Костянтин Мокієвський
Мокієвський Костянтин Михайлович (? — 1709) — козацький політичний діяч, засновник с. Макіївки (1695), полковник, родич І. С. Мазепи.
Двоюрідний брат матері Івана Мазепи, полковник Київський (1691—1708), полковник Чигиринський (1708—1709). Активний учасник Азовсько-Дніпровських походів 1695—1696 і Північної війни 1700—1721. Мокієвський входив до найближчого оточення Івана Мазепи. Виступав меценатом православної церкви. Належав до самостійницького козацько-старшинського угруповання, що підтримало укладення українсько-шведського договору 1708.[1]
Біографія[ред. | ред. код]
Костянтин Мокієвський походив з родини білоцерківської шляхти. Матір гетьмана Івана Мазепи також була з роду Мокієвських, світське ім'я її було Марина.[2]
Київським полковником Мокієвський призначений Мазепою у 1691 році. Разом з полком брав активну участь майже у всіх воєнних акціях Гетьманщини. Так, як повідомляє Літопис Величка, влітку 1692 року його козаки були мобілізовані на відсіч кримської орди.[3] А у 1693 році козаки Київського полку разом з полком Семена Палія під Очаковом вбили 200 татар, взяли у полон 90 ординців і трьох їхніх старшин, та захопили 15 тисяч овець та 240 волів.[4]
1695 року полковник Київський заселив село Макіївку, яке належало родині Мокієвських—Мировичів до 1915 р.[5] У 1696 році частина козаків, залишених у Таванську, намагалася змістити Мокієвського за його відсутності, обравши полковником полкового хорунжого Сергія Солонину. У розташування козаків був надісланий генеральний хорунжий Юхим Лизогуб. Йому було наказано відновити порядок. Зачинателі перевиборів полковника утекли, інших покарали і відпустили. У 1708 році Іван Мазепа призначив Мокієвського Чигиринським полковником. В 1708—1709 Мокієвський в ранзі наказного гетьмана виконував дипломатичні доручення Мазепи на Запорожжі та в Криму. Помер Костянтин Мокієвський у 1709 році, на думку О. Оглоблина, у Криму.[6]
У К. Мокієвського була єдина донька Ганна, заміжня за Василем Івановичем Мировичем. Після його заслання до Сибіру, Ганну Костянтинівну разом з дітьми відправили на постійне проживання в Тобольськ. Її єдиний син Іван Васильович Мирович був каптенармусом Сибірського гарнізону в 1747 році, прапорщиком у 1763—1764 роках у Кузнецовську і в Україну більше не повертався.[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Головченко В. І. Мокієвський Костянтин
- ↑ Баклан М. М. Історія села Макіївки Носівського району Чернігівської області. — К., 1995. — 52с.
- ↑ Величко С. Літопис.— К.: Дніпро, 1991
- ↑ Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський // Сіверянський літопис.— 2000.— № 5.— С. 136—138
- ↑ Баклан М. М. Історія села Макіївки Носівського району Чернігівської області. — К., 1995. — 52с.
- ↑ Головченко В. І. Мокієвський Костянтин
- ↑ Баклан М. М. Історія села Макіївки Носівського району Чернігівської області. — К., 1995. — 52с.
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Головченко В. І. Мокієвський Костянтин
- Величко С. Літопис.— К.: Дніпро, 1991
- Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России от водворения Славян в сей стране до уничтожения Гетманства.— К.: 1903, 653с.
- Баклан М. М. Історія села Макіївки Носівського району Чернігівської області. — К., 1995. — 52с.
- Павленко С. Київський полковник Костянтин Мокієвський // Сіверянський літопис.— 2000.— № 5.— С. 136—138
- Василий Новгородцев. Географическое описание города Киева (1784 г.-1807 г.)
