Відмінності між версіями «Красницький Леонід Петрович»
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Леонід Петрович Красницький''' ([[23 березня]] [[1937]] — [[30 вересня]] [[2006]]) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював [[Носівська музична школа|Носівську музичну школу]], чудово грав на баяні.<ref>{{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4436562283137890/ | title =До історії Носівської музичної школи | publisher = Носівка Nosivka Носовка | author = Валерій Фурса | date = 26 вересня 2021 | access-date = | language = }}</ref> | '''Леонід Петрович Красницький''' ([[23 березня]] [[1937]] — [[30 вересня]] [[2006]]) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював [[Носівська музична школа|Носівську музичну школу]], чудово грав на баяні.<ref>{{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4436562283137890/ | title =До історії Носівської музичної школи | publisher = Носівка Nosivka Носовка | author = Валерій Фурса | date = 26 вересня 2021 | access-date = | language = }}</ref> | ||
| − | Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра Лукіча, який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - Красницький Віталій | + | == Життєпис == |
| − | Після закінчення носівської 2 школи, Леонід поступив до київського | + | Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька [[Красницький Петро Лукіч|Красницького Петра Лукіча]], який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - [[Красницький Віталій Петрович]] (1928-2008). |
| − | Потім, Леонід Петрович згадав за свій хист до музики, і знову пішов вчитися. Цього разу поступив у музичне училище імені Глієра, в місті Київ. З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці. У 1964 році, Одружився на Красницькій Валентині Іванівній (1944 р.н), дівоче прізвище Сень, яка теж народилася у м.Носівка. У 1965 році, в Носівці відкрилась музикальна школа, куди і пішов працювати Леонід. | + | |
| − | Через 2 роки, у 1967, його обрали директором. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. Після посади директора, ще якийсь час працював викладачем в | + | Батьки Леоніда та Віталія: Батько, Красницький Петро Лукіч (1907-1945) працював бугалтером в носівському цукрозаводі. В 1943 пішов на фронт. Загинув від снаряду бомби в Німеччині 16 квітня 1945, біля містечка Ленгенау Олджихов. Мати, Красницька Марина Данилівна (Кривенко) 1902-1998, працювала в носівському колгоспі все життя та займалася домашнім господарством. |
| + | |||
| + | Після закінчення носівської 2 школи, Леонід поступив до київського залізничного технічного училища №7. після закінчення, приблизно рік працював на ДВРЗ. | ||
| + | |||
| + | Потім, Леонід Петрович згадав за свій хист до музики, і знову пішов вчитися. Цього разу поступив у музичне училище імені Глієра, в місті Київ. | ||
| + | |||
| + | З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці. | ||
| + | |||
| + | У 1964 році, Одружився на Красницькій Валентині Іванівній (1944 р.н), дівоче прізвище Сень, яка теж народилася у м.Носівка. У 1965 році, в Носівці відкрилась музикальна школа, куди і пішов працювати Леонід. | ||
| + | |||
| + | Через 2 роки, у 1967, його обрали директором. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. Після посади директора, ще якийсь час працював викладачем в музичній школі. В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву. | ||
| + | |||
Перед виходом на пенсію, пішов працювати у четверту школу у Носівці, де працював теж вчителем музики. З 1994 року, Леонід Петрович пішов на пенсію. | Перед виходом на пенсію, пішов працювати у четверту школу у Носівці, де працював теж вчителем музики. З 1994 року, Леонід Петрович пішов на пенсію. | ||
| − | + | Має трьох онуків і одного правнука. Онуки - Бровко Вячеслав Сергійович (1986 р.н), [[Бережняк Євгеній Миколайович]] (1993 р.н), Фальтусова Дана Дмитрівна (1994 р.н). Правнук - Бровко Олексій Вячеславович (2013 р.н). | |
| − | |||
| − | Має трьох онуків і одного правнука. Онуки - Бровко Вячеслав Сергійович (1986 р.н), Бережняк Євгеній Миколайович (1993 р.н), Фальтусова Дана Дмитрівна (1994 р.н). Правнук - Бровко Олексій Вячеславович (2013 р.н). | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
Версія за 14:32, 29 вересня 2021
Леонід Петрович Красницький (23 березня 1937 — 30 вересня 2006) — музикант і педагог, у 1967—1984 очолював Носівську музичну школу, чудово грав на баяні.[1]
Життєпис
Почав грати на баяні з п'яти років. Хист до музики, перейняв від батька Красницького Петра Лукіча, який теж грав на баяні. Грав на баяні і старший брат юного Леоніда - Красницький Віталій Петрович (1928-2008).
Батьки Леоніда та Віталія: Батько, Красницький Петро Лукіч (1907-1945) працював бугалтером в носівському цукрозаводі. В 1943 пішов на фронт. Загинув від снаряду бомби в Німеччині 16 квітня 1945, біля містечка Ленгенау Олджихов. Мати, Красницька Марина Данилівна (Кривенко) 1902-1998, працювала в носівському колгоспі все життя та займалася домашнім господарством.
Після закінчення носівської 2 школи, Леонід поступив до київського залізничного технічного училища №7. після закінчення, приблизно рік працював на ДВРЗ.
Потім, Леонід Петрович згадав за свій хист до музики, і знову пішов вчитися. Цього разу поступив у музичне училище імені Глієра, в місті Київ.
З 1957 по 1960, служив в армії в десантних військах, що на Україні, в місті Павлоград. Після закінчення служби, повернувся додому, та влаштувався вчителем музики в 2 школі у Носівці.
У 1964 році, Одружився на Красницькій Валентині Іванівній (1944 р.н), дівоче прізвище Сень, яка теж народилася у м.Носівка. У 1965 році, в Носівці відкрилась музикальна школа, куди і пішов працювати Леонід.
Через 2 роки, у 1967, його обрали директором. З 1967 по 1984, він 17 років очолював музичний заклад. Після посади директора, ще якийсь час працював викладачем в музичній школі. В Носівці на той час був дружний молодий колектив музикантів-викладачів і сотні юних носівчан навчалися у них музичному мистецтву.
Перед виходом на пенсію, пішов працювати у четверту школу у Носівці, де працював теж вчителем музики. З 1994 року, Леонід Петрович пішов на пенсію.
Має трьох онуків і одного правнука. Онуки - Бровко Вячеслав Сергійович (1986 р.н), Бережняк Євгеній Миколайович (1993 р.н), Фальтусова Дана Дмитрівна (1994 р.н). Правнук - Бровко Олексій Вячеславович (2013 р.н).
Примітки
- ↑ Валерій Фурса: До історії Носівської музичної школи, Носівка Nosivka Носовка, 26 вересня 2021
