Труш Любов Миколаївна
Любов Миколаївна Труш (народилася 18 листопада 1937 року у Носівці, померла 11 грудня 2025 року) — вчителька української мови та літератури, відмінник народної освіти.
Життєпис
У 1954 році закінчила Носівську середню школу № 1. Працювала в районній бібліотеці для дорослих.
У 1959 році закінчила Ніжинське культпросвітнє училище, отримала спеціальність бібліотекаря. Була направлена на роботу в село Хотинівка Носівського району, завідувала сільською бібліотекою.
З 1961 по 1963 рік працювала секретарем у Носівській середній школі № 1, а потім вчителем початкових класів.
У 1966 році закінчила філологічний факультет Ніжинського педагогічного інституту ім. М. Гоголя, отримала спеціальність вчителя української мови та літератури.
З 1971 року і до виходу на пенсію у 1993 році — працювала вчителем української мови та літератури цієї ж школи.
Родина
Чоловік — Труш Михайло Гаврилович (1935—1993), правоохоронець.
Син — Труш Станіслав Михайлович (нар. 1967).
Донька — Наказна Ірина Михайлівна.
Відзнаки
Відмінник народної освіти.
Достойний і цікавий життєвий шлях
- Джерело: Нарис доньки, 18 листопада 2022
У нашої дорогої мами, Любові Миколаївни - ЮВІЛЕЙ!
85 років насиченого, барвистого, не легкого, але достойного й цікавого життєвого шляху!
У 4 своїх рочки вона залишилася сиротою. Виховували Любу бабуся Єлизавета та рідна тітонька Уляна. Повоєнні голодні роки, велика скрута, тяжка праця для виживання. Бабуся навчила збирати гриби та лісові ягоди. Власна городина рятувала від голоду. «Я їла цибулинки, як яблучка…» - згадувала мама своє дитинство.
Коли Любі було років 11, бабусю паралізувало, і вона довгих 13 років була повністю прикута до ліжка. Тітоньці Уляні довелося доглядати тяжку хвору матір, працювати за трудодні у колгоспі, поратися по господарству і на городі. Але вона зі всіх сил підтримувала племінницю, дбала про її освіту.
Після закінчення середньої школи Люба вступила до Ніжинського технікуму підготовки культурно-освітніх працівників (нині Ніжинський коледж культури і мистецтв) на спеціальність «бібліотечна справа», після закінчення якого була направлена завідувачкою сільської бібліотеки у Хотинівці.
Але Любу не покидала давня мрія стати вчителькою, і вона здобуває вищу освіту у Ніжинському державному педагогічному інституті імені М.В. Гоголя (нині Ніжинський державний університет) на філологічному факультеті.
Вчителювала у Носівській середній школі № 1, яку й сама закінчила, майже три десятки років до виходу на пенсію. Викладала наймилозвучнішу і найріднішу українську мову та літературу, плекала її всією душею. Була дуже сумлінною, відповідальною, працьовитою, старанною і відданою своїм учням.
Одружившись з палко коханим нею красенем Михайлом, якого зустріла у селі, де працювала у бібліотеці, мамуся народила двох діток – доньку та синочка. А тепер має трьох внучат та п’ятьох правнуків, яких безмежно любить, леліє та підтримує.
Наша дорога мамуся Любочка – чуйна, великодушна, безкорислива, доброзичлива, милосердна, гостинна, щира та турботлива. Про її делікатність, тактовність та феноменальну скромність родина складає легенди…
Мрійлива, лірична, романтична і чуттєва натура допомагає мамі творити поезію, описувати життя в глибинних сенсах радості буття. Йшла по життю з любов’ю до пісень, читання книг. Має хист до бездоганно красивої каліграфії. Проявляла неабияку творчість в організації дозвілля родини, друзів, створюючи фантастичні й незвичайні сценарії свят, які дивували нас захоплюючими сюжетами і несподіваними пригодами. Ми пишаємось великим серцем нашої мами, яке випромінює світлу і чисту любов до рідних, друзів, близьких. До природи, всього живого, рідної землі, України.
Сердечно вітаємо нашу маму, бабусю і прабабусю Любочку з ЮВІЛЕЄМ! Нехай кожен твій день буде сповнений радістю, посмішками та чудовими емоціями! Гарного настрою, натхнення, наснаги, оптимізму і миру! Нехай збуваються бажання! Нехай кожен твій день буде значущим, яскравим й щасливим! У рідному домі хай панує затишок і злагода, у душі – спокій і благодать! Здоров’я тобі міцного і рекордів довголіття!
Рясних Божих благословінь!
Провели в останню путь
- Джерело: Світлана Дубовик: Сьогодні провели в останню, Носівська початкова школа, 12 грудня 2025
Сьогодні провели в останню путь Труш Любов Миколаївну, вчительку української мови та літератури Носівської середньої школи №1, людину світлого серця, безмежної доброти й дивовижної сили духу.
Її життєвий шлях був сповнений випробувань, але й великої любові до людей, до дітей, до рідної мови.
У 4 роки залишившись сиротою, вона зростала у тяжкі повоєнні роки під турботливим крилом бабусі Єлизавети та тітоньки Уляни. Вони прищепили їй працьовитість, доброту, любов до природи та безмежну повагу до освіти.
Після закінчення Носівської середньої школи №1 вона здобула фах бібліотекаря, завідувала сільською бібліотекою у Хотинівці, але мрія, що жила в серці ще зі шкільних років — бути вчителькою — привела її до Ніжинського педагогічного інституту ім. М. Гоголя.
Любов Миколаївна розпочала свій шлях у нашій школі як вчитель початкових класів, відпрацювавши на цій посаді чотири роки. Згодом, здобувши філологічну освіту, вона повернулася до рідної школи вже як вчитель української мови та літератури, і віддала цій благородній справі понад два десятиліття.
З 1971 року і до виходу на пенсію в 1993-му Любов Миколаївна щедро ділилася зі своїми учнями любов'ю до рідного слова, прищеплювала шану до культури та історії України. Вона була Вчителем із великої літери — відповідальною, мудрою, працьовитою, надзвичайно сумлінною та відданою своїй справі.
У родинному житті знайшла своє щастя: разом із коханим чоловіком Михайлом виховала двох дітей, раділа народженню трьох онуків і п’ятьох правнуків, яких ніжно любила та підтримувала.
