Римі і в США, і в Німеччині. Цей цикл гравюр відрізняється від попередніх серій, та головна змістовна лінія творчості художника, що полягає в постійному ствердженні краси, як ідеального стану життя і природи, тут не лише зберігається, а й набуває ще більшої насиченості емоційних начал. Одні аркуші цього циклу більш ліричні ("Андріївська церква", " Троїцька надбрамна церква Лаври", "Кирилівська церква"), інші - дещо стримані ("Залізна церква", "Микільський військовий собор"), проте їхня побудова й образність завжди свідчать про цілісність, послідовність творчих і моральних переконань художника.
Співпрацює М. Стратілат і з сучасними авторами. У 2012 році вийшла книга молодої письменниці Тетяни Череп «Із саду — дві стежини» (художньо-документальна повість, етюди) видавництва «Дія», автором ілюстрацій до якої є М. Стратілат.
Серед втілених у графічних образах М. Стратілатом втрачених пам'яток церква Різдва на Подолі, у якій відбулося 1861 р. панахида за Т Шевченком.
Серія робіт митця "Свята земля" виконана до 2000-ліття Різдва Христового. "Свята земля" охоплює не тільки краєвиди, якими ходив Христос, але й унікальні київські храми, незабутні пейзажі та місця, де апостол Андрій Первозванний поставив хреста.
Основні твори:
серії — «Знищені святині Києва» (1983–1986), «Ноктюрни над Десною» (1984–1985), «Поезія в образах» (1987–1990), «Свята земля» (1999).
Основні напрями роботи:
- станкова гравюра
- книжкова ілюстрація
- екслібрис
Тиша і грім Миколи Стратілата
- Нарис Петра Медведя у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.
На початку шістдесятих з благословення матері, з любов'ю і добром у серці від села Макіївки, що розкинулось у перелісках моєї, рідної Носівщини, Микола прийшов до людей, щоби радувати їх серця своїм мистецьким талантом.
Я пам'ятаю його перші акварелі у журналі «Ранок». Так несподівано і так бентежно увірвався він тоді у наше буденне життя. Зливою весняних почуттів, першим спогадом догораючого літнього дня, золотим сплеском осені над Остром... Прийшов, торкнувся своїм серцем наших сердець і запалив любов'ю своєї свічі наші душі.
Ми – земляки, не тільки чернігівчани, а й всі шанувальники Миколи Стратілата, були свідками, як з року в рік розквітав талант самобутнього художника. Десятки творчих виставок і проілюстрованих книг видатних українських письменників, серед яких – Т. Шевченко, Леся Українка, М. Рильський, А. Малишко, Б. Олійник, В. Симоненко. Особлива гордість митця – художні альбоми станкової гравюри, книжкових ілюстрацій, екслібрисів «Поезія в образах», «Свята земля», «Ноктюрн над Десною» та інші.
І завжди, незважаючи на перепони владних структур і життєві негаразди, митець ніколи не зраджував Україні та Великому Кобзарю. Про це пишуть Миколі Стратілату численні його шанувальники.
- «Ваше мистецтво дихає благородством і чистотою, тихо сяє діамантом вранішньої зорі». Читаю ще один запис: «Щиросердечна вдячність Вам, що не розгубили на життєвих дорогах свою святість, пронесли незамулену чистоту свого серця, зберегли високу духовність і шляхетність свого таланту...».
Ці рядки із книги вражень під час виставки творів Миколи Стратілата у залах Національного музею Тараса Григоровича Шевченка.
Все, що виходить із-під різця художника, освячено великою любов'ю до України, до її людей, до рідної землі чернігівської. Графіка Стратілата – то тиша і грім художника, його роздуми, світлі і ліричні, а часом – сумні і тривожні. Про непросту долю нашої держави, її минуле і сьогочасне.
Особливо злободенні його твори нині, коли Україну роздирають владні негаразди, коли у суспільстві повсякденно спостерігається спустошення душ, росте зневіра, ненависть і байдужість людей.
До цього слід додати, що ім’я видатного художника давно відоме не тільки на теренах України, а й у всьому світі. Він автор багатьох картин, які отримали визнання на міжнародних виставках у Парижі, Римі, Будапешті, Празі. Особливою темою його творчості є серія робіт «Знищені святині Києва», які виставлялися у Ватикані, США, Німеччині.
Коли вдивляєшся в художні твори Миколи Стратілата, відчуваєш, що Всесвіт – Земля – Людство мають свою душу. І всі потрясіння, війни, трагедії є відлунням стану душі людини. Ось чому художник у своїх творах надає особливої уваги відродженню духовних джерел, національних святинь України. І, як мудро сказала одна із шанувальниць Миколи Стратілата Ольга Батрак, – «його творчість воскрешає Храм у людській душі...»
Про самого Миколу Івановича можна розповідати багато. Перш за все, як людину, яскраву особистість, що своєю аурою і талантом від Бога висвітлює все довкола. Він і в повсякденних буднях такий же мрійний романтик, частіше гнівний бунтівник, як і в своїх композиціях.
Пишу ці рядки, а перед очима портрет моєї матері. Такі рідні, незабутні лагідні очі, на вустах засмучена посмішка. У напружених, тонких, як молитва, руках букет чорнобривців. Поряд в бузку наша хата, а над хатою високо у небі лелечиха. То зболіла мамина душа відлітає у далекі світи...
Цю гравюру Микола Іванович приніс мені після смерті матері. Він у ті тяжкі дні одним із перших зрозумів мою непоправну втрату і як зміг підтримав у тяжку годину.
Пам'ятаю, як три роки тому ми приїхали у Макіївку – рідне село Миколи Стратілата на презентацію його книги «Поезія в образах». Це було незабутнє свято не тільки для земляків, що зібралися у приміщенні школи, а й для мистецтвознавців з Києва, які давно вже зарахували Стратілата у когорту найвидатніших графіків України.
Особливо нас вразили слова вчительки, яка знала Миколу Івановича ще босоногим хлопчиком. Вона вже тоді назвала свого талановитого учня народним художником і достойним сином свого народу.
Напевно, легко і просто називати себе сином народу, але далеко не кожному випадає бути достойним цього високого імені. Легко і просто говорити про свою любов до України, але важко і не кожному вдається справді любити її.
Микола Стратілат своїм талантом, прикладом свого життя змусив нас, грішних, повірити, що це йому вдалося...
Петро Медвідь, заслужений журналіст України.
