Пероганич Йосип Юрійович
Йосип Юрійович Пероганич (народився 18 квітня 1937 в селі Нижня Тернава у Верхньому Надсянні) — педагог, музикант, художник-оформлювач, відмінник народної освіти, нині пенсіонер.
Життєпис
Йосип Пероганич і його родина були депортовані 1946 року з Тарнави-Нижньої. З 1947 по 1975 жив у селі Сможе Сколівського району на Львівщині.
Закінчив Самбірське педагогічне училище здобувши фах вчителя початкових класів.
Вчителював у школах Сколівського району на Львівщині, водночас працював художником-оформлювачем. Оформив краєзнавчий музей у Сколівській школі-інтернаті.
В 1975—1977 — вчителював в селі Козари Носівського району, де організував духовий оркестр і керував ним.
В 1977—1984 — художник-оформлювач за заводі «Побідит» у Носівці.
З вересня 1984 — вчитель образотворчого мистецтва та креслення у Носівській середній школі № 3. Власноруч оформив та облаштував технічними засобами навчання кабінет естетики, займався естетичним оформленням шкільних приміщень, стендів, наочності. Керував гуртком ударних інструментів, започаткував ляльковий театр.
У 2000-х — керівник гуртків моделювання і технічного дизайну Носівської станції юних техніків.
Брати і сестри Йосипа
Найстарша сестра була дівчинка — померла немовлям.
Михайло (1917), Іван (1919), Анна (Анця, 1921), Йосиф (1923—1934), Марія (Маря, 1925), Феня (1927), Анастася (Настуня, 1929), Йосиф (1937).
Михайло має 4 дітей Ганна (Ганя: Наталія, Михайло), Надія (Віктор і Тетяна), Василь (Мар'яна — має 4 дітей, Оксана), Юрій (Роман і Оксана)
Іван має доньку Марійку (Джонатан, має двох дівчат)
Анна: Михась (Надія, живе в Італії, Михась у Львові), Ганя (Юра помер, Сергій), Іван (у Дніпропетровську)
Марія: Іван (1966, доньки Марія, дитячий лікар і Уляна, музикант)
Феня: Славко (помер), Люба (живе в Івано-Франківську, Славко і Мирося)
Настуня: Люба (Іван і Віктор, обидва в США) Оля (Михайло, Віктор, Роман), Наталка (Маруся, Леся, в Ізраїлі), Олександр (загинув у Армії).
Йосип: Юрій і Наталія (29 березня 1969, Олександр і Юрій)
Грані його педагогічного таланту
В квітні 2017 року виповнилося 80 років талановитій людині, нашому колезі, «старшому вчителеві», відміннику народної освіти, нині заслуженому пенсіонерові з вічно юною душею Йосипу Юрійовичу Пероганичу.
Народився Йосип Юрійович у Польщі, зростав у чарівних Українських Карпатах. Закінчивши Самбірське педагогічне училище, здобувши фах учителя початкових класів, з головою поринув у вир шкільного життя. Тут же знайшов і своє особисте щастя – його дружиною стала вчителька-біолог Галина Олександрівна Прищепа. Незабаром у молодій родині народилося двійко чарівних дітлахів: Юрась та Наталочка.
Через кілька років родина переїздить до Носівщини. Спочатку Й.Ю. Пероганич працює в Козарській школі, а вже з вересня 1984 року він – вчитель образотворчого мистецтва та креслення нашої, третьої міської школи.
Його педагогічна діяльність ніколи не обмежувалася лише сухими програмними вимогами. Будучи всебічно обдарованим, він намагався кожній дитині й нам, колегам, передати вміння малювати, в'язати макраме, ліпити чудернацькі фігурки з пластиліну та глини, розмальовувати писанки, виготовляти м'які іграшки, створювати власні орнаменти, навіть малювати мультфільми.
Окрім цього, Йосип Юрійович власноручно оформив та укомплектував технічними засобами навчання кабінет естетики, займався естетичним оформленням шкільних приміщень, стендів, наочності. Для учнів демонструвалися кінофільми, лунала весела музика, організовувалися виставки творчих робіт. У позаурочний час працював гурток ударних інструментів та, започаткований саме цією талановитою людиною, ляльковий театр, декорації та ляльки для якого були створені власноруч. Малюки особливо полюбляли бувати в кабінеті естетики, адже тут для них була створена справжня ігротека, де кожен з них міг пережити ситуацію успіху, таку необхідну для мотивації навчання та виховання.
Ще хочеться згадати про доброзичливість Йосипа Юрійовича. Адже ця людини завжди підтримувала колег, допомагала не лише ділом, а й теплим словом, дружньою порадою у хвилини відчаю та зневіри у своїх силах. Навіть зараз під час випадкових зустрічей цей педагог завжди знайде щире слово й подарує посмішку, від якої з'являється бажання жити й працювати на педагогічній ниві.
Колектив Носівського НВК «ЗНЗ-ДНЗ» І-ІІІст.№3
