Відмінності між версіями «Трухан Павло Віталійович»
(Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Павло Трухан.jpg|міні|Павло Трухан]] | [[Файл:Павло Трухан.jpg|міні|Павло Трухан]] | ||
− | '''Павло Віталійович Трухан''' ([[12 липня]] [[1995]], Держанівка — [[28 квітня]] [[2023]], Луганщина) | + | '''Павло Віталійович Трухан''' ([[12 липня]] [[1995]], Держанівка — [[28 квітня]] [[2023]], Луганщина) — молодший лейтенант Національної гвардії України, доброволець, загинув на Російсько-українській війні у бою. Герой України (2024, посмертно) |
==Носівщина в жалобі== | ==Носівщина в жалобі== | ||
:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/nosivkaotg/posts/1443805413032380 | title = Носівщина в жалобі | publisher = | author = | date = 1 травня 2023 }}'' | :''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/nosivkaotg/posts/1443805413032380 | title = Носівщина в жалобі | publisher = | author = | date = 1 травня 2023 }}'' | ||
− | Закінчив школу в Держанівці, продовжив навчання, здобуваючи майбутню професію | + | Закінчив школу в Держанівці, продовжив навчання, здобуваючи майбутню професію. |
+ | |||
+ | У 2015 році він поповнив ряди Національної Гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення він повернувся вже добровольцем-контрактником у підрозділ НГУ. | ||
Служив командиром кулеметного взводу 4 батальйону Північного ОТО НГУ Його підрозділ виконував бойове завдання на околиці смт Білогорівка, Сіверодонецького району, на Луганщині. | Служив командиром кулеметного взводу 4 батальйону Північного ОТО НГУ Його підрозділ виконував бойове завдання на околиці смт Білогорівка, Сіверодонецького району, на Луганщині. |
Поточна версія на 10:06, 28 квітня 2024
Павло Віталійович Трухан (12 липня 1995, Держанівка — 28 квітня 2023, Луганщина) — молодший лейтенант Національної гвардії України, доброволець, загинув на Російсько-українській війні у бою. Герой України (2024, посмертно)
Носівщина в жалобі[ред. | ред. код]
- Джерело: Носівщина в жалобі, 1 травня 2023
Закінчив школу в Держанівці, продовжив навчання, здобуваючи майбутню професію.
У 2015 році він поповнив ряди Національної Гвардії України. З початком повномасштабного вторгнення він повернувся вже добровольцем-контрактником у підрозділ НГУ.
Служив командиром кулеметного взводу 4 батальйону Північного ОТО НГУ Його підрозділ виконував бойове завдання на околиці смт Білогорівка, Сіверодонецького району, на Луганщині.
Отримане поранення під час бойового зіткнення з ворогом, виявилося несумісним з життям.
Поховано Павла у рідній Держанівці.
Родина[ред. | ред. код]
Павло народився у великій, дружній родині, де батьки виховували семеро дітей, а мама удостоєна високого звання «Мати-Героїня».
Мама Тетяна Іванівна.
Брат Олександр боронить Україну у лавах Збройних Сил України.
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (24 лютого 2024, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові. Нагороду вручив сім'ї загиблого президент України Володимир Зеленський 13 березня 2024 року, в День українського добровольця.