Відмінності між версіями «Бровко Михайло Федорович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
м (Імпортовано 1 версія)
Рядок 10: Рядок 10:
  
 
Син — [[Бровко Григорій Михайлович]] (1951—2014) — лісничий (директор) Носівського лісництва ДП «Агролісгосп».
 
Син — [[Бровко Григорій Михайлович]] (1951—2014) — лісничий (директор) Носівського лісництва ДП «Агролісгосп».
 +
 +
== Не можу й нині спокійно згадувати ==
 +
Не можу спокійно й нині згадувати про вчителя російської мови і літератури Бровка Михайла Федоровича. Михайло Федорович був ветераном війни, мав сліди від фронтових ран. Ми його поважали, бо він ніколи не підвищував голосу. Завжди розповідав спокійно, з душею ставився до літературних героїв і на їхніх прикладах виховував у нас доброту. Сам він був душевним, сердечним, врівноваженим. Такими виховав і своїх сімох дітей.
 +
 +
Мені не один раз доводилося у них ночувати; вони ділилися зі мною як і чим могли. Діти виросли достойними людьми, ставши найкращою пам'яттю Михайлу Федоровичу. До речі, найстарша донька Рая закінчувала школу разом зі мною і працювала вчителем історії.
  
 
[[Категорія:Люди Б]]
 
[[Категорія:Люди Б]]
 
[[Категорія:Вчителі російської мови та літератури]]
 
[[Категорія:Вчителі російської мови та літератури]]
 
[[Категорія:Вчителі Носівської школи № 2]]
 
[[Категорія:Вчителі Носівської школи № 2]]

Версія за 17:32, 14 липня 2021

Михайло Бровко

Михайло Федорович Бровко (1910-1990) — педагог, вчитель російської мови та літератури в Носівський школі № 2, особа з інвалідністю внаслідок Великої Вітчизняної війни.

Разом із дружиною (Бровко Любов Трохимівна, дівоче прізвище Колесник, 1914-1974) — виховали 7 дітей.

Син — Бровко Віталій Михайлович (1936—2003) — провідний конструктор КБ-3 «Південне» (1994-2003).

Син — Бровко Федір Михайлович (народився 1948) — науковець, відмінник лісового господарства України, дійсний член Лісівничої академії наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор.

Син — Бровко Григорій Михайлович (1951—2014) — лісничий (директор) Носівського лісництва ДП «Агролісгосп».

Не можу й нині спокійно згадувати

Не можу спокійно й нині згадувати про вчителя російської мови і літератури Бровка Михайла Федоровича. Михайло Федорович був ветераном війни, мав сліди від фронтових ран. Ми його поважали, бо він ніколи не підвищував голосу. Завжди розповідав спокійно, з душею ставився до літературних героїв і на їхніх прикладах виховував у нас доброту. Сам він був душевним, сердечним, врівноваженим. Такими виховав і своїх сімох дітей.

Мені не один раз доводилося у них ночувати; вони ділилися зі мною як і чим могли. Діти виросли достойними людьми, ставши найкращою пам'яттю Михайлу Федоровичу. До речі, найстарша донька Рая закінчувала школу разом зі мною і працювала вчителем історії.