Відмінності між версіями «Трухан Павло Віталійович»
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Отримане поранення під час бойового зіткнення з ворогом, виявилося несумісним з життям. | Отримане поранення під час бойового зіткнення з ворогом, виявилося несумісним з життям. | ||
| − | + | Поховано Павла у рідній Держанівці. | |
| − | + | == Родина == | |
| − | + | Павло народився у великій, дружній родині, де батьки виховували семеро дітей, а мама удостоєна високого звання «Мати-Героїня». | |
| − | + | ||
| + | Мама [[Трухан Тетяна Іванівна|Тетяна Іванівна]], син, брат і побратим [[Трухан Олександр Віталійович|Олександр]], який боронить Україну у лавах Збройних Сил України. | ||
== Відзнаки == | == Відзнаки == | ||
Версія за 07:56, 19 березня 2024
Павло Віталійович Трухан (12 липня 1995, Держанівка — 28 квітня 2023, Луганщина) — — молодший лейтенант Національної гвардії України, доброволець, загинув на Російсько-українській війні у бою. Герой України (2024, посмертно)
Носівщина в жалобі
- Джерело: Носівщина в жалобі, 1 травня 2023
Закінчив школу в Держанівці, продовжив навчання, здобуваючи майбутню професію, однак прагнення боронити рідну державу стало вищим за цивільне життя. І вже в 2015 році він поповнив ряди Національної Гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення він повернувся вже добровольцем — контрактником у підрозділ НГУ.
Служив командиром кулеметного взводу 4 батальйону Північного ОТО НГУ Його підрозділ виконував бойове завдання на околиці смт Білогорівка, Сіверодонецького району, на Луганщині.
Отримане поранення під час бойового зіткнення з ворогом, виявилося несумісним з життям.
Поховано Павла у рідній Держанівці.
Родина
Павло народився у великій, дружній родині, де батьки виховували семеро дітей, а мама удостоєна високого звання «Мати-Героїня».
Мама Тетяна Іванівна, син, брат і побратим Олександр, який боронить Україну у лавах Збройних Сил України.
Відзнаки
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (24 лютого 2024, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові. Нагороду вручив сім'ї загиблого президент України Володимир Зеленський 13 березня 2024 року, в День українського добровольця.
