Відмінності між версіями «Побідит»
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
Фрагмент спогадів майстра виробничого навчання токарної справи профтехучилища при заводі «Побідит» [[Волошин Володимир Григорович|Волошина Володимира Григоровича]] | Фрагмент спогадів майстра виробничого навчання токарної справи профтехучилища при заводі «Побідит» [[Волошин Володимир Григорович|Волошина Володимира Григоровича]] | ||
| − | :''Джерело: [[ | + | :''Джерело: «[[Носівське професійно-технічне училище № 2 при заводі «Побідит»]] — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.'' |
Носівський інструментальний завод «Побідит» був заснований в 1972 році як філія київського заводу «Радіоприлад» ім. С.П. Корольова. В перші роки свого існування він мав один цех – інструментальний, а вже згодом відкрили цех пластмас. Для забезпечення заводу електроенергією, теплом і ремонтною базою на заводі була створена механічна служба. | Носівський інструментальний завод «Побідит» був заснований в 1972 році як філія київського заводу «Радіоприлад» ім. С.П. Корольова. В перші роки свого існування він мав один цех – інструментальний, а вже згодом відкрили цех пластмас. Для забезпечення заводу електроенергією, теплом і ремонтною базою на заводі була створена механічна служба. | ||
Версія за 14:40, 2 січня 2022
Носівський інструментальний завод «Побідит» — колишній завод у Носівці, філія Київського заводу "Радіоприлад" ім.С.П.Корольова. Розташований по вул. Мринський шлях, 179.
Побідит, також Победіт — однойменна назва кутка (історичного району) в місті Носівка.[1]
Історія
Завод збудований у 1971 на північній околиці Носівки Вербів, у 1972 завод розпочав роботу, як філія Київського заводу "Радіоприлад" ім. С. П. Корольова.
Першим директором заводу був Калина М. І., потім - Кубрак В. Г..
В часи найбільшого розвитку заводу на ньому працювало близько 800 робітників. При заводі, у 1975-1982 діяло професійно-технічне училище № 2, як філія Ніжинського ТУ-2. Воно готувало спеціалістів для заводу (фрезерувальників, слюсарів-інструментальників, токарів).
З 1995 — відкрите акціонерне товариство Носівський завод «Побідит», власником контрольного пакету акцій якого є підприємство «Чернігівгаз». Підприємство спеціалізується на виготовленні інструментів, зокрема, токарних різців та інших товарів широкого вжитку. На заводі ведеться монтаж лінії по виробництву пластмасових газових труб. в 2002 на підприємстві близько 60 працюючих.[2] Директором заводу працював Сичов Олександр Васильович.
На частині виробничих територій заводу створено центр "Прес".
Трудовий архів ВАТ Носівський завод «Побідит», що містить 271 справу за 1971-2010 роки, зберігається в Архівному секторі Носівської райдержадміністрації.
Завод «Побідит» був заснований в 1972
Фрагмент спогадів майстра виробничого навчання токарної справи профтехучилища при заводі «Побідит» Волошина Володимира Григоровича
- Джерело: «Носівське професійно-технічне училище № 2 при заводі «Побідит» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.
Носівський інструментальний завод «Побідит» був заснований в 1972 році як філія київського заводу «Радіоприлад» ім. С.П. Корольова. В перші роки свого існування він мав один цех – інструментальний, а вже згодом відкрили цех пластмас. Для забезпечення заводу електроенергією, теплом і ремонтною базою на заводі була створена механічна служба.
Перших своїх робітників завод навчав на головному підприємстві – київському заводі «Радіоприлад». Виробництву були потрібні кваліфіковані спеціалісти з металообробки: токарі, фрезерувальники, шліфувальники, координатники, слюсарі-інструментальники. Основну продукцію «Побідита» складали штампи, пресформи, ріжучі інструменти спеціального призначення, різноманітне обладнання. Все це використовувалося на головному підприємстві для виготовлення деталей, з яких потім складали готову продукцію.
Інструментальне виробництво, за своєю суттю, дуже складне і потребує високої кваліфікації робітників, тому навички майстерності відпрацьовувалися роками. В інструментальному цеху на координатно-розточній дільниці були верстати з числовим програмним управлінням працювати на яких могли лише висококваліфіковані спеціалісти. Приємно згадати, що такі робітники були на «Побідиті» і наша Носівка крокувала в ногу з технічним прогресом.
Наприкінці 1970-х років на заводі відкрили цех пластмас, встановили сучасні високоточні термопласт-автомати. Для основного виробництва виготовляли пластмасові кільця, шайби, прокладки, упори та інші деталі, без яких було неможливо складати готову продукцію. А інша продукція – пластмасові іграшки: паровозики, автомобілі, вертольоти та товари широкого вжитку, була відома і мала значний попит і в нашій країні і за кордоном.
Примітки
- ↑ Павленко С.О. Мікротопоніми Чернігово-Сіверщини. – Чернігів: ПАТ «ПВК «Десна», 2013 р. – 600 с. ISBN 978-966-502-543-6.
- ↑ Валерій Фурса: Ще одна колишня наша гордість, Носівка Nosivka Носовка, Facebook, 30 листопада 2020
Джерела
- Фурса В.М. Славні імена Носівщини.-2-ге видання.,доповнене, перероблене. Ніжин, "Аспект-Поліграф", 2012 р. - 384 с. ISBN 978-966-340-493-6.
- З історії освіти Носівщини.-Книга перша. Освітні заклади Носівки. Упорядник Фурса В.М. Ніжин, ПП Лисенко М.М., 2018 р. - 324 с. ISBN 978-617-640-400-2.
