Відмінності між версіями «Труш Станіслав Михайлович»
| Рядок 16: | Рядок 16: | ||
З 2015 року і понині працює інженером комунального підприємства «[[Носівські теплові мережі]]». | З 2015 року і понині працює інженером комунального підприємства «[[Носівські теплові мережі]]». | ||
| − | + | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
== Родина == | == Родина == | ||
Версія за 19:09, 29 січня 2023
Станіслав Михайлович Труш (народився у місті Носівка 15 травня 1967) — інженер.
Життєпис
У 1984 році закінчив 10 класів Носівської середньої школи №1.
У 1985 – 1987 р.р. служив у лавах радянської армії (ЦУЗ ВВ МВД СРСР).
Після демобілізації вступив на агрономічний факультет Української сільськогосподарської Академії у місті Київ (нині НУБіП), яку закінчив у 1992 році.
З 1992 року працював за фахом агрономом у колгоспі імені Фрунзе міста Носівки. Після ліквідації колгоспу працював менеджером у ТОВ ПП «ПродАгро», СДП «Россава – Агро».
З 2006 до 2014 року – державний службовець в Обласній Державній станції захисту рослин та в Державній інспекції сільського господарства в Чернігівській області (Носівське відділення).
З 2015 року і понині працює інженером комунального підприємства «Носівські теплові мережі».
Родина
Мати - Труш Любов Миколаївна, вчитель української мови та літератури Носівської середньої школи № 1. Батько - Труш Михайло Гаврилович, правоохоронець.
Дружина Труш Мирослава Петрівна працює вчителем у Носівській школі 1.
Мають доньку та сина, а також двійко маленьких онучків.
Захоплення
Станіслав, маючи абсолютний слух і голос — тенор з унікальним красивим тембральним звучанням, протягом усього свого студентського життя був учасником Народного ансамблю пісні і танцю «Колос», його хорової групи. Ансамбль був створений у 1957 році, його очолювали визначні діячі українського народного мистецтва, він став гордістю мистецької України. Станіслав разом з колективом репрезентував національне мистецтво в багатьох зарубіжних країнах Європи і містах України та тодішнього союзу.
Станіслав з ранньої юності відрізнявся великою і безумовною любов’ю до рідного краю. У час, коли дві третини його однокласників й ровесників покинули терени Носівщини, шукаючи щастя передусім в столиці чи інших великих містах, у Станіслава ніколи не промайнуло навіть думки про розлуку з такою милою його серцю Носівкою. Він без найменшого перебільшення знає всі дороги, стежини, ліси, луги, поля і приліски, річки, ставки і озерця, всі села, хутори, присілки і висілки Носівщини, а також вулиці, провулки, завулки й закутні міста Носівки. Його любов до її краси, пейзажів, краєвидів надихає усіх його рідних і численних друзів до вивчення історії, культури, звичаїв та традицій малої Батьківщини.
Відгуки
Станіслав Михайлович – людина великої душі. Патріот з гарячим серцем Українця. Порядний, добрий, щирий, скромний, відкритий, гостинний.
