Відмінності між версіями «Берковець Володимир Семенович»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
uk>Perohanych
 
м (Заміна тексту — «’» на «'»)
 
(Не показані 3 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
[[Файл:Володимир Берковець.jpg|міні|Володимир Берковець]]
 +
 
'''Володимир Семенович Берковець''' (народився [[22 квітня]] [[1941]] в Носівці — помер [[15 листопада]] [[2008]]) — інженер, почесний винахідник СРСР.  
 
'''Володимир Семенович Берковець''' (народився [[22 квітня]] [[1941]] в Носівці — помер [[15 листопада]] [[2008]]) — інженер, почесний винахідник СРСР.  
  
Рядок 22: Рядок 24:
 
: ''Автори: [[Довгаль Олександра|Олександра Довгаль]], [[Шовкун Марія Кирилівна|Марія Шовкун]], «[[Славні імена Носівщини]]».''
 
: ''Автори: [[Довгаль Олександра|Олександра Довгаль]], [[Шовкун Марія Кирилівна|Марія Шовкун]], «[[Славні імена Носівщини]]».''
  
Свого часу відомий російський поет Є. Євтушенко в одному із своїх віршів надзвичайно влучно розкрив суть людського життя, порівнявши його до планети і маленького всесвіту, якому немає повторення. І особливий той слід, що залишається після того, як йдуть за обрій, — у пам’яті людській і добрих справах. Зірки ж таланту і непересічності ніколи не зникають з небосхилу, хоч і не завжди у буденності їх помічаємо.
+
Свого часу відомий російський поет Є. Євтушенко в одному із своїх віршів надзвичайно влучно розкрив суть людського життя, порівнявши його до планети і маленького всесвіту, якому немає повторення. І особливий той слід, що залишається після того, як йдуть за обрій, — у пам'яті людській і добрих справах. Зірки ж таланту і непересічності ніколи не зникають з небосхилу, хоч і не завжди у буденності їх помічаємо.
  
 
А маємо пишатися, бо одна ненька-земля зростила разом з такими видатними особистостями як Берковець Володимир Семенович, чия праця і розум внесли чималий вклад в розвиток вітчизняної галузі обчислювальної техніки.
 
А маємо пишатися, бо одна ненька-земля зростила разом з такими видатними особистостями як Берковець Володимир Семенович, чия праця і розум внесли чималий вклад в розвиток вітчизняної галузі обчислювальної техніки.
  
Йому судилося народитися в той час, коли країна була охоплена кривавим полум’ям розрухи Великої Вітчизняної війни, — 22 квітня 1941 року. Син простих трудівників-залізничників, він не мав ані особливого достатку, ані далекосяжних перспектив. Проте, природні здібності до наук і допитливість вже зі шкільної лави відкрили перед ним широкі горизонти. Під час навчання у Носівській школі №1 хлопець не тільки добре навчається, виявляє неабиякі організаторські здібності, а й самотужки опановує основи фотосправи та радіотехніки, конструюючи та випробовуючи найпростіші радіоприймачі. Ці два захоплення супроводжують його все життя, а під час навчання в Київському технікумі радіоелектроніки, куди вступив після закінчення школи в 1958 році, неспокійний, цілеспрямований характер юнака самореалізується ще й у спорті, який вдало поєднує з основним фахом, беручи участь в змаганнях з радіоспорту „Полювання на лисиць”.
+
Йому судилося народитися в той час, коли країна була охоплена кривавим полум'ям розрухи Великої Вітчизняної війни, — 22 квітня 1941 року. Син простих трудівників-залізничників, він не мав ані особливого достатку, ані далекосяжних перспектив. Проте, природні здібності до наук і допитливість вже зі шкільної лави відкрили перед ним широкі горизонти. Під час навчання у Носівській школі №1 хлопець не тільки добре навчається, виявляє неабиякі організаторські здібності, а й самотужки опановує основи фотосправи та радіотехніки, конструюючи та випробовуючи найпростіші радіоприймачі. Ці два захоплення супроводжують його все життя, а під час навчання в Київському технікумі радіоелектроніки, куди вступив після закінчення школи в 1958 році, неспокійний, цілеспрямований характер юнака самореалізується ще й у спорті, який вдало поєднує з основним фахом, беручи участь в змаганнях з радіоспорту „Полювання на лисиць”.
  
 
Початок 60-х років, коли Володимир Берковець закінчив технікум, став надзвичайно плідним періодом для розвитку вітчизняної науки. У нещодавно створеному обчислювальному центрі Академії наук України, очолюваному всесвітньовідомим вченим В.М. Глушковим, одночасно з теоретичними дослідженнями розгорнулися масштабні роботи зі створення і застосування обчислювальної техніки в Україні. Над виконанням цих складних завдань працює і Володимир Семенович, спочатку як практикант, а після закінчення технікуму – вже дипломованим молодим спеціалістом.
 
Початок 60-х років, коли Володимир Берковець закінчив технікум, став надзвичайно плідним періодом для розвитку вітчизняної науки. У нещодавно створеному обчислювальному центрі Академії наук України, очолюваному всесвітньовідомим вченим В.М. Глушковим, одночасно з теоретичними дослідженнями розгорнулися масштабні роботи зі створення і застосування обчислювальної техніки в Україні. Над виконанням цих складних завдань працює і Володимир Семенович, спочатку як практикант, а після закінчення технікуму – вже дипломованим молодим спеціалістом.
  
Із листопада 1961 року по серпень 1964 Володимир виконує свій чоловічий обов’язок перед Батьківщиною у лавах Радянської Армії під Москвою, де знову ж таки не розлучається з радіоприймачем. Його включають до складу збірної Москви та Московського військового округу протиповітряної оборони. А в змаганнях з радіоспорту на першість Радянського Союзу і Збройних Сил СРСР юнак стає майстром спорту.
+
Із листопада 1961 року по серпень 1964 Володимир виконує свій чоловічий обов'язок перед Батьківщиною у лавах Радянської Армії під Москвою, де знову ж таки не розлучається з радіоприймачем. Його включають до складу збірної Москви та Московського військового округу протиповітряної оборони. А в змаганнях з радіоспорту на першість Радянського Союзу і Збройних Сил СРСР юнак стає майстром спорту.
  
 
Під час служби Володимир також наполегливо готується до вступу у вищий навчальний заклад, у гарнізонній бібліотеці йому не було рівних за кількістю прочитаних книжок і, навіть, стоячи в караулі, він виводив на снігу математичні формули. Вже на останньому році служби йому дозволили складати вступні іспити до вузу. Він подав документи одразу до двох інститутів – Київського політехнічного та народного господарства. І вступив до обох! Навчання обрав таки ж в першому, ставши одним з кращих студентів і особливо проявивши себе в математиці, на кафедрі якої плідно займався науковою роботою.
 
Під час служби Володимир також наполегливо готується до вступу у вищий навчальний заклад, у гарнізонній бібліотеці йому не було рівних за кількістю прочитаних книжок і, навіть, стоячи в караулі, він виводив на снігу математичні формули. Вже на останньому році служби йому дозволили складати вступні іспити до вузу. Він подав документи одразу до двох інститутів – Київського політехнічного та народного господарства. І вступив до обох! Навчання обрав таки ж в першому, ставши одним з кращих студентів і особливо проявивши себе в математиці, на кафедрі якої плідно займався науковою роботою.
Рядок 40: Рядок 42:
 
Відділ, де працював В.С. Берковець, займався розробкою нової ЕОМ спеціального призначення. В період з 1969 по 1972 рік в інституті було розроблено та випробувано нову ЕОМ „Карат”, яка не мала аналогів в системі Військово-Морського флоту. У її створенні була заслуга і Володимира, який пройшов професійними щаблями від інженера до заступника начальника відділу. Він відповідав за випуск документації та розробляв автоматизовані пульти контролю.
 
Відділ, де працював В.С. Берковець, займався розробкою нової ЕОМ спеціального призначення. В період з 1969 по 1972 рік в інституті було розроблено та випробувано нову ЕОМ „Карат”, яка не мала аналогів в системі Військово-Морського флоту. У її створенні була заслуга і Володимира, який пройшов професійними щаблями від інженера до заступника начальника відділу. Він відповідав за випуск документації та розробляв автоматизовані пульти контролю.
  
В 1976 році наказом міністра оборони СРСР ЕОМ „Карат” була прийнята на озброєння і почалося її серійне виробництво. Як представник головного конструктора на серійних заводах, В.С. Берковець об’їздив майже весь Радянський Союз. Про ті відрядження він нічого не розповідав і загалом майже завжди оминав тему своєї роботи. Натомість красномовними були речі, які він привозив з поїздок, зокрема карта Приморського краю, що рясніла українськими назвами населених пунктів – своєрідна географія далекосхідної української діаспори. Куди б не завертала його доля, він завжди пам’ятав свою Батьківщину, рідну Носівку, батьківську хату і посаджений біля неї садок, яким гордився не менш, ніж своїми професійними досягненнями, за які був нагороджений медаллю „За трудову відзнаку” та знаком „Почесний винахідник СРСР”.
+
В 1976 році наказом міністра оборони СРСР ЕОМ „Карат” була прийнята на озброєння і почалося її серійне виробництво. Як представник головного конструктора на серійних заводах, В.С. Берковець об'їздив майже весь Радянський Союз. Про ті відрядження він нічого не розповідав і загалом майже завжди оминав тему своєї роботи. Натомість красномовними були речі, які він привозив з поїздок, зокрема карта Приморського краю, що рясніла українськими назвами населених пунктів – своєрідна географія далекосхідної української діаспори. Куди б не завертала його доля, він завжди пам'ятав свою Батьківщину, рідну Носівку, батьківську хату і посаджений біля неї садок, яким гордився не менш, ніж своїми професійними досягненнями, за які був нагороджений медаллю „За трудову відзнаку” та знаком „Почесний винахідник СРСР”.
  
 
У 1995 році Володимир Семенович очолив відділ з розробки засобів обчислювальної техніки спеціального призначення, а пізніше став головним конструктором.
 
У 1995 році Володимир Семенович очолив відділ з розробки засобів обчислювальної техніки спеціального призначення, а пізніше став головним конструктором.
  
За роки своєї діяльності В.С. Берковець опублікував близько 50 наукових робіт з обчислювальної техніки, мав авторські свідоцтва на винаходи. З розпадом СРСР на його плечі лягла і важка відповідальність за підтримання занепадаючої вітчизняної мікроелектронної промисловості. Він працював до останнього, готуючи нову зміну професіоналів і надзвичайно тяжко переживаючи руйнацію зведеного колись міцного наукового фундаменту військово-промислової галузі, якій віддав майже п’ятдесят років свого життя.
+
За роки своєї діяльності В.С. Берковець опублікував близько 50 наукових робіт з обчислювальної техніки, мав авторські свідоцтва на винаходи. З розпадом СРСР на його плечі лягла і важка відповідальність за підтримання занепадаючої вітчизняної мікроелектронної промисловості. Він працював до останнього, готуючи нову зміну професіоналів і надзвичайно тяжко переживаючи руйнацію зведеного колись міцного наукового фундаменту військово-промислової галузі, якій віддав майже п'ятдесят років свого життя.
  
У червні 2008 року Володимир Семенович був змушений залишити роботу через складні проблеми зі здоров’ям. Але улюблена справа залишалася з ним до останнього – у спогадах, думках і снах. Він часто повторював: “Закінчиться моя робота на „Кванті” – закінчиться моє життя”. Слова виявилися пророчими – 15 листопада 2008 року його не стало – менше ніж через півроку після того, як він востаннє переступив поріг „Кванта”.
+
У червні 2008 року Володимир Семенович був змушений залишити роботу через складні проблеми зі здоров'ям. Але улюблена справа залишалася з ним до останнього – у спогадах, думках і снах. Він часто повторював: “Закінчиться моя робота на „Кванті” – закінчиться моє життя”. Слова виявилися пророчими – 15 листопада 2008 року його не стало – менше ніж через півроку після того, як він востаннє переступив поріг „Кванта”.
  
 
Минуло вже півроку, як завершилося земне життя нашого видатного земляка. Але його справа, талант, надзвичайний розум вченого-винахідника продовжує жити у його винаходах і розробках, які і нині знаходяться на озброєнні не тільки України і Росії, а й багатьох інших країн світу. Зірка В. С. Берковця назавжди у плеяді гордості Носівщини, земля якої виплекала його і прийняла в останні обійми, дарувавши вічний спокій біля свого роду, батька. Тут його коріння і завжди було серце, і святі сльози старенької матері, яка знає, як ніхто, — її син живий. Хай навіть вже не поруч.
 
Минуло вже півроку, як завершилося земне життя нашого видатного земляка. Але його справа, талант, надзвичайний розум вченого-винахідника продовжує жити у його винаходах і розробках, які і нині знаходяться на озброєнні не тільки України і Росії, а й багатьох інших країн світу. Зірка В. С. Берковця назавжди у плеяді гордості Носівщини, земля якої виплекала його і прийняла в останні обійми, дарувавши вічний спокій біля свого роду, батька. Тут його коріння і завжди було серце, і святі сльози старенької матері, яка знає, як ніхто, — її син живий. Хай навіть вже не поруч.
  
[[Олександра Довгаль]], [[Марія Шовкун]].
+
[[Довгаль Олександра|Олександра Довгаль]], [[Шовкун Марія Кирилівна|Марія Шовкун]]
  
 
Київ-Носівка. 2009
 
Київ-Носівка. 2009

Поточна версія на 16:46, 24 жовтня 2024

Володимир Берковець

Володимир Семенович Берковець (народився 22 квітня 1941 в Носівці — помер 15 листопада 2008) — інженер, почесний винахідник СРСР.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в родині залізничників.

Випускник Носівської середньої школи № 1.

В 1958 вступив до Київського технікуму радіоелектроніки.

Закінчив КПІ, працював в Інституті радіоелектроніки (НДІ «Квант») головним конструктором.

1969 р. одружився з Олександрою Довгаль.

Опублікував близько 50-ти робіт з обчислювальної техніки. Почесний винахідник СРСР. Його винаходи і розробки впроваджені у різноманітних системах озброєння, що їх використовують армії України, Росії та інших держав світу.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений:

  • медаллю „За трудову відзнаку”
  • знаком „Почесний винахідник СРСР”

Гордість Носівщини і України[ред. | ред. код]

Автори: Олександра Довгаль, Марія Шовкун, «Славні імена Носівщини».

Свого часу відомий російський поет Є. Євтушенко в одному із своїх віршів надзвичайно влучно розкрив суть людського життя, порівнявши його до планети і маленького всесвіту, якому немає повторення. І особливий той слід, що залишається після того, як йдуть за обрій, — у пам'яті людській і добрих справах. Зірки ж таланту і непересічності ніколи не зникають з небосхилу, хоч і не завжди у буденності їх помічаємо.

А маємо пишатися, бо одна ненька-земля зростила разом з такими видатними особистостями як Берковець Володимир Семенович, чия праця і розум внесли чималий вклад в розвиток вітчизняної галузі обчислювальної техніки.

Йому судилося народитися в той час, коли країна була охоплена кривавим полум'ям розрухи Великої Вітчизняної війни, — 22 квітня 1941 року. Син простих трудівників-залізничників, він не мав ані особливого достатку, ані далекосяжних перспектив. Проте, природні здібності до наук і допитливість вже зі шкільної лави відкрили перед ним широкі горизонти. Під час навчання у Носівській школі №1 хлопець не тільки добре навчається, виявляє неабиякі організаторські здібності, а й самотужки опановує основи фотосправи та радіотехніки, конструюючи та випробовуючи найпростіші радіоприймачі. Ці два захоплення супроводжують його все життя, а під час навчання в Київському технікумі радіоелектроніки, куди вступив після закінчення школи в 1958 році, неспокійний, цілеспрямований характер юнака самореалізується ще й у спорті, який вдало поєднує з основним фахом, беручи участь в змаганнях з радіоспорту „Полювання на лисиць”.

Початок 60-х років, коли Володимир Берковець закінчив технікум, став надзвичайно плідним періодом для розвитку вітчизняної науки. У нещодавно створеному обчислювальному центрі Академії наук України, очолюваному всесвітньовідомим вченим В.М. Глушковим, одночасно з теоретичними дослідженнями розгорнулися масштабні роботи зі створення і застосування обчислювальної техніки в Україні. Над виконанням цих складних завдань працює і Володимир Семенович, спочатку як практикант, а після закінчення технікуму – вже дипломованим молодим спеціалістом.

Із листопада 1961 року по серпень 1964 Володимир виконує свій чоловічий обов'язок перед Батьківщиною у лавах Радянської Армії під Москвою, де знову ж таки не розлучається з радіоприймачем. Його включають до складу збірної Москви та Московського військового округу протиповітряної оборони. А в змаганнях з радіоспорту на першість Радянського Союзу і Збройних Сил СРСР юнак стає майстром спорту.

Під час служби Володимир також наполегливо готується до вступу у вищий навчальний заклад, у гарнізонній бібліотеці йому не було рівних за кількістю прочитаних книжок і, навіть, стоячи в караулі, він виводив на снігу математичні формули. Вже на останньому році служби йому дозволили складати вступні іспити до вузу. Він подав документи одразу до двох інститутів – Київського політехнічного та народного господарства. І вступив до обох! Навчання обрав таки ж в першому, ставши одним з кращих студентів і особливо проявивши себе в математиці, на кафедрі якої плідно займався науковою роботою.

Виробничу практику В. Берковець проходить у Київському науково- дослідному інституті радіоелектроніки – КНДІРЕ (пізніше НДІ „Квант”), де на здібного студента одразу ж звернули увагу і запропонували постійну роботу. Так розпочався новий етап у його житті під грифом секретності.

Робота інституту проводилася в режимі абсолютної засекреченості, оскільки була спрямована на зміцнення військової обороноздатності Радянського Союзу, зокрема підпорядковуючись потребам Військово-Морського флоту СРСР.

Відділ, де працював В.С. Берковець, займався розробкою нової ЕОМ спеціального призначення. В період з 1969 по 1972 рік в інституті було розроблено та випробувано нову ЕОМ „Карат”, яка не мала аналогів в системі Військово-Морського флоту. У її створенні була заслуга і Володимира, який пройшов професійними щаблями від інженера до заступника начальника відділу. Він відповідав за випуск документації та розробляв автоматизовані пульти контролю.

В 1976 році наказом міністра оборони СРСР ЕОМ „Карат” була прийнята на озброєння і почалося її серійне виробництво. Як представник головного конструктора на серійних заводах, В.С. Берковець об'їздив майже весь Радянський Союз. Про ті відрядження він нічого не розповідав і загалом майже завжди оминав тему своєї роботи. Натомість красномовними були речі, які він привозив з поїздок, зокрема карта Приморського краю, що рясніла українськими назвами населених пунктів – своєрідна географія далекосхідної української діаспори. Куди б не завертала його доля, він завжди пам'ятав свою Батьківщину, рідну Носівку, батьківську хату і посаджений біля неї садок, яким гордився не менш, ніж своїми професійними досягненнями, за які був нагороджений медаллю „За трудову відзнаку” та знаком „Почесний винахідник СРСР”.

У 1995 році Володимир Семенович очолив відділ з розробки засобів обчислювальної техніки спеціального призначення, а пізніше став головним конструктором.

За роки своєї діяльності В.С. Берковець опублікував близько 50 наукових робіт з обчислювальної техніки, мав авторські свідоцтва на винаходи. З розпадом СРСР на його плечі лягла і важка відповідальність за підтримання занепадаючої вітчизняної мікроелектронної промисловості. Він працював до останнього, готуючи нову зміну професіоналів і надзвичайно тяжко переживаючи руйнацію зведеного колись міцного наукового фундаменту військово-промислової галузі, якій віддав майже п'ятдесят років свого життя.

У червні 2008 року Володимир Семенович був змушений залишити роботу через складні проблеми зі здоров'ям. Але улюблена справа залишалася з ним до останнього – у спогадах, думках і снах. Він часто повторював: “Закінчиться моя робота на „Кванті” – закінчиться моє життя”. Слова виявилися пророчими – 15 листопада 2008 року його не стало – менше ніж через півроку після того, як він востаннє переступив поріг „Кванта”.

Минуло вже півроку, як завершилося земне життя нашого видатного земляка. Але його справа, талант, надзвичайний розум вченого-винахідника продовжує жити у його винаходах і розробках, які і нині знаходяться на озброєнні не тільки України і Росії, а й багатьох інших країн світу. Зірка В. С. Берковця назавжди у плеяді гордості Носівщини, земля якої виплекала його і прийняла в останні обійми, дарувавши вічний спокій біля свого роду, батька. Тут його коріння і завжди було серце, і святі сльози старенької матері, яка знає, як ніхто, — її син живий. Хай навіть вже не поруч.

Олександра Довгаль, Марія Шовкун

Київ-Носівка. 2009

Посилання[ред. | ред. код]