Відмінності між версіями «Мрин»
uk>Perohanych |
м (Заміна тексту — «Мринська сільська громада» на «Мринська громада») |
||
| (Не показано 6 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Мринський будинок культури.jpg|міні|[[Мринський будинок культури]], мозаїчне панно «Україна» роботи народного художника України [[Кириченко Степан Андрійович|Степана Кириченка]]]] | [[Файл:Мринський будинок культури.jpg|міні|[[Мринський будинок культури]], мозаїчне панно «Україна» роботи народного художника України [[Кириченко Степан Андрійович|Степана Кириченка]]]] | ||
| − | '''Мрин''' — село в [[Носівський район|Носівському районі]]. Населення становить 2343 осіб. Орган місцевого самоврядування — [[Мринська | + | '''Мрин''' — село в колишньому [[Носівський район|Носівському районі]], з 2020 — в Ніжинському районі. Населення становить 2343 осіб. Орган місцевого самоврядування — [[Мринська громада]]. |
== Історія == | == Історія == | ||
[[Файл:Mryn new gerb.png|міні|Герб Мрина]] | [[Файл:Mryn new gerb.png|міні|Герб Мрина]] | ||
| − | Заснований в кінці XVI ст., вперше згадується на початку XVII ст. 12 червня 1628 польський король Владислав IV спеціальною грамотою передав Мрин Орденові Домініканців. Мрин також згадується у грамотах московських царів Олексія Михайловича та Катерини II, гетьмана Богдана Хмельницького.<ref name="da">[https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/chi-nastane-chas-vidrodzhennya Чи настане час відродження?] Іван Борисовець, Газета «День», 16 серпня 2013</ref> | + | Заснований в кінці XVI ст., вперше згадується на початку XVII ст. 12 червня 1628 польський король Владислав IV спеціальною грамотою передав Мрин Орденові Домініканців. |
| + | |||
| + | В Коронній метриці (книзі реєстрації виданих у Польському Королівстві нормативних актів, документів чи здійснених для потреб юридичних або фізичних осіб публічно-правових актів) зберігся здійснений у Варшаві і датований 25 травня 1647 запис «Надання права заснувати місто Яцкополь «загальновідоме як Мрин» на магдебурзькому праві домініканцям у Чернігові». (MK 190, k. 223v-225.protokół MK 361, p. 19.), ''польською'' 1647.05.25, Warszawa. Nadanie prawa założenia miasta Jackopol “vulgo Mrin” ''(латиною)'' na prawie magdeburskim dominikanom w Czernihowie.<ref>{{cite web | url = http://www.agad.gov.pl/inwentarze/MR2.xml | title = Wpisy dotyczące czterech województw: bracławskiego, czernihowskiego, kijowskiego i wołyńskiego z lat 1569 - 1673 wniesione do ksiąg Metryki Koronnej | publisher = | author = | date = | accessdate = | language = польською}}</ref> | ||
| + | |||
| + | Мрин також згадується у грамотах московських царів Олексія Михайловича та Катерини II, гетьмана Богдана Хмельницького.<ref name="da">[https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/chi-nastane-chas-vidrodzhennya Чи настане час відродження?] Іван Борисовець, Газета «День», 16 серпня 2013</ref> | ||
Під час народно-визвольної війни 1648-54 Мрин перейшов у володіння Ветхорождественского монастиря. | Під час народно-визвольної війни 1648-54 Мрин перейшов у володіння Ветхорождественского монастиря. | ||
| Рядок 24: | Рядок 28: | ||
== Культура == | == Культура == | ||
| − | В селі з 2011 діє літературний клуб, випускається газета | + | В селі з 2011 діє літературний клуб, випускається газета «[[Літературний Мрин]]» — один раз на місяць на десяти сторінках, накладом у чотириста примірників.<ref name="day" /> |
Завдяки літературному клубові видано дві збірки віршів:<ref name="day" /> | Завдяки літературному клубові видано дві збірки віршів:<ref name="day" /> | ||
| Рядок 70: | Рядок 74: | ||
== Література == | == Література == | ||
* [[Моє рідне село]] / [[Бруханда Семен Федотович]]. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2013. — 87 с. : іл. — 150 прим. — ISBN 978-966-340-506-3 | * [[Моє рідне село]] / [[Бруханда Семен Федотович]]. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2013. — 87 с. : іл. — 150 прим. — ISBN 978-966-340-506-3 | ||
| + | |||
[[Категорія:Мрин|*]] | [[Категорія:Мрин|*]] | ||
[[Категорія:Села]] | [[Категорія:Села]] | ||
| + | [[Категорія:Села Мринської громади]] | ||
[[Категорія:Є у Вікіпедії]] | [[Категорія:Є у Вікіпедії]] | ||
Поточна версія на 11:47, 23 липня 2024
Мрин — село в колишньому Носівському районі, з 2020 — в Ніжинському районі. Населення становить 2343 осіб. Орган місцевого самоврядування — Мринська громада.
Історія[ред. | ред. код]
Заснований в кінці XVI ст., вперше згадується на початку XVII ст. 12 червня 1628 польський король Владислав IV спеціальною грамотою передав Мрин Орденові Домініканців.
В Коронній метриці (книзі реєстрації виданих у Польському Королівстві нормативних актів, документів чи здійснених для потреб юридичних або фізичних осіб публічно-правових актів) зберігся здійснений у Варшаві і датований 25 травня 1647 запис «Надання права заснувати місто Яцкополь «загальновідоме як Мрин» на магдебурзькому праві домініканцям у Чернігові». (MK 190, k. 223v-225.protokół MK 361, p. 19.), польською 1647.05.25, Warszawa. Nadanie prawa założenia miasta Jackopol “vulgo Mrin” (латиною) na prawie magdeburskim dominikanom w Czernihowie.[1]
Мрин також згадується у грамотах московських царів Олексія Михайловича та Катерини II, гетьмана Богдана Хмельницького.[2]
Під час народно-визвольної війни 1648-54 Мрин перейшов у володіння Ветхорождественского монастиря.
Після 1657 року чернігівський архієпископ Л. Баранович приєднав село до садиби чернігівського Борисоглібського монастиря. Мрин був центром Мринський сотні Ніжинського (з середини XVII ст.- Київського) полку.
За описом 1781 в Мрині було невелике укріплення, оточене земляним валом. Найбільшими землевласниками в Мрині були Коробки, останній з яких - П. С. Коробка став членом Державної думи. Він мав в Мрині велику садибу з житловими будинками, господарським двором, стайнею (в 2-х житлових будинках тепер розміщена лікарня). У 1866 році в с. Мрин - 268 дворів, 1617 мешканців; в 1897 - 389 дворів, 2190 мешканців.
У ХІХ столітті містечко Мрин було волосним центром Мринської волості Ніжинського повіту Чернігівської губернії — у волость входило дев'ять навколишніх сіл.[2]. У селі була Успенська та Миколаївська церква.
У Мрині були церковно-парафіяльна школа в кам'яному будинку, земська школа (1895), Мринська Леонідівска нижча реміснича школа (1901), Мринська Людмилівська жіноча семінарія (1903), лікарня, яку звів П. Коробка, Успенська церква (1897, знесена на початку 30-х рр.).
Економіка[ред. | ред. код]
Поруч із селом розташоване найбільше в Європі газове сховище. На глибині понад 400 метрів природа створила ємність площею 14 км на 6,5 км. Щорічно ДП «Укртрансгаз» закачує в неї стратегічний запас країни — 1,5 млрд кубометрів газу, що регулює споживання блакитного палива трьох областей — Київської, Сумської та Чернігівської.[3]
В селі працює паркетний цех[4], діє своє професійно-технічне училище, швейна майстерня, низка магазинів, меліорація та школа.[3]
Культура[ред. | ред. код]
В селі з 2011 діє літературний клуб, випускається газета «Літературний Мрин» — один раз на місяць на десяти сторінках, накладом у чотириста примірників.[3]
Завдяки літературному клубові видано дві збірки віршів:[3]
- «Соборність сердець», до якої увійшли вірші 22 авторів. Зображення на обкладинку малювала місцева художниця Юлія Бобок. Наклад — 210 примірників.
- «Миттєвості життя». Наклад у 200 примірників.
Видатні люди[ред. | ред. код]
- Байда Анатолій Ілліч (1906—1978) — будівельник, керуючий трестом Південзахідтрансбуд, Герой Соціалістичної Праці (1966, за спорудження Палацу культури «Україна»), кавалер ордена Леніна та інших урядових нагород. Батьки Анатолія Байди походять із Мрина.
- Байда Володимир Іларіонович (1931—2004) – науковець, кандидат сільськогосподарських наук.
- Живкович Владислав Хайдарович (1975—2015) — старший прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
- Малинка Олександр Никифорович (1865—1941) — український етнограф, фольклорист кінця ХІХ століття та доби Розстріляного відродження. Член Чернігівської та Полтавської археографічних комісій Російської імперії. Член Етнографічно-фольклорної комісії при ВУАН. Голова Ради Всеукраїнського етнографічного товариства. Співредактор журналу «Побут». Праці О. Малинки стали одним із фольклорно-етнографічних джерел для багатьох українських письменників.
- Коробка Павло Степанович (1846—1919) — український правознавець, освітній діяч і доброчинець.
- Тягнієнко Михайло Іванович (1936—) — Народний артист України, провідний майстер сцени Харківського академічного російського драматичного театру імені О. С. Пушкіна.
Галерея[ред. | ред. код]
Пам'ятка у Мрині
Пам'ятник над дорогою між Мрином і Лісовими Хуторами
Пам'ятник над дорогою між Мрином і Лісовими Хуторами
Пам'ятна табличка
Пам'ятка у Мрині
Пам'ятка у Мрині
Пам'ятка у Мрині
Пам'ятка у Мрині
Пам'ятка у Мрині
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Wpisy dotyczące czterech województw: bracławskiego, czernihowskiego, kijowskiego i wołyńskiego z lat 1569 - 1673 wniesione do ksiąg Metryki Koronnej
- ↑ 2,0 2,1 Чи настане час відродження? Іван Борисовець, Газета «День», 16 серпня 2013
- ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3 Оптимістичний Мрин Віталій Назаренко, газета «День», №158, (2013)
- ↑ Мринський паркет відновлює минулу славу, Уездные новости
Посилання[ред. | ред. код]
- Mryn Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom VI
- Погода в селі Мрин
- http://mryn.org/ Сайт Мрина
- Неофіційний сайт смт Мрин
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Мрин
- Мрин – Карти Google
Література[ред. | ред. код]
- Моє рідне село / Бруханда Семен Федотович. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2013. — 87 с. : іл. — 150 прим. — ISBN 978-966-340-506-3
