Трухан Інна Михайлівна
Трухан Інна Михайлівна (народилася в 1934 в Держанівці – померла 2020, там же) — вчителька української мови та літератури Держанівської середньої школи.
Онука Трухана Макарія Олексійовича.
Пам'ять Учнів про Вчителів[ред. | ред. код]
- Автор: Микола Супрун, травень 2026.
Це було ніби вчора… У травні 1973, напередодні завершення нами четвертого класу, до мене підійшла наша вчителька української мови та літератури Трухан Інна Михайлівна і порадила приїхати до неї додому і забрати художню літературу для майбутнього п'ятого класу… Я це із радістю зробив… так було до самого випускного класу… Педагог підбирала мені обов'язкову та додаткову літературу на літні канікули… Я мав щастя неформально поговорити із Вчителем. Чого лише вартують її розповіді про її прихід в Учительську родину нашої школи…
Навчання в Держанівській семірічній школі Інна як і мільйони її ровесників зробила вимушену перерву через війну в своїй освіті і лише у 1951 році закінчила Мринську середню школу і її разом із подругами-відмінницями Ориною Павелко (Мар'янина) та Тетяною Черв'як педагоги рекомендували на навчання до Чернігівського Державного учительського інституту (нині Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка). Роки студенські були важкими, але молоді дівчата жили надією на швидке повернення до кращого життя… Після закінчення вишу у 1953 році життєві дороги молодих подруг-педагогів розійшлися … Орина Іванівна отримала направлення на Івано-Франківщину, а з часом переїхала до Полтавської області і з 1961 року до 1987 вона була вчителем Городищенської восьмирічної школи Чорнухинського району, а Інна Михайлівна й Тетяна Леонтіївна згодом повернулися до рідної Держанівської школи, в якій пропрацювали все життя!
Працюючи в домашній бібліотеці Інни Михайлівни я вперше мав змогу тримати в руках дипломи Чернігівського та Київського педагогічних вишів, що вона закінчила на відмінно… Вперше я побачив і чисельні її нагороди за Учительську Працю: Грамоти районного відділу освіти та обласного управління освіти, Грамота Міністерства Освіти України, почесний знак «Відмінник народної освіти»… На моє запитання: «Чому Ви не розповідаєте учням про свої нагороди»? Інна Михайлівна посміхнулась і сказала, що головними її нагородами є здобутки її учнів. З роками все більше починаєш розуміти, що для нас, її учнів і земляків, найголовнішою нагородою була і є Любов всіх поколінь вихованців школи до неї і до всіх Наших Вчителів!
Дійсно, як тільки майстерно Інна Михайлівна навчала нас працювати над пізнанням літературного Слова. Підготовка до написання творів у старших класах було завжди в полі зору її, Тетяни Леонтіївни Черв'як, і всіх вчителів словесності нашої школи. Вони блискуче пояснювали нам методику написання художнього твору. Перед виконанням творчої роботи кожен із нас розкривав своє бачення головної ідеї твору, його сюжетну лінію, що мала реалізуватися через чіткий план нашої праці. Вони майстерно вчили учнів робити висновки як з кожної позиції плану так і загальні висновки літературної праці, визначаючи перспективу майбутніх літературних розвідок. Вчителька разом із іншими колегами підготувала цілу кагорту талановитих майстрів Слова. Серед них знані далеко за межами Чернігівщини поет і письменник, Заслужений журналіст України М. Г. Будлянський та поет і письменник, член Спілки письменників України В. М. Божок, педагоги-філологи В. І. Власенко, Н. В. Сокол…
Пам'ятаю, як вона з особливою увагою ставилась до організації зустрічей із випускниками школи. Варто зазначити, що мова йшла не лише про відомих науковців, художників, педагогів… Насамперед, вона прагнула організувати зустрічі із нашими батьками-хліборобами. Про одну таку зустріч вона порадила мені написати в районній газеті… Невеличку мою замітку про святкування «Свята Врожаю» в нашій школі вона прочитала в класі і на засіданні літературного гуртка… Це дійсно запам'яталося на все життя…
Вже студентом Київського державного педагогічного інституту імені О.М.Горького я часто спілкувався із Інною Михайлівною. Ми довго розмовляли про Школу, про Село, про все, що об'єднує Людей-односельчан. Вона жваво цікавилась долею всіх наших однокласників. Цікавилась новинами педагогічної науки та практики. Коли вже я сам став працювати у вищій педагогічній школі, то Інна Михайлівна зацікавлено розпитувала мене про сучасних студентів – майбутніх вчителів. Її завжли хвилювало те, що хто саме прийде на зміну їхньому поколінню вчителів.
P.S. 23 квітня 2013 року Орина Іванівна Павелко (20.04 1930 - 30.06 2023) була останній раз в Держанівці на похоронах свого брата Миколи Івановича Павелка, знаного хлібороба колишнього нашого колгоспу імені Тараса Шевченка… Просила родичів показати могили рідних їй людей, зокрема й місце вічного спочинку її подруги і колеги Тетяни Леонтіївни Черв'як… До місця поховання своєї подруги вона підійшла разом із Інною Михайлівною… Це була їхня остання зустріч Друзів-Колег, істинних Вчителів, які, дійсно, свої Серця віддали дітям…
Відзнаки[ред. | ред. код]
- Грамота Носвського районного відділу освіти
- Грамота Чернігівського обласного управління освіти,
- Грамота Міністерства освіти України,
- Почесний знак «Відмінник народної освіти»
