Селянські повстання у Володьковій Дівиці (1903-1905)

Селянські повстання у Володьковій Дівиці (1903-1905)

Джерело: Червоні Партизани (Історія міст і сіл УРСР)

1903

Гостра боротьба за землю розгорнулася у Володьковій Дівиці на початку XX ст. У травні—серпні 1903 року відбувся виступ селян проти поміщиці М. Долгорукової (дочка О. Голіциної). Вони відмовилися сплачувати орендну плату за землю і вимагали повернути в їхню власність ділянки, відібрані під час реформи 1861 року. Тоді Долгорукова наказала переорати і засіяти орендовану землю. А коли на ній з'явилися сходи, селяни вигнали на них свою худобу, яка все дощенту витоптала. На допомогу поміщиці прибула поліція. Під час сутички було поранено 5 селян, 8 — заарештовано й віддано до суду. Два поліцаї також дістали поранення пострілами з мисливських рушниць.

1904

З новою силою розгорнулися події весною 1904 року. Почалися вони з того, що селяни Володькової Дівиці 10 травня 1904 організовано виїхали з плугами та боронами на поміщицьке поле, заміряли, розподілили між собою і заорали понад 500 десятин землі. Перелякана поміщиця звернулась до губернатора з проханням захистити її власність. Загін поліції, що прибув у село, разом з панськими прислужниками 16 травня силою зброї примусив селян припинити обробіток захопленої землі.

Через кілька днів у селі були розповсюджені листівки-прокламації Ніжинської групи РСДРП «До селян Володькової Дівиці», які закликали не відступати, а посилювати боротьбу за землю та волю. 21 травня прибув новий поліцейський каральний загін у складі двох урядників і 148 стражників. Почалися масові обшуки. За зберігання і розповсюдження листівок були заарештовані І. Сірик, А. Бочковський і Г. Бутко, у якого поліція знайшла 19 листівок, підписаних Київським комітетом РСДРП. їх мали відправити в ніжинську тюрму. Звістка про це швидко облетіла село. Селяни вирішили визволити заарештованих. 23 травня 1904 близько 2 тис. чоловік, озброєних кілками, вилами, лопатами, а дехто й мисливськими рушницями, вчинили напад на поліцію. У сутичці були поранені кілька стражників і понад 30 жителів села, серед них один із активних організаторів виступу В. Л. Бунь. Його завезли до Ніжинської лікарні, де він помер 28 травня. Карателі з поміщицею змушені були втікати з села.

Для придушення повстання 27 травня 1904 року у Володькову Дівицю прибули з Києва три сотні козаків та дві роти солдатів-піхотинців. З ними приїхали віце-губернатор і начальник губернського жандармського управління. Селян зігнали «на сходку», оточили військом. Викликаних за списком перед усією громадою роздягали і катували різками. Серед покараних були А. П. Ігнатченко, М. Ф. Бойко, Д. Д. Вовкогон, К. С. Даниш та ін. Усіх їх відправили до ніжинської тюрми. Тоді ж був заарештований і робітник поміщицьких бурякових плантацій І. К. Сірик, який перед цим протягом шести місяців відбував тюремне ув'язнення за революційну агітацію та розповсюдження соціал-демократичної літератури. Його також було відправлено до тюрми, хоч участі у травневих подіях він не брав.

1905

Трудящі Володькової Дівиці взяли активну участь у селянському русі в період російської революції 1905—1907. 23 травня 1905 року сотні селян з'явилися на подвір’я економії поміщиці Долгорукової. Вони розгромили панський будинок, горілчаний завод, розібрали корів, коней, господарський реманент. Захопили і розподілили між собою понад 500 десятин землі. Організаторами цього виступу були, ті ж бідняки, що виступали у травні 1904 року. І на цей раз загони поліції, які прибули в село, жорстоко розправилися з повсталими. Відбулися масові арешти, покарання учасників виступу.