Редагування Утва Назар Геннадійович

Матеріал з Енциклопедія Носівщини

Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.

Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.

Поточна версія Ваш текст
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Однофамільці|Утва}}
 
{{Однофамільці|Утва}}
 +
'''Назар Утва''' — військовослужбовець, старший солдат
  
[[Файл:Назар Утва.jpg|міні|Назар Утва]]
+
Загинув від ворожої кулі під час артобстрілу поблизу Ізюма.  
  
'''Назар Геннадійович Утва''' (народився [[7 червня]] 2001 в Носівці — помер [[26 травня]] 2022 в Ізюмському районі) — військовослужбовець, головний сержант, нагороджений двома орденами «За мужність». Загинув від ворожої кулі під час артобстрілу поблизу Ізюма.
+
Назар народився і виріс у Носівці, після навчання в Носівській міській гімназії, навчався в Бобровицькому коледжі економіки та менеджменту ім. О. Майнової.  
 
 
== Життєпис ==
 
Народився і виріс у Носівці, після навчання в [[Носівська міська гімназія|Носівській міській гімназії]], навчався в Бобровицькому коледжі економіки та менеджменту імені О. Майнової.  
 
  
 
У березні 2020 року підписав контракт на службу в ЗСУ.  
 
У березні 2020 року підписав контракт на службу в ЗСУ.  
  
 
Воював на Сході, був стрільцем у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
 
Воював на Сході, був стрільцем у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади.
 
[[Файл:Могила Назара Утви.jpg|міні|Могила Назара Утви, 2 червня 2022]]
 
 
Похований [[31 травня]] [[2022]] на [[Спаське кладовище|Спаському кладовищі]] в м. Носівка.
 
 
Батьки Назара – Тетяна Володимирівна та Геннадій Володимирович, брат і побратим Антон, сестричка Софійка.
 
 
== Нагороди ==
 
* орден «За мужність» III ступеня (2022)&nbsp;— ''за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі''.<ref>[https://www.president.gov.ua/documents/2292022-42089 Указ Президента України 229/2022 від 11 квітня 2022 Про відзначення державними нагородами України]</ref>
 
* орденом «За мужність» ІІ ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі<ref>{{Cite web | url = https://www.president.gov.ua/documents/5412022-43481 | title = Указ Президента України 541/2022 від 29 липня 2022 | publisher = Офіційне інтернет-представництво Президента України | author = | date = | access-date = | language = }}</ref>
 
 
== Пам'ять ==
 
 
[[16 грудня]] [[2022]] — вулиця Гетьмана Мазепи в Носівці була перейменована у [[Вулиця Назара Утви|вулицю Назара Утви]].<ref>{{Cite web | url = https://nosgromada.cg.gov.ua/index.php?id=38025&tp=7 | title = Про перейменування вулиць в м. Носівка | publisher =  Носівська міська рада| author = | date = | accessdate = 2023-01-16| language = }}</ref>
 
 
== Завжди перший… ==
 
: ''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1115239838678801/posts/2275660752636698/ | title = Завжди перший… | publisher = Життя громади - інформаційний бюлетень | author = Пресслужба Носівської міської ради | date = 26 травня 2023 }}''
 
Хіба можна було уявити, що цей завжди усміхнений юний красень  матиме такий короткий земний шлях?
 
 
Навіки 20, назавжди в пам'яті запальний погляд і така сама вдача.
 
 
Хіба могли знати батьки Назарчика Утви, що виховали Воїна, захисника, Героя?
 
 
Він же був таким непосидою, йому все було цікаво і все вдавалось, а якщо ні, то його безпосередність, відкритість, усмішка вирішувала все.
 
Так було завжди, він всюди йшов першим, стаючи прикладом для однолітків, численних друзів своїх і старшого брата Антона, він таким був…
 
Не можна змиритися і повірити і через рік, що говоримо про цю дитину в минулому часі, бо так точно не має бути, але все у нашому житті змінила війна…
 
 
Він з самого малку цікавився бойовими мистецтвами, зброєю, натомість займався танцями, а згодом захоплення старшого брата – спорт,- стало і його. Бокс, теніс, туризм, - це те, що його цікавило, чим він жив. У тому житті  було затишно  всім, бо тоді  не було війни.
 
 
Назар завжди знав, що він хоче. І коли в родині обговорювали про його майбутню професію, він був категоричним у своєму рішенні: тільки військова справа.  Він навіть вступив до Академії сухопутних військ, міг би навчатись і стати офіцером. Але він вирішив інакше:  у березні 2021 року підписав контракт на службу в ЗСУ.
 
 
Він мав мрію - бути військовим, захищати рідну землю. Він впевнено йшов до неї: служити у славнозвісній 95-й десантно-штурмовій бригаді. Його мрія здійснилася, він став військовим, він став захисником, він став Героєм, тільки ж як боляче, що доводиться говорити про нього у минулому часі…
 
 
Напевно й досі важко уявити, як жили в той час батьки, рідні, як контракт підписав і старший син Антон. Навіть тепер у розмові вони просто говорять: «Ми пишалися синами!» І безкінечно переживали, чекали дзвінка бодай на одне слово.
 
 
Трохи спокійніше почувалася душа, поки проходили навчання в Чернігові, в Житомирі, в Яворові в навчальному центрі.
 
 
Тепер це здається  найлегшими моментами їхніх випробувань, адже всі розуміли, що і тоді у 2021 війна йшла і хлопці тримали собою мир у нас, і гинули, на жаль також…
 
 
Військова муштра, випробування, які готувала  обрана справа 24\7, проживання в наметах,  перші стрибки з парашутом, щоранку і щовечора звучання Державного Гімну… Ці моменти повертають Антона з позивним Фізрук  у той час, коли всі були живі, коли побратими, з якими проходили підготовку до участі в бойових діях були поряд, а не дивилися з фото, обрамлені в скорботну стрічку. Коли був живим Утя.
 
Як зворушливо проходила присяга… На вірність Україні і її народу, на право і честь вдягнути маруновий берет десантника 95-ї ДШБ, яка завжди і всюди перша.
 
 
Вони й справді були перші. Перше бойове хрещення відбулося вже у листопаді 2021. Було гаряче, в повітрі відчувалось наближення повномасштабного вторгнення. Військові розуміли ці моменти, а штурмовики – встократ. І ось тоді у цих воїнів народилось відчуття, яке вони ідентифікували словом  B.A.N.K.E.T., що означало готовність до бою. Уміли десантники влаштувати «банкети» для ворогів, ще й які!
 
Було важко. Неймовірно. 5-6 березня був бій, перевага ворога мінімум у два рази, але вони вистояли!
 
 
За дванадцять днів три штурми. Всі успішні. Від Вугледара до Слов'янська на БТРах їхали 12 годин. Виснажені, втомлені, але всі сповнені віри у Перемогу! Їхній підрозділ отримував завдання там, де було найважче, але трималися завжди. Бої були важкі березень, квітень.
 
 
— Йшли на завдання, знаючи, що не вернемся, — говорить Антон.
 
 
Але накази не обговорюються. Траплялися дива, коли опинившись у півкільці, їм таки вдалося вибратися. Після 1 березня їхній підрозділ був за кілька десятків кілометрів від Волновахи Далі все ближче і ближче до гарячих точок, бо ж ДШБ.
 
 
Разом хлопці воювали не завжди. Але з 20 квітня вони були разом на позиції. Часу на розмови чи відпочинок майже не було, однак інколи були хвилини, коли Назар ставав іншим, неймовірно дорослим, зваженим, рішучим і категоричним. Тоді в тій Слоновій посадці (територія нагадує  вигляд слона) під Довгеньким  він напевне відбувся як Воїн, як Захисник, як Герой.
 
 
17 травня вони отримали 4 дні відпочинку. Вважай, вони стали останніми днями, коли брати могли просто поспілкуватися, помріяти. Назар дуже тішився, що командир йому пообіцяв десятиденну відпустку, мав бути вдома на свій день народження, 7 червня. Його дуже чекала маленька сестричка, в якої був випускний бал у садочку і там вона мріяла затанцювати вальс з Назаром. Вони троє мріяли, що поведуть її у перший клас. Цьогорічного вересня, Софійка стане першокласницею. І з нею, крім мами й тата, неодмінно буде Антон.
 
 
Обоє старші брати її обожнювали, а вона-їх. Всі так чекали хороших новин. На жаль…
 
 
21 травня повернулися на позицію. А 26 травня зранку почався артобстріл позицій наших військовослужбовців. На очах у старшого брата, Назар упав. Антон кинувся до нього, як же він вірив, що він живий… Частина його  в ту мить загинула теж у тій проклятій слоновій посадці. Почалася евакуація поранених, загиблих, Антон не відчував  нічого, єдине, про що думав, що брат має вижити.
 
 
Назара похоронили у рідній Носівці. На його честь перейменовано [[Вулиця Назара Утви|рідну вулицю]]. Пам'ять про нього живе серед носівчан, для всіх нас він — справжній Герой.
 
 
У 20 років став кавалером орденів "За мужність" ІІІ і ІІ ступенів. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі орденом “За мужність”  ІІІ  ступеня Назара нагороджено у квітні 2022 року,  прижиттєво, а  орденом  «За мужність»ІІ ступеня - (посмертно), у липні 2022 року.
 
 
Батькам вручили ці  державні нагороди вже в цьому році.
 
 
Антон, пройшовши реабілітацію, відновлюється, повертається до цивільного життя, однак постійно підтримує зв'язки з побратимами. А ще він інакше став дивитися на життя і має свою філософію його сприйняття: радіти простим речам, стримувати свої негативні емоції, цінувати дорогих людей і кожен прожитий день, а ще бути корисним людям. Бути просто людиною  по життю. Спорт він не полишив, має амбітні плани у цій сфері. А ще в нього народилася така потреба бути там, де його чекають, в тому числі і побратими, звідки б не звернулися. Це все називається 95-ДШБ, адже колишніх десантників не буває. І Героїв також.
 
 
Дуже важко усвідомлювати втрату сина, брата, друга, побратима. Адже Назар будучи таким юним, встиг так прожити життя, немов зірка, —  спалахнути так яскраво, що осяяв усе навколо і… зайшов на небокрай.
 
 
Легких хмаринок, тобі, дитино!
 
 
Вічна і світла пам'ять, наш юний Герою!
 
  
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==
 
{{Примітки}}
 
{{Примітки}}
 
== Посилання ==
 
* https://www.facebook.com/nazar.utva Nazar Utva, Facebook
 
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Утва_Назар_Геннадійович
 
  
 
[[Категорія:Уродженці Носівки]]
 
[[Категорія:Уродженці Носівки]]
[[Категорія:Випускники Носівської гімназії]]
+
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні]]
[[Категорія:Головні сержанти]]
 
[[Категорія:Нагороджені орденом «За мужність»]]
 
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)]]
 
[[Категорія:Поховані на Спаському кладовищі]]
 
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
 
 
[[Категорія:Люди У]]
 
[[Категорія:Люди У]]

Будь ласка, зверніть увагу, що всі зміни, внесені вами до Енциклопедія Носівщини, можуть редагуватися, доповнюватися або вилучатися іншими користувачами. Якщо ви не бажаєте, щоб написане вами безжально редагувалось — не пишіть тут.
Ви також підтверджуєте, що наведене тут написано вами особисто або запозичено з джерела, яке є суспільним надбанням, або подібного вільного джерела (див. Енциклопедія Носівщини:Авторське право).
Не публікуйте тут без дозволу матеріали, захищені авторським правом!

Скасувати Довідка про редагування (відкривається в новому вікні)