Відмінності між версіями «Мрин»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Рядок 8: Рядок 8:
 
Заснований в кінці XVI ст., вперше згадується на початку XVII ст. 12 червня 1628 польський король Владислав IV спеціальною грамотою передав Мрин Орденові Домініканців.  
 
Заснований в кінці XVI ст., вперше згадується на початку XVII ст. 12 червня 1628 польський король Владислав IV спеціальною грамотою передав Мрин Орденові Домініканців.  
  
−
В [[Коронна метрика|Коронній метриці]] (книзі реєстрації виданих у Польському Королівстві нормативних актів, документів чи здійснених для потреб юридичних або фізичних осіб публічно-правових актів) зберігся здійснений у Варшаві і датований 25 травня 1647 запис «Надання права заснувати місто Яцкополь «загальновідоме як Мрин» на магдебурзькому праві домініканцям у Чернігові». (MK 190, k. 223v-225.protokół MK 361, p. 19.), ''польською'' 1647.05.25, Warszawa. Nadanie prawa założenia miasta Jackopol “vulgo Mrin” ''(латиною)'' na prawie magdeburskim dominikanom w Czernihowie.<ref>{{cite web | url = http://www.agad.gov.pl/inwentarze/MR2.xml | title = Wpisy dotyczące czterech województw: bracławskiego, czernihowskiego, kijowskiego i wołyńskiego z lat 1569 - 1673 wniesione do ksiąg Metryki Koronnej | publisher = | author = | date = | accessdate = | language = польською}}</ref>
+
В Коронній метриці (книзі реєстрації виданих у Польському Королівстві нормативних актів, документів чи здійснених для потреб юридичних або фізичних осіб публічно-правових актів) зберігся здійснений у Варшаві і датований 25 травня 1647 запис «Надання права заснувати місто Яцкополь «загальновідоме як Мрин» на магдебурзькому праві домініканцям у Чернігові». (MK 190, k. 223v-225.protokół MK 361, p. 19.), ''польською'' 1647.05.25, Warszawa. Nadanie prawa założenia miasta Jackopol “vulgo Mrin” ''(латиною)'' na prawie magdeburskim dominikanom w Czernihowie.<ref>{{cite web | url = http://www.agad.gov.pl/inwentarze/MR2.xml | title = Wpisy dotyczące czterech województw: bracławskiego, czernihowskiego, kijowskiego i wołyńskiego z lat 1569 - 1673 wniesione do ksiąg Metryki Koronnej | publisher = | author = | date = | accessdate = | language = польською}}</ref>
  
 
Мрин також згадується у грамотах московських царів Олексія Михайловича та Катерини II, гетьмана Богдана Хмельницького.<ref name="da">[https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/chi-nastane-chas-vidrodzhennya Чи настане час відродження?] Іван Борисовець, Газета «День», 16 серпня 2013</ref>
 
Мрин також згадується у грамотах московських царів Олексія Михайловича та Катерини II, гетьмана Богдана Хмельницького.<ref name="da">[https://day.kyiv.ua/uk/article/poshta-dnya/chi-nastane-chas-vidrodzhennya Чи настане час відродження?] Іван Борисовець, Газета «День», 16 серпня 2013</ref>

Версія за 14:43, 22 листопада 2020

Мринський будинок культури, мозаїчне панно «Україна» роботи народного художника України Степана Кириченка

Мрин — село в Носівському районі. Населення становить 2343 осіб. Орган місцевого самоврядування — Мринська сільська громада.

Історія

Герб Мрина

Заснований в кінці XVI ст., вперше згадується на початку XVII ст. 12 червня 1628 польський король Владислав IV спеціальною грамотою передав Мрин Орденові Домініканців.

В Коронній метриці (книзі реєстрації виданих у Польському Королівстві нормативних актів, документів чи здійснених для потреб юридичних або фізичних осіб публічно-правових актів) зберігся здійснений у Варшаві і датований 25 травня 1647 запис «Надання права заснувати місто Яцкополь «загальновідоме як Мрин» на магдебурзькому праві домініканцям у Чернігові». (MK 190, k. 223v-225.protokół MK 361, p. 19.), польською 1647.05.25, Warszawa. Nadanie prawa założenia miasta Jackopol “vulgo Mrin” (латиною) na prawie magdeburskim dominikanom w Czernihowie.[1]

Мрин також згадується у грамотах московських царів Олексія Михайловича та Катерини II, гетьмана Богдана Хмельницького.[2]

Під час народно-визвольної війни 1648-54 Мрин перейшов у володіння Ветхорождественского монастиря.

Після 1657 року чернігівський архієпископ Л. Баранович приєднав село до садиби чернігівського Борисоглібського монастиря. Мрин був центром Мринський сотні Ніжинського (з середини XVII ст.- Київського) полку.

За описом 1781 в Мрині було невелике укріплення, оточене земляним валом. Найбільшими землевласниками в Мрині були Коробки, останній з яких - П. С. Коробка став членом Державної думи. Він мав в Мрині велику садибу з житловими будинками, господарським двором, стайнею (в 2-х житлових будинках тепер розміщена лікарня). У 1866 році в с. Мрин - 268 дворів, 1617 мешканців; в 1897 - 389 дворів, 2190 мешканців.

У ХІХ столітті містечко Мрин було волосним центром Мринської волості Ніжинського повіту Чернігівської губернії — у волость входило дев'ять навколишніх сіл.[2]. У селі була Успенська та Миколаївська церква.

У Мрині були церковно-парафіяльна школа в кам'яному будинку, земська школа (1895), Мринська Леонідівска нижча реміснича школа (1901), Мринська Людмилівська жіноча семінарія (1903), лікарня, яку звів П. Коробка, Успенська церква (1897, знесена на початку 30-х рр.).

Економіка

Поруч із селом розташоване найбільше в Європі газове сховище. На глибині понад 400 метрів природа створила ємність площею 14 км на 6,5 км. Щорічно ДП «Укртрансгаз» закачує в неї стратегічний запас країни — 1,5 млрд кубометрів газу, що регулює споживання блакитного палива трьох областей — Київської, Сумської та Чернігівської.[3]

В селі працює паркетний цех[4], діє своє професійно-технічне училище, швейна майстерня, низка магазинів, меліорація та школа.[3]

Культура

В селі з 2011 діє літературний клуб, випускається газета «Літературний Мрин» — один раз на місяць на десяти сторінках, накладом у чотириста примірників.[3]

Завдяки літературному клубові видано дві збірки віршів:[3]

Видатні люди

  • Байда Анатолій Ілліч (1906—1978) — будівельник, керуючий трестом Південзахідтрансбуд, Герой Соціалістичної Праці (1966, за спорудження Палацу культури «Україна»), кавалер ордена Леніна та інших урядових нагород. Батьки Анатолія Байди походять із Мрина.
  • Байда Володимир Іларіонович (1931—2004) – науковець, кандидат сільськогосподарських наук.
  • Живкович Владислав Хайдарович (1975—2015) — старший прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
  • Малинка Олександр Никифорович (1865—1941) — український етнограф, фольклорист кінця ХІХ століття та доби Розстріляного відродження. Член Чернігівської та Полтавської археографічних комісій Російської імперії. Член Етнографічно-фольклорної комісії при ВУАН. Голова Ради Всеукраїнського етнографічного товариства. Співредактор журналу «Побут». Праці О. Малинки стали одним із фольклорно-етнографічних джерел для багатьох українських письменників.
  • Коробка Павло Степанович (1846—1919) — український правознавець, освітній діяч і доброчинець.
  • Тягнієнко Михайло Іванович (1936—) — Народний артист України, провідний майстер сцени Харківського академічного російського драматичного театру імені О. С. Пушкіна.

Галерея

  • Пам'ятка у Мрині

  • Пам'ятник над дорогою між Мрином і Лісовими Хуторами

  • Пам'ятник над дорогою між Мрином і Лісовими Хуторами

  • Пам'ятна табличка

  • Пам'ятка у Мрині

  • Пам'ятка у Мрині

  • Пам'ятка у Мрині

  • Пам'ятка у Мрині

  • Пам'ятка у Мрині

Примітки

  1. ↑ Wpisy dotyczące czterech województw: bracławskiego, czernihowskiego, kijowskiego i wołyńskiego z lat 1569 - 1673 wniesione do ksiąg Metryki Koronnej
  2. ↑ 2,0 2,1 Чи настане час відродження? Іван Борисовець, Газета «День», 16 серпня 2013
  3. ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3 Оптимістичний Мрин Віталій Назаренко, газета «День», №158, (2013)
  4. ↑ Мринський паркет відновлює минулу славу, Уездные новости

Посилання

Література

Отримано з https://wikinosivka.info/index.php?title=Мрин&oldid=9111