Відмінності між версіями «Царенко Євдокія Семенівна»

Матеріал з Енциклопедія Носівщини
(Не показані 2 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 
[[Файл:Євдокія Царенко.jpg|міні|Євдокія Царенко]]
 
[[Файл:Євдокія Царенко.jpg|міні|Євдокія Царенко]]
  
'''Євдокія Семенівна Царенко''' (народилася [[18 березня]] [[1923]] в с. Сальне Ніжинського району) — мешканка села Козари, довгожителька.
+
'''Євдокія Семенівна Царенко''' (народилася [[18 березня]] [[1923]] в с. Сальне Ніжинського району — померла [[2 серпня]] [[2021]] в селі [[Козари]]) — колгоспниця, довгожителька.
  
 
== До життєпису ==
 
== До життєпису ==
В 1944 переїхали з сім'єю до Козар, де і проживає.
+
В 1944 переїхали з сім'єю до Козар, де і проживала.
  
 
Працювала в колгоспі "[[Червоний партизан]]" касиром, потім обліковцем.  
 
Працювала в колгоспі "[[Червоний партизан]]" касиром, потім обліковцем.  
Рядок 10: Рядок 10:
 
З 1978 року на заслуженому відпочинку.
 
З 1978 року на заслуженому відпочинку.
  
Донька: Татаренко Марія Федорівна (народилася 1962 в селі [[Козари]]) — сільський голова Козар (2010-2017), депутат [[Носівська міська рада 8 скликання|Носівської міської ради 8 скликання]].
+
Донька: [[Татаренко Марія Федорівна]] (народилася 1962 в селі [[Козари]]) — сільський голова Козар (2010-2017), депутат [[Носівська міська рада 8 скликання|Носівської міської ради 8 скликання]].
 
 
  
 
== Сьогодні 98 років ==
 
== Сьогодні 98 років ==

Версія за 14:03, 8 серпня 2021

Євдокія Царенко

Євдокія Семенівна Царенко (народилася 18 березня 1923 в с. Сальне Ніжинського району — померла 2 серпня 2021 в селі Козари) — колгоспниця, довгожителька.

До життєпису

В 1944 переїхали з сім'єю до Козар, де і проживала.

Працювала в колгоспі "Червоний партизан" касиром, потім обліковцем.

З 1978 року на заслуженому відпочинку.

Донька: Татаренко Марія Федорівна (народилася 1962 в селі Козари) — сільський голова Козар (2010-2017), депутат Носівської міської ради 8 скликання.

Сьогодні 98 років

Джерело: Наталія Новицька: Сьогодні 98 років виповнюється нашій дорогій мамі, бабусі та прабабусі Царенко Євдокії Семенівні, Козари, 18 березня 2021

З розповіді самої бабусі, можу сказати одне — життя прожила вона нелегке… Їх в сім'ї було дев'ятеро. Мама її захворіла і рано пішла з життя. Бабуся була найстаршою дитиною, тому все лягло на її плечі. Потім війна… Незабаром вона почне будувати власне гніздечко, в якому затишно й сьогодні. Не легким виявилось і подружнє життя… Але справжню відраду знаходить в дітях. Вже 35 років, як відійшов у вічність її чоловік. Але найбільшим потрясінням стала раптова смерть сина. Справжньою опорою й підтримкою завжди була і залишається її донька. Не стоять осторонь й онуки, правнуки. Ще зовсім нещодавно говорила: "майже сто років, а наче й не жила…"

Тож ми бажаємо здоров'я й сил, щоб зустріти свій 100-річний ювілей в колі рідних, знайомих і друзів.