Відмінності між версіями «Кикош Михайло Іванович»
м (Perohanych перейменував сторінку з Кікош Михайло Іванович на Кикош Михайло Іванович) |
|||
| (Не показано одну проміжну версію цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | [[Файл:Михайло Кікош.jpg|міні|Михайло | + | [[Файл:Михайло Кікош.jpg|міні|Михайло Кикош]] |
| − | '''Михайло Іванович Кікош''' (народився [[5 жовтня]] [[1919]] село, тепер місто [[Носівка]] — 1949, місто Ніжин) — радянський військовик українського походження, учасник Другої світової війни; Герой Радянського Союзу (1943). | + | '''Михайло Іванович Кикош''', також '''Кікош''' (народився [[5 жовтня]] [[1919]] село, тепер місто [[Носівка]] — 1949, місто Ніжин) — радянський військовик українського походження, учасник Другої світової війни; Герой Радянського Союзу (1943). |
== Біографія == | == Біографія == | ||
В армії служив з листопада 1939 року. У боях проти німців брав участь з 22 червня 1941 року на Південно-Західному фронті. З 5 жовтня 1942 року — на Сталінградському фронті, а з 10 лютого 1943 року — на Центральному. | В армії служив з листопада 1939 року. У боях проти німців брав участь з 22 червня 1941 року на Південно-Західному фронті. З 5 жовтня 1942 року — на Сталінградському фронті, а з 10 лютого 1943 року — на Центральному. | ||
| − | 15 жовтня 1943 року при форсуванні Дніпра в Лоєвському районі Гомельської області, М. І. | + | 15 жовтня 1943 року при форсуванні Дніпра в Лоєвському районі Гомельської області, М. І. Кикош, будучи командиром стрілецької роти 120-го стрілецького полку Червонопрапорної Севської стрілецької дивізії, входив до складу десантної групи і з першими підрозділами полку переправив свою роту на західний берег річки, де під сильним артилерійсько-мінометним вогнем гітлерівців підняв роту в атаку. |
| − | У рукопашному бою рота вибила ворога з усіх трьох ліній ворожих окопів і успішно відбила 3 його контратаки, чим полегшила можливість усієї десантної групи закріпитися на завойованому плацдармі. За цей подвиг [[30 жовтня]] [[1943]] року старшому лейтенантові Михайлу Івановичу | + | У рукопашному бою рота вибила ворога з усіх трьох ліній ворожих окопів і успішно відбила 3 його контратаки, чим полегшила можливість усієї десантної групи закріпитися на завойованому плацдармі. За цей подвиг [[30 жовтня]] [[1943]] року старшому лейтенантові Михайлу Івановичу Кикошу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. |
| − | В 1949 році М. І. | + | В 1949 році М. І. Кикош помер у місті Ніжині і був похований на Троїцькому кладовищі. В 1976 році, замість старого обеліску, встановили стелу з мармурової крихти (автор невідомий). |
== Посилання == | == Посилання == | ||
| − | * https://uk.wikipedia.org/wiki/ | + | * https://uk.wikipedia.org/wiki/Кикош_Михайло_Іванович |
== Джерело == | == Джерело == | ||
Поточна версія на 22:48, 30 жовтня 2023
Михайло Іванович Кикош, також Кікош (народився 5 жовтня 1919 село, тепер місто Носівка — 1949, місто Ніжин) — радянський військовик українського походження, учасник Другої світової війни; Герой Радянського Союзу (1943).
Біографія[ред. | ред. код]
В армії служив з листопада 1939 року. У боях проти німців брав участь з 22 червня 1941 року на Південно-Західному фронті. З 5 жовтня 1942 року — на Сталінградському фронті, а з 10 лютого 1943 року — на Центральному.
15 жовтня 1943 року при форсуванні Дніпра в Лоєвському районі Гомельської області, М. І. Кикош, будучи командиром стрілецької роти 120-го стрілецького полку Червонопрапорної Севської стрілецької дивізії, входив до складу десантної групи і з першими підрозділами полку переправив свою роту на західний берег річки, де під сильним артилерійсько-мінометним вогнем гітлерівців підняв роту в атаку.
У рукопашному бою рота вибила ворога з усіх трьох ліній ворожих окопів і успішно відбила 3 його контратаки, чим полегшила можливість усієї десантної групи закріпитися на завойованому плацдармі. За цей подвиг 30 жовтня 1943 року старшому лейтенантові Михайлу Івановичу Кикошу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В 1949 році М. І. Кикош помер у місті Ніжині і був похований на Троїцькому кладовищі. В 1976 році, замість старого обеліску, встановили стелу з мармурової крихти (автор невідомий).
Посилання[ред. | ред. код]
Джерело[ред. | ред. код]
- Ніжин. Із глибини віків... Матеріали з краєзнавства Ніжина. (автор та упорядник Л. Б. Петренко)., Ніжин: «Аспект-Поліграф», 2008. — с. 367
