Редагування Сало Надія Михайлівна
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
| Поточна версія | Ваш текст | ||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
Народилася Надія Михайлівна 17 грудня 1933 року. Ще дівчинкою мріяла стати вчителем. Тож після закінчення Носівської першої школи 1951 року вступила на історико-філологічний факультет до Ніжинського педагогічного інституту. Навчалася добре, навчальну практику пройшла на «відмінно», тому й одержала по закінченню вуза дуже хорошу й вигідну пропозицію: працювати в одній із шкіл міста Харкова. Та молода вчителька не погодилась й попросила направлення до сільської школи. Так і потрапила Надія Михайлівна на роботу до школи села Брусилів Чернігівського району. Звичайно ж, перші роки педагогічної діяльності для кожного вчителя найважчі. Інколи здавалося Надії Михайлівні, що в неї нічого не виходить: учні ніяк не можуть зрозуміти новий матеріал, не вміють відповісти на елементарні, здавалося б, запитання. Опускалися руки, на очі наверталися сльози… Це вже потім, через багато років, коли ті учні стали дорослими, згадували ті бешкети й просили пробачення за всі свої витівки... | Народилася Надія Михайлівна 17 грудня 1933 року. Ще дівчинкою мріяла стати вчителем. Тож після закінчення Носівської першої школи 1951 року вступила на історико-філологічний факультет до Ніжинського педагогічного інституту. Навчалася добре, навчальну практику пройшла на «відмінно», тому й одержала по закінченню вуза дуже хорошу й вигідну пропозицію: працювати в одній із шкіл міста Харкова. Та молода вчителька не погодилась й попросила направлення до сільської школи. Так і потрапила Надія Михайлівна на роботу до школи села Брусилів Чернігівського району. Звичайно ж, перші роки педагогічної діяльності для кожного вчителя найважчі. Інколи здавалося Надії Михайлівні, що в неї нічого не виходить: учні ніяк не можуть зрозуміти новий матеріал, не вміють відповісти на елементарні, здавалося б, запитання. Опускалися руки, на очі наверталися сльози… Це вже потім, через багато років, коли ті учні стали дорослими, згадували ті бешкети й просили пробачення за всі свої витівки... | ||
| − | Працювала Надія Михайлівна й у селі Червоні Партизани. А в нашу Носівську середню школу №1 прийшла вже досвідченим учителем у 1978 році. І працювала тут до 1985 року під керівництвом директорів [[Гончар Іван Васильович|Гончара І.В.]], | + | Працювала Надія Михайлівна й у селі Червоні Партизани. А в нашу Носівську середню школу №1 прийшла вже досвідченим учителем у 1978 році. І працювала тут до 1985 року під керівництвом директорів [[Гончар Іван Васильович|Гончара І.В.]], Коняченка М.П.. У школі тоді навчалося понад тисячу учнів. Вона викладала українську мову та літературу, російську мову, певний час була ще й вихователем групи продовженого дня з дітьми різного віку. І не було жодного учня, з яким Надія Михайлівна не знайшла б спільної мови, не дібрала б ключика до маленької дитячої душі. Жодна дитина не залишилася поза її увагою. |
«Які цікаві уроки були в Надії Михайлівни! Навіть найслабший учень у класі з кожного такого уроку брав для себе певний багаж знань. А які свята, виховні заходи готувала вчителька! Щодня з нетерпінням ми чекали на зустріч з Надією Михайлівною» — згадують її колишні учні. | «Які цікаві уроки були в Надії Михайлівни! Навіть найслабший учень у класі з кожного такого уроку брав для себе певний багаж знань. А які свята, виховні заходи готувала вчителька! Щодня з нетерпінням ми чекали на зустріч з Надією Михайлівною» — згадують її колишні учні. | ||
