Катерининська церква в Яблунівці

Свято-Катерининська церква в Яблунівці — храм і парафія в селі Яблунівка. Побудована за кошти меценатів у 2012 році. В 2025 парафія перейшла до ПЦУ.

4 березня 2025 прихожани Свято-Катерининської парафії вперше після проведення зборів, на яких прийнято рішення про долучення до Православної церкви України, разом із настоятелем носівського Свято-Троїцького храму отцем Володимиром молились та слухали проповідь рідною українською мовою.

Люди

Яловський Микола Михайлович (нар. 1971 — помер 20 січня 2025 в Данині) — протоієрей, закінчив середню школу і Київську духовну семінарію.

Яблунівська релігійна громада перейшла до ПЦУ після смерті свого священника

Джерело: Наталія Найдюк: Перехід до ПЦУ: про історію, переходи громад та навіщо їм юристи, Cуспільне Чернігів, 29 квітня 2025

Духовний зв'язок розірвати важко. Отець Микола проводив богослужіння в селі Яблунівка, що в Носівській громаді на Чернігівщині, з 2011 року, відколи місцевий фермер збудував там церкву. Релігійна громада та священник входили до УПЦ (МП). Місцеві кажуть, священник був простою доброю людиною, справжнім духівником для них. Коли вони запропонували йому перейти з громадою до ПЦУ, відмовився: сказав, що не готовий зробити це без вказівки свого керівництва. Віряни його поважали, тому розмови про перехід припинили. Але 20 січня 2025 року священник раптово помер. 2 березня релігійна громада Яблунівки перейшла до ПЦУ. А за місяць це саме зробили віряни сусідньої Данини, де жив та теж проводив богослужіння отець Микола.

До ПЦУ після смерті священника перейшли два села на Чернігівщині: про історію, переходи громад та навіщо їм юристи

Валентина Кратко. Особистий архів Валентини Кратко

"Ми порушували це питання з отцем Миколою ще в 2022 році, коли почалася повномасштабна війна, гинули наші хлопці… Але він тоді сказав, що не готовий самостійно зробити такий крок: якщо буде команда зверху, то перейде. Знаєте, він був дуже гарною, порядною людиною. Не мав ані авто, ані мотоцикла. До села на службу добирався велосипедом або наймав сусіда, щоб на возу привіз. За будь-якої погоди служба в нас розпочиналася вчасно. Ми б ніколи його не вигнали, не заборонили б відвідувати храм. Він багато часу та сил нам віддав", – пояснює місцева жителька Валентина Кратко.

Через дев'ять днів після смерті отця Миколи до Яблунівки приїжджало духовенство з УПЦ (МП), пропонували нового священника. Але селяни їм відмовили, бо вирішили переходити до ПЦУ. Ініціаторкою переходу стала Валентина Кратко. Разом із чоловіком вона об’їхала всіх селян, аби спитати їхню думку.

"Тільки троє сказали, що утримаються від відповіді: це були працівниці церкви. Усі інші люди погодилися. Наступного дня ми зібрали підписи селян. Я знайшла телефон настоятеля храма ПЦУ в Носівці отця Володимира. Зателефонувала йому, пояснила ситуацію. Він погодився допомогти. Також попросила підтримки в студента Богдана Татаренка – хлопець живе в Ніжині, але все дитинство провів у бабусі в нашому селі. Він розбирається краще за нас у технологіях, бо ми вже люди дорослі. Дізналася, що в Носівці є адвокат Геннадій Левченко, який допомагає громадам правильно оформити перехід. Отак воно все й закрутилося", – розказує Валентина.

Під час голосування селян в Яблунівці за перехід в ПЦУ. Богдан Татаренко

Люди провели збори релігійної громади і проголосували за перехід до ПЦУ. Процес відбувся мирно. Ніхто зі священників УПЦ (МП) не чинив спротиву, ключі від церкви віддали колишньому старості села. У Яблунівці вже кілька разів проходила служба ПЦУ: її проводив отець Володимир із Носівки, приїжджав із хором.

Отець Володимир та віряни в Яблунівці. Богдан Татаренко

"Зараз готуються наші документи. Знаю, статут уже готовий. Чекаємо, коли їхати в Чернігів, щоб зареєструвати його. Селяни задоволені переходом. Коли ми ще об’їжджали всіх, аби дізнатися думку, то люди казали, що міркували: чи знайдеться хтось, аби організувати цей процес", – ділиться своєю думкою жінка.

Богдан Татаренко каже, що релігійна громада села налічує 64 людини. Це ті, хто активно відвідує церкву. На збори прийшли 43.

До ПЦУ після смерті священника перейшли два села на Чернігівщині: про історію, переходи громад та навіщо їм юристи Богдан Татаренко. Особистий архів Богдана Татаренка

"Я плакав, коли чув, як звучить наша молитва. Це неймовірні відчуття. Російські молитви чужі для нас, хоча це нормою вважалося довго. А тут хор приїхав, чисті поставлені голоси. Це так гарно було, наче прозріння. Я радію, що нам з Валентиною Іванівною вдалося організувати процес переходу", – ділиться Богдан Татаренко.

Освячення пасок у Яблунівці. Facebook-сторінка Яблунівської громади

Як і чому носівська Яблунівка позбулася «опіки» московських батюшок

Джерело: Микола Тимошик: Як і чому носівська Яблунівка позбулася «опіки» московських батюшок, 4 березня 2025

Приємна новина з мого рідного Приостер'я. Мешканці села Яблунівка Носівськогої громади остаточно розірвали павутиння «русского міра». Тепер тамтешня громада Свято-Катерининської церкви сповідує чин матірньої, Української за духом і мовою, церкви.

Нетипова є історія цього села. Створене більшовицькою владою у 30-х роках як зразково-показове. Нарізані посеред поля шість вулиць між Даниною і Володьковою Дівицею були рівними і широкими. І довго були безіменними: 1-ша, 2-га, 3-тя… Тут наказали будуватися тим колишнім куркулям і підкуркульникам, які були власниками довколишніх хуторів і вперто не хотіли йти до колгоспу. Їх насильно зігнали з тих хуторів і, як на знущання над їхньою гідністю, назвали село, за вказівкою центру... Шлях Ілліча.

Втім поруч муляла владі низка інших хуторів, за якими віддавна прижилися такі символічні назви - Степові Хутори, Лісові Хутори.

Ліквідувати їх усі влада таки не змогла, але назви офіційно поміняла: усі підрадянські роки то були "нові" села Будьонного, Ворошилова, Ударник, Жовтневе. Оті назви завжди потрапляли на першошпальтові "Дошки ганьби" районної газети "Червона Носівщина" за те, що тамтешні бригади і колгоспи завжди пасли задніх у районних веденнях, бо горді й вільнолюбиві селяни не хотіли і не вміли працювати в насильно загнаних колгоспах.

Тут, у цьому родючому ніжинсько-носівському анклаві, селяни зпредковіку господарили по-хутірському й ніколи не корилися чужинській владі.

А з назвою Шлях Ілліча ті спокоємці колишніх куркулів жили до початку запізнілої епохи декомунізації і дерусифікації. Тепер це Яблуніка. Від давнини ті хутори відносилися до старовинної, багатої й осібної в усьому колись, моєї рідної Данини. Не випадково збудований протоіреєм Петром Скориною 1881 року п'ятикупольний Данинський Свято-Троїцький храм на 1000 душ мав три приходи – для данинців, для шатурян і для хуторян.

Радянізовані шлях-іллічанці хоч і опинилися в іншому районі (Носівському), але з Даниною (що натрохи стала Лосинівською) не поривали зв'язків. І коли в час горбачовської перестройки там відкривали церкву (з пристосованого колгоспного приміщення), то попросили данинського батюшку бути і їхнім священником.

Батюшка в Данині, отець Микола, місцевий, але до кінця життя залишався вірним московії, не визнавав богослужби українською мовою. Боявся брати до рук книги І. Огієнка, які я йому пробував подарувати. Сказав, що Огієнко "раскольнік" і за таке благочинний "з Нєжина" його накаже.

Кілька років тому особисто мав із ним у цім питанні прикрий інцидент. Коли оновлював пам'ятники на могилах своїх батьків, братів та тіток на головному цвинтарі в Данині, попросив отця Миколу освятити ці пам'ятники по-нашому. Той навідріз відмовився правити службу українською. Сказав мені, що «благочинний з Нєжина нє розрішає» і що українська мова не визнана для такого… І лише присутність на дійстві проукраїнського ченця з Києво-Печерської лаври, якого я закликав у Данину для цього разом із Біблією в українському перекладі Огієнка, сприяла тому, що над могилами моїх рідних, чи не вперше за багато літ, зазвучало Слово Боже українською. Службу ту на цвинтарі правив ченець із Києва, а не московський представник Данинського храму...

Незважаючи на неодноразові прохання данинців перейти до ПЦУ, отець Микола до останніх днів тримався москви, молився у своїх службах перед данинцями за здоров'я того митрополита, який благословив російських солдатів своїм патріаршим хрестом знищувати Україну. Помер він раптово, на цьогорічне Свято Водохреща в данинському храмі, в час освячення води за московським обрядом. Було трохи більше 50-ти літ. Прозрілі шлях-іллічанці довго не були «сиротами». Дружно проголосували на зборах (проти було 4 жіночки, кажуть, що з півчі) за Українську, київську, церкву і закликали настоятеля Носівського Свято-Троїцького храму отця Володимира бути їхнім опікуном. Ще кажуть, що ініціаторами таких зборів були молоді хлопці, вихідці з цього села.

Щиро тішуся таким усвідомленим кроком земляків. І дуже сподіваюся, що незабаром прозріють до цього і в мої рідній Данині та Шатурі.

Нагадую землякам, що в 1920-р роках, коли Українська церква постала з московської домовини і возз'єдналася в могутню УАПЦ, що неабияк налякало тоді москву, більшість сіл нинішнього Ніжинського району, як і головні храми Ніжина, стали українськими.

Тодішні данинські автокефалісти були в числі найактивніших у районі. За ними відразу пішли сусіди - в Шатурі, Лосинівці, Рівчаку-Степанівці, Володьковій Дівиці, Кропивні, Талалаївці церкви перейшли до УАПЦ... У період сталінських репресій влада жорстоко розправлялася з такими активістами. Данинського священника Івана Зоценка – талановитого композитора і патріота - розстріляли рішенням зловісної «тройки». Розстріляли і 9 активних данинців у вигаданій москвою справі «Спілки Визволення України»… Знищували кращих - сміливих, розумних і патріотичних. А пам'ять про таких уперто й методично витравлювали. Владі потрібне було суспільство слухняних і не думаючих...

На світлинах: Яблунівська громада після знакових зборів на чолі з новим, українським священником отцем Володимиром; Данинський Свято-Троїцький храм, який до 30-х років мав окремий яблунівський прихід; сучасний вигляд «пораненого» більшовицькою владою Данинського храму, який донедавна був клубом і який досі перебуває під московським контролем.

Детальніше про це: М. Тимошик. Село. У 2-х т. Т. 1. Зійти з безпам'ятстива. К.: Ярославів вал, 2017.

Посилання

• Свято-Катерининська парафія ПЦУ с. Яблунівка Ніжинського району у Facebook