Школа. Записки дивака

Обкладинка книжки

"Школа. Записки дивака" — книга Сергія Іващенка.

Книга розповідає про навчання автора у школі на Дослідній станції (1947-1954) і Носівській школі № 1 (1954-1957), містить авторські характеристики вчителів того часу.

Вихідні дані

Школа. Записки дивака. — Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 48 сторінок.

Тираж 100 примірників.

Анотація

Школа — що це? Це місце, де ніжне дитинство вперше зустрічається з суворим життям. Школа це — така cooi Альма-матер для більшості молодих людей.

Коли проходить рік, п'ять, десять ... по закінченні школи кого з випускників школи «тягне» зустрітись з вчителями? Інженерів, вчителів, лікарів, полковників — учнів, які «відбулись». У «трієчників» те бажання, як правило, — відсутнє. Яких вчителів випускникам хочеться бачити? Тих, яких поважають, та ще й люблять.

Зміст

• Мрії
• Школа мого дитинства
• Перше літо дитинства
• Школа
• Мода — явище постійне
• Валерій Григорович Штепура
• Галина Дмитрівна Назаренко
• Григорій Миколайович Назаренко
• Ангеліна Леонтіївна Ляшенко
• Любов Іванівна Самоненко
• «Шинель». Урок російської літератури
• Директор школи
• Андрій Петрович Скрипець
• Марія Кирилівна Шовкун
• Оксана Григорівна Оксимець
• Людмила Климівна Драб
• Василь Йосипович Бугайов
• Олександр Федорович Бондаренко
• Євфросинія Леонтіївна Богдан
• Іван Васильович Гончар
• Іван Григорович Ляшенко
• ...

ГАЛИНА ДМИТРІВНА НАЗАРЕНКО

Гарним вчителькам — майстрам своєї справи інколи буває притаманний один суттєвий недолік, — вони надто ревно люблять свій предмет: математику, фізику, чи хімію. Зустрічається з такою вчителькою батько, чи мати одного з учнів і питає: «Як встигає з вашого предмету мій син? (про дочок такі розмови бувають не їдкими частими), як веде себе під час уроків?» Все в порядку, він здібний, тільки вашому синові треба більше уваги приділяти математиці, (фізиці, хімії).

Отак майже кожен вчитель, як той кулик, — хвалить свої комиші. Кожна гарна вчителька бажає, щоб учні любили її предмет. І не робіть спроб (боронь Боже!) заперечувати такій вчительці: «Йому — синові ваша математика (фізика, хімія) не дуже до вподоби, він любить лише географію, музику, чи шахи». Коли вчителька помітить в учня наявну нелюбов до його предмета, це може бути сприйняте, як особиста образа їй — вчительці, і відтоді щоденна «помста» такому учневі буде помітною «неозброєним оком». Ця властивість притаманна на 95 відсотків вчителькам — жінкам, а не чоловікам.

Такі вчительки траплялись авторові не один раз на його життєвому шляху. «Ідеальний учень» з точки зору такої вчительки — той, який: 1. Відмінно знає предмет; 2. «Заглядає в рота вчительці», ловить кожне її слово.

Вчитель — професіонал, як правило, є гарним психологом, і за місяць-другий занять бачить — буде з того, чи іншого учня гарний математик (фізик, хімік), чи ні, приблизно так: 1. Наука хімія втратить, якщо цей учень піде іншим шляхом — такі учні зустрічаються вкрай рідко. 2. З цього учня хіміка не буде, — нічого страшного немає, я як могла навчила його якимось азам хімії, ті знання йому стануть у пригоді, хай іде по життю своїм шляхом — щасливої дороги. 3. А цей хай іде — куди захоче, тільки — не в хімію. Хімія йому «протипоказана», і він їй «протипоказаний». Якщо вчитель, або вчителька не ображається на учня, який не є закоханим в її математику (фізику, хімію), — той вчитель є ідеальним вчителем.

Таким вчителем і була Галина Дмитрівна Назаренко. Галина Дмитрівна була вчителькою хімії, прекрасним знавцем своєї справи. Це звучить, як штамп, але вона була вчителькою від Бога. Вона була вимогливою й суворою до учня, який не розумів очевидних речей, і, разом з тим, їй зовсім не властиві були вищеназвані недоліки. Кожен її учень: відмінник і «сіра миша» відчував бажання вчительки — щоб всі якнайкраще знали хімію, і любили її за це. Хімія не входила до Сергієвих улюблених предметів.

Галина Дмитрівна це швидко помітила, але помітила, що він досить кмітливий, і вони прекрасно «терпіли» один одного, і на екзамені з хімії, в десятому класі, вона явно бажала, щоб він отримав «4», задала йому для допомоги легке запитання, а він не відповів, і вона з явним співчуттям, навіть з жалем поставила йому трійку. Він був зворушений її добрим ставленням, і за трійку абсолютно не образився. Головне, що все справедливо. Сергій не раз згадував добрим словом Галину Дмитрівну. Він тричі складав екзамен з хімії на вступних екзаменах до інституту, і щоразу отримував — «4», а потім, навчаючись в інституті, не мав проблем з заліком з органічної хімії, а також з екзаменом з біохімії — «4».

«Трійки» Галини Дмитрівни цілком вистачало для четвірки Київського державного інституту фізичної культури.

Сергій пригадав один курйозний епізод з навчання в інституті фізкультури. Поруч з ним здавав залік з органічної хімії випускник школи тренерів при КДІФКу, майстер спорту з важкої атлетики Микола Чуркін. Сильний та добрий хлопець, але дещо «обмежений в своїх розумових здібностях». В органічній хімії він зовсім не «петрив», і викладачка хімії Клавдія Іванівна Ханіна, яка, до речі, вчила його хімії в школі тренерів, «тягнула» його. Вона запропонувала йому написати формулу води, — щоб він хоч щось розповів їй з хімії. Він з задоволенням («обижаешь, начальник»), виконав.