Відмінності між версіями «Чубук Яків Петрович»
м |
|||
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Cmentarz Żołnierzy Radzieckich w Suwałkach (004).JPG|міні|Пам'ятник-мавзолей на цвинтарі радянських солдат у місті Сувалки (Cmentarz Żołnierzy Radzieckich), Польща]] | [[Файл:Cmentarz Żołnierzy Radzieckich w Suwałkach (004).JPG|міні|Пам'ятник-мавзолей на цвинтарі радянських солдат у місті Сувалки (Cmentarz Żołnierzy Radzieckich), Польща]] | ||
| − | ''' | + | '''Яків Петрович Чубук''' (народився [[2 листопада]] [[1894]] в [[Макіївка|Макіївці]] — [[26 вересня]] [[1944]]) — учасник Німецько-радянської війни, житель села [[Макіївка]] [[Носівський район|Носівського району]] Чернігівської області. |
== Біографія == | == Біографія == | ||
Поточна версія на 22:23, 14 серпня 2023
.JPG)
Яків Петрович Чубук (народився 2 листопада 1894 в Макіївці — 26 вересня 1944) — учасник Німецько-радянської війни, житель села Макіївка Носівського району Чернігівської області.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 2 листопада (за старим стилем — 21 жовтня) 1894 року в містечку Макіївка Ніжинського повіту Чернігівської губернії в сім'ї селян Чубука Петра Васильовича і його дружини Анастасії Карпівни[1] (в дівоцтві — Вірозуб). За наявними метричними книгами Вознесенської церкви, крім Якова в сім’ї росло ще троє синів – Макар, Петро та Павло, а також п'ятеро доньок. На жаль, не всі метричні книги за потрібні роки збереглися, тому повний склад родини визначити складно.
Перша дружина Якова, Наталія, померла что-то при пологах, чи-то від тифу, разом з новонародженою дитиною, орієнтовно у лютому 1922 року. Другий шлюб Яків узяв з Мельник Наталією Андріївною (29.08.1898-1978). У шлюбі народилися троє доньок – Галя (померла немовлям), Парасковія, яку в родині називали Паша, (1925-25.11.1947) і Варвара (1928 р.н., в заміжжі – Коваленко) та син Петро (06.03.1939 — 30.03.2005), якому було лише два роки, коли Яків був мобілізований до лав Червоної Армії.
За професією Яків був бондарем. На цю професію він навчався в Ніжині. Робив діжі, верстати, прялки, скрині тощо. Родина працювала в колгоспі ім.Чапаєва.
Був мобілізований у 1941 році Лосинівським районним військовим комісаріатом. Від вересня 1941 року вважався таким, що пропав безвісти. Але за словами односельця, який втік з німецького полону, було відомо, що у полон вони потрапили разом. Перебував в одному з німецьких таборів для військовополонених на території Білорусії. Звільнений з полону та повторно був мобілізований Кагановицьким РВК м. Мінськ орієнтовно в липні 1944 року.
Яків Чубук загинув 26 вересня 1944 року [2] під час бою за висоту 252,1, розташовану на північно-східному березі озера Шельмент, яка була ключовою в німецькій обороні міста Сувалки, Підляське воєводство, Польща.[3] На час загибелі перебував у лавах 352-ї стрілкової дивізії, рядовий 1162 стрілкового полку, стрілок.
Яків був похований 27 вересня 1944 року за 800 м. на південний схід від села Червонка неподалік міста Сувалки. Пізніше його останки були перепоховані на радянський військовий цвинтар Кживульце на виїзді з м.Сувалки. Це підтверджує отримана правнучкою Якова довідка з Червоного Хреста.
Всі ці дані містилися в архівах, але родині так і не було повідомлено про загибель, сім’я вважала Якова таким, що пропав безвісти. Його син Петро помер 2005 року й так і не дізнався про обставини загибелі свого батька.
Правнуками Якова Чубука є Бруй Микола Віталійович і Бруй Юлія Віталіївна.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Метричні книги 1884 року. ДАЧО (Державний архів Чернігівської області). Ф.679. Оп.10. Спр.786.
- ↑ Книга памяти Украины. Электронная база данных 1941-1945
- ↑ Дюрягин Г. М. Сквозь пламя войны. — Казань: Татарское книжное издательство, 1982. — 144 с.
Посилання[ред. | ред. код]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Книга памяти Украины. Электронная база данных 1941-1945
- ОБД "Мемориал"
- Дюрягин Г.М. Сквозь пламя войны. – Казань: Татарское книжное издательство, 1982. - 144 с.
