Відмінності між версіями «Бровко Михайло Федорович»
Рядок 12: | Рядок 12: | ||
== Не можу й нині спокійно згадувати == | == Не можу й нині спокійно згадувати == | ||
+ | :''Джерело: «Спогади вчительки [[Ткаченко Паша Григорівна|Ткаченко Паші Григорівни]]» — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.'' | ||
Не можу спокійно й нині згадувати про вчителя російської мови і літератури Бровка Михайла Федоровича. Михайло Федорович був ветераном війни, мав сліди від фронтових ран. Ми його поважали, бо він ніколи не підвищував голосу. Завжди розповідав спокійно, з душею ставився до літературних героїв і на їхніх прикладах виховував у нас доброту. Сам він був душевним, сердечним, врівноваженим. Такими виховав і своїх сімох дітей. | Не можу спокійно й нині згадувати про вчителя російської мови і літератури Бровка Михайла Федоровича. Михайло Федорович був ветераном війни, мав сліди від фронтових ран. Ми його поважали, бо він ніколи не підвищував голосу. Завжди розповідав спокійно, з душею ставився до літературних героїв і на їхніх прикладах виховував у нас доброту. Сам він був душевним, сердечним, врівноваженим. Такими виховав і своїх сімох дітей. | ||
Версія за 17:33, 14 липня 2021
Михайло Федорович Бровко (1910-1990) — педагог, вчитель російської мови та літератури в Носівський школі № 2, особа з інвалідністю внаслідок Великої Вітчизняної війни.
Разом із дружиною (Бровко Любов Трохимівна, дівоче прізвище Колесник, 1914-1974) — виховали 7 дітей.
Син — Бровко Віталій Михайлович (1936—2003) — провідний конструктор КБ-3 «Південне» (1994-2003).
Син — Бровко Федір Михайлович (народився 1948) — науковець, відмінник лісового господарства України, дійсний член Лісівничої академії наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор.
Син — Бровко Григорій Михайлович (1951—2014) — лісничий (директор) Носівського лісництва ДП «Агролісгосп».
Не можу й нині спокійно згадувати
- Джерело: «Спогади вчительки Ткаченко Паші Григорівни» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.
Не можу спокійно й нині згадувати про вчителя російської мови і літератури Бровка Михайла Федоровича. Михайло Федорович був ветераном війни, мав сліди від фронтових ран. Ми його поважали, бо він ніколи не підвищував голосу. Завжди розповідав спокійно, з душею ставився до літературних героїв і на їхніх прикладах виховував у нас доброту. Сам він був душевним, сердечним, врівноваженим. Такими виховав і своїх сімох дітей.
Мені не один раз доводилося у них ночувати; вони ділилися зі мною як і чим могли. Діти виросли достойними людьми, ставши найкращою пам'яттю Михайлу Федоровичу. До речі, найстарша донька Рая закінчувала школу разом зі мною і працювала вчителем історії.