Відмінності між версіями «Хотинівська школа»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
 
(Не показано 10 проміжних версій цього користувача)
Рядок 3: Рядок 3:
 
В 1964-1967 роках, за допомоги місцевого [[Колгосп імені Горького|колгоспу ім. Горького]] було зведене приміщення нового навчального корпусу Хотинівської школи.
 
В 1964-1967 роках, за допомоги місцевого [[Колгосп імені Горького|колгоспу ім. Горького]] було зведене приміщення нового навчального корпусу Хотинівської школи.
  
−
При школі діяв [[Музей «Берегиня»]].
+
При школі діяв [[Музей «Берегиня»|Берегиня (музей у Хотинівці)]].
  
 
Станом на 2023 діяльність школи призупинена.   
 
Станом на 2023 діяльність школи призупинена.   
  
 
== Сільський храм науки ==
 
== Сільський храм науки ==
−
:''«Сільський храм науки. Хотинівська школа» — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади району.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2019. — 312 с. ISBN 978-617-640-461-3.''
+
:''Джерело: Сільський храм науки // [[Спаських Валентина Іванівна|Спаських В. І.]], [[Голодна Василина Михайлівна|Голодна В. М.]] / [[Моя Хотинівка – душі криниця]]. – Ніжин : ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2013. – 112 с. ISBN 978-966-340-527-8, сторінки 87–98.''
−
В 1879 році в селі [[Хотинівка]] Мринської волості Ніжинського повіту на околиці села поблизу кладовища було побудоване приміщення церковно-приходської школи. У 1883 році школа була прийнята Земством.
+
Прагнучи відтворити історію сільського храму науки – школи, опираємося на документи, а ще більше – спогади старожилів села.
  
−
В ній викладалися такі предмети: Закон Божий, руське читання, церковно-слов’янське читання, арифметика, письмо. Всі предмети викладалися російською мовою.
+
Вперше шкільне приміщення було побудоване в [[1879]] р. і відкрита церковно-приходська школа. Ця школа була побудована на околиці села поблизу кладовища. З 1883 року школа була прийнята Земством. В ній викладалися такі предмети: Закон Божий, руське читання, церковно-словянське читання, арифметика, письмо. Всі предмети викладалися на російській мові.
  
−
Попечителем школи був [[Назаренко Єфрим Петрович|Єфрим Петрович Назаренко]] (з 1899 р.) Закону Божого навчав випускник Київської Духовної семінарії Микола Іванович Супряжинський (з 1883 р.), а з 1896 року починає працювати випускниця Чернігівського Єпархіального училища Олександра Миколаївна Спиридонова, яка викладає всі інші предмети.
+
Попечителем школи був [[Назаренко Єфрим Петрович|Єфрим Петрович Назаренко]] (з 1899 р.), законовчителем – випускник Київської Духовної семінарії [[Супряжинський Микола Іванович|Микола Іванович Супряжинський]] (з 1883 року), вчителем – випускниця Чернігівського Єпархіального училища [[Спиридонова Олександра Миколаївна|Олександра Миколаївна Спиридонова]] (з 1896 року).
  
−
Станом на 1 січня 1903 року в школі навчалося в трьох групах 67 учнів:61 хлопчик і 6 дівчаток.
+
Станом на 1 січня 1903 року в школі навчалося у трьох групах 67 учнів: 61 хлопчик і 6 дівчаток.
  
−
В 1895 році було побудоване нове приміщення Одно-класного народного училища. Ця школа була побудована на околиці села.
+
Тяжке життя сільчан стояло на перешкоді у здобутті освіти дівчаткам, адже вони мали допомагати батькам вести господарство.
  
−
В 1904 році в школі вже навчається 71 дитина. Дівчатка переважно залишалися вдома допомагати по господарству.
+
В [[1895]] році було побудоване на околиці села нове приміщення Однокласного народного училища. Кількість учнів збільшувалася, тому в школу була направлена ще одна випускниця Чернігівського Єпархіального жіночого училища [[Корешкевич Людмила Іванівна|Людмила Іванівна Корешкевич]] (з 1905 року).
  
−
В школу була направлена ще одна випускниця Чернігівського Єпархіального жіночого училища Людмила Іванівна Корешкевич.
+
З 1909 року Закон Божий викладав священик [[Ревський Стефан Іванович|Стефан Іванович Ревський]], а завідуючим школи був [[Іваненко Осодор Петрович|Осодор Петрович Іваненко]] (з 1914). В школі з'являються нові предмети: історія України і географія, які читаються на українській мові. Всі інші предмети – російською мовою. Російський уряд планомірно веде русифікаторську політику серед українського населення.
  
−
Оснащення школи складається з 43 навчальних посібників, 37 прописів. Школа має 143 квадратних сажені землі (650 м2).
+
Слід відмітити, що у шкільному звіті за 1914 рік у розділі “Число учнів за національністю”, всі учні школи записані як росіяни. В ці роки шкільним меценатом був місцевий поміщик [[Якимах Віталій Михайлович|Віталій Михайлович Якимах]], який виділяв гроші на господарські потреби. Політичні події 1917 року, які увійшли в історію як велика Жовтнева революція, принесли зміни і в розвиток села, і подальшу його історію.
  
−
У 1909 році – законовчителем призначений священник Стефан Іванович Ревський. З 1911 року попечителем школи став місцевий поміщик Віталій Михайлович Якимах, який мав 300 га. кращих земель села і був, фактично, господарем села. Він виділяв кошти на господарські потреби школи.
+
Політичні зміни сталися і в історії школи.
  
−
З 1914 року вчителем – завідуючим працює Осодор Петрович Іваненко. В школі навчається 50 дітей, з них – 48 хлопчиків та 2 дівчат. Всі записані як «росіяни». Все навчання, за виключенням історії України та географії, ведеться на російській мові.
+
1922 рік. В селі діє єдина трудова політехнічна школа. Вона була трирічною. Директором школи був [[Шульга Петро Юхимович]]. Працювало також дві вчительки: [[Ревська Євгенія Степанівна]], яка була дочкою місцевого священика, і [[Якимах Любов Віталіївна]] – дочка поміщика, батько якої до жовтневої революції мав 300 га землі.
  
−
Після закінчення громадянської війни школа відновила навчання і в 1922 році стає Єдиною трудовою політехнічною школою. Вона була трирічною. Директор – [[Шульга Петро Юхимович]]. Вчителями працюють Ревська Евгенія Степанівна та Якимах Любов Віталіївна. В трьох класах навчалося 90 учнів, серед яких була лише одна дівчина.
+
“В кожному класі навчалося по 30 учнів,” – згадує сільська довгожителька [[Шатун Мотря|Мотря Шатун]].
  
−
На посаду директора школи, замість Шульги П.Ю. (переведений в с.Мрин інспектором шкіл) прибув Козел Андрій Семенович, уродженець міста Носівки.
+
Життя в селі було важким. Поміщицька земля була поділена між селянами. Селянські наділи становили по 8 десятин.
  
−
В 1928 році школа стає чотирирічною і в цьому статусі існує до 1932 року. Здібні діти продовжують своє навчання в с.Мрин. директором школи працює в цей час Дубініна Галина Євгеніївна, а вчителькою початкових класів – Любченко Лідія Олександрівна. В 1943 році її з невідомих при-чин вбили партизани.
+
Працювали на своїх землях і дорослі, і діти. Більше домашніх справ лягало на плечі дівчаток, тому навчалися тільки хлопчики.
  
−
В 1928 році починається будівництво нового шкільного приміщення, яке завершується в 1933 році. На фундаменті цієї школи стоїть сучасна. З Адамівки завозили цеглу для спорудження церкви, але церкву так і не спорудили, а цеглу використали для будівництва школи.
+
Серед 90 учнів навчалася всього одна дівчинка.
  
−
У 1932 році школа була реорганізована – стала семирічною, або неповносередньою школою.
+
Директор школи Шульга П. Ю. переходить працювати в с. Мрин інспектором шкіл, а на його місце прибув новий директор [[Козел Андрій Семенович]], уродженець міста Носівка.
  
−
Директором школи до 1940 року був [[Бойко Роман Радіонович]]. Крім нього в школі працює Грищенко Ликерія Михайлівна – вчителька німецької мови, Колодій Петро Зінкович – вчитель початкових класів, малювання та креслення, Ховрич Іван Миколайович – вчитель історії та географії, Плюта Василь Антипович – вчитель української мови та літератури, Гладун Іван Олександрович – вчитель фізики та хімії, Сергієнко Лідія Григорівна – вчитель російської мови та літератури.
+
Перша комсомольська організація в школі була створена в 1924 році. Її члени були: С. П. Кротенко, Ф. Л. Голік, М. П. Кротенко, В. М. Заїка.
  
−
З 11 вересня 1941 року, з початку німецької окупації, по 17 вересня 1943 року, коли Хотинівка була визволена нашими військами, в школі навчалися тільки учні 1 – 4 класів.
+
Населення села більшає. Більше селян прагне дати освіту своїм дітям. З 1928 по 1932 рік в селі діє чотирирічна школа, а потім здібні діти продовжують навчання в с. Мрин. Директором цієї школи була [[Дубініна Галина Євгенівна|Галина Євгенівна Дубініна]]. В цей час вчителькою початкових класів працює [[Любченко Лідія Олександрівна|Лідія Олександрівна Любченко]], яку з невідомих причин вбили партизани в 1943 році.
  
−
До 1944 директором був [[Ховрич Іван Миколайович]], який в цьому році загинув. Директором знову призначають Бойка Романа Радіоновича.
+
:''“Сам будинок, в якому розташовувалася школа, був дуже малим, убогим. В 1928 році розпочинається будівництво школи, на фундаменті якої стоїть сучасна школа, – згадує М. П. Заїка – з села Адамівка завозили цеглу, а ця цегла була призначена для спорудження церкви, але чомусь будівництво її так і не почалось. В 1933 році школу було збудовано”.''
  
−
За роки війни школа була частково зруйнована. Залишилося тільки одне крило, в якому розмістилися дві класні кімнати, учительська та кабінет директора. Навчання проводилися в шести приміщеннях: два класи – в центральному, один – в так званій Бойковій школі, один – в приміщенні старої сільської ради, два – в приміщенні сучасної сільської ради, один – в школі «на углу», в старих шкільних майстернях.
+
:''“З 1932–1933 навчального року почала діяти семирічна, або неповна середня школа. Директором школи був [[Бойко Роман Радіонович|Роман Радіонович Бойко]]. Він керував школою до 1940 року, а потім його звільнили”,'' – згадує О. М. Назаренко.
  
−
Бойко Р.Р. керує школою до 1947 року, коли його змінює на посаді [[Яковенко Павло Кузьмович]]. Поруч з ним працюють Шевера Данило Панасович – вчитель історії, Супрун Михайло Романович – вчитель німецької мови, Павленко Надія Андріївна – вчителька початкових класів.
+
В школі працювали такі вчителі: [[Грищенко Ликерія Михайлівна|Ликерія Михайлівна Грищенко]] – вчителька німецької мови, [[Колодій Петро Зінкович|Петро Зінкович Колодій]] – вчитель початкових класів, малювання і креслення, [[Гладун Іван Олександрович|Іван Олександрович Гладун]] – вчитель фізики та хімії, [[Ховрич Іван Миколайович|Іван Миколайович Ховрич]] – вчитель історії та географії, [[Плюта Василь Антипович|Василь Антипович Плюта]] – вчитель української мови та літератури, [[Сергієнко Лідія Григорівна|Лідія Григорівна Сергієнко]] – вчитель російської мови та літератури.
  
−
В 1950 – 1954 роках школу неповно середню школу очолює [[Борисовець Іван Карпович]], потім – [[Євстратов Володимир Олександрович]]. Володимир Олександрович пропрацював на посаді директора до 1964 року.
+
З 11 вересня 1941 року по 17 вересня 1943 року село було окуповане німецькими солдатами. Під час окупації в школі діяли 1–4 класи.
  
−
З 1960 року в Хотинівці вже діяла восьмирічна трудова політехнічна школа. В цей час працювали: [[Грищенко Проня Лазарівна]] – вчителька початкових класів, [[Трухан Іван Михайлович]] – вчитель української мови, [[Горбатенко Галина Іванівна]] – вчителька російської мови та літератури, [[Тоцький Сергій Михайлович]] – вчитель географії та історії, [[Мулач Василь Леонідович]] – вчитель трудового навчання, [[Голік Ганна Миколаївна]] – вчителька французької мови. В школах Хотинівки та Лихачева працює подружжя Білім – [[Білім Петро Омелянович|Петро Омелянович]] – вчитель математики та фізики та [[Білім Галина Василівна|Галина Василівна]] – вчителька біології.
+
За час війни було частково зруйновано приміщення школи. Залишилося тільки одне крило, в якому розміщувалися всі класні кімнати, учительська, кабінет директора. Директором школи до 1944 року був І. М. Ховрич. В 1944 його було вбито.
  
−
[[Москалець Світлана Михайлівна]] працює старшою піонервожатою.
+
До 1947 року директором був знову призначений Р. Р. Бойко.
  
−
В цей час навчається 340 учнів і тому в 1964-1967 роках, за допомоги місцевого колгоспу ім. Горького було зведене приміщення нового учбового корпусу.
+
А з 1947 по 1950 рік школою керував [[Яковенко Павло Кузьмович|Павло Кузьмович Яковенко]] , уродженець села Плоске. Разом з ним працювали такі вчителі:
 +
* [[Шевера Данило Панасович|Данило Панасович Шевера]] – вчитель історії;
 +
* [[Супрун Михайло Романович|Михайло Романович Супрун]] – вчитель німецької мови;
 +
* [[Павленко Надія Андріївна|Надія Андріївна Павленко]] – вчитель початкових класів.
  
−
Ганна Миколаївна Голік, вчителька англійської та французької мов, стала директором в 1964 році і майже 30 років очолювала школу. В цей період в школі також працюють такі педагоги: подружжя Тоцьких – Ольга Андріївна, вчителька біології, завуч школи, та Сергій Михайлович – вчитель географії, подружжя Кияшко – Ольга Кузьмівна викладала українську мову та літературу, а Григорій Нікіфорович вів уроки історії та географії, подружжя Чичкань – вчителька математики Віра Петрівна та вчитель фізики – Петро Михайлович. [[Назаренко Михайло Петрович]] викладав музичне мистецтво, Павленко Надія Андріївна, Грищенко Проня Лазарівна, Назаренко Ольга Федорівна та Назаренко Паша Кирилівна працювали в початкових класах. Працюють також вчителі: Калініченко М.Ф., Крутько В.К., Карпова Л.Г., Захарчук М.О., Майборода В.Я., Григор’єва Г.А.
+
З 1944 року заняття проводилися в семи приміщеннях: один клас в “Бойковій школі”, два класи – в центральному приміщенні, один – в приміщенні старої сільської ради, два – в приміщенні сучасної сільської ради, в школі “на углу” – один клас, в приміщенні шкільних майстерень.
  
−
В 1975 році була побудована нова майстерня та спортзал, а в 1978 році – їдальня.
+
В 1950–1954 роках школу очолював [[Борисовець Іван Карпович|Іван Карпович Борисовець]], яка називалася неповною середньою.
  
−
У 1990-1993 роках школу очолювала Любов Віталіївна Сизоненко. При ній в 1991 році зусиллями працівників школи створено шкільний краєзнавчий музей, першим керівником якого стала Г.І. Горбатенко. Продовжила її роботу донька [[Горбатенко Олена Петрівна|Олена Петрівна Горбатенко]], вчителька зарубіжної літератури, російської мови та українознавства. Нині керівником етнографічного музею «Берегиня» є вчитель початкових класів Валентина Степанівна Гриценко.
+
За спогадами [[Горбатенко Галини Іванівни|Галини Іванівни Горбатенко]]: “З 1960 року в Хотинівці діє восьмирічна трудова політехнічна школа. Спочатку діти продовжували навчатися в семи приміщеннях”.
  
−
З 1989 року школа стає неповною середньою.
+
В 1954–1964 роках школу очолює [[Евстратов Володимир Олександрович]]. Зростає кількість учнів, педагогічний колектив зростає не лише чисельно, а й професійно. В цей час працювали: [[Мулач Василь Леонідович]] – вчитель трудового навчання, [[Тоцький Сергій Михайлович]] – вчитель географії та історії, [[Трухан Іван Михайлович]] – вчитель української мови, [[Грищенко Проня Лазарівна]] – вчитель початкових класів, [[Горбатенко Галина Іванівна]] – вчитель російської мови та літератури, [[Голік Ганна Миколаївна]] – вчитель іноземної мови (французької), [[Білім Петро Омелянович]] – вчитель математики і фізики, [[Москалець Світлана Михайлівна]] – старша піонервожата.
  
−
З 1993 року – і по сьогодні директор школи Олександр Воло-димирович Сизоненко, досвідчений педагог з 30-річним стажем, вмілий організатор, добрий господар педагогічного та учнівського колективу.
+
В цей період навчається більше 300 учнів.
  
−
У вересні 2004 року в школі навчається 78 учнів: 36 учнів у 1-4 класах, 42 учні в 5-9 класах. В 9-му класі було лише 2 учні і він працював за індивідуальною програмою.
+
Життя не стоїть на місці, в селі відчувають гостру потребу в будівництві нової просторої школи. З 1964 року розпочинається будівництво сучасної школи, яке триває всього три роки і завершується вже в 1967 році.
  
−
Педколектив складався з 12 вчителів та педагога-організатора.
+
Зводилася сучасна будова навчального закладу під керуванням директора Голік Г. М., яка очолила заклад якраз на старті будівництва. В цей час в школі налічується 340 учнів і 18 учителів.
  
−
Сизоненко О.В. – директор, вчитель фізики;
+
Зокрема, Тоцька О. А. (завуч), Калініченко М. Ф., Кияшко О. К., Мулач В. Л., Назаренко П. К., Горбанетко Г. І., Чичкань В. П., Назаренко П. М., Назаренко О. Ф., Грищенко П. Л., Павленко Н. А., Крутько В. К., Карпова Л. Г., Тоцький С. М., Захарчук М. О., Майборода В. Я., Григор'єва Г. А.
  
−
Сизоненко Л.В. – завуч, вчитель математики;
+
В 1975 році була побудована нова майстерня та спортзал, в 1978 – їдальня.
  
−
Голік Г.М. – вчитель іноземної мови;
+
Енергійна, вольова жінка пропрацювала директором школи 26 років, до вересня 1990 року. В 1990–1993 роках директор – [[Сизоненко Любов Віталіївна|Любов Віталіївна Сизоненко]]. При ній в 1991 році зусиллями працівників школи створено шкільний краєзнавчий музей. Першим керівником та натхненником музею була досвідчений вчитель російської мови та літератури Г. І. Горбатенко, перші екскурсоводи краєзнавчого музею: Тетяна Володимирівна Картун, Тетяна Іванівна Шульга, Оксана Іванівна Спаських, Тетяна Володимирівна Гулак, Галина Миколаївна Вакулік.
  
−
Чичкань В.П. – вчитель математики;
+
Сердечно дякуємо всім нашим односельчанам, які допомогли нам ближче торкнутися історії рідного села, маминої пісні, батькової хати, дідусевої казки, бабусиної вишиванки, всього родоводу нашої пам'яті, допомогли відчути поклик рідної України.
  
−
Вакулік Г.М. – вчитель української мови та літератури;
+
Щира подяка Ващенку Михайлу Костянтиновичу, Скидану Михайлу Андрійовичу за те, що вони відтворили нам батьківську хату, зробили всі роботи по дереву.
  
−
Гриценко В.С. – вчитель початкових класів;
+
Низький уклін всім, хто допоміг зібрати експонати для музею:священику Колодію Анатолію Ігнатовичу, Ользі Якимівні Вакулік, Ганні Іванівні Заїці, Мотрі Григорівні Овдієнко, Кулині Климівні Гриценко, Євгенії Іванівні Власенко, Євдокії Свиридівні Назаренко, Максиму Федоровичу Пашку, Перепечай, Любові Олександрівні Бруй, Валентині Іванівні Спаських, Ользі Іванівні Закаврашній, Марині Михайлівні Тетені, Одарці Романівні Скидан, Вірі Іванівні Картун, Ніні Михайлівні Телицькій, Євдокії Петрівні Вакулік, Валентині Вікторівні Висовень, Ганні Семенівні Кошовій, Любові Петрівні Шульзі, Наталії Вікторівні Шульзі, Катерині Кротенко, Варварі Григорівні Виничок, Уляні Михайлівні Заїці, Ользі Миколаївні Коцок, Олександрі Логвинівні Павленко, Горпині Трохимівні Заїці, Роману Михайловичу Назаренко, Олександру Володимировичу Сизоненку, Ганні Іванівні Горбатенко.
  
−
Спаських В.І. – вчитель історії та географії;
+
Потім продовжує її роботу донька Олена Петрівна Горбатенко, вчитель зарубіжної літератури, російської мови та українознавства.
  
−
Гулак Н.В. – вчитель хімії та біології;
+
Зараз керівником етнографічного музею “Берегиня” є вчитель початкових класів [[Гриценко Валентина Степпанівна|Валентина Степанівна Гриценко]].
  
−
Кротенко Н.О. – вчитель початкових класів;
+
З 1989 року школа неповна середня. Діти в школі живуть повноцінним життям: проводять різні вечори, свята, зустрічі з цікавими людьми. Створені всі умови для фізичного та розумового розвитку дітей. На належному рівні матеріально-технічна база школи. Оновлені шкільні майстерні, побудований спортивний майданчик, створені кабінети фізики, математики, української та російських мов, історії, біології. Майже в кожному класі є телевізор, програвач, діапроектор, кодоскоп. Початкова школа перейшла на чотирирічну програму роботи, і до першого класу зараховуються діти шестирічного віку.
  
−
Горбатенко О.П. – вчитель зарубіжної літератури;
+
З 1 вересня 1993 року – і по сьогодні директор школи Олександр Володимирович Сизоненко із 30-річним стажем, досвідчений педагог і вмілий організатор, добрий господар педагогічного та учнівського колективу.
  
−
Трухан А.В. – вчитель трудового начання та фізкультури;
+
Вересень 2004 року. Прийшли зміни в суспільстві, які знайшли відображення і в житті школи. Сьогодні це загальноосвітня школа І–ІІ ступенів. Відбувся перехід на 12 бальну систему оцінювання досягнень учнів.
  
−
Білодід Н.А. – вчитель музики та образотворчого мистецтва;
+
В школі налічується 78 учнів: 36 – 1–4 класи, 42 – 5–9 класи. 9 клас працював по індивідуальній програмі, бо налічував усього 2 учня. Початкові класи зведені у два класи-комплект.
  
−
Вакулік Г.М. – педагог-організатор.
+
З учнями працювало 12 вчителів та педагог-організатор:
 +
*О. В. Сизоненко – директор, вчитель фізики;
 +
*Л. В. Сизоненко – завуч, вчитель математики;
 +
*Г. М. Голік – учитель іноземної мови;
 +
*В. П. Чичкань – учитель математики;
 +
*Г. М. Вакулік – учитель української мови та літератури;
 +
*В. С. Гриценко – учитель початкових класів;
 +
*[[Спаських Валентина Іванівна|В. І. Спаських]] – учитель історії та географії;
 +
*Н. В. Гулак – учитель хімії та біології;
 +
*Н. О. Кротенко – учитель початкових класів;
 +
*О. П. Горбатенко – учитель зарубіжної літератури;
 +
*А. В. Трухан – учитель трудового навчання та фізкультури;
 +
*Н. А. Білодід – учитель музики та образотворчого мистецтва;
 +
*Г. М. Вакулік – педагог-організатор.
 +
В школі діяли дитячі організації: СПОЧ та “Козачата”, гурток технічного моделювання, загальної фізичної підготовки, палітурної справи, “Юний біолог” та інші. Вчителі мали змогу брати участь у роботі динамічної групи вчителів-предметників та методоб'єднанні класних керівників.
  
−
В школі діяли дитячі організації: СПОЧ та «Козачата», гурток технічного моделювання, палітурної справи, «Юний біолог» та інші.
+
Починаючи з 1950 до 2000 року школою випущено 1202 випуски, з них 78 одержали свідоцтво з відзнакою та 247 закінчили її з оцінками “4” і “5”. Деякий час при школі працювала вечірня школа трудової сільської молоді, яка згодом стала заочною, і проіснувала до початку 90-х років.
  
−
Починаючи з 1950 року до 2000 року школою випущено 1202 випускники, з них 78 одержали свідоцтво з відзнакою та 247 закінчили її з оцінками «5» та «4».
+
Ще й досі садиба школи займає територію площею 1,8 га.
  
−
Деякий час при школі працювала вечірня школа трудової молоді, яка згодом стала заочною і проіснувала до початку 1990-х років.
+
Шкільне приміщення – добротне, з великими світлими класами, просторим коридором, який виконує роль і актового залу. Поряд з основним будинком – приміщення майстерень та спортивного залу, та третя споруда – їдальня. Є навчально-дослідні ділянки площею 0,66 га, де проводяться досліди та вирощуються овочі для потреб школи. Всіх учнів забезпечено гарячим харчуванням.
  
−
В 2013 році в школі працювало 13 вчителів:
+
У 2013 р. в школі працює 13 вчителів:  
 +
*О. В. Сизоненко – директор школи, вчитель фізики;
 +
*Л. В. Сизоненко – учитель початкових класів;
 +
*В. С. Гриценко – учитель початкових класів;
 +
*Н. О. Кротенко – учитель початкових класів;
 +
*Г. М. Вакулік – учитель української мови та літератури;
 +
*О. П. Горбатенко – учитель світової літератури та російської мови;
 +
*Н. В. Гулак – учитель біології та хімії;
 +
*Г. А. Буряк – учитель математики;
 +
*В. Ф. Єременко – учитель математики;
 +
*Г. М. Вакулік – учитель охорони здоров'я, художньої культури та музики;
 +
*[[Спаських Валентина Іванівна|В. І. Спаських]] – учитель історії, правознавства та географії;
 +
*І. Г. Трухан – учитель англійської мови;
 +
*А. В. Трухан – учитель фізкультури.
 +
Із 13 педагогічних працівників, що працюють в школі, 8 мають вищу педагогічну кваліфікаційну категорію. Багато випускників нашої школи займали і займають керівні посади в різних галузях народного господарства. Один із випускників, Чернецький Микола Якович, присвятив себе художництву, він працює у жанрі пейзажу. Його картини неодноразово демонструвалися на виставках в м. Чернігові та були відзначені знавцями та шанувальниками майстрів пензля.
  
−
Сизоненко О.В. – директор, вчитель фізики;
+
Приміщення школи силами вчителів, батьків, технічних працівників при певній участі сільської ради та відділу освіти райдержадміністрації утримується в належному стані. А от матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу дуже слабке.
  
−
Сизоненко Л.В. – вчитель початкових класів;
+
За час керівництва школою О. В. Сизоненком у 2002 році школу було газифіковано.
  
−
Вакулік Г.М. – вчитель української мови та літератури;
+
Вже декілька років школа займає І місце в рейтингу шкіл району серед неповних середніх шкіл І–ІІ ступенів. Велику увагу педагоги школи приділяють національному вихованню учнів під керівництвом В. С. Гриценко, (керівника етнографічного музею “Берегиня”).
  
−
Гриценко В.С. – вчитель початкових класів;
+
Впродовж з 2000 по 2013 рік учні нашої школи, виборовши перші місця в районних предметних олімпіадах, відстоювали честь району на обласних олімпіадах. Це: Юлія Назаренко (з біології та хімії), Валентина Добрицька (з правознавства), Вероніка Голік (з хімії), Юлія Голодна (з правознавства), Аліна Вакулік (з математики), Ірина Гаврусенко (з правознавства), Олег Добрицький (з правознавства). Юлія Голодна виборола ІІ місце, а Ірина Гаврусенко ІІІ місце на обласному етапі олімпіад.
  
−
Спаських В.І. – вчитель історії та географії;
+
У 2004–2005 році Дмитро Сизоненко був призером обласних змагань з технічної творчості.
  
−
Гулак Н.В. – вчитель хімії та біології;
+
За сприяння депутата Верховної ради України [[Куровський Іван Іванович|І. І. Куровського]] в школі були замінені старі вікна на нові, пластикові.
  
−
Кротенко Н.О. – вчитель початкових класів;
+
Також школі депутат подарував новий комп'ютер. Впродовж декількох років в школі працює гурток комп'ютерної грамотності під керівництвом вчителя Л. В. Сизоненко. На обласних змаганнях з комп'ютерної творчості у номінації “комп'ютерний малюнок”, “комп'ютерна презентація” наші учні: Олена Шульга, Аліна Вакулік, Ярина Вакулік, Неля Вакулік, Юлія Бруй стали призерами цих змагань.
  
−
Горбатенко О.П. – вчитель зарубіжної літератури;
+
Значна увага в школі приділяється патріотичному вихованню, любові до рідного краю, рідної мови. Вже декілька років наші учні є лауреатами обласної історико-краєзнавчої вікторини “Край Деснянський – джерело натхнення”, це – Олександр Білодід, Юлія Голодна, Ірина Гаврусенко, Яна Голодна, Дарина Заїка, Олена Шульга, Аліна Вакулік, Аня Кротенко. Під мудрим керівництвом досвідченого педагога Галини Миколаївни Вакулік, діти передають свою любов до рідного краю, української мови в поетичних рядках. Це Сергій Вакулік, Олена Шульга і багато інших учнів.
  
−
Трухан А.В. – вчитель трудового начання та фізкультури; Трухан І.Г. – вчитель англійської мови;
+
<poem>
 +
В'ється стрічкою стежечка
 +
І біжить між жита.
 +
Я стою і милуюся
 +
Ой, краса ж бо яка!
 +
В небі жайвір виспівує,
 +
Виграє виднокруг.
 +
І земля переливами.
 +
Розцвітає навкруг.
 +
Серце трепетно тьохкає.
 +
Пісня лине й стиха,
 +
Переповнює радість мене,
 +
Бо краса ж он яка!
  
−
Буряк Г.А. – вчитель математики;
+
Моя Україна
 +
Безмежні простори,
 +
Багаті поля,
 +
Карпатськії гори
 +
І сині моря –
 +
Це наша країна,
 +
Щедра земля,
 +
Це все Україна
 +
Твоя і моя.
 +
Ти в серці її
 +
Пронеси навіки.
 +
І пустить вона
 +
Свої паростки.
 +
Вростуть вони в серце
 +
І буде цвісти.
 +
От тільки б цю парость
 +
Тепер зберегти.
 +
:''С. Вакулік''
  
−
Єременко В.Ф. – вчитель математики;
+
Україно моя – рідна мати,
 +
Я без тебе не проживу
 +
Страшні сни не давали спати
 +
Як тебе розпинали живу.
 +
Ти пручалася, відсіч давала.
 +
Ти на бій піднімала синів,
 +
Доки сили в тебе не стало,
 +
Доки ворог меча не звів.
 +
Ти майже йому здалася,
 +
І зігнулася, як трава,
 +
Все одно ти на ноги звелася,
 +
Все одно ти лишилась жива.
  
−
Вакулік Г.М. –вчитель основ здоров’я, художньої культури та музики.
+
Борись, Україно, і нині.
 +
Борись, Україно, в цей час,
 +
Ми діти своїй Батьківщині.
 +
Живи, Україно, для нас!
  
−
В школі працювало подружжя вчителів: [[Трухан Андрій Васильович]] вів уроки фізичної культури, а [[Трухан Ірина Григорівна|Ірина Григорівна]] викладала англійську мову.
+
В усьому чується прихід весни:
 +
В голосі птаха,
 +
В дзвоні сосни,
 +
В подиху вітру,
 +
В шумі ріки
 +
В усьому чується прихід весни.
 +
:''С. Вакулік''
  
−
Впродовж 2000-2013 років учні нашої школи виборювали перші місця в районних предметних олімпіадах, відстоювали честь району на обласних олімпіадах. Це: Юлія Назаренко (хімія та біологія), Валентина Добрицька, Олег Добрицький, Ірина Гаврусенко та Юлія Голодна (правознавство), Вероніка Голік (хімія), Аліна Вакулік (математика). Юлія Голодна виборола ІІ місце, а Ірина Гаврусенко – ІІІ місце на обласному етапі олімпіад. У 2004-2005 навчальному році Дмитро Сизоненко був призером обласних змагань з технічної творчості. На обласних змаганнях з комп’ютерної творчості наші учні: Олена Шульга, Аліна Вакулік, Ярина Вакулік, Неля Вакулік, Юлія Бруй стали призерами змагань.
+
Візьму перо і спробую,
 +
І спробую писать.
 +
Писать про ріки і моря,
 +
Писать про те, чого нема,
 +
Писать про те, що заманеться,
 +
Писать про те, як нам живеться.
  
−
Проте в Хотинівці, як і по всій Україні, іде тенденція до зменшення кількості учнів. Станом на 2012-2013 навчальний рік в школі навчається всього 27 учнів.
+
Таємничий вірш
  
−
''Матеріали Валентини Спаських, Василини Голодної''
+
Таємничий вірш розкажу я вам:
 +
Він про зайчика і лисичку,
 +
Він про котика і про куничку,
 +
Він про неслухняне мишеня,
 +
Яке з'їла кішка,
 +
І про слухняне мишеня,
 +
Яке любить кішка!
 +
 
 +
Пташка
 +
 
 +
Пташка, пташка-зозуленька,
 +
Прилети до мене
 +
Та й накуй мені 100 літ
 +
У вінку зеленім!
 +
:''О. Шульга''
 +
</poem>
 +
Проте в Хотинівці, як і по всій Україні, іде тенденція до зменшення кількості учнів. Станом на 2012–2013 рр. в школі навчається всього 27 учнів.
 +
 
 +
Не є таємницею те, що сьогодні освіта у великому занепаді. Занедбана державою, владою на місцях. Але ми, вчителі, щиро сподіваємось, що настане той час, коли держава повернеться обличчям до школи, до освітян. І ми з гордістю будемо нести через роки таке світле звання “Вчитель”.
 +
 
 +
Навіть дивно, що молода Українська держава забуває, що інвестиції в освіту дадуть найбільші і найвагоміші здобутки, адже у ній – майбутнє наших дітей та онуків, а значить і всієї держави.
 +
 
 +
Вчителі – споконвіку сівачі. І як би не крутилося колесо історії, вони ними залишаються, виконуючи свою місію, сіяти зерна розумного, доброго, вічного у юні серця своїх вихованців. У Хотинівці сходи дружні, тому педагоги сподіваються на краще. Тільки б держава згадала про такі обереги духовності у малих і великих селах нашої держави.
 +
 
 +
''Матеріали [[Спаських Валентина Іванівна|Валентини Спаських]], Василини Голодної''
  
 
Р.S. В 2016 році школа була реорганізована в Хотинівську ЗОШ І ступеня. В 2017 році в школі залишилося лише 7 учнів. Навчання кожного учня Хотинівської школи обходилося нині в 42,5 тис. гривень при середній сумі, виділеній державою на навчання одного учня, в 9 тис. гривень.
 
Р.S. В 2016 році школа була реорганізована в Хотинівську ЗОШ І ступеня. В 2017 році в школі залишилося лише 7 учнів. Навчання кожного учня Хотинівської школи обходилося нині в 42,5 тис. гривень при середній сумі, виділеній державою на навчання одного учня, в 9 тис. гривень.

Поточна версія на 17:35, 20 березня 2026

Хотинівська загальноосвітня школа І ступеня Мринської сільської ради Чернігівської області

В 1964-1967 роках, за допомоги місцевого колгоспу ім. Горького було зведене приміщення нового навчального корпусу Хотинівської школи.

При школі діяв Берегиня (музей у Хотинівці).

Станом на 2023 діяльність школи призупинена.

Сільський храм науки[ред. | ред. код]

Джерело: Сільський храм науки // Спаських В. І., Голодна В. М. / Моя Хотинівка – душі криниця. – Ніжин : ТОВ “Видавництво “Аспект-Поліграф”, 2013. – 112 с. ISBN 978-966-340-527-8, сторінки 87–98.

Прагнучи відтворити історію сільського храму науки – школи, опираємося на документи, а ще більше – спогади старожилів села.

Вперше шкільне приміщення було побудоване в 1879 р. і відкрита церковно-приходська школа. Ця школа була побудована на околиці села поблизу кладовища. З 1883 року школа була прийнята Земством. В ній викладалися такі предмети: Закон Божий, руське читання, церковно-словянське читання, арифметика, письмо. Всі предмети викладалися на російській мові.

Попечителем школи був Єфрим Петрович Назаренко (з 1899 р.), законовчителем – випускник Київської Духовної семінарії Микола Іванович Супряжинський (з 1883 року), вчителем – випускниця Чернігівського Єпархіального училища Олександра Миколаївна Спиридонова (з 1896 року).

Станом на 1 січня 1903 року в школі навчалося у трьох групах 67 учнів: 61 хлопчик і 6 дівчаток.

Тяжке життя сільчан стояло на перешкоді у здобутті освіти дівчаткам, адже вони мали допомагати батькам вести господарство.

В 1895 році було побудоване на околиці села нове приміщення Однокласного народного училища. Кількість учнів збільшувалася, тому в школу була направлена ще одна випускниця Чернігівського Єпархіального жіночого училища Людмила Іванівна Корешкевич (з 1905 року).

З 1909 року Закон Божий викладав священик Стефан Іванович Ревський, а завідуючим школи був Осодор Петрович Іваненко (з 1914). В школі з'являються нові предмети: історія України і географія, які читаються на українській мові. Всі інші предмети – російською мовою. Російський уряд планомірно веде русифікаторську політику серед українського населення.

Слід відмітити, що у шкільному звіті за 1914 рік у розділі “Число учнів за національністю”, всі учні школи записані як росіяни. В ці роки шкільним меценатом був місцевий поміщик Віталій Михайлович Якимах, який виділяв гроші на господарські потреби. Політичні події 1917 року, які увійшли в історію як велика Жовтнева революція, принесли зміни і в розвиток села, і подальшу його історію.

Політичні зміни сталися і в історії школи.

1922 рік. В селі діє єдина трудова політехнічна школа. Вона була трирічною. Директором школи був Шульга Петро Юхимович. Працювало також дві вчительки: Ревська Євгенія Степанівна, яка була дочкою місцевого священика, і Якимах Любов Віталіївна – дочка поміщика, батько якої до жовтневої революції мав 300 га землі.

“В кожному класі навчалося по 30 учнів,” – згадує сільська довгожителька Мотря Шатун.

Життя в селі було важким. Поміщицька земля була поділена між селянами. Селянські наділи становили по 8 десятин.

Працювали на своїх землях і дорослі, і діти. Більше домашніх справ лягало на плечі дівчаток, тому навчалися тільки хлопчики.

Серед 90 учнів навчалася всього одна дівчинка.

Директор школи Шульга П. Ю. переходить працювати в с. Мрин інспектором шкіл, а на його місце прибув новий директор Козел Андрій Семенович, уродженець міста Носівка.

Перша комсомольська організація в школі була створена в 1924 році. Її члени були: С. П. Кротенко, Ф. Л. Голік, М. П. Кротенко, В. М. Заїка.

Населення села більшає. Більше селян прагне дати освіту своїм дітям. З 1928 по 1932 рік в селі діє чотирирічна школа, а потім здібні діти продовжують навчання в с. Мрин. Директором цієї школи була Галина Євгенівна Дубініна. В цей час вчителькою початкових класів працює Лідія Олександрівна Любченко, яку з невідомих причин вбили партизани в 1943 році.

“Сам будинок, в якому розташовувалася школа, був дуже малим, убогим. В 1928 році розпочинається будівництво школи, на фундаменті якої стоїть сучасна школа, – згадує М. П. Заїка – з села Адамівка завозили цеглу, а ця цегла була призначена для спорудження церкви, але чомусь будівництво її так і не почалось. В 1933 році школу було збудовано”.
“З 1932–1933 навчального року почала діяти семирічна, або неповна середня школа. Директором школи був Роман Радіонович Бойко. Він керував школою до 1940 року, а потім його звільнили”, – згадує О. М. Назаренко.

В школі працювали такі вчителі: Ликерія Михайлівна Грищенко – вчителька німецької мови, Петро Зінкович Колодій – вчитель початкових класів, малювання і креслення, Іван Олександрович Гладун – вчитель фізики та хімії, Іван Миколайович Ховрич – вчитель історії та географії, Василь Антипович Плюта – вчитель української мови та літератури, Лідія Григорівна Сергієнко – вчитель російської мови та літератури.

З 11 вересня 1941 року по 17 вересня 1943 року село було окуповане німецькими солдатами. Під час окупації в школі діяли 1–4 класи.

За час війни було частково зруйновано приміщення школи. Залишилося тільки одне крило, в якому розміщувалися всі класні кімнати, учительська, кабінет директора. Директором школи до 1944 року був І. М. Ховрич. В 1944 його було вбито.

До 1947 року директором був знову призначений Р. Р. Бойко.

А з 1947 по 1950 рік школою керував Павло Кузьмович Яковенко , уродженець села Плоске. Разом з ним працювали такі вчителі:

З 1944 року заняття проводилися в семи приміщеннях: один клас в “Бойковій школі”, два класи – в центральному приміщенні, один – в приміщенні старої сільської ради, два – в приміщенні сучасної сільської ради, в школі “на углу” – один клас, в приміщенні шкільних майстерень.

В 1950–1954 роках школу очолював Іван Карпович Борисовець, яка називалася неповною середньою.

За спогадами Галини Іванівни Горбатенко: “З 1960 року в Хотинівці діє восьмирічна трудова політехнічна школа. Спочатку діти продовжували навчатися в семи приміщеннях”.

В 1954–1964 роках школу очолює Евстратов Володимир Олександрович. Зростає кількість учнів, педагогічний колектив зростає не лише чисельно, а й професійно. В цей час працювали: Мулач Василь Леонідович – вчитель трудового навчання, Тоцький Сергій Михайлович – вчитель географії та історії, Трухан Іван Михайлович – вчитель української мови, Грищенко Проня Лазарівна – вчитель початкових класів, Горбатенко Галина Іванівна – вчитель російської мови та літератури, Голік Ганна Миколаївна – вчитель іноземної мови (французької), Білім Петро Омелянович – вчитель математики і фізики, Москалець Світлана Михайлівна – старша піонервожата.

В цей період навчається більше 300 учнів.

Життя не стоїть на місці, в селі відчувають гостру потребу в будівництві нової просторої школи. З 1964 року розпочинається будівництво сучасної школи, яке триває всього три роки і завершується вже в 1967 році.

Зводилася сучасна будова навчального закладу під керуванням директора Голік Г. М., яка очолила заклад якраз на старті будівництва. В цей час в школі налічується 340 учнів і 18 учителів.

Зокрема, Тоцька О. А. (завуч), Калініченко М. Ф., Кияшко О. К., Мулач В. Л., Назаренко П. К., Горбанетко Г. І., Чичкань В. П., Назаренко П. М., Назаренко О. Ф., Грищенко П. Л., Павленко Н. А., Крутько В. К., Карпова Л. Г., Тоцький С. М., Захарчук М. О., Майборода В. Я., Григор'єва Г. А.

В 1975 році була побудована нова майстерня та спортзал, в 1978 – їдальня.

Енергійна, вольова жінка пропрацювала директором школи 26 років, до вересня 1990 року. В 1990–1993 роках директор – Любов Віталіївна Сизоненко. При ній в 1991 році зусиллями працівників школи створено шкільний краєзнавчий музей. Першим керівником та натхненником музею була досвідчений вчитель російської мови та літератури Г. І. Горбатенко, перші екскурсоводи краєзнавчого музею: Тетяна Володимирівна Картун, Тетяна Іванівна Шульга, Оксана Іванівна Спаських, Тетяна Володимирівна Гулак, Галина Миколаївна Вакулік.

Сердечно дякуємо всім нашим односельчанам, які допомогли нам ближче торкнутися історії рідного села, маминої пісні, батькової хати, дідусевої казки, бабусиної вишиванки, всього родоводу нашої пам'яті, допомогли відчути поклик рідної України.

Щира подяка Ващенку Михайлу Костянтиновичу, Скидану Михайлу Андрійовичу за те, що вони відтворили нам батьківську хату, зробили всі роботи по дереву.

Низький уклін всім, хто допоміг зібрати експонати для музею:священику Колодію Анатолію Ігнатовичу, Ользі Якимівні Вакулік, Ганні Іванівні Заїці, Мотрі Григорівні Овдієнко, Кулині Климівні Гриценко, Євгенії Іванівні Власенко, Євдокії Свиридівні Назаренко, Максиму Федоровичу Пашку, Перепечай, Любові Олександрівні Бруй, Валентині Іванівні Спаських, Ользі Іванівні Закаврашній, Марині Михайлівні Тетені, Одарці Романівні Скидан, Вірі Іванівні Картун, Ніні Михайлівні Телицькій, Євдокії Петрівні Вакулік, Валентині Вікторівні Висовень, Ганні Семенівні Кошовій, Любові Петрівні Шульзі, Наталії Вікторівні Шульзі, Катерині Кротенко, Варварі Григорівні Виничок, Уляні Михайлівні Заїці, Ользі Миколаївні Коцок, Олександрі Логвинівні Павленко, Горпині Трохимівні Заїці, Роману Михайловичу Назаренко, Олександру Володимировичу Сизоненку, Ганні Іванівні Горбатенко.

Потім продовжує її роботу донька Олена Петрівна Горбатенко, вчитель зарубіжної літератури, російської мови та українознавства.

Зараз керівником етнографічного музею “Берегиня” є вчитель початкових класів Валентина Степанівна Гриценко.

З 1989 року школа неповна середня. Діти в школі живуть повноцінним життям: проводять різні вечори, свята, зустрічі з цікавими людьми. Створені всі умови для фізичного та розумового розвитку дітей. На належному рівні матеріально-технічна база школи. Оновлені шкільні майстерні, побудований спортивний майданчик, створені кабінети фізики, математики, української та російських мов, історії, біології. Майже в кожному класі є телевізор, програвач, діапроектор, кодоскоп. Початкова школа перейшла на чотирирічну програму роботи, і до першого класу зараховуються діти шестирічного віку.

З 1 вересня 1993 року – і по сьогодні директор школи Олександр Володимирович Сизоненко із 30-річним стажем, досвідчений педагог і вмілий організатор, добрий господар педагогічного та учнівського колективу.

Вересень 2004 року. Прийшли зміни в суспільстві, які знайшли відображення і в житті школи. Сьогодні це загальноосвітня школа І–ІІ ступенів. Відбувся перехід на 12 бальну систему оцінювання досягнень учнів.

В школі налічується 78 учнів: 36 – 1–4 класи, 42 – 5–9 класи. 9 клас працював по індивідуальній програмі, бо налічував усього 2 учня. Початкові класи зведені у два класи-комплект.

З учнями працювало 12 вчителів та педагог-організатор:

  • О. В. Сизоненко – директор, вчитель фізики;
  • Л. В. Сизоненко – завуч, вчитель математики;
  • Г. М. Голік – учитель іноземної мови;
  • В. П. Чичкань – учитель математики;
  • Г. М. Вакулік – учитель української мови та літератури;
  • В. С. Гриценко – учитель початкових класів;
  • В. І. Спаських – учитель історії та географії;
  • Н. В. Гулак – учитель хімії та біології;
  • Н. О. Кротенко – учитель початкових класів;
  • О. П. Горбатенко – учитель зарубіжної літератури;
  • А. В. Трухан – учитель трудового навчання та фізкультури;
  • Н. А. Білодід – учитель музики та образотворчого мистецтва;
  • Г. М. Вакулік – педагог-організатор.

В школі діяли дитячі організації: СПОЧ та “Козачата”, гурток технічного моделювання, загальної фізичної підготовки, палітурної справи, “Юний біолог” та інші. Вчителі мали змогу брати участь у роботі динамічної групи вчителів-предметників та методоб'єднанні класних керівників.

Починаючи з 1950 до 2000 року школою випущено 1202 випуски, з них 78 одержали свідоцтво з відзнакою та 247 закінчили її з оцінками “4” і “5”. Деякий час при школі працювала вечірня школа трудової сільської молоді, яка згодом стала заочною, і проіснувала до початку 90-х років.

Ще й досі садиба школи займає територію площею 1,8 га.

Шкільне приміщення – добротне, з великими світлими класами, просторим коридором, який виконує роль і актового залу. Поряд з основним будинком – приміщення майстерень та спортивного залу, та третя споруда – їдальня. Є навчально-дослідні ділянки площею 0,66 га, де проводяться досліди та вирощуються овочі для потреб школи. Всіх учнів забезпечено гарячим харчуванням.

У 2013 р. в школі працює 13 вчителів:

  • О. В. Сизоненко – директор школи, вчитель фізики;
  • Л. В. Сизоненко – учитель початкових класів;
  • В. С. Гриценко – учитель початкових класів;
  • Н. О. Кротенко – учитель початкових класів;
  • Г. М. Вакулік – учитель української мови та літератури;
  • О. П. Горбатенко – учитель світової літератури та російської мови;
  • Н. В. Гулак – учитель біології та хімії;
  • Г. А. Буряк – учитель математики;
  • В. Ф. Єременко – учитель математики;
  • Г. М. Вакулік – учитель охорони здоров'я, художньої культури та музики;
  • В. І. Спаських – учитель історії, правознавства та географії;
  • І. Г. Трухан – учитель англійської мови;
  • А. В. Трухан – учитель фізкультури.

Із 13 педагогічних працівників, що працюють в школі, 8 мають вищу педагогічну кваліфікаційну категорію. Багато випускників нашої школи займали і займають керівні посади в різних галузях народного господарства. Один із випускників, Чернецький Микола Якович, присвятив себе художництву, він працює у жанрі пейзажу. Його картини неодноразово демонструвалися на виставках в м. Чернігові та були відзначені знавцями та шанувальниками майстрів пензля.

Приміщення школи силами вчителів, батьків, технічних працівників при певній участі сільської ради та відділу освіти райдержадміністрації утримується в належному стані. А от матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу дуже слабке.

За час керівництва школою О. В. Сизоненком у 2002 році школу було газифіковано.

Вже декілька років школа займає І місце в рейтингу шкіл району серед неповних середніх шкіл І–ІІ ступенів. Велику увагу педагоги школи приділяють національному вихованню учнів під керівництвом В. С. Гриценко, (керівника етнографічного музею “Берегиня”).

Впродовж з 2000 по 2013 рік учні нашої школи, виборовши перші місця в районних предметних олімпіадах, відстоювали честь району на обласних олімпіадах. Це: Юлія Назаренко (з біології та хімії), Валентина Добрицька (з правознавства), Вероніка Голік (з хімії), Юлія Голодна (з правознавства), Аліна Вакулік (з математики), Ірина Гаврусенко (з правознавства), Олег Добрицький (з правознавства). Юлія Голодна виборола ІІ місце, а Ірина Гаврусенко ІІІ місце на обласному етапі олімпіад.

У 2004–2005 році Дмитро Сизоненко був призером обласних змагань з технічної творчості.

За сприяння депутата Верховної ради України І. І. Куровського в школі були замінені старі вікна на нові, пластикові.

Також школі депутат подарував новий комп'ютер. Впродовж декількох років в школі працює гурток комп'ютерної грамотності під керівництвом вчителя Л. В. Сизоненко. На обласних змаганнях з комп'ютерної творчості у номінації “комп'ютерний малюнок”, “комп'ютерна презентація” наші учні: Олена Шульга, Аліна Вакулік, Ярина Вакулік, Неля Вакулік, Юлія Бруй стали призерами цих змагань.

Значна увага в школі приділяється патріотичному вихованню, любові до рідного краю, рідної мови. Вже декілька років наші учні є лауреатами обласної історико-краєзнавчої вікторини “Край Деснянський – джерело натхнення”, це – Олександр Білодід, Юлія Голодна, Ірина Гаврусенко, Яна Голодна, Дарина Заїка, Олена Шульга, Аліна Вакулік, Аня Кротенко. Під мудрим керівництвом досвідченого педагога Галини Миколаївни Вакулік, діти передають свою любов до рідного краю, української мови в поетичних рядках. Це Сергій Вакулік, Олена Шульга і багато інших учнів.

В'ється стрічкою стежечка
І біжить між жита.
Я стою і милуюся
Ой, краса ж бо яка!
В небі жайвір виспівує,
Виграє виднокруг.
І земля переливами.
Розцвітає навкруг.
Серце трепетно тьохкає.
Пісня лине й стиха,
Переповнює радість мене,
Бо краса ж он яка!

Моя Україна
Безмежні простори,
Багаті поля,
Карпатськії гори
І сині моря –
Це наша країна,
Щедра земля,
Це все Україна
Твоя і моя.
Ти в серці її
Пронеси навіки.
І пустить вона
Свої паростки.
Вростуть вони в серце
І буде цвісти.
От тільки б цю парость
Тепер зберегти.
С. Вакулік

Україно моя – рідна мати,
Я без тебе не проживу
Страшні сни не давали спати
Як тебе розпинали живу.
Ти пручалася, відсіч давала.
Ти на бій піднімала синів,
Доки сили в тебе не стало,
Доки ворог меча не звів.
Ти майже йому здалася,
І зігнулася, як трава,
Все одно ти на ноги звелася,
Все одно ти лишилась жива.

Борись, Україно, і нині.
Борись, Україно, в цей час,
Ми діти своїй Батьківщині.
Живи, Україно, для нас!

В усьому чується прихід весни:
В голосі птаха,
В дзвоні сосни,
В подиху вітру,
В шумі ріки
В усьому чується прихід весни.
С. Вакулік

Візьму перо і спробую,
І спробую писать.
Писать про ріки і моря,
Писать про те, чого нема,
Писать про те, що заманеться,
Писать про те, як нам живеться.

Таємничий вірш

Таємничий вірш розкажу я вам:
Він про зайчика і лисичку,
Він про котика і про куничку,
Він про неслухняне мишеня,
Яке з'їла кішка,
І про слухняне мишеня,
Яке любить кішка!

Пташка

Пташка, пташка-зозуленька,
Прилети до мене
Та й накуй мені 100 літ
У вінку зеленім!
О. Шульга

Проте в Хотинівці, як і по всій Україні, іде тенденція до зменшення кількості учнів. Станом на 2012–2013 рр. в школі навчається всього 27 учнів.

Не є таємницею те, що сьогодні освіта у великому занепаді. Занедбана державою, владою на місцях. Але ми, вчителі, щиро сподіваємось, що настане той час, коли держава повернеться обличчям до школи, до освітян. І ми з гордістю будемо нести через роки таке світле звання “Вчитель”.

Навіть дивно, що молода Українська держава забуває, що інвестиції в освіту дадуть найбільші і найвагоміші здобутки, адже у ній – майбутнє наших дітей та онуків, а значить і всієї держави.

Вчителі – споконвіку сівачі. І як би не крутилося колесо історії, вони ними залишаються, виконуючи свою місію, сіяти зерна розумного, доброго, вічного у юні серця своїх вихованців. У Хотинівці сходи дружні, тому педагоги сподіваються на краще. Тільки б держава згадала про такі обереги духовності у малих і великих селах нашої держави.

Матеріали Валентини Спаських, Василини Голодної

Р.S. В 2016 році школа була реорганізована в Хотинівську ЗОШ І ступеня. В 2017 році в школі залишилося лише 7 учнів. Навчання кожного учня Хотинівської школи обходилося нині в 42,5 тис. гривень при середній сумі, виділеній державою на навчання одного учня, в 9 тис. гривень.

В районному бюджеті немає коштів на утримання школи, а держава припинила фінансування шкіл (крім початкових), в яких навчалося менше 25 учнів. Районна влада вирішувала питання придбання шкільного автобуса для підвозу учнів на навчання до інших шкіл та відшукувала кошти на ремонт доріг. Такими є нинішні реалії.

На жаль, 2017 рік став останнім роком діяльності Хотинівської школи. Вона була закрита, як раніше школи в Киселівці, Роздольному, Софіївці, Адамівці, Ясній Зірці, Ганнівці, Носівці ( №5, №6, №7, №8)…

Отримано з https://wikinosivka.info/index.php?title=Хотинівська_школа&oldid=41600