Відмінності між версіями «Медвідь Петро Іванович»
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
{{reflist}} | {{reflist}} | ||
| + | |||
| + | == Посилання == | ||
| + | * {{Cite web | url = https://esu.com.ua/search_articles.php?id=67411 | title = Медвідь Петро Іванович | publisher = Енциклопедія Сучасної України | author = М. І. Рудаков | date = 2018 | access-date = | language = }} | ||
| + | * https://uk.wikipedia.org/wiki/Медвідь_Петро_Іванович | ||
== Література == | == Література == | ||
| Рядок 42: | Рядок 46: | ||
[[Категорія:Заслужені журналісти України]] | [[Категорія:Заслужені журналісти України]] | ||
[[Категорія:Члени Чернігівського земляцтва в Києві]] | [[Категорія:Члени Чернігівського земляцтва в Києві]] | ||
| + | [[Категорія:Є у Вікіпедії]] | ||
[[Категорія:Люди М]] | [[Категорія:Люди М]] | ||
Поточна версія на 20:30, 27 серпня 2022
Петро Іванович Медвідь (народився 27 серпня 1939, с. Володькова Дівиця Носівського району — помер 26 серпня 2022) — журналіст і письменник. Заслужений журналіст України (1985). Полковник запасу.
Освіта[ред. | ред. код]
Закінчив Вище військово-політичне училище й редакторський факультет Військово-політичної академії в Москві (1975-1980).
Кар'єра[ред. | ред. код]
Працював у пресі. У 1970—1975 роках — заввідділу, редактор газети «Часовой Родины» Східого прикордонного округу. Згодом — редактор газети «Прикордонник України» (1980—1992). У 1992—1995 роках — начальник прес-служби Держкомкордону України. З 1995 р. — заступник головного редактора газети «Урядовий кур'єр»[1].
Творчість[ред. | ред. код]
Автор кількох книжок, сценаріїв документальних фільмів про прикордонників:
- «Застава за облаками» (1972),
- «Світло зеленої ракети» (1975),
- «Дні і ночі кордону» (1985).
- «Моя чернігівська родина»(2010)
Автор нарису «Стежками партизанської слави» про свого земляка, партизанського командира Миколу Симоненка.[2]
Громадська діяльність[ред. | ред. код]
- Член Національної спілки журналістів України.
- Член Міжнародної асоціації письменників баталістів і мариністів.
- Член Громадської ради при Адміністрації Держприкордонслужби [3].
- Дійсний член Українського товариства «Інтелект нації».
- Один з ініціаторів створення товариства «Чернігівське земляцтво в Києві»[4], член його Ради, Працював виконавчим директором земляцтва.
Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]
- Почесне звання «Заслужений журналіст України» (1985)
- Почесний прикордонник України
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Медвідь Петро Іванович. Біографія на сайті static.rada.gov.ua
- ↑ Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6. / П. Медвідь. Стежками партизанської слави. Сторінки 270—274.
- ↑ Список членів Громадської ради при Адміністрації Держприкордонслужби (затверджений наказом Адміністрації ДПСУ 10 березня 2015 року № 98 АГ)
- ↑ Загальні збори Товариство «Чернігівське земляцтво» в Києві, 2012-02-11, автор: Галина Орєхович
Посилання[ред. | ред. код]
- М. І. Рудаков: Медвідь Петро Іванович, Енциклопедія Сучасної України, 2018
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Медвідь_Петро_Іванович
Література[ред. | ред. код]
- Хто є хто в українських мас-медіа. — К., 1997. — С. 186—187;
- Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 321
