Овод Валентина Яківна

Валентина Овод

Валентина Яківна Овод (народилася 18 травня 1947, в Носівці — померла 18 травня 2023) — журналіст, поетеса, прозаїк громадська діячка.

Навчалася в Носівській середній школі № 1.

Життєпис

Дитинство та юність пройшли в селі Носівка (нині місто Ніжинського району Чернігівської області). Від 1965 працювала на будівництві, продавцем, технічним секретарем у газеті в Києві;

В 1974 закінчила філологічний факультет Харківського університету. Від 1975 – працювала вихователем у виробничих гуртожитках авіаційного заводу та Південної залізниці, в 1991–1995 – референтом із питань культури товариства «Просвіта», 1996–2001 – організатором творчих вечорів в українському культурному центрі «Юність», у 2001–2005 – завідувала відділом публіцистики журналу «Березіль» у Харкові.

Громадська діяльність

Активістка національно-демократичного руху, її зусиллями в Харкові організовано культурологічне товариство «Спадщина», яким керувала з 1987 – керівник. Заснувала і редагувала газету «На сполох» Народного руху України (1989–1990).

Член правління Харківського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка, активний учасник харківського Євромайдану.

Виступала з культурно-просвітницькими програмами на Харківському та Київському радіо й телебаченні.

Активна учасниця харківського Євромайдану.

Літературна творчість

Дебютувала 1964 новелою в носівській районній газеті, друкувалася в журналах «Прапор» (згодом «Березіль»), «Україна», «Київ». Тема творів – місце людини в житті, спадщина, яку вона полишає після себе, духовні процеси, що сприяють розвитку громад. активності, любов до рідного краю.

Основні твори:

• Дві матері: Оповідання, новели. 1987, Харків;
• У розчахнутому світі: Оповідан­ня, новели, етюди. 2015, Харків. Онлайн-версія (pdf)

Валентині Овод 70

Джерело: Валентині Овод 70, Літературний форум, 10 червня 2017

Українська Громадськість Харківщини і України урочисто відзначають 70-річчя від Дня Народження видатної української громадської діячки, невтомного працівника на культурно-просвітницькій ниві України, самовідданого, мужнього борця за утвердження й розбудову Української Держави, мови, культури, активного учасника і організатора громадських заходів і Перебудовчих процесів на Харківщині і в Україні пані ОВОД Валентини Яківни.

Овод Валентина Яківна народилася 18 травня 1947 року, в м. Носівка, Чернігівської області в українській родині, Ветерана Другої Світової війни. Розпочала трудову діяльність 1965 році робітницею на будівництві в м. Києві. Після одруження переїхала в Харків і поступила на філологічний факультет Харківського Державного університету, який закінчила в 1975 році.

Працювала педагогом, вихователем в освітніх та трудових колективах м. Харкова, вела культурно-масову та просвітницьку роботу. Проявила себе, як активна і видатна діячка культурно-просвітницьких і Перебудовчих процесів в Харкові та області кінця ХХ початку ХХІ століть, з 1986 р. і донині – секретар Культурологічного товариства «Спадщина» - 1-го в Харкові неформального громадського об’єднання, яке стало основою для формування та розгортання роботи багатьох інших громадських об’єднань в Процесах Перебудови, демократизації, боротьби за свободу і Незалежність України на Харківщині. Цій роботі приділяла велику увагу та зусилля по всіх напрямках діяльності товариства; була ініціатором і організатором культурно-масових заходів в Українському культурному центрі «Юність», багатьох загальноміських і обласних заходів Української громади; веде активну організаційну, культурно-масову і просвітницьку роботу в товаристві «Просвіта» ім. Т.Шевченка; виступає з культурно-просвітницькими програмами по Харківському державному і центрально-Київському радіо і телебаченні.

За активну участь у громадсько-просвітницькій роботі, Перебудовчих процесах зазнавала багаторазових репресій від органів тодішньої влади, 8 разів притягувалась до адміністративної і судової відповідальності; а в часи Незалежності – за відстоювання Державницької позиції та Державного Статусу Української мови неодноразово зазнавала нападів «тітушок», сепаратистів та інших ворогів України, внаслідок чого зазнавала побоїв, фізичних травм, ушкодження здоров’я тощо. Є членом Всеукраїнського Товариства політичних в’язнів і репресованих, Конгресу Української інтелігенції, Всеукраїнського об’єднання ветеранів тощо.

Співпрацювала з харківськими періодичними виданнями - з журналом «Прапор» («Березіль»), «Соціалістична Харківщина» («Слобідський край»), «Вечірній Харків», «Ленінська зміна» («Слобода») та іншими, з київським журналом «Київ»; була власним кореспондентом Всеукраїнського журналу «Україна». Член Спілки журналістів України. Автор кількох збірок оповідань, член Національної Спілки письменників України. Веде активну патріотично-виховну роботу.

В усьому, за що бралася, Валентина Яківна, проявляла завидну ініціативу. Своєю самовідданою, часто жертовною працею на ниві захисту та утвердження Української мови, культури, Української Справи в атмосфері зросійщеного Харкова, в боротьбі за демократичні перетворення, свободу і Незалежність України; розбудову та утвердження Української Держави, мови і культури понад 30 років діяльність Валентини Овод була невіддільною від цих вищеназваних процесів та інших соціально-політичних змін на Харківщині і в Україні.

За ініціативну добросовісну роботу нагороджувалася багатьма Почесними грамотами, відзначена персональною Подякою Президента України 2009 року та державною нагородою-медаллю «До 25-річчя Незалежності України».

Харківська та Всеукраїнська Громадськість здоровить Видатну Українку з Ювілеєм! Щиро зичимо успіхів та гараздів в усьому! Многая і Преблагая літа!

Посилання

• https://uk.wikipedia.org/wiki/Овод_Валентина_Яківна
• Овод Валентина Яківна / К. М. Лагоза // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-74740

Література

1. Салімонович Л. Пані українка: [про Валентину Овод] // Україна молода. 2005, 11 трав.