Відмінності між версіями «Бруй Микола Віталійович»
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
| (Не показані 13 проміжних версій 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Микола Віталійович Бруй''' ( | + | [[Файл:Mikola Bruy.JPG|міні|Микола Бруй]] |
| + | |||
| + | '''Микола Віталійович Бруй''' (народився [[6 березня]] [[1986]], м. Чернігів — загинув [[26 липня]] [[2014]], с. Красне, Краснодонський район, Луганська область, Україна) — український військовик, старший солдат, гранатометник 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Позивний «Клин». Правнук жителів [[Макіївка|Макіївки]], учасників Німецько-радянської війни [[Чубук Яків Петрович|Чубука Якова Петровича]] (1894, Макіївка — 1944) та [[Могильний Сергій Петрович|Могильного Сергія Петровича]] (1912—1983). | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
| − | Микола Бруй народився в Чернігові 6 березня 1986 року. Закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 21. З 2003 по 2008 рік навчався на історичному факультеті Чернігівського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Історія. Психологія», здобув кваліфікацію вчителя історії, практичного психолога в закладах освіти | + | Микола Бруй народився в Чернігові 6 березня 1986 року. Закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 21. З 2003 по 2008 рік навчався на історичному факультеті Чернігівського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Історія. Психологія», здобув кваліфікацію вчителя історії, практичного психолога в закладах освіти. |
| − | Виконував обов'язки командира відділення. Під час перебування в Луганській області Микола під час одного з обстрілів неподалік від кордону з Російською Федерацією знайшов та вивів з поля бою бійця, який отримав контузію, та, втративши координацію, рухався в бік кордону. | + | У 2008—2009 роках проходив строкову військову службу в 95-ій аеромобільній бригаді, м. Житомир. Активіст чернігівського відділення ВО «Тризуб» імені Степана Бандери, брав активну участь у різних заходах і житті рідного міста. Брав участь у заходах по відновленню українських традицій як-то різдвяний вертеп тощо. З товаришами відстоював передачу козацької Катерининської церкви в Чернігові Українській Православній Церкві Київського Патріархату (сьогодні це Православна Церква України). У 2013 році був одним з тих, хто займався організацією заходів в Чернігові по вшануванню пам'ті жертв Голодоморів в Україні. Ще під час навчання в університеті почав відвідувати Чернігівське товариство «Просвіта». Активний учасник Революції Гідності. |
| + | |||
| + | [[Файл:Mikola Bruy in the Army 1st Guards Armoured Brigade Summer 2014.jpg|thumb|right|170px|Микола Бруй під час служби в армії. Літо 2014 року]] | ||
| + | Був мобілізований під час першої хвилі мобілізації 19 березня 2014 року. Виконував обов'язки командира відділення. Під час перебування в Луганській області Микола під час одного з обстрілів неподалік від кордону з Російською Федерацією знайшов та вивів з поля бою бійця, який отримав контузію, та, втративши координацію, рухався в бік кордону. | ||
Відомо, що під час перебування в зоні проведення Антитерористичної операції Микола Бруй брав участь у боях поблизу сіл Трьохізбенка та Макарове. | Відомо, що під час перебування в зоні проведення Антитерористичної операції Микола Бруй брав участь у боях поблизу сіл Трьохізбенка та Макарове. | ||
| − | 25 липня 2014 року від Макарового відділення рушило до Щастя, а звідти до Луганського аеропорту з метою розблокування шляху до українських підрозділів, що обороняли аеропорт. На місце відділення Миколи Бруя прибуло вранці 26 липня. В середині того ж дня бійці отримали наказ закріпитися на висоті біля села Красне (Краснодонський район). Група в якій перебував Микола через 15 хвилин після прибуття на місце потрапила під обстріл мінометів та «Градів». Постріл з ПТУРа вивів з ладу танк, який більше не міг вести бій. Після отриманого наказу відступати група рушила в бік Луганського аеропорту, але потрапила у засідку. Військові зіскочили з БМП і почали вести бій. Микола прикривав своїх товаришів та був смертельно поранений під час надання невідкладної медичної допомоги важкопораненому товаришу. | + | 25 липня 2014 року від Макарового відділення рушило до Щастя, а звідти до Луганського аеропорту з метою розблокування шляху до українських підрозділів, що обороняли аеропорт. На місце відділення Миколи Бруя прибуло вранці 26 липня. В середині того ж дня бійці отримали наказ закріпитися на висоті біля села Красне (Краснодонський район). Група в якій перебував Микола через 15 хвилин після прибуття на місце потрапила під обстріл мінометів та «Градів». Постріл з ПТУРа вивів з ладу танк, який більше не міг вести бій. Після отриманого наказу відступати група рушила в бік Луганського аеропорту, але потрапила у засідку. Військові зіскочили з БМП і почали вести бій. Микола прикривав своїх товаришів та був смертельно поранений під час надання невідкладної медичної допомоги важкопораненому товаришу. За словами побратимів, смерть настала о 18 годині 15 хвилин 26 липня 2014 року. |
Тіла загиблих Миколи Бруя та Юрія Коваля бойовики вивезли до Краснодона, лише через кілька днів їх удалося переправити до Чернігова через територію РФ, за допомогою ритуального агентства «Фрейя» з міста Рубіжне. 4 серпня воїна-захисника відспівали у соборі Святої Великомучениці Катерини УПЦ КП, за який він боровся, аби той належав українській громаді, та поховали у Чернігові на міському кладовищі «Яцево». | Тіла загиблих Миколи Бруя та Юрія Коваля бойовики вивезли до Краснодона, лише через кілька днів їх удалося переправити до Чернігова через територію РФ, за допомогою ритуального агентства «Фрейя» з міста Рубіжне. 4 серпня воїна-захисника відспівали у соборі Святої Великомучениці Катерини УПЦ КП, за який він боровся, аби той належав українській громаді, та поховали у Чернігові на міському кладовищі «Яцево». | ||
| Рядок 19: | Рядок 24: | ||
Питання про присвоєння звання Герой України М. В. Брую (посмертно) було розглянуто та в межах компетенції підтримано Комісією державних нагород та геральдики на засіданні 5 липня 2016 року. Але й досі не підготовано та Президентом України не підписано відповідний Указ. | Питання про присвоєння звання Герой України М. В. Брую (посмертно) було розглянуто та в межах компетенції підтримано Комісією державних нагород та геральдики на засіданні 5 липня 2016 року. Але й досі не підготовано та Президентом України не підписано відповідний Указ. | ||
| + | |||
| + | Сестрою Миколи Бруя є [[Бруй Юлія Віталіївна]]. | ||
== Вшанування та нагороди == | == Вшанування та нагороди == | ||
| − | [[Файл: | + | [[Файл:Могила Бруй.jpg|альт=|міні|180px|Могила Миколи Бруя. Кладовище Яцево, Чернігів ]] |
* Указом Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)<ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/documents/2702015-18994 |title=Указ Президента України № 270/2015 |accessdate=18 березня 2016 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304123033/http://www.president.gov.ua/documents/2702015-18994 }}</ref>. | * Указом Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)<ref>{{Cite web |url=http://www.president.gov.ua/documents/2702015-18994 |title=Указ Президента України № 270/2015 |accessdate=18 березня 2016 |archive-date=4 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160304123033/http://www.president.gov.ua/documents/2702015-18994 }}</ref>. | ||
| − | * 20 квітня 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні» <ref>[ https://chor.gov.ua/nasha-diyalnist/novini/item/11154-vidznakamy-derzhavnoho-ta-oblasnoho-rivnia-vidznacheno-muzhnist-t | + | * 20 квітня 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні» <ref>[https://chor.gov.ua/nasha-diyalnist/novini/item/11154-vidznakamy-derzhavnoho-ta-oblasnoho-rivnia-vidznacheno-muzhnist-t Почесними нагородами державного та обласного рівня відзначено мужність та героїзм полеглих героїв Чернігівщини]</ref>. |
* 1 грудня 2014 року на всеукраїнському конкурсі «Історія, яка нас об'єднує» у Львові серед переможців конкурсу наукових і науково-популярних робіт відзначено дослідження студента Чернігівського національного педагогічного університету Максима Гоцацюка на тему «Микола Бруй, шлях від студента до національного героя»<ref>{{Cite web |url=http://loda.gov.ua/news?id=14317 |title=Визначено переможців всеукраїнського конкурсу «Історія, яка нас об'єднує» // Львівська ОДА, 4 грудня 2014 |accessdate=18 березня 2016 |archive-date=27 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160327053617/http://loda.gov.ua/news?id=14317 }}</ref>. | * 1 грудня 2014 року на всеукраїнському конкурсі «Історія, яка нас об'єднує» у Львові серед переможців конкурсу наукових і науково-популярних робіт відзначено дослідження студента Чернігівського національного педагогічного університету Максима Гоцацюка на тему «Микола Бруй, шлях від студента до національного героя»<ref>{{Cite web |url=http://loda.gov.ua/news?id=14317 |title=Визначено переможців всеукраїнського конкурсу «Історія, яка нас об'єднує» // Львівська ОДА, 4 грудня 2014 |accessdate=18 березня 2016 |archive-date=27 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160327053617/http://loda.gov.ua/news?id=14317 }}</ref>. | ||
* 10 квітня 2015 року виставка у Чернігівському історичному музеї імені В. В. Тарновського «Нові археологічні дослідження Чернігівщини» була присвячена пам'яті випускників історичного факультету Чернігівського національного педагогічного університету, які загинули, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. На окремому планшеті були представлені фотографії та документи Миколи Бруя<ref>{{Cite web |url=http://www.choim.org/?p=2988 |title=Виставку в Чернігівському історичному музеї імені В. В. Тарновського присвятили історикам, що загинули на війні за Незалежність України |accessdate=18 березня 2016 |archive-date=27 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160327085111/http://www.choim.org/?p=2988 }}</ref>. | * 10 квітня 2015 року виставка у Чернігівському історичному музеї імені В. В. Тарновського «Нові археологічні дослідження Чернігівщини» була присвячена пам'яті випускників історичного факультету Чернігівського національного педагогічного університету, які загинули, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. На окремому планшеті були представлені фотографії та документи Миколи Бруя<ref>{{Cite web |url=http://www.choim.org/?p=2988 |title=Виставку в Чернігівському історичному музеї імені В. В. Тарновського присвятили історикам, що загинули на війні за Незалежність України |accessdate=18 березня 2016 |archive-date=27 березня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160327085111/http://www.choim.org/?p=2988 }}</ref>. | ||
* У вересні 2015 року на будівлі Чернігівської загальноосвітньої школи № 21, де навчався Микола, встановлена меморіальна дошка з написом «Героїчно загинув за Україну»<ref>[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1127626603924002&id=159928380693834 Пам'ятаймо!]</ref>. | * У вересні 2015 року на будівлі Чернігівської загальноосвітньої школи № 21, де навчався Микола, встановлена меморіальна дошка з написом «Героїчно загинув за Україну»<ref>[https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=1127626603924002&id=159928380693834 Пам'ятаймо!]</ref>. | ||
| − | * За рішенням парафіяльної ради козацького | + | * За рішенням парафіяльної ради козацького кафедрального собору Святої Великомучениці Катерини УПЦ КП ім'я героя Миколи Бруя навічно занесено до Синодику. |
* 26 липня 2016 року, до дворіччя загибелі Миколи, на місці його поховання на кладовищі Яцево відправлені заупокійна служба й чин освячення пам'ятника. Були присутні родичі, бойові товариші, учасники АТО, волонтери<ref>{{Cite web |url=http://pik.cn.ua/22750/ |title=Відкрито пам'ятник Миколі Брую // ПіК, 27 липня 2016 |accessdate=27 липня 2016 |archive-date=17 серпня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160817043913/http://pik.cn.ua/22750/ }}</ref>. | * 26 липня 2016 року, до дворіччя загибелі Миколи, на місці його поховання на кладовищі Яцево відправлені заупокійна служба й чин освячення пам'ятника. Були присутні родичі, бойові товариші, учасники АТО, волонтери<ref>{{Cite web |url=http://pik.cn.ua/22750/ |title=Відкрито пам'ятник Миколі Брую // ПіК, 27 липня 2016 |accessdate=27 липня 2016 |archive-date=17 серпня 2016 |archive-url=https://web.archive.org/web/20160817043913/http://pik.cn.ua/22750/ }}</ref>. | ||
| − | + | ||
| + | == Примітки == | ||
| + | {{Примітки}} | ||
== Посилання == | == Посилання == | ||
| − | * | + | * https://uk.wikipedia.org/wiki/Бруй_Микола_Віталійович |
| − | * [http://svoboda.fm/culture/Culture/232753.html Прощання з Миколою Бруєм — слава Героям!] | + | * [http://cg.gov.ua/index.php?id=11785&tp=1 Бруй Микола] // Чернігівська ОДА, офіційний сайт |
| − | * [http://m.pik.cn.ua/11108/ Прощання з загиблим в бою чернігівцем Миколою Бруєм (Клином)] | + | * [http://svoboda.fm/culture/Culture/232753.html Прощання з Миколою Бруєм — слава Героям!] // SVOBODA.FM, 4 серпня 2014. |
| − | + | * [http://m.pik.cn.ua/11108/ Прощання з загиблим в бою чернігівцем Миколою Бруєм (Клином)] // «Події і коментарі», 2 серпня 2014. | |
| − | + | [[Категорія:Нащадки носівчан]] | |
| − | + | [[Категорія:Люди:Макіївка]] | |
| − | + | [[Категорія:Учасники Євромайдану]] | |
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Макіївська громада)]] |
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Нагороджені орденом «За мужність»]] |
| − | [[Категорія: | + | [[Категорія:Поховані в Чернігові]] |
| + | [[Категорія:Є у Вікіпедії]] | ||
| + | [[Категорія:Люди Б]] | ||
Поточна версія на 19:38, 25 листопада 2023
Микола Віталійович Бруй (народився 6 березня 1986, м. Чернігів — загинув 26 липня 2014, с. Красне, Краснодонський район, Луганська область, Україна) — український військовик, старший солдат, гранатометник 2-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти механізованого батальйону 1-ї окремої гвардійської танкової бригади (Гончарівське). Позивний «Клин». Правнук жителів Макіївки, учасників Німецько-радянської війни Чубука Якова Петровича (1894, Макіївка — 1944) та Могильного Сергія Петровича (1912—1983).
Життєпис[ред. | ред. код]
Микола Бруй народився в Чернігові 6 березня 1986 року. Закінчив Чернігівську загальноосвітню школу № 21. З 2003 по 2008 рік навчався на історичному факультеті Чернігівського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Історія. Психологія», здобув кваліфікацію вчителя історії, практичного психолога в закладах освіти.
У 2008—2009 роках проходив строкову військову службу в 95-ій аеромобільній бригаді, м. Житомир. Активіст чернігівського відділення ВО «Тризуб» імені Степана Бандери, брав активну участь у різних заходах і житті рідного міста. Брав участь у заходах по відновленню українських традицій як-то різдвяний вертеп тощо. З товаришами відстоював передачу козацької Катерининської церкви в Чернігові Українській Православній Церкві Київського Патріархату (сьогодні це Православна Церква України). У 2013 році був одним з тих, хто займався організацією заходів в Чернігові по вшануванню пам'ті жертв Голодоморів в Україні. Ще під час навчання в університеті почав відвідувати Чернігівське товариство «Просвіта». Активний учасник Революції Гідності.
Був мобілізований під час першої хвилі мобілізації 19 березня 2014 року. Виконував обов'язки командира відділення. Під час перебування в Луганській області Микола під час одного з обстрілів неподалік від кордону з Російською Федерацією знайшов та вивів з поля бою бійця, який отримав контузію, та, втративши координацію, рухався в бік кордону.
Відомо, що під час перебування в зоні проведення Антитерористичної операції Микола Бруй брав участь у боях поблизу сіл Трьохізбенка та Макарове.
25 липня 2014 року від Макарового відділення рушило до Щастя, а звідти до Луганського аеропорту з метою розблокування шляху до українських підрозділів, що обороняли аеропорт. На місце відділення Миколи Бруя прибуло вранці 26 липня. В середині того ж дня бійці отримали наказ закріпитися на висоті біля села Красне (Краснодонський район). Група в якій перебував Микола через 15 хвилин після прибуття на місце потрапила під обстріл мінометів та «Градів». Постріл з ПТУРа вивів з ладу танк, який більше не міг вести бій. Після отриманого наказу відступати група рушила в бік Луганського аеропорту, але потрапила у засідку. Військові зіскочили з БМП і почали вести бій. Микола прикривав своїх товаришів та був смертельно поранений під час надання невідкладної медичної допомоги важкопораненому товаришу. За словами побратимів, смерть настала о 18 годині 15 хвилин 26 липня 2014 року.
Тіла загиблих Миколи Бруя та Юрія Коваля бойовики вивезли до Краснодона, лише через кілька днів їх удалося переправити до Чернігова через територію РФ, за допомогою ритуального агентства «Фрейя» з міста Рубіжне. 4 серпня воїна-захисника відспівали у соборі Святої Великомучениці Катерини УПЦ КП, за який він боровся, аби той належав українській громаді, та поховали у Чернігові на міському кладовищі «Яцево».
Залишилися мати, батько, сестра, дружина та донька. Мати Миколи, Людмила Бруй — голова ГО «Родина воїна».
Чернігівська обласна рада прийняла рішення про клопотання про присвоєння Миколі Брую звання «Герой України» (посмертно)[1].
Міністерством оборони України було підтримане клопотання щодо присвоєння Миколі звання «Герой України» та 12 квітня 2016 року відповідне подання внесене Чернігівською обласною державною адміністрацією на ім'я Президента України.
Питання про присвоєння звання Герой України М. В. Брую (посмертно) було розглянуто та в межах компетенції підтримано Комісією державних нагород та геральдики на засіданні 5 липня 2016 року. Але й досі не підготовано та Президентом України не підписано відповідний Указ.
Сестрою Миколи Бруя є Бруй Юлія Віталіївна.
Вшанування та нагороди[ред. | ред. код]
- Указом Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно)[1].
- 20 квітня 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні» [2].
- 1 грудня 2014 року на всеукраїнському конкурсі «Історія, яка нас об'єднує» у Львові серед переможців конкурсу наукових і науково-популярних робіт відзначено дослідження студента Чернігівського національного педагогічного університету Максима Гоцацюка на тему «Микола Бруй, шлях від студента до національного героя»[3].
- 10 квітня 2015 року виставка у Чернігівському історичному музеї імені В. В. Тарновського «Нові археологічні дослідження Чернігівщини» була присвячена пам'яті випускників історичного факультету Чернігівського національного педагогічного університету, які загинули, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. На окремому планшеті були представлені фотографії та документи Миколи Бруя[4].
- У вересні 2015 року на будівлі Чернігівської загальноосвітньої школи № 21, де навчався Микола, встановлена меморіальна дошка з написом «Героїчно загинув за Україну»[5].
- За рішенням парафіяльної ради козацького кафедрального собору Святої Великомучениці Катерини УПЦ КП ім'я героя Миколи Бруя навічно занесено до Синодику.
- 26 липня 2016 року, до дворіччя загибелі Миколи, на місці його поховання на кладовищі Яцево відправлені заупокійна служба й чин освячення пам'ятника. Були присутні родичі, бойові товариші, учасники АТО, волонтери[6].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України № 270/2015, переглянуто 18 березня 2016
- ↑ Почесними нагородами державного та обласного рівня відзначено мужність та героїзм полеглих героїв Чернігівщини
- ↑ Визначено переможців всеукраїнського конкурсу «Історія, яка нас об'єднує» // Львівська ОДА, 4 грудня 2014, переглянуто 18 березня 2016
- ↑ Виставку в Чернігівському історичному музеї імені В. В. Тарновського присвятили історикам, що загинули на війні за Незалежність України, переглянуто 18 березня 2016
- ↑ Пам'ятаймо!
- ↑ Відкрито пам'ятник Миколі Брую // ПіК, 27 липня 2016, переглянуто 27 липня 2016
Посилання[ред. | ред. код]
- https://uk.wikipedia.org/wiki/Бруй_Микола_Віталійович
- Бруй Микола // Чернігівська ОДА, офіційний сайт
- Прощання з Миколою Бруєм — слава Героям! // SVOBODA.FM, 4 серпня 2014.
- Прощання з загиблим в бою чернігівцем Миколою Бруєм (Клином) // «Події і коментарі», 2 серпня 2014.
