Відмінності між версіями «Бровко Михайло Федорович»
м (Імпортовано 1 версія) |
|||
| (Не показані 3 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Михайло Федорович Бровко''' (1910-1990) — педагог, вчитель російської мови та літератури в [[Носівська школа № 2|Носівський школі № 2]], особа з інвалідністю внаслідок Великої Вітчизняної війни. | '''Михайло Федорович Бровко''' (1910-1990) — педагог, вчитель російської мови та літератури в [[Носівська школа № 2|Носівський школі № 2]], особа з інвалідністю внаслідок Великої Вітчизняної війни. | ||
| − | Разом із дружиною ([[Бровко Любов Трохимівна]], дівоче прізвище Колесник, 1914-1974) — виховали 7 дітей | + | Разом із дружиною ([[Бровко Любов Трохимівна]], дівоче прізвище Колесник, 1914-1974) — виховали 7 дітей: |
| − | + | [[Неєзжалая Раїса Михайлівна]] (1933—2018, похована в Ічні) — працювала вчителькою історії і в Ічнянському райвно. | |
| − | + | [[Бровко Віталій Михайлович]] (1936—2003) — провідний конструктор КБ-3 «Південне» (1994-2003). | |
| − | + | [[Бровко Борис Михайлович]] (1938 - 1 серпня 1916) | |
| + | |||
| + | [[Вітковська Олександра Михайлівна]] (1940) | ||
| + | |||
| + | [[Бровко Володимир Михайлович]] (1946) | ||
| + | |||
| + | [[Бровко Федір Михайлович]] (народився 1948), науковець, відмінник лісового господарства України, дійсний член Лісівничої академії наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор. | ||
| + | |||
| + | [[Бровко Григорій Михайлович]] (1951—2014), лісничий (директор) Носівського лісництва ДП «Агролісгосп». | ||
| + | |||
| + | == Не можу й нині спокійно згадувати == | ||
| + | :''Джерело: «Спогади вчительки [[Ткаченко Паша Григорівна|Ткаченко Паші Григорівни]]» — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.'' | ||
| + | Не можу спокійно й нині згадувати про вчителя російської мови і літератури Бровка Михайла Федоровича. Михайло Федорович був ветераном війни, мав сліди від фронтових ран. Ми його поважали, бо він ніколи не підвищував голосу. Завжди розповідав спокійно, з душею ставився до літературних героїв і на їхніх прикладах виховував у нас доброту. Сам він був душевним, сердечним, врівноваженим. Такими виховав і своїх сімох дітей. | ||
| + | |||
| + | Мені не один раз доводилося у них ночувати; вони ділилися зі мною як і чим могли. Діти виросли достойними людьми, ставши найкращою пам'яттю Михайлу Федоровичу. До речі, найстарша донька Рая закінчувала школу разом зі мною і працювала вчителем історії. | ||
[[Категорія:Люди Б]] | [[Категорія:Люди Б]] | ||
[[Категорія:Вчителі російської мови та літератури]] | [[Категорія:Вчителі російської мови та літератури]] | ||
[[Категорія:Вчителі Носівської школи № 2]] | [[Категорія:Вчителі Носівської школи № 2]] | ||
Поточна версія на 17:52, 14 липня 2021
Михайло Федорович Бровко (1910-1990) — педагог, вчитель російської мови та літератури в Носівський школі № 2, особа з інвалідністю внаслідок Великої Вітчизняної війни.
Разом із дружиною (Бровко Любов Трохимівна, дівоче прізвище Колесник, 1914-1974) — виховали 7 дітей:
Неєзжалая Раїса Михайлівна (1933—2018, похована в Ічні) — працювала вчителькою історії і в Ічнянському райвно.
Бровко Віталій Михайлович (1936—2003) — провідний конструктор КБ-3 «Південне» (1994-2003).
Бровко Борис Михайлович (1938 - 1 серпня 1916)
Вітковська Олександра Михайлівна (1940)
Бровко Володимир Михайлович (1946)
Бровко Федір Михайлович (народився 1948), науковець, відмінник лісового господарства України, дійсний член Лісівничої академії наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор.
Бровко Григорій Михайлович (1951—2014), лісничий (директор) Носівського лісництва ДП «Агролісгосп».
Не можу й нині спокійно згадувати[ред. | ред. код]
- Джерело: «Спогади вчительки Ткаченко Паші Григорівни» — розділ книги Валерія Фурси «З історії освіти Носівщини» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.
Не можу спокійно й нині згадувати про вчителя російської мови і літератури Бровка Михайла Федоровича. Михайло Федорович був ветераном війни, мав сліди від фронтових ран. Ми його поважали, бо він ніколи не підвищував голосу. Завжди розповідав спокійно, з душею ставився до літературних героїв і на їхніх прикладах виховував у нас доброту. Сам він був душевним, сердечним, врівноваженим. Такими виховав і своїх сімох дітей.
Мені не один раз доводилося у них ночувати; вони ділилися зі мною як і чим могли. Діти виросли достойними людьми, ставши найкращою пам'яттю Михайлу Федоровичу. До речі, найстарша донька Рая закінчувала школу разом зі мною і працювала вчителем історії.
