Скороход Катерина Василівна
Скороход Катерина Василівна
Скороход Катерина Василівна народилася в в 1903 році в Мрині, у родині селянки Христини Іллівни та купця з Ніжина Скорохода Василя Васильовича.
Христина Іллівна на той час вважалася грамотною жінкою, бо закінчила двокласну церковно-приходську школу. Завдяки природному розуму, кмітливості вона успішно допомагала у справах свого чоловіка.
Василь Васильович Скороход був освіченою людиною. Він закінчив Ніжинську гімназію та Комерційне училище в Санкт-Петербурзі. А оженився на селянці, бо була вона красива, розумна, скромна. Подружжя мріяло дати якнайкращу освіту доньці Катерині та сину Івану. Але в сім'ю прийшло велике горе. Раптово помер Василь Васильович, якому було лише 37 років. Над гробом чоловіка 27 річна красуня-удова поклялася присвятити життя дітям, як там не було, дати їм освіту.
Жили бідно, сутужно. Дід Ілля долею онуків не дуже переймався. Виділив родині шмат землі – живіть, як знаєте. Літом діти з 10-річного віку працювали з матір'ю в полі, щоби прохарчуватися. Восени наймали в Ніжині кімнатку.
Мати ходила на поденну роботу, а діти навчалися в гімназії. Незважаючи на бідність, навчалися на відмінно. Катерина Василівна закінчила 5 класів гімназії, Мринську вчительську семінарію, а в 1930-х роках – Ніжинський педінститут, одержавши диплом з відзнакою.
Її брат Іван Васильович Скороход після гімназії закінчив семінарію, два роки працював вчителем. Потім з відзнакою закінчив Харківський медичний інститут. До Другої світової війни захистив кандидатську дисертацію, а в повоєнні роки став доктором медичних наук. Працював викладачем Львівського медінституту.
Христина Іллівна виконала свою обіцянку – діти одержали освіту, про яку мріяв їх батько.
У 1924 році Катерина Василівна вийшла заміж за Черв'яка Василя Васильовича, який був першим секретарем ВЛКСМ Мринського району (Мрин один-два роки іменувався райцентром), а пізніше – директором школи, вчителем.
У цій інтелігентній родині усі були книголюбами. Тут завжди можна було взяти книгу, якої ще немає в сільській бібліотеці, та вже встигла придбати Катерина Василівна, якщо навіть на це витрачалися останні копійки. Була вона справжнім учителем літератури, педагогом найвищого рівня майстерності. Праце-любна, від природи обдарована, вона досконало володіла словом і на уроках і під час лекцій в клубі чи конторі колгоспу. А скільки стінгазет вона оформила в школі і в колгоспі – сама і за редактора і за художника, бо чудово малювала.
От лише власним дітям через зайнятість приділяла мало уваги. Для них було справжнім святом, коли мама вдома. Та, мабуть, приклад батька був найкращим вихователем. Син Євген і дочка Раїса училися відмінно, росли трудолюбивими, шанобливими, відпо-відальними. Обоє закінчили медінститут. Раїса Василівна 40 років пропрацювала лікарем у Прилуках, а Євген Васильович був головним лікарем однієї з лікарень на Сумщині.
У роки Другої світової війни родина Катерини Василівни вела підпільну роботу, була зв'язана з партизанським загоном «За Батьківщину». Розповсюджували листівки, передавали парти-занам медикаменти від підпільників з Ніжинського шпиталю, передавали в ліс теплий одяг, пекли хліб, допомогли багатьом сільським хлопцям та дівчатам уникнути відправки до Німеччини.
В будинку Скороходів по декілька днів лікувалися хворі партизани під наглядом лікаря Варвари Федорівни Мороз. В партизанському загоні було багато колишніх учнів Мринської школи: О.Коробко, З.Кравчук, М.Погорілко, Л.Остапенко, С.Остапенко, М.Овдієнко, Н.Желада, Б.Дейнеко, Г.Дейнеко та інші. Чимало з них вирушали в партизани прямо з будинку своєї вчительки. Сім'я жила в постійній тривозі, бо поруч квартирував німецький комендант. Неодноразово в будинку робили обшуки.
Потім заарештували чоловіка Катерини Василівни (через хворобу він не був на війні). З великими труднощами його вдалося визволити з носівської в'язниці, дякуючи старості села М.Погорілку (він теж був підпільником), та шанованому в селі вчителю німецької мови Олександру Івановичу Компанцю. Підпільна робота тривала аж до визволення Носівщини від окупантів.
Скороход Катерина Василівна була нагороджена медалями «За доблесну працю в період Великої Вітчизняної війни» та «20 років Перемоги». У 1952 і 1954 роках була нагороджена знаком «Відмінник народної освіти».
До останніх своїх днів Катерина Василівна була зігріта любов'ю та шаною не тільки своїх дітей та онуків, а й учнів які надсилали їй листи з Молдови, Ростова, Харкова, Київа інших міст.
Онук Віталій Євгенович продовжив династію лікарів, онука Олена Миколаївна Морозова працювала у видавництві художньої літератури в Київі, онук Сергій Миколайович Дерев'янко живе і працює в Москві. Він – генеральний директор видавництва «АСТ-прес». Друкована продукція цього видавництва представ-лена на міжнародних книжкових виставках в різних країнах світу. А ще Сергій Миколайович пише вірші та музику і на конкурсі бардівської пісні Московської області посів перше місце.
Як добре, що славному роду моєї вчительки немає переводу.
Надія Фурса, 1997 р.
