Відмінності між версіями «Трухан Павло Віталійович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 5: Рядок 5:
 
==Носівщина в жалобі==
 
==Носівщина в жалобі==
 
:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/nosivkaotg/posts/1443805413032380 | title = Носівщина в жалобі | publisher = | author = | date = 1 травня 2023 }}''
 
:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/nosivkaotg/posts/1443805413032380 | title = Носівщина в жалобі | publisher = | author = | date = 1 травня 2023 }}''
Закінчив школу в Держанівці, продовжив навчання, здобуваючи майбутню професію, однак прагнення боронити рідну державу стало вищим за цивільне життя. І вже в 2015 році він   поповнив ряди Національної Гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення він повернувся вже добровольцем контрактником у підрозділ НГУ.
+
Закінчив школу в Держанівці, продовжив навчання, здобуваючи майбутню професію.
 +
 
 +
У 2015 році він поповнив ряди Національної Гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення він повернувся вже добровольцем-контрактником у підрозділ НГУ.
  
 
Служив командиром кулеметного взводу 4 батальйону Північного ОТО НГУ Його підрозділ виконував бойове завдання на околиці смт Білогорівка, Сіверодонецького району, на Луганщині.
 
Служив командиром кулеметного взводу 4 батальйону Північного ОТО НГУ Його підрозділ виконував бойове завдання на околиці смт Білогорівка, Сіверодонецького району, на Луганщині.

Версія за 07:59, 19 березня 2024

Павло Трухан

Павло Віталійович Трухан (12 липня 1995, Держанівка — 28 квітня 2023, Луганщина) — — молодший лейтенант Національної гвардії України, доброволець, загинув на Російсько-українській війні у бою. Герой України (2024, посмертно)

Носівщина в жалобі

Джерело: Носівщина в жалобі, 1 травня 2023

Закінчив школу в Держанівці, продовжив навчання, здобуваючи майбутню професію.

У 2015 році він поповнив ряди Національної Гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення він повернувся вже добровольцем-контрактником у підрозділ НГУ.

Служив командиром кулеметного взводу 4 батальйону Північного ОТО НГУ Його підрозділ виконував бойове завдання на околиці смт Білогорівка, Сіверодонецького району, на Луганщині.

Отримане поранення під час бойового зіткнення з ворогом, виявилося несумісним з життям.

Поховано Павла у рідній Держанівці.

Родина

Павло народився у великій, дружній родині, де батьки виховували семеро дітей, а мама удостоєна високого звання «Мати-Героїня».

Мама Тетяна Іванівна.

Брат Олександр боронить Україну у лавах Збройних Сил України.

Відзнаки

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (24 лютого 2024, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові. Нагороду вручив сім'ї загиблого президент України Володимир Зеленський 13 березня 2024 року, в День українського добровольця.

Посилання