Костюченко Іван Дем'янович

Іван Дем'янович Костюченко – партизан загону «За Батьківщину», учасник громадянської війни. Воював з кайзерівцями у 1918 році. Під час бою в с. Червоні Партизани (8 липня 1942), перебуваючи в оточенні, застрелив фашистського офіцера. Сам отримав тяжкі поранення. Загинув, вчинивши самогубство, відмовившись здатися в полон.

8 липня 1942. Декілька партизанів на чолі з Миколою Симоненком залишилися ночувати в селі Володькова Дівиця (Червоні Партизани) і були виявлені місцевою поліцією. Виходили з боєм. Загинув партизан Іван Дем'янович Костюченко. Вбито німецького унтер-офіцера.

15 липня 1942. Оголошення Ніжинської комендатури.

Дня 8 липня 1942 року обстріляно у Володьковій Дівиці німецьких солдат під час того, як вони виконували свої службові обов'язки. Причому вбито унтер-офіцера німецької озброєної сили.

Німецький рейх буде стократно карати за кожний замах на членів німецької армії. У ранніх годинах 9 липня 1942 року розстріляно за постановою військового часу 100 чоловік, котрі знали про присутність бандитів у селі і про це не повідомили властей.

Оголошення були розвішені по всіх навколишніх селах. Крім 100 заручників, що їх забрали карателі, за розпорядженням коменданта м. Носівка Дрозда заарештовано і відправлено в тюрму Ніжина ще 190 сельчан. Всі вони загинули.

Стежками партизанської пам'яті

Фрагменти нарису Петра Медведя в книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Симоненко … разом з оточенцями Олександром Шеверьовим, Гришею-морячком та Василем Байбуровим на Сіриковому острові почали організовувати партизанський загін із жителів навколишніх сіл. Першими прийшли у ліс Іван Данилович (Дем'янович?) Костюченко з сином Гравієм …

…

… одного разу примхлива фортуна ледь не зрадила Симоненка. З групою партизанів він прийшов у рідне село і зупинився в сестри, щоб під покровом ночі винести захований у клуні кулемет. Випадково зустрівся з однокласником і в довірливій розмові розповів йому про свою мету відвідин села. А той, виявляється, служив у поліції, і на світанку привів до обійстя сестри карателів.

Зав'язався жорстокий нерівний бій. Бійці, відступаючи, вбили есесівця і собаку. Тяжко був поранений старий партизан Іван Костюченко. Щоб не бути тягарем для бойових друзів, він останню кулю пустив у себе. Іншим п'ятьом вдалося втекти, пробиваючи шлях гранатами.

Наступного дня, з метою помсти за вбитого офіцера, окупанти схопили в селі 100 заручників і розстріляли їх. Після цього всі червонопартизанці, хто міг носити зброю, пішли в ліс.

Партизанський командир

Нарис Г. Власенка у книзі: Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6.

Кадровий командир Бовкун рвався в бій, наполягав на активізації партизанського руху, а секретар райкому Стратілат побоювався, що фашисти жорстоко мститимуть мирному населенню. Згодом так і сталося. Коли група партизанів на чолі з Миколою Симоненком пішла у Червоні Партизани аби забрати там схований кулемет, їх оточили поліцаї і зав'язався нерівний бій. У ньому загинув партизан Іван Костюченко, але перед тим йому вдалося убити німецького унтер-офіцера і його вівчарку. За це фашисти забрали з села 150 чоловік і розстріляли їх в ніжинській в'язниці.

Версії самогубства

Є версія, що для того, щоб не потрапити в полон, проштрикнув себе ножем.