Відмінності між версіями «Солдати другого фронту»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Коли почалася хрущовська відлига, і XX з'їзд партії розвінчав культ особи Сталіна, прийнявши постанову про повну реабілітацію жертв політичних репресій, Бовкун зважився розповісти про своє бойове минуле і написав книгу мемуарів під назвою «Солдати другого фронту». | Коли почалася хрущовська відлига, і XX з'їзд партії розвінчав культ особи Сталіна, прийнявши постанову про повну реабілітацію жертв політичних репресій, Бовкун зважився розповісти про своє бойове минуле і написав книгу мемуарів під назвою «Солдати другого фронту». | ||
| − | Багато що у цій книзі суперечило мемуарам Федорова, зокрема, керівниками підпілля в | + | Багато що у цій книзі суперечило мемуарам [[Федоров Олексій Федорович|Федорова]], зокрема, керівниками підпілля в Новобасанському, Бобровицькому та Згурівському районах названі інші люди. Бовкун розповів про справжніх організаторів підпілля в трьох районах Чернігівщини — Новобасанському, Бобровицькому і Згурівському — й заперечив, що тут існував підпільний обком партії на чолі з Федоровим<ref name="hinda">[http://gazeta.ua/articles/history-journal/_nemae-garantij-scho-vin-do-skladu-rivnenskogo-pidpillya-ne-vvede-gitlera/409245 Немає гарантій, що він до складу рівненського підпілля не введе Гітлера] Журнал «Країна» № 96 за 11.11.2011? автор: Володимир Гінда, кандидат історичних наук.</ref>. |
Книга виступала своєрідною критикою стратегії, обраної партійно-номенклатурною верхівкою, зокрема і щодо організації партизанських загонів та бойових дій проти окупантів. Бовкун вказував на помилки, які призвели до послаблення партизанського руху, а саме бездіяльність та непрофесіоналізм партійних керівників районів та області у військових справах. Книга є дещо різкою у висловлюваннях та суттєво відрізняється від загально прийнятих норм того часу. | Книга виступала своєрідною критикою стратегії, обраної партійно-номенклатурною верхівкою, зокрема і щодо організації партизанських загонів та бойових дій проти окупантів. Бовкун вказував на помилки, які призвели до послаблення партизанського руху, а саме бездіяльність та непрофесіоналізм партійних керівників районів та області у військових справах. Книга є дещо різкою у висловлюваннях та суттєво відрізняється від загально прийнятих норм того часу. | ||
| Рядок 13: | Рядок 13: | ||
:''«Щоправда, у 1957 році у Львові вийшла друком книга «Солдати другого фронту» одного з чільників чернігівського підпілля Івана Бовкуна, який тільки-но звільнився з беріївських казематів, куди його запроторив Федоров. Адже Бовкун опротестував його «партійне керівництво» партизанами. Книга Бовкуна стала першим паростком правди про дії патріотів у час нацистської окупації. Утім автора звинуватили в наклепі на партію, а книгу знищили.»'' | :''«Щоправда, у 1957 році у Львові вийшла друком книга «Солдати другого фронту» одного з чільників чернігівського підпілля Івана Бовкуна, який тільки-но звільнився з беріївських казематів, куди його запроторив Федоров. Адже Бовкун опротестував його «партійне керівництво» партизанами. Книга Бовкуна стала першим паростком правди про дії патріотів у час нацистської окупації. Утім автора звинуватили в наклепі на партію, а книгу знищили.»'' | ||
| − | Проте книга викликала шалений гнів з боку партійних босів на чолі з Федоровим. Після виходу книги проти Бовкуна розпочалася справжня війна на газетних шпальтах. [[29 березня]] [[1959]] року друкований орган обкому КПУ | + | Проте книга викликала шалений гнів з боку партійних босів на чолі з Федоровим. Після виходу книги проти Бовкуна розпочалася справжня війна на газетних шпальтах. [[29 березня]] [[1959]] року друкований орган обкому КПУ газета «Деснянська правда», опублікувала статтю [[Коротков Федір Іванович|Ф. Короткова]] та [[Яременко Василь Омелянович|В. Яременка]] — колишніх соратників Федорова під назвою «Витвір наклепника і кар'єриста». [[30 березня|Наступного дня]] в газеті «Радянська Україна» з'явилася стаття самого Федорова під назвою «У спотвореному вигляді». |
Книжку Бовкуна заборонили, а його вдруге виключили з партії як «наклепника»<ref name="hinda" />. | Книжку Бовкуна заборонили, а його вдруге виключили з партії як «наклепника»<ref name="hinda" />. | ||
Поточна версія на 18:31, 29 березня 2022
«Солдати другого фронту» — книга спогадів І. Бовкуна, видана Львівським газетно-журнальним видавництвом у 1957 році.
Коли почалася хрущовська відлига, і XX з'їзд партії розвінчав культ особи Сталіна, прийнявши постанову про повну реабілітацію жертв політичних репресій, Бовкун зважився розповісти про своє бойове минуле і написав книгу мемуарів під назвою «Солдати другого фронту».
Багато що у цій книзі суперечило мемуарам Федорова, зокрема, керівниками підпілля в Новобасанському, Бобровицькому та Згурівському районах названі інші люди. Бовкун розповів про справжніх організаторів підпілля в трьох районах Чернігівщини — Новобасанському, Бобровицькому і Згурівському — й заперечив, що тут існував підпільний обком партії на чолі з Федоровим[1].
Книга виступала своєрідною критикою стратегії, обраної партійно-номенклатурною верхівкою, зокрема і щодо організації партизанських загонів та бойових дій проти окупантів. Бовкун вказував на помилки, які призвели до послаблення партизанського руху, а саме бездіяльність та непрофесіоналізм партійних керівників районів та області у військових справах. Книга є дещо різкою у висловлюваннях та суттєво відрізняється від загально прийнятих норм того часу.
Ось думка Павлини Березовської, української журналістки, учасниці підпілля на Чернігівщині в час Німецько-радянської війни, співавторки книжки «Двічі страчені — вічно живі»:[2][3]
- «Щоправда, у 1957 році у Львові вийшла друком книга «Солдати другого фронту» одного з чільників чернігівського підпілля Івана Бовкуна, який тільки-но звільнився з беріївських казематів, куди його запроторив Федоров. Адже Бовкун опротестував його «партійне керівництво» партизанами. Книга Бовкуна стала першим паростком правди про дії патріотів у час нацистської окупації. Утім автора звинуватили в наклепі на партію, а книгу знищили.»
Проте книга викликала шалений гнів з боку партійних босів на чолі з Федоровим. Після виходу книги проти Бовкуна розпочалася справжня війна на газетних шпальтах. 29 березня 1959 року друкований орган обкому КПУ газета «Деснянська правда», опублікувала статтю Ф. Короткова та В. Яременка — колишніх соратників Федорова під назвою «Витвір наклепника і кар'єриста». Наступного дня в газеті «Радянська Україна» з'явилася стаття самого Федорова під назвою «У спотвореному вигляді».
Книжку Бовкуна заборонили, а його вдруге виключили з партії як «наклепника»[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 1,0 1,1 Немає гарантій, що він до складу рівненського підпілля не введе Гітлера Журнал «Країна» № 96 за 11.11.2011? автор: Володимир Гінда, кандидат історичних наук.
- ↑ Партизанка «Україна молода» Номер 111 за 22.06.2007, автор: Ярослава Музиченко
- ↑ Олександр Кривець: герої та лиходії партизанського руху на Чернігівщині., Північний Вектор, 7 травня 2016
