Відмінності між версіями «Красницький Леонід Петрович»
(→Родина) |
|||
| (Не показана 31 проміжна версія 2 користувачів) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Леонід Петрович Красницький''' ([[23 березня]] [[1937]] — [[30 вересня]] [[2006]]) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював [[Носівська музична школа|Носівську музичну школу]], чудово грав на баяні.<ref>{{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4436562283137890/ | title =До історії Носівської музичної школи | publisher = Носівка Nosivka Носовка | author = Валерій Фурса | date = 26 вересня 2021 | access-date = | language = }}</ref> | '''Леонід Петрович Красницький''' ([[23 березня]] [[1937]] — [[30 вересня]] [[2006]]) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював [[Носівська музична школа|Носівську музичну школу]], чудово грав на баяні.<ref>{{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4436562283137890/ | title =До історії Носівської музичної школи | publisher = Носівка Nosivka Носовка | author = Валерій Фурса | date = 26 вересня 2021 | access-date = | language = }}</ref> | ||
| − | Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра | + | == Життєпис == |
| − | + | : ''Джерело: Спогади онука, [[Бережняк Євгеній Миколайович|Євгенія Бережняка]], 29 вересня 2021''. | |
| + | Леонід Петрович народився в місті Носівка, Чернігівської області. Був другою дитиною в сім'ї. Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька [[Красницький Петро Лукич|Красницького Петра Лукича]], який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - [[Красницький Віталій Петрович]] (1928-2008). | ||
| − | + | Батьки Леоніда та Віталія: Батько, Красницький Петро Лукич (1907-1945) працював бухгалтером в носівському цукрозаводі. У вільний від роботи час грав на баяні. Коли прийшла війна, Петро був учасником партизанського загону, а у 1943 пішов на фронт. Загинув від вибуху снаряда у Німеччині 16 квітня 1945, неподалік від містечка Лєнгенау Олджихов. Там він і похований. Мати, Красницька Марина Данилівна (Кривенко) 1902-1998, працювала в носівському колгоспі Парижзька Комуна та займалася домашнім господарством. | |
| + | |||
| + | В 1955 році Леонід закінчив носівську школу №2. З 1957 по 1960, служив в армії, в авіації. Був у десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Отримав звання - молодший сержант. Після закінчення служби, влаштувався вчителем музики в школу №2 у Носівці. | ||
| + | |||
| + | В 1960 році, Леонід Петрович пішов здобувати музичну освіту. Заочно вступив у музичне училище імені Р.М.Глієра, в місті Київ. | ||
| + | У 1964 році, Одружився на Красницькій Валентині Іванівній (1944 р.н.), дівоче прізвище Сень, яка теж народилася у м.Носівка. Згодом, у подружжя народилися дві доньки, Красницька Олена Леонідівна (1964 р.н) і Красницька Наталія Леонідівна (1971 р.н.). | ||
| + | |||
| + | Після отримання диплому в 1964, дирекція училища дала Леоніду направлення на роботу до музикальної школи в місто Чорнобиль. Так як в Носівці, музична школа ще будувалася, то Леоніду зі своєю сім'єю довелося переїхати на один рік до Чорнобиля. Влаштувавшись в Чорнобилі, Леонід Петрович також брав участь у заходах місцевого будинку культури. У 1965 році відбулося відкриття носівської музичної школи, до якої перейшов працювати Леонід. | ||
| + | |||
| + | У 1967, його призначили директором носівської музичної школи. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. З 1984, працював викладачем в музичній школі. В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву. | ||
| + | |||
| + | У 1988 році, пішов працювати вчителем музики у носівську школу №4. У 1994 році, Леонід Петрович вийшов на пенсію. | ||
| + | |||
| + | == Родина == | ||
| + | Має двох дітей. [[Красницька Наталія Леонідівна]] (4.10.1971 р.н) та Красницька Олена Леонідівна (15.11.1964 р.н). | ||
| + | Має трьох онуків і одного правнука. Онуки — Бровко Вячеслав Сергійович (1986 р.н.), [[Бережняк Євгеній Миколайович]] (1993 р.н.), Фальтусова Дана Дмитрівна (1994 р.н.). Правнук — Бровко Олексій Вячеславович (2014 р.н.). | ||
| + | |||
| + | == Відзнаки == | ||
| + | В 1990, 1991 та 1992 роках, йому була оголошена подяка дирекцій шкіл №4 та №7, за підготовку учнів переможців районної олімпіади. | ||
| + | |||
| + | Також отримав грамоту в конкурсі музичних амсамблів, але документ грамоти, дата і інформація про конкурс, на жаль не збереглися. | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
Поточна версія на 12:04, 28 червня 2023
Леонід Петрович Красницький (23 березня 1937 — 30 вересня 2006) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював Носівську музичну школу, чудово грав на баяні.[1]
Життєпис[ред. | ред. код]
- Джерело: Спогади онука, Євгенія Бережняка, 29 вересня 2021.
Леонід Петрович народився в місті Носівка, Чернігівської області. Був другою дитиною в сім'ї. Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра Лукича, який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - Красницький Віталій Петрович (1928-2008).
Батьки Леоніда та Віталія: Батько, Красницький Петро Лукич (1907-1945) працював бухгалтером в носівському цукрозаводі. У вільний від роботи час грав на баяні. Коли прийшла війна, Петро був учасником партизанського загону, а у 1943 пішов на фронт. Загинув від вибуху снаряда у Німеччині 16 квітня 1945, неподалік від містечка Лєнгенау Олджихов. Там він і похований. Мати, Красницька Марина Данилівна (Кривенко) 1902-1998, працювала в носівському колгоспі Парижзька Комуна та займалася домашнім господарством.
В 1955 році Леонід закінчив носівську школу №2. З 1957 по 1960, служив в армії, в авіації. Був у десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Отримав звання - молодший сержант. Після закінчення служби, влаштувався вчителем музики в школу №2 у Носівці.
В 1960 році, Леонід Петрович пішов здобувати музичну освіту. Заочно вступив у музичне училище імені Р.М.Глієра, в місті Київ. У 1964 році, Одружився на Красницькій Валентині Іванівній (1944 р.н.), дівоче прізвище Сень, яка теж народилася у м.Носівка. Згодом, у подружжя народилися дві доньки, Красницька Олена Леонідівна (1964 р.н) і Красницька Наталія Леонідівна (1971 р.н.).
Після отримання диплому в 1964, дирекція училища дала Леоніду направлення на роботу до музикальної школи в місто Чорнобиль. Так як в Носівці, музична школа ще будувалася, то Леоніду зі своєю сім'єю довелося переїхати на один рік до Чорнобиля. Влаштувавшись в Чорнобилі, Леонід Петрович також брав участь у заходах місцевого будинку культури. У 1965 році відбулося відкриття носівської музичної школи, до якої перейшов працювати Леонід.
У 1967, його призначили директором носівської музичної школи. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. З 1984, працював викладачем в музичній школі. В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву.
У 1988 році, пішов працювати вчителем музики у носівську школу №4. У 1994 році, Леонід Петрович вийшов на пенсію.
Родина[ред. | ред. код]
Має двох дітей. Красницька Наталія Леонідівна (4.10.1971 р.н) та Красницька Олена Леонідівна (15.11.1964 р.н). Має трьох онуків і одного правнука. Онуки — Бровко Вячеслав Сергійович (1986 р.н.), Бережняк Євгеній Миколайович (1993 р.н.), Фальтусова Дана Дмитрівна (1994 р.н.). Правнук — Бровко Олексій Вячеславович (2014 р.н.).
Відзнаки[ред. | ред. код]
В 1990, 1991 та 1992 роках, йому була оголошена подяка дирекцій шкіл №4 та №7, за підготовку учнів переможців районної олімпіади.
Також отримав грамоту в конкурсі музичних амсамблів, але документ грамоти, дата і інформація про конкурс, на жаль не збереглися.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Валерій Фурса: До історії Носівської музичної школи, Носівка Nosivka Носовка, 26 вересня 2021
