Редагування Сторінки історії Носівки
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
| Поточна версія | Ваш текст | ||
| Рядок 117: | Рядок 117: | ||
== Після підписання договору про союз України з Росією == | == Після підписання договору про союз України з Росією == | ||
=== XVII століття === | === XVII століття === | ||
| − | Після підписання договору про союз України з Росією у війні проти Речі Посполитої Б. | + | Після підписання договору про союз України з Росією у війні проти Речі Посполитої Б. Хмельницький поновив воєнні дії. У 1654 р. він дав наказ С. Пободайлу рушити на південь Білорусії. Загальне керівництво білоруським походом на цей раз здійснював наказний гетьман І. Золотаренко. Українська старшина, незважаючи на гнів російського керівництва, вводила у визволених містах і селах Білорусії козацькі звичаї та устрій. |
Досить довго козаки здійснювали облогу Гомеля. Ось як про це писав Самовидець: | Досить довго козаки здійснювали облогу Гомеля. Ось як про це писав Самовидець: | ||
| Рядок 124: | Рядок 124: | ||
Взявши Гомель, Чернігівський та Ніжинський полки відійшли до Старого Бихова. С. Пободайло повів козаків на штурм добре укріпленої фортеці. Це була остання битва легендарного полковника. За свідченням очевидців Б. Хмельницький тяжко переживав втрату свого вірного соратника. Як і заповідав Пободайло — Троїцько-іллінський монастир став останнім прихистком для січеного кулями тіла чернігівського полковника. | Взявши Гомель, Чернігівський та Ніжинський полки відійшли до Старого Бихова. С. Пободайло повів козаків на штурм добре укріпленої фортеці. Це була остання битва легендарного полковника. За свідченням очевидців Б. Хмельницький тяжко переживав втрату свого вірного соратника. Як і заповідав Пободайло — Троїцько-іллінський монастир став останнім прихистком для січеного кулями тіла чернігівського полковника. | ||
| − | Нащадки Степана Даниловича Пободайла теж були козацькою старшиною. Його син | + | Нащадки Степана Даниловича Пободайла теж були козацькою старшиною. Його син Василь став сотником і за родинною легендою, був дуже бідний, і тому вже його сини отримали прізвище Бідні Василенки. Вони одержали від чернігівського полковника Лизогуба певні наділи і проживали в Сосницькому повіті. Виборні козаки Микита і Федір Бідні володіти одним із хуторів поблизу містечка Смілого, в якому було «хозяйственных хат 5». |
| − | Визвольна війна закінчилася перемогою повстанців. | + | Визвольна війна закінчилася перемогою повстанців. І.ним наслідком було підписання угоди, яка визначала перехід України під зверхність московського царя на права широкої автономії. У січні [[1654]] р. присягу на вірність Російській державі склало і населення Носівщини. В Носівці її приймав російський стольник Михайло Дмитрів. Він приводив до присяги населення 16-ти сотенних міст Ніжинського полку. |
За документом «Роспись перечневая из книг Нежинского полка» по приведенню під государеву руку «полковников и сотник он и всяких начальных людей и Козаков и мещан» значиться, що було приведено до присяги «в г. Носовке: 1 ч. сотник, 1 ч. писарь, 1 ч. есаул, 12 ч. атаманов, 242 ч. казаков, 1 ч. земський староста, 520 мещан. Всего 778 ч.». Такі ж записи збереглися і по «местечку Девицы Володькой» (334 чол.), «городу Козары» (165 чол.), «городу Мрину» (401 чол.). | За документом «Роспись перечневая из книг Нежинского полка» по приведенню під государеву руку «полковников и сотник он и всяких начальных людей и Козаков и мещан» значиться, що було приведено до присяги «в г. Носовке: 1 ч. сотник, 1 ч. писарь, 1 ч. есаул, 12 ч. атаманов, 242 ч. казаков, 1 ч. земський староста, 520 мещан. Всего 778 ч.». Такі ж записи збереглися і по «местечку Девицы Володькой» (334 чол.), «городу Козары» (165 чол.), «городу Мрину» (401 чол.). | ||
| Рядок 140: | Рядок 140: | ||
У цьому нападі була пограбована і зруйнована територія Ніжинського і Чернігівського полків, після важких боїв у травні цього року Ніжинський полк за допомогою російських військ розбив ворожі частини і повернув міста Ніжинському полку ‘под государеву высокую руку по прежнему’. При цьому тільки одних полонених українців було відібрано у татар більше 20 тисяч чоловік. | У цьому нападі була пограбована і зруйнована територія Ніжинського і Чернігівського полків, після важких боїв у травні цього року Ніжинський полк за допомогою російських військ розбив ворожі частини і повернув міста Ніжинському полку ‘под государеву высокую руку по прежнему’. При цьому тільки одних полонених українців було відібрано у татар більше 20 тисяч чоловік. | ||
| − | Знесилена в боях Україна все ж не змогла подолати об'єднані сили шляхти і татар. За черговим перемир'ї територія Правобережжя (без Києва і знову відходить до Польщі. Польські війська в союзі з татарами раз у раз нападають на Лівобережжя. Носівчани в складі Ніжинського і Київського полків протистоять цим нападам Саме за це в свой звірячій люті вороги завжди мстилися нескореним носівчанам. Саме за це Носівка неодноразово зазнала від татар дикого пограбування і спустошення. Із розповідей російського стрільця ми дізнаємося, що | + | Знесилена в боях Україна все ж не змогла подолати об'єднані сили шляхти і татар. За черговим перемир'ї територія Правобережжя (без Києва і знову відходить до Польщі. Польські війська в союзі з татарами раз у раз нападають на Лівобережжя. Носівчани в складі Ніжинського і Київського полків протистоять цим нападам Саме за це в свой звірячій люті вороги завжди мстилися нескореним носівчанам. Саме за це Носівка неодноразово зазнала від татар дикого пограбування і спустошення. Із розповідей російського стрільця ми дізнаємося, що 1662 р. ‘июня н 20 день в последнем часу и приходили под местечко Носовку воинские люди татаровья и ляхи и изменники черкасы под тем местечком... многих черкас (місцевих козаків) и их жен и детей посекли... и конские и животные стада многие отогнали’. |
Всі наступні роки — 1663, 1664, 1665 — у багатьох російських документах Носівка значиться в числі зруйнованих міст, а село Володькова Дівиця зовсім разоренным’ і за переписом 1666 р. у переписних книгах читаємо: | Всі наступні роки — 1663, 1664, 1665 — у багатьох російських документах Носівка значиться в числі зруйнованих міст, а село Володькова Дівиця зовсім разоренным’ і за переписом 1666 р. у переписних книгах читаємо: | ||
:''«А что в наказе великого государя написан город Девица Володкова и те мешаны города Девицы Володковой от разорения живут почти все в городе Нежине на посаде, а где прежде сего был город Девица Володкова, и ныне то место от разорения пусто, жильцов никого нету»''. | :''«А что в наказе великого государя написан город Девица Володкова и те мешаны города Девицы Володковой от разорения живут почти все в городе Нежине на посаде, а где прежде сего был город Девица Володкова, и ныне то место от разорения пусто, жильцов никого нету»''. | ||
| − | Подібного розорення від татарського нападу зазнала Носівка також у | + | Подібного розорення від татарського нападу зазнала Носівка також у 1679 р., і на цей раз, як пише літописець, місто було знишене, а жителі захоплені і вигнані в полон'. Розглядаючи носівські події другої половини XVII ст., не можна не зупинитись ще на одному яскравому документі, що характеризує наше місто в той період. Це Переписні книги 1666 р. |
Після приєднання України до Росі царський уряд почав запроваджувати подвірне оподаткування населення. В XVII ст. декілька разів проводилися подвірні переписи, як всієї Росії, так і окремих територій та окремих категорій населення. На Лівобережній Україні один із таких переписів проведено в 1666 р. Його матеріали містять важливі відомості про кількість жителів у населених пунктах, їх майнове становище, кількість стягуваних Росією податків. Переписні книги 1666 р. збереглися. Вони й 1933 р. були видані окремою книгою. Ось відомості, що характеризують Носівку. Спочатку про носівську верхівку: | Після приєднання України до Росі царський уряд почав запроваджувати подвірне оподаткування населення. В XVII ст. декілька разів проводилися подвірні переписи, як всієї Росії, так і окремих територій та окремих категорій населення. На Лівобережній Україні один із таких переписів проведено в 1666 р. Його матеріали містять важливі відомості про кількість жителів у населених пунктах, їх майнове становище, кількість стягуваних Росією податків. Переписні книги 1666 р. збереглися. Вони й 1933 р. були видані окремою книгою. Ось відомості, що характеризують Носівку. Спочатку про носівську верхівку: | ||
| Рядок 169: | Рядок 169: | ||
:''А про рыбные ловли и про бобровые гоны и про звериные стойла и про бортные угодья и про пасеки и про деревозы в росписи своей написали, что у них в Носовке и в уезде нет; а ярмарки де у них бывают в год на два срока на Петров день и Павла верховных апостол да на Рождество Пречистые Богородицы''. | :''А про рыбные ловли и про бобровые гоны и про звериные стойла и про бортные угодья и про пасеки и про деревозы в росписи своей написали, что у них в Носовке и в уезде нет; а ярмарки де у них бывают в год на два срока на Петров день и Павла верховных апостол да на Рождество Пречистые Богородицы''. | ||
| − | Із записів Переписних книг ми бачимо велику майнову нерівність міщан — від господарів з чотирма волами і чотирма - кіньми до бобилів | + | Із записів Переписних книг ми бачимо велику майнову нерівність міщан — від господарів з чотирма волами і чотирма - кіньми до бобилів. які нічого не мали, навіть прізвища, (в записах: ‘Гриць’, ‘Грицько’. ‘Луцка’ і т.д.). Цікаві для нас і прізвища носівських мішан. Ці прізвища і тепер зустрічаються на кожному кроці. Ось вони: Фаль, Приступка, Смик, Третяк, Падалко, Дуброва, Лободенко (від Лобода), Коломієць, Бровко, Бакланенко, Самокиша, Вовченко, Кратенко, Бутченко, Малинка, Зуб, Тищенко, Сорованко, Нагорний, Радченко, Бондар, Ємець, Петренко, Кліща, Кононенко, Дурицький, Туник, Смичрнко, Ігнатенко, Мирханко, Дегтяренко, Симоненко, Хиленко, Йовенко і цілий ряд інших. |
На перший погляд може здаватися, що в Носівці в цей час переписом зафіксовано мало населення. Можливо це й так. Але, треба взяти до уваги те, що в 1662 р. татари розгромили; Носівку: перебили жителів і багато з них забрали в неволю. Ось як про це доносили царю російські стрільці Калінін та Онисимов: | На перший погляд може здаватися, що в Носівці в цей час переписом зафіксовано мало населення. Можливо це й так. Але, треба взяти до уваги те, що в 1662 р. татари розгромили; Носівку: перебили жителів і багато з них забрали в неволю. Ось як про це доносили царю російські стрільці Калінін та Онисимов: | ||
| Рядок 176: | Рядок 176: | ||
Але, як бачимо з перепису, всього за 4 роки після зруйнування Носівка порівняно швидко залікувала рани. Та й життя носівчан було заможнішим, ніж в інших містах. Наприклад, міщан першої статті в Носівці згідно з переписом числилося 89, тоді як у Переяславі їх було лише 66, а в Борисполі 64. | Але, як бачимо з перепису, всього за 4 роки після зруйнування Носівка порівняно швидко залікувала рани. Та й життя носівчан було заможнішим, ніж в інших містах. Наприклад, міщан першої статті в Носівці згідно з переписом числилося 89, тоді як у Переяславі їх було лише 66, а в Борисполі 64. | ||
| − | Про розорення Носівки свідчать і відомості, подані С. Соловйовим: ‘Дела малороссийские в Моск. глав. архиве мин. иностр. дел. 1665 г., №68. Список городов: | + | Про розорення Носівки свідчать і відомості, подані С. Соловйовим: ‘Дела малороссийские в Моск. глав. архиве мин. иностр. дел. 1665 г., №68. Список городов: ...Нежинский полк: Нежин; разоренные: Кабыжча, Носовка, Олишевка. Мрын, Девица Салтыкова, Иван-Городище. |
=== XVIII століття === | === XVIII століття === | ||
| Рядок 239: | Рядок 239: | ||
Розумиха не захотіла жити при царському дворі. Спочатку вона поселилася в Адамівці і збудувала там собі будинок і церкву. Церква, де ще до недавнього часу був сільський клуб, є найстарішою будівлею в нашому районі. | Розумиха не захотіла жити при царському дворі. Спочатку вона поселилася в Адамівці і збудувала там собі будинок і церкву. Церква, де ще до недавнього часу був сільський клуб, є найстарішою будівлею в нашому районі. | ||
| − | Потім свекруха Єлизавети Петрівни переїжджає в м. Козелець. Саме в цей час, у 1751 р., Кирило Розумовський і дарує їй Носівку. В цьому ж році Наталі я Дем'янівна і розпочинає будівництво Козелецького храму Різдва Богородиці. Вклад коштами носівчан у цю будову був, напевно, немалий, бо до того Носівка мала лише невеличкі дерев'яні церкви. Будівництво Козелецького храму було закінчене лише в 1763 р. Саме тоді починається будівництво в Носівці єдиної цегляної церкви ( | + | Потім свекруха Єлизавети Петрівни переїжджає в м. Козелець. Саме в цей час, у 1751 р., Кирило Розумовський і дарує їй Носівку. В цьому ж році Наталі я Дем'янівна і розпочинає будівництво Козелецького храму Різдва Богородиці. Вклад коштами носівчан у цю будову був, напевно, немалий, бо до того Носівка мала лише невеличкі дерев'яні церкви. Будівництво Козелецького храму було закінчене лише в 1763 р. Саме тоді починається будівництво в Носівці єдиної цегляної церкви (Троїцької) давня дерев'яна будівля якої була знищена під час татарського нападу 1662 р. і в цьому ж році відбудована знову дерев'яна. |
Прийнято вважати, що Розумовський багато зробив для України. Проте, із ставлення до нього простих людей і особливо носівчан, цього сказати не можна. Відомі випадки, коли носівчани лаяли гетьмана навіть нецензурними словами і виразами, за що їх відповідно карали. Наприклад, у 1760 р. козак Буцол, коли підібрали в нього. грунт на користь Розумовської, ‘бранил ее сиятельство матерно, говоря: ‘нехай де свои забирают и отдают коморы, а не его Буцола’. Справа про цю образу тягнулася до 1763 р., і в 1764 р. носівчанам та їх начальникам в полковій канцелярії зроблено суворе попередження. | Прийнято вважати, що Розумовський багато зробив для України. Проте, із ставлення до нього простих людей і особливо носівчан, цього сказати не можна. Відомі випадки, коли носівчани лаяли гетьмана навіть нецензурними словами і виразами, за що їх відповідно карали. Наприклад, у 1760 р. козак Буцол, коли підібрали в нього. грунт на користь Розумовської, ‘бранил ее сиятельство матерно, говоря: ‘нехай де свои забирают и отдают коморы, а не его Буцола’. Справа про цю образу тягнулася до 1763 р., і в 1764 р. носівчанам та їх начальникам в полковій канцелярії зроблено суворе попередження. | ||
| Рядок 252: | Рядок 252: | ||
:''«Пригласив у свою карету графа Йвана Григорьевича Чернышева, графа Сюгера и графа Кобенцеля, императрица в половине 2-го числа дня выехала из Нежина; в местечке Носовке (за 30 верст) кушали чай, а в м. Козарах у нарочито построенных триумфальных ворот на границе наместничеств Черниговского и Киевского встретили: Киевский губернатор Семен Ермолаевич Ширков, губернский предводитель Капнист, предводители и дворяне ближайших уездов…».'' | :''«Пригласив у свою карету графа Йвана Григорьевича Чернышева, графа Сюгера и графа Кобенцеля, императрица в половине 2-го числа дня выехала из Нежина; в местечке Носовке (за 30 верст) кушали чай, а в м. Козарах у нарочито построенных триумфальных ворот на границе наместничеств Черниговского и Киевского встретили: Киевский губернатор Семен Ермолаевич Ширков, губернский предводитель Капнист, предводители и дворяне ближайших уездов…».'' | ||
| − | + | Кирило Розумовський став одним із найбагатших вельмож Росії. Розподілу майна між його нащадками (а це були 6 синів, 4 дочки) підлягали 37432 кріпосні душі. Уже старим і немічним, дуже хворим (у нього не діяли ноги й одна рука і його возили на колясці), Розумовського обслуговував 191 чоловік приступі. Кожен день у нього гостювало по 50 чоловік гостей. | |
| − | Ще за життя він розподілив свое майно між синами і дочками і попросив імператрицю затвердити цей розподіл. Дійсно, Катерина II дала згоду і підписала розділ. Наша Носівка дісталася у придане дочці | + | Ще за життя він розподілив свое майно між синами і дочками і попросив імператрицю затвердити цей розподіл. Дійсно, Катерина II дала згоду і підписала розділ. Наша Носівка дісталася у придане дочці Єлизаветі Апраксіній, яка довгий час і володіла нею. В кінці XVIII ст. на початку 1800-х рр. Носівку випросив у царя канцлер [[Безбородько Олександр Андрійович|Олександр Безбородько]], «умевший выбирать доходные маетности». |
== Носівка в XIX столітті == | == Носівка в XIX столітті == | ||
| Рядок 325: | Рядок 325: | ||
== Початок XX століття == | == Початок XX століття == | ||
| − | |||
Наявна мережа закладів освіти мало задовольняла потреби населення міста. Тому носівчани постійно ставили питання про відкриття додаткових навчальних закладів. В 1908 році вони домагалися відкриття нижчої ремісничої школи та міського училища. За 1917 рік відоме клопотання про відкриття в Носівці витого навчального училища всі ці побажання так і залишилися на папері. | Наявна мережа закладів освіти мало задовольняла потреби населення міста. Тому носівчани постійно ставили питання про відкриття додаткових навчальних закладів. В 1908 році вони домагалися відкриття нижчої ремісничої школи та міського училища. За 1917 рік відоме клопотання про відкриття в Носівці витого навчального училища всі ці побажання так і залишилися на папері. | ||
| Рядок 338: | Рядок 337: | ||
Багато прославила Носівку [[Носівська сільськогосподарська дослідна станція]], яка збагатила вітчизняну агрономічну науку, робила і робить все необхідне для піднесення врожайності наших ланів. | Багато прославила Носівку [[Носівська сільськогосподарська дослідна станція]], яка збагатила вітчизняну агрономічну науку, робила і робить все необхідне для піднесення врожайності наших ланів. | ||
| − | |||
| − | |||
| − | В | + | В 1909 році губернське земство прийняло рішення про організацію дослідно-показових полів і ділянок в межах Носівки. |
| + | |||
| + | В 1911 році розпочалися роботи по заснуванню дослідної станції. Через 3 роки, в 1914 році, роботи в основному були закінчені. Станція мала 76 десятин землі, 12 коней, 5 корів, потрібні адміністративні і господарські приміщення. На другому поверсі головного корпусу станції була розміщена хімічна лабораторія, яка вивчала склад грунтів і давала рекомендації щодо використання добрив. До речі, головний корпус був побудований по індивідуальному проекту, і на сьогодні є пам'яткою архітектури (зразок стилю українського модерну). | ||
Організатором і першим директором станції був професор [[Кулжинський Сергій Пантелеймонович|С. П. Кулжинський]], пізніше заслужений діяч науки і техніки Молдавської РСР, доктор сільськогосподарських наук. З діяльністю станції пов'язане ім'я академіка [[Гедройц Костянтин Каетанович|К. К. Гедройца]], видатного ґрунтознавця, агрохіміка із світовим ім'ям, лауреата Ленінської премії (за 1927 рік), члена-кореспондента Академії наук СРСР, голови міжнародної асоціації ґрунтознавців (з 1928 року); професорів Ф. І. Германова та Ф. П. Самарянського. | Організатором і першим директором станції був професор [[Кулжинський Сергій Пантелеймонович|С. П. Кулжинський]], пізніше заслужений діяч науки і техніки Молдавської РСР, доктор сільськогосподарських наук. З діяльністю станції пов'язане ім'я академіка [[Гедройц Костянтин Каетанович|К. К. Гедройца]], видатного ґрунтознавця, агрохіміка із світовим ім'ям, лауреата Ленінської премії (за 1927 рік), члена-кореспондента Академії наук СРСР, голови міжнародної асоціації ґрунтознавців (з 1928 року); професорів Ф. І. Германова та Ф. П. Самарянського. | ||
| Рядок 351: | Рядок 350: | ||
Виведені станцією сорти були районовані більше ніж в 60 областях СРСР і вирощувались на площі понад 2 мільйони гектарів, забезпечивши значний економічний ефект. | Виведені станцією сорти були районовані більше ніж в 60 областях СРСР і вирощувались на площі понад 2 мільйони гектарів, забезпечивши значний економічний ефект. | ||
| − | |||
Не дивлячись на посилення репресії з боку царського уряду в Носівці з новою силою розгортається революційна пропаганда. Як свідчив у свій час житель Носівки [[Калина Іван Гаврилович]] (на початку двадцятих років він працював секретарем волвиконкому), із Києва в Носівку доставляли багато революційної літератури і прокламацій. Все це надходило через начальника Носівської пошти. А після того, як цей спосіб доставляти був розкритий поліцією, революційно налаштована молодь доставляла все це залізницею. Бандеролі із літературою скидалися ними із вагона на ходу поїзда біля однієї верби на під'їзді до станції Носівка. А потім їх підбирали спеціально призначені люди і вже підводою привозили в місто. Імовірність цього підтверджується тим, що подібні випадки були і раніше, наприклад, в 1905 році. Це підтверджується документом — «Подання прокурора Чернігівського окружного суду прокурору Київської судової палати про припинення дізнання по справі розповсюдження нелегальних видань в с. Носівці». | Не дивлячись на посилення репресії з боку царського уряду в Носівці з новою силою розгортається революційна пропаганда. Як свідчив у свій час житель Носівки [[Калина Іван Гаврилович]] (на початку двадцятих років він працював секретарем волвиконкому), із Києва в Носівку доставляли багато революційної літератури і прокламацій. Все це надходило через начальника Носівської пошти. А після того, як цей спосіб доставляти був розкритий поліцією, революційно налаштована молодь доставляла все це залізницею. Бандеролі із літературою скидалися ними із вагона на ходу поїзда біля однієї верби на під'їзді до станції Носівка. А потім їх підбирали спеціально призначені люди і вже підводою привозили в місто. Імовірність цього підтверджується тим, що подібні випадки були і раніше, наприклад, в 1905 році. Це підтверджується документом — «Подання прокурора Чернігівського окружного суду прокурору Київської судової палати про припинення дізнання по справі розповсюдження нелегальних видань в с. Носівці». | ||
За розповідями Калини в революціонера [[Криворот Петро Сергійович|П. С. Криворота]] був свій революційний наставник. Адже чи міг простий селянин, яким був Криворот, вести таку революційну пропаганду? | За розповідями Калини в революціонера [[Криворот Петро Сергійович|П. С. Криворота]] був свій революційний наставник. Адже чи міг простий селянин, яким був Криворот, вести таку революційну пропаганду? | ||
| − | Цим наставником Калина (та і багато інших старожилів Носівки) називали [[Руденко Микола Андрійович|Миколу Андрійовича Руденка]], сина залізничного касира. Він був студентом Московської вищої сільськогосподарської школи '' | + | Цим наставником Калина (та і багато інших старожилів Носівки) називали [[Руденко Микола Андрійович|Миколу Андрійовича Руденка]], сина залізничного касира. Він був студентом Московської вищої сільськогосподарської школи ('Тімірязівки'). В період революції 1905-1907 років він захворів на туберкульоз і помер в Носівці. Батьки похоронили його на цвинтарі Воскресенської церкви. |
| − | Поруч з Руденком старожили-земляки згадують ще одне ім'я — ім'я [[Улезко Микола Терентійович|Миколи Терентійовича Улезка]]. Він був зятем носівського священика-вчителя | + | Поруч з Руденком старожили-земляки згадують ще одне ім'я — ім'я [[Улезко Микола Терентійович|Миколи Терентійовича Улезка]]. Він був зятем носівського священика-вчителя Ширяева. Після закінчення Ніжинського історико-філологічного інституту революційно настроєних випускників направляли на роботу в далекі окраїни Росії. Так він опинився в Баку, де викладав в одній із бакинських гімназій. Тут він брав участь у соціал-демократичному русі. Микола Терентійович не поривав зв'язків із Носівкою, де в нього залишилася дочка, Тетяна Миколаївна. В час революції він порадив їй здати свій будинок в центрі міста (тепер приміщення позавідомчої охорони райвідділу внутрішніх справ) новій радянській владі, попросивши взамін якусь скромну халупку. Це нею і було зроблено. Роки радянської влади вона доживала на Спащині (вул. Комсомольська, 17). |
Микола Терентійович був освіченою людиною - знав декілька іноземних мов. Він переклав на українську мову 'Фауста' Гете. | Микола Терентійович був освіченою людиною - знав декілька іноземних мов. Він переклав на українську мову 'Фауста' Гете. | ||
| Рядок 372: | Рядок 370: | ||
З робітничих центрів регулярно доставляли в Носівку пропагандистську літературу. А та справно впливала на революційну свідомість населення. Носівка була одним м небагатьох населених пунктів Чернігівщини. куди доставлялась навіть соціал-демократична 'Іскра'. | З робітничих центрів регулярно доставляли в Носівку пропагандистську літературу. А та справно впливала на революційну свідомість населення. Носівка була одним м небагатьох населених пунктів Чернігівщини. куди доставлялась навіть соціал-демократична 'Іскра'. | ||
| − | |||
Тому і не дивно, що перемогу Лютневої революції Носівка зустрічала великим мітингом і маніфестацією. Побільше зібрала людей 1-травнева маніфестація. На центральну площу Носівки з усіх кутків міста поспішали колони маніфестантів. Як писала Чернігівська земська газета, [[1 травня]] в Носівці народ почав збиратися на центральній площі і на прилеглих вулицях. Ті, що підходили, співала революційних пісень, вимагали розподілу поміщицьких земель, скасування податків. Несли прапори і транспоранти на яких рясніли заклики: 'Хай живе вільна Росія!', 'Хай живе федеративна республіка!', 'Слава Україні', 'Рідна мова, рідна школа!' Поміж прапорами знаходилися портрет Шевченка і Мазепи. | Тому і не дивно, що перемогу Лютневої революції Носівка зустрічала великим мітингом і маніфестацією. Побільше зібрала людей 1-травнева маніфестація. На центральну площу Носівки з усіх кутків міста поспішали колони маніфестантів. Як писала Чернігівська земська газета, [[1 травня]] в Носівці народ почав збиратися на центральній площі і на прилеглих вулицях. Ті, що підходили, співала революційних пісень, вимагали розподілу поміщицьких земель, скасування податків. Несли прапори і транспоранти на яких рясніли заклики: 'Хай живе вільна Росія!', 'Хай живе федеративна республіка!', 'Слава Україні', 'Рідна мова, рідна школа!' Поміж прапорами знаходилися портрет Шевченка і Мазепи. | ||
| Рядок 387: | Рядок 384: | ||
Недосвідченим селянам Носівки було дуже важко визначитись з політичною орієнтацією. І тому їхні симпатії хитались від однієї партії до іншої. | Недосвідченим селянам Носівки було дуже важко визначитись з політичною орієнтацією. І тому їхні симпатії хитались від однієї партії до іншої. | ||
| − | Після Лютневої революції носівчани вигнали | + | Після Лютневої революції носівчани вигнали містечка чорносотенця Морозова. Діяльність цього шовініста привела населення до такого обурення, що, коли комісія призначена Ніжинським громадським комітетом, почала захищати Морозова, селяни прямо заявили, що заб'ють його, якщо він не залишить містечко. |
Почуття частини селян добре висловив мешканець Носівки, солдат-фронтовик В. Висовень. Звертаючись до натовпу носівських селян бідняків у липні 1917 року, він говорив: | Почуття частини селян добре висловив мешканець Носівки, солдат-фронтовик В. Висовень. Звертаючись до натовпу носівських селян бідняків у липні 1917 року, він говорив: | ||
| Рядок 401: | Рядок 398: | ||
Про наслідки роботи земельного комітету негайно почали надходити повідомлення: | Про наслідки роботи земельного комітету негайно почали надходити повідомлення: | ||
| − | 20- | + | 20-26 червня - Носівський волосний земельний комітет встановив, що за збирання сіна трудящим належить три чверті врожаю. Постановив також примусити землевласників віддавати за збирання врожаю хлібів третю частину. |
Червень - селяни забрали землі цукрового заводу . | Червень - селяни забрали землі цукрового заводу . | ||
| − | + | 20 червня - селяни Носівки під керівництвом членів земельного комітету захопили плантації конюшини і тютюну, що належали власникам Носівського цукрового заводу. | |
Вересень - селяни не допустили заводських орендарів до орендованої ними землі. Самовільно заорали її, розкрадали врожай картоплі, копи вівса. | Вересень - селяни не допустили заводських орендарів до орендованої ними землі. Самовільно заорали її, розкрадали врожай картоплі, копи вівса. | ||
| Рядок 416: | Рядок 413: | ||
Влітку повертається в Носівку [[Криворот Петро Сергійович|П. С. Криворот]]. Із заслання його звільнила Лютнева революція. Разом із такими ж засланцями він прибув до Петрограду, де його обирають членом виконкому Всеросійської Ради селянських депутатів. В столиці було досить роботи для селянського ватажка, але він розуміє, що доля України вирішується не в Петрограді, а на місцях. Тому він поспішає в рідну Носівку. Разом із земельним комітетом він з головою поринає в будівництво нового життя. | Влітку повертається в Носівку [[Криворот Петро Сергійович|П. С. Криворот]]. Із заслання його звільнила Лютнева революція. Разом із такими ж засланцями він прибув до Петрограду, де його обирають членом виконкому Всеросійської Ради селянських депутатів. В столиці було досить роботи для селянського ватажка, але він розуміє, що доля України вирішується не в Петрограді, а на місцях. Тому він поспішає в рідну Носівку. Разом із земельним комітетом він з головою поринає в будівництво нового життя. | ||
| − | В цей же час | + | В цей же час земельний комітет готується до поділу між селянами графських і поміщицьких земель. А вже в грудні цей комітет під головуванням І. Руденка активно діє по конфіскації і розподілу поміщицьких земель, по обліку та розподілу поміщицького майна. |
| − | Поміщицьке землеволодіння в Носівці захищала тільки чорносотенна організація. А священик | + | Поміщицьке землеволодіння в Носівці захищала тільки чорносотенна організація. А священик М. Казанцев проповідував, що «землю аж ніяк забирати не можна, бо таке посягання на іншу власність є тяжкий гріх». |
| − | |||
Восени 1917 року в Петрограді відбулися події, які корінним чином вплинули на подальший хід історії. | Восени 1917 року в Петрограді відбулися події, які корінним чином вплинули на подальший хід історії. | ||
| Рядок 426: | Рядок 422: | ||
:''«Прийшовши поселення у солдатській формі, маючи при собі всілякої роду зброю і відрізняючись особливою зухвалістю нахабством, ці особи взялися за організацію військово-революційних комітетів, — писав у своєму звіті у березні 1918 року начальник Чернігівської повітової міліції. Вони складали постанови про вибори членів комітету і пропонували мешканцям даного поселення ці постанови підписувати. Траплялося, що значна частина населення спочатку ухилялася від підписання цих самочинних документів, але, кінець кінцем, під тиском і погромів озброєних хуліганів давала свої підписи на постанови. А тих, хто ухилявся, оголошували контрреволюціонерами і застосовували до них смертну кару».'' | :''«Прийшовши поселення у солдатській формі, маючи при собі всілякої роду зброю і відрізняючись особливою зухвалістю нахабством, ці особи взялися за організацію військово-революційних комітетів, — писав у своєму звіті у березні 1918 року начальник Чернігівської повітової міліції. Вони складали постанови про вибори членів комітету і пропонували мешканцям даного поселення ці постанови підписувати. Траплялося, що значна частина населення спочатку ухилялася від підписання цих самочинних документів, але, кінець кінцем, під тиском і погромів озброєних хуліганів давала свої підписи на постанови. А тих, хто ухилявся, оголошували контрреволюціонерами і застосовували до них смертну кару».'' | ||
| − | В Ніжинський повіт також прибуло декілька більшовицьких емісарів. Один з них, | + | В Ніжинський повіт також прибуло декілька більшовицьких емісарів. Один з них, Точоний Н. І., згадував: |
| − | : | + | :«В середині листопада агітаційний відділ військово-революційного комітету знову направляв в різні райони країни велику кількість агітаторів з передових робітників солдатів і матросів. На Україну, зокрема, було надіслано 103 матроси-агітатори. В числі їх і я виїхав в складі одної з агітаційних груп на Україну для боротьби з Центральною Радою». |
| − | В грудні [[1917]] група загітованих більшовиками демобілізованих солдатів і найбідніших селян Носівки створила | + | В грудні [[1917]] група загітованих більшовиками демобілізованих солдатів і найбідніших селян Носівки створила революційний комітет. Цей орган стояв на позиціях більшовицької партії і був провідником її волі в містечку. До складу Носівського ревкому ввійшли: [[Хахуда Андрій Петрович]], [[Хахуда Омелян Петрович]], [[Кононенко Сидір Карпович]], [[Кабанець Андрій]], [[Мехед Федот]], [[Кошіль Іван]]. |
| − | |||
Ревком повів боротьбу з органами влади Центральної Ради в Носівці. Радянська влада тут була встановлена в січні [[1918]] року, під час приходу в містечко більшовицьких військ, значна частина яких формувалась в Росії. | Ревком повів боротьбу з органами влади Центральної Ради в Носівці. Радянська влада тут була встановлена в січні [[1918]] року, під час приходу в містечко більшовицьких військ, значна частина яких формувалась в Росії. | ||
| Рядок 440: | Рядок 435: | ||
27 січня 1918 року Центральна Рада підписала з Німеччиною та її союзниками Брестський договір. У відповідності з умовами цього договору на Україну рушили німецькі війська. Союзники Центральної Ради мали допомогти УНР у війні з Радянською Росією. Більшовицькі війська відступили в Росію. | 27 січня 1918 року Центральна Рада підписала з Німеччиною та її союзниками Брестський договір. У відповідності з умовами цього договору на Україну рушили німецькі війська. Союзники Центральної Ради мали допомогти УНР у війні з Радянською Росією. Більшовицькі війська відступили в Росію. | ||
| − | |||
[[8 березня]] [[1918]] року до залізничної станції Носівка прибув бронепоїзд з великою кількістю озброєних солдатів. Частина німців розмістилася в будинку станції, інша в казармах ремонтних робітників. За день були вириті траншеї та встановлені кулеметні гнізда. В цей же день всі службовці залізничної станції були замінені німецькими спеціалістами. | [[8 березня]] [[1918]] року до залізничної станції Носівка прибув бронепоїзд з великою кількістю озброєних солдатів. Частина німців розмістилася в будинку станції, інша в казармах ремонтних робітників. За день були вириті траншеї та встановлені кулеметні гнізда. В цей же день всі службовці залізничної станції були замінені німецькими спеціалістами. | ||
| Рядок 447: | Рядок 441: | ||
Німці поводили себе не як союзники, а як окупанти. Вони почали втручатися у внутрішні справи України і розігнали Центральну Раду. Цей парламент УНР діяв більше року. До його складу входили представники різних політичних і соціальних сил. До речі, членами Центральної Ради були і два носівчани - [[Шавулко]] та [[Назаренко]]. | Німці поводили себе не як союзники, а як окупанти. Вони почали втручатися у внутрішні справи України і розігнали Центральну Раду. Цей парламент УНР діяв більше року. До його складу входили представники різних політичних і соціальних сил. До речі, членами Центральної Ради були і два носівчани - [[Шавулко]] та [[Назаренко]]. | ||
| − | + | 29 квітня 1918 року в результаті державного перевороту владу в Києві захопив П. Скоропадський. Його було проголошено Гетьманом Української держави. Гетьман проводив антинародну соціально-економічну політику і опирався в своїх діях на німецькі багнети. В більшої частини носівських селян нова влада та німецькі окупанти викликали неприязнь. Щоправда й тут гетьманський режим мав певну соціальну базу. Весною 1918 року в Носівці було створено осередок Спілки хліборобів. Провідниками цієї спілки стали фельдшер [[Парходько]], учитель [[Прищепа]], священик Чистішії, заможні селяни [[Ворона]], [[Мазур]], [[Серба]] та ін. Військовим керівником вони обрали [[Пчола Євдоким|Євдокима Пчолу]] і, за козацькими звичаями, надали йому чин полковника. Для захисту новою порядку була створена поліція - гетьманська варта. | |
| − | 29 квітня 1918 року в результаті державного перевороту владу в Києві захопив П. Скоропадський. Його було проголошено Гетьманом Української держави. Гетьман проводив антинародну соціально-економічну політику і опирався в своїх діях на німецькі багнети. В більшої частини носівських селян нова влада та німецькі окупанти викликали неприязнь. Щоправда й тут гетьманський режим мав певну соціальну базу. Весною 1918 року в Носівці було створено осередок Спілки хліборобів. Провідниками цієї спілки стали фельдшер [[Парходько]], учитель [[Прищепа]], священик Чистішії, заможні селяни [[Ворона]], [[Мазур]], [[Серба]] та ін. Військовим керівником вони обрали [[Пчола Євдоким|Євдокима Пчолу]] і, за козацькими звичаями, надали йому чин полковника. Для захисту новою порядку була створена поліція - | ||
Відхід Гетьмана від перетворень, розпочатих Центральною Радою, фактичне повернення влади поміщиків, конфлікти з українськими соціалістами, каральні акції призвели до розгортання громадянської війни. | Відхід Гетьмана від перетворень, розпочатих Центральною Радою, фактичне повернення влади поміщиків, конфлікти з українськими соціалістами, каральні акції призвели до розгортання громадянської війни. | ||
| Рядок 456: | Рядок 449: | ||
Ревкомівці тепер переходять на нелегальне становище, але пильно стежать за діями 'хліборобів'. Поліція розмістилася в цегляному будинку поміщика [[Пушковський|Пушковського]], і партизани вирішили знищити її. | Ревкомівці тепер переходять на нелегальне становище, але пильно стежать за діями 'хліборобів'. Поліція розмістилася в цегляному будинку поміщика [[Пушковський|Пушковського]], і партизани вирішили знищити її. | ||
| − | Напад розпочався вдало - поліцію було розгромлено. Але один із керівників нападаючої групи Пасіка відпустив полоненого поліцейського Тоцького. Пасіка прийняв до уваги те, що Тоцький - бідняк і активно допомагав ділити поміщицькі землі. На ранок Тоцький доповів хліборобам, хто брав участь у збройному нападі. Почалися арешти. Учасник штурму поліції | + | Напад розпочався вдало - поліцію було розгромлено. Але один із керівників нападаючої групи Пасіка відпустив полоненого поліцейського Тоцького. Пасіка прийняв до уваги те, що Тоцький - бідняк і активно допомагав ділити поміщицькі землі. На ранок Тоцький доповів хліборобам, хто брав участь у збройному нападі. Почалися арешти. Учасник штурму поліції Ковтун зразу ж був смертельно поранений. Арештували ще 11 партизанів. |
Тепер поліція була переведена в центр міста - в будинок [[Мазур]]а по вулиці Філівці. Охорона була підсилена ніжинською поліцією і більшою кількісно місцевих хліборобів. | Тепер поліція була переведена в центр міста - в будинок [[Мазур]]а по вулиці Філівці. Охорона була підсилена ніжинською поліцією і більшою кількісно місцевих хліборобів. | ||
| Рядок 537: | Рядок 530: | ||
Восени 1918 року становище Гетьмана стало хитким. Після листопадової революції Німеччина фактично відмовилась підтримувати П. Скоропадського. Українські соціалістичні партії організували і провели масове повстання. | Восени 1918 року становище Гетьмана стало хитким. Після листопадової революції Німеччина фактично відмовилась підтримувати П. Скоропадського. Українські соціалістичні партії організували і провели масове повстання. | ||
| − | |||
В грудні 1918 року влада в Києві перейшла до Директорії, яку очолив український соціал-демократ В. Винниченко. Загальне керівництво військами здійснював С. Петлюра. В грудні війська Петлюри вступили до Ніжина. Представники нової влади з Ніжина прибули в Носівку Для ведення переговорів. Носівським партизанам було запропоновано перейти на сторону Директорії. Частина населення містечка підтримала новий політичний режим. І навіть окремі партизани відмовились перебувати під контролем більшовиків. | В грудні 1918 року влада в Києві перейшла до Директорії, яку очолив український соціал-демократ В. Винниченко. Загальне керівництво військами здійснював С. Петлюра. В грудні війська Петлюри вступили до Ніжина. Представники нової влади з Ніжина прибули в Носівку Для ведення переговорів. Носівським партизанам було запропоновано перейти на сторону Директорії. Частина населення містечка підтримала новий політичний режим. І навіть окремі партизани відмовились перебувати під контролем більшовиків. | ||
Однак комуністи не бажали втрачати Україну. Ще в листопаді 1918 року на Україну перекидалися частини Московської робітничої дивізії, другої кавалерійської дивізії, багато інших з'єднань з центральних районів Росії. | Однак комуністи не бажали втрачати Україну. Ще в листопаді 1918 року на Україну перекидалися частини Московської робітничої дивізії, другої кавалерійської дивізії, багато інших з'єднань з центральних районів Росії. | ||
| − | + | Російські радянські війська були об'єднані ч українськими загонами червоної гвардії та партизанськими підрозділами. В результаті об'єднання були створені перша та друга українські дивізії. Вони перейшли в рішучий наступ. Рухаючись на Київ та Катеринослав радянські дивізії спочатку долали опір гетьманців, а потім повстанських загонів Директорії. 12 січня 1919 року більшовицькі війська захопили Чернігів. Із Чернігова вони рушили в 2-х напрямках. Богунський полк першої української дивізії пішов у напрямку на Козелець, а Таращанський у напрямку на Ніжин. 23 січні 1919 року при підтримці місцевих партизан війська Таращанського полку захопили Ніжин. 24 січня таращанці ввійшли до Носівки. Вдруге в Носінні була встановлена радянська влада. | |
| − | Російські радянські війська були об'єднані | ||
| − | На кінець січня в Носівській волості повсюдно створювалися ревкоми і комітети бідноти. Не забарилися з приходом і продовольчі загони, які мали забирати в селян | + | На кінець січня в Носівській волості повсюдно створювалися ревкоми і комітети бідноти. Не забарилися з приходом і продовольчі загони, які мали забирати в селян 'лишки' зерна. |
Більшовики почали впроваджувати в повному обсязі політику воєнного комунізму. Разом з продовольчими загонами комітет бідноти заготовляв продовольство для більшовицьких військ і робітничих центрів Росії та України. Головою носівського комітету бідноти був Гаврило Хоменко. | Більшовики почали впроваджувати в повному обсязі політику воєнного комунізму. Разом з продовольчими загонами комітет бідноти заготовляв продовольство для більшовицьких військ і робітничих центрів Росії та України. Головою носівського комітету бідноти був Гаврило Хоменко. | ||
| Рядок 551: | Рядок 542: | ||
4 лютого 1919 року Чернігівський губревком прийняв постанову про націоналізацію окремих галузей промисловості. | 4 лютого 1919 року Чернігівський губревком прийняв постанову про націоналізацію окремих галузей промисловості. | ||
| − | Більшовицький режим націоналізував маслобойню і млин. В приватній власності й надалі залишалися окремі підприємства: аптека Яржинського, млин Кривенка і Буняка, млин Дар'ялова, крупорушка Зимонського. Бралися на облік і розподілялися між бідняками майно і землі графа | + | Більшовицький режим націоналізував маслобойню і млин. В приватній власності й надалі залишалися окремі підприємства: аптека Яржинського, млин Кривенка і Буняка, млин Дар'ялова, крупорушка Зимонського. Бралися на облік і розподілялися між бідняками майно і землі графа Мусіна-Пушкіна, княгині Долгорукої, поміщиків Коробки, Безсмертного, Писарєва. |
В 1919 році більшовики поступово перейшли до реалізації власної програми в галузі сільського господарства. А їхня програма передбачала утворення на селі колективних господарств. | В 1919 році більшовики поступово перейшли до реалізації власної програми в галузі сільського господарства. А їхня програма передбачала утворення на селі колективних господарств. | ||
| Рядок 561: | Рядок 552: | ||
Населення України було вкрай незадоволене заходами воєнного комунізму. Навіть великі партизанські загони, які раніше діяли в складі РСЧА, навесні 1919 року повернули зброю проти більшовиків. Загони отамана Григор'єва, Махна, Зеленого, Струка, Соколовського скували основні сили радянських військ. Селянські повстання охопили й Чернігівщину. Начальник Борзнянської міліції Шекера підняв антибільшовицьке повстання і захопив Ічню і Борзну. В селах Борзнянщини діяв загін отамана Ангела, на Прилуччині селянський виступ очолив отаман Вернигора. Більшовики Носівки були вимушені проводити щомісячні мобілізації для боротьби з повстанцями. | Населення України було вкрай незадоволене заходами воєнного комунізму. Навіть великі партизанські загони, які раніше діяли в складі РСЧА, навесні 1919 року повернули зброю проти більшовиків. Загони отамана Григор'єва, Махна, Зеленого, Струка, Соколовського скували основні сили радянських військ. Селянські повстання охопили й Чернігівщину. Начальник Борзнянської міліції Шекера підняв антибільшовицьке повстання і захопив Ічню і Борзну. В селах Борзнянщини діяв загін отамана Ангела, на Прилуччині селянський виступ очолив отаман Вернигора. Більшовики Носівки були вимушені проводити щомісячні мобілізації для боротьби з повстанцями. | ||
| − | Член губревкому Н. Точоний писав, що в 1919 році на жителів Носівки посилили вплив петлюрівці. | + | Член губревкому Н. Точоний писав, що в 1919 році. на жителів Носівки посилили вплив петлюрівці. |
| − | |||
[[29 серпня]] [[1919]] року в Носівку увірвались денікінці. Бронепоїзд денікінців прибув на Носівську станцію і дав декілька сигналів. Ці сигнали надовго залишилися в пам'яті багатьох носівчан: сирена була пароплавна і лунала на відстань декількох кілометрів. За бронепоїздом з'явився і військовий ешелон із солдатами. Нові окупанти розташувалися на вокзалі і цукровому заводі. Лютий білий терор, дике цькування української культури несли на своїх багнетах денікінські білогвардійці. Так, наказом від 3 серпня 1919 року командуючого добровольчої армії на території Чернігівщини було припинено кредит на утримання шкіл з українською мовою навчання. В наказі білогвардійського командира говорилося: | [[29 серпня]] [[1919]] року в Носівку увірвались денікінці. Бронепоїзд денікінців прибув на Носівську станцію і дав декілька сигналів. Ці сигнали надовго залишилися в пам'яті багатьох носівчан: сирена була пароплавна і лунала на відстань декількох кілометрів. За бронепоїздом з'явився і військовий ешелон із солдатами. Нові окупанти розташувалися на вокзалі і цукровому заводі. Лютий білий терор, дике цькування української культури несли на своїх багнетах денікінські білогвардійці. Так, наказом від 3 серпня 1919 року командуючого добровольчої армії на території Чернігівщини було припинено кредит на утримання шкіл з українською мовою навчання. В наказі білогвардійського командира говорилося: | ||
| Рядок 595: | Рядок 585: | ||
[[19 листопада]] партизани захопили станцію Носівка і цукровий завод. Носівський і кобижчанський загони захопили у ворога два бронепоїзди - 'Буян' і 'Витязь', розібравши залізничну колію і не давши змоги ворогові відійти до Києва. Крім того, носівський загін допоміг Богунському полку знищити велике угрупування денікінців у районі Кукшин-Хотинівка. Разом з більшовицькими військами партизани атакували основні сили угрупування. Денікінці в паніці тікали через болото, де й були повністю розбиті. Партизани і червоноармійці захопили 7 гармат, 20 кулеметів і сотні полонених. | [[19 листопада]] партизани захопили станцію Носівка і цукровий завод. Носівський і кобижчанський загони захопили у ворога два бронепоїзди - 'Буян' і 'Витязь', розібравши залізничну колію і не давши змоги ворогові відійти до Києва. Крім того, носівський загін допоміг Богунському полку знищити велике угрупування денікінців у районі Кукшин-Хотинівка. Разом з більшовицькими військами партизани атакували основні сили угрупування. Денікінці в паніці тікали через болото, де й були повністю розбиті. Партизани і червоноармійці захопили 7 гармат, 20 кулеметів і сотні полонених. | ||
| − | |||
[[19 листопада]] [[1919]] року в Носівку ввійшли радянські війська. Певний час носівські партизани не могли чітко визначитись з політичною орієнтацією. Серед рядових бійців загону було багато патріотів України, які довіряли С. Петлюрі. І це недивно. Українські селяни високо цінували національно-визвольну боротьбу лідера Директорії. Голова реввійськради Радянської Росії Л. Троцький навіть рекомендував більшовицьким комісарам в ході агітації на Україні говорити, що радянська влада воює проти Денікіна в союзі з Петлюрою, бо селяни довіряли Петлюрі. Це вже пізніше більшовики зробили з Петлюри ворога українського народу. Той же Троцький Л. писав, що '... Украина будет нашей только тогда, когда будет советской, а Петлюра вышиблен из памяти народа навсегда.' | [[19 листопада]] [[1919]] року в Носівку ввійшли радянські війська. Певний час носівські партизани не могли чітко визначитись з політичною орієнтацією. Серед рядових бійців загону було багато патріотів України, які довіряли С. Петлюрі. І це недивно. Українські селяни високо цінували національно-визвольну боротьбу лідера Директорії. Голова реввійськради Радянської Росії Л. Троцький навіть рекомендував більшовицьким комісарам в ході агітації на Україні говорити, що радянська влада воює проти Денікіна в союзі з Петлюрою, бо селяни довіряли Петлюрі. Це вже пізніше більшовики зробили з Петлюри ворога українського народу. Той же Троцький Л. писав, що '... Украина будет нашей только тогда, когда будет советской, а Петлюра вышиблен из памяти народа навсегда.' | ||
Про великий вплив на носівських партизан петлюрівців свідчив член Чернігівського підпільною губкому більшовицької партії, губревкому і військово-повстанського штабу Н.І. Точоний. Ми спеціально перелічили посади Точоного, щоб ні в кого не виникло підозри в упередженості його слів: | Про великий вплив на носівських партизан петлюрівців свідчив член Чернігівського підпільною губкому більшовицької партії, губревкому і військово-повстанського штабу Н.І. Точоний. Ми спеціально перелічили посади Точоного, щоб ні в кого не виникло підозри в упередженості його слів: | ||
| − | : | + | :«В декількох словах треба згадати про петлюрівщину та махновщину, бо як не як, а ці останні намагалися вплинути на партизанський рух па Чернігівщині. Надто це стосується петлюрівщини, що всіляко намагалася взяти партизанський рух до своїх рук. Це особливо помітно було в одній з партизанських груп, яка оперувала в Козелецькому напрямку під містечком Носівкою. |
| − | : | + | :Петлюрівці почали там з того, що пропонували носити стародавню козачу одіж. Одного разу я заїхав до цієї групи, де й побачив, як в їхньому таборі старанно вертілися кравецькі машинки й вироблялася ця одіж. |
| − | : | + | :Немало попрацювали були наші товариші в цій групі, доки вирвали її з-під петлюрівського впливу...' |
Як «товариші» «попрацювали», ми можемо тільки здогадуватися. В грудні 1919 року носівські партизани вливаються до більшовицьких військ. | Як «товариші» «попрацювали», ми можемо тільки здогадуватися. В грудні 1919 року носівські партизани вливаються до більшовицьких військ. | ||
| − | В цьому ж місяці радянська влада провела мобілізацію до РСЧЛ. Довгий час більшовицьку мобілізацію називали добровільною. Звичайно, серед носівчан були такі селяни, які йшли на фронт добровільно. 28 грудня добровольці відмовилися від медичних оглядів, щоб швидше стати червоноармійцями. В протоколі загальних зборів жителів Носівки значиться: | + | В цьому ж місяці радянська влада провела мобілізацію до РСЧЛ. Довгий час більшовицьку мобілізацію називали добровільною. Звичайно, серед носівчан були такі селяни, які йшли на фронт добровільно. 28 грудня добровольці відмовилися від медичних оглядів, щоб швидше стати червоноармійцями. В протоколі загальних зборів жителів Носівки значиться: «1. Іти всім здатним носити зброю, на фронт, не затрудняючи приймальної комісії медичним оглядом.» Але третій пункт цього ж документу повідомляв, що серед 'добровольців' були й дезертири: '3. Уходячи, ми прохаємо, щоб комісія по боротьбі з дезертирством всіх спійманих у нашій волості дезертирів після нашого уходу негайно передала в революційний військовий трибунал, а майно їх передати найбіднішим з червоноармійців, які пішли на фронт.' З огляду на наведений документ більшовицьку мобілізацію добровільною назвати важко. |
| − | |||
| − | Але третій пункт цього ж документу повідомляв, що серед 'добровольців' були й дезертири | ||
| − | :' | ||
| − | + | Радянська влада в Носівці відразу ж відновила продрозкладку. На початку 1920 року для допомоги більшовицькому фронту в Носівці було зібрано 71 596 крб., сотні пудів хліба і продовольства. | |
| − | |||
| − | Радянська влада в Носівці відразу ж відновила продрозкладку. На початку 1920 року для допомоги більшовицькому фронту в Носівці було зібрано 71 596 крб, сотні пудів хліба і продовольства. | ||
Ще до захоплення Носівки денікінцями разом із ревкомом працював і комітет бідноти, який очолював [[Хоменко Гаврило Васильович|Гаврило Васильович Хоменко]]. В січні 1920 року відбулися вибори виконкому волості Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. А 12 січня відбулася сесія Носівської волосної Ради, головою якої було обрано бувшого голову комітету бідноти Г.В. Хоменка, завідуючим націоналізованими підприємствами був обраний Іван Горкавенко. В березні 1920 року створено Носівський продовольчий комітет, на посаду продкомісара призначено А. П. Хахуду. Партосередок очолив Петро Захарович Ігнатенко. | Ще до захоплення Носівки денікінцями разом із ревкомом працював і комітет бідноти, який очолював [[Хоменко Гаврило Васильович|Гаврило Васильович Хоменко]]. В січні 1920 року відбулися вибори виконкому волості Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. А 12 січня відбулася сесія Носівської волосної Ради, головою якої було обрано бувшого голову комітету бідноти Г.В. Хоменка, завідуючим націоналізованими підприємствами був обраний Іван Горкавенко. В березні 1920 року створено Носівський продовольчий комітет, на посаду продкомісара призначено А. П. Хахуду. Партосередок очолив Петро Захарович Ігнатенко. | ||
| Рядок 620: | Рядок 604: | ||
Робітники цукрозаводу врятували від розгрому свій завод і заводські майстерні. Це дало змогу відремонтувати його, пустити в дію і дати першу післяреволюційну продукцію: 13 тисяч пудів цукру. | Робітники цукрозаводу врятували від розгрому свій завод і заводські майстерні. Це дало змогу відремонтувати його, пустити в дію і дати першу післяреволюційну продукцію: 13 тисяч пудів цукру. | ||
| − | 1920 рік | + | 1920 рік - рік націоналізації не лише землі та сільськогосподарських підприємств, а також і промислових підприємств: млинів, крупорушок, олійниці, миловарного, шкіряних, цегельних заводів. |
Проте становище в с/г було дуже важким. Із 34 тис. десятин землі засіяно було багато менше половини. Катастрофічно не вистачало сільгоспреманенту, робочої худоби. Із 4163 господарств - 1500 зовсім не мали робочої худоби. Плуги мали лише 1987 господарів, борони 2628 господарів. Та й продрозкладка не сприяла збільшенню виробництва зерна, яке слідом за збором урожаю відбиралося продзагонами. | Проте становище в с/г було дуже важким. Із 34 тис. десятин землі засіяно було багато менше половини. Катастрофічно не вистачало сільгоспреманенту, робочої худоби. Із 4163 господарств - 1500 зовсім не мали робочої худоби. Плуги мали лише 1987 господарів, борони 2628 господарів. Та й продрозкладка не сприяла збільшенню виробництва зерна, яке слідом за збором урожаю відбиралося продзагонами. | ||
| − | У травні 1920 року згідно | + | У травні 1920 року згідно декрету ВУЦВКу створюються комнезами, які в усьому сприяли органам влади. Головою Носівського комнезаму був призначений Савелій Дмитрович Шелестюк. |
| − | В час наступу поляків, в червні 1920 року, в Ніжинському повіті знову оголошується воєнне становище, і влада знову переходить до волревкому під керівництвом Г.В. Хоменка. Але швидка перемога більшовиків на фронтах дозволяє відновити радянську владу. Тепер головою волвиконкому обрано комісара продкому | + | В час наступу поляків, в червні 1920 року, в Ніжинському повіті знову оголошується воєнне становище, і влада знову переходить до волревкому під керівництвом Г.В. Хоменка. Але швидка перемога більшовиків на фронтах дозволяє відновити радянську владу. Тепер головою волвиконкому обрано комісара продкому Максима Йосиповича Шишу. |
| − | |||
В 1921 році носівський радянський актив посилали для боротьби з повстанськими загонами революційної армії П. Махна. Він був видатним ватажком українського селянства на півдні України. Довгий час його революційна повстанська армія воювала на боці радянської влади, як він сам говорив, 'на захист робітничо-селянської революції.' В листопаді 1920 року Н. Махно погодився піти на союз із більшовиками для боротьби з врангелівцями. Його армія понесла великі втрати при штурмі Перекопу і переході через Сиваш. Після захоплення Криму радянське командування вирішило позбутися незручного союзника махновських військ. За наказом Л. Троцького, близько 5 тисяч бійці» революційної повстанської армії, які уціліли після штурму Перекопу, були знищені військами Південного фроніу РСЧА. Махно збирає уцілівших свої солдатів і мстить більшовикам. | В 1921 році носівський радянський актив посилали для боротьби з повстанськими загонами революційної армії П. Махна. Він був видатним ватажком українського селянства на півдні України. Довгий час його революційна повстанська армія воювала на боці радянської влади, як він сам говорив, 'на захист робітничо-селянської революції.' В листопаді 1920 року Н. Махно погодився піти на союз із більшовиками для боротьби з врангелівцями. Його армія понесла великі втрати при штурмі Перекопу і переході через Сиваш. Після захоплення Криму радянське командування вирішило позбутися незручного союзника махновських військ. За наказом Л. Троцького, близько 5 тисяч бійці» революційної повстанської армії, які уціліли після штурму Перекопу, були знищені військами Південного фроніу РСЧА. Махно збирає уцілівших свої солдатів і мстить більшовикам. | ||
| − | В | + | В і 921 році махновці рухаються з півдня через Чернігівщину. На своєму шляху вони знищують комуністів, чекістів, комісарів, продзагонівців та інший радянський актив. На Ніжинщииі спішно мобілізуються загони міліції, армійські гарнізони, продзагони і направляються на Дорогинку, кудою мали рухатися махновці. Але, коли звідний загін підійшов до Дорогинки, село вже було в руках повстанців. Помітивши ніжинський загін, махновці атакують його в чистому полі. Майже весь загін був перебитий. Близько 100 червоноармійців і міліціонерів загинуло в цьому бою. Серед загиблих були і жителі Носівки. Потім махновці рушили в Безуглівку, а звідти попрямували до Лосинівки, де від їхніх рук загинули десятки чоловік більшовицького активу. Тіла загиблих в Дорогинському бою було перевезено до Ніжина і похоронено в братській могилі Гоголівського парку. |
| − | Про бій із групою махновців розповідав носівчанин | + | Про бій із групою махновців розповідав носівчанин Прокопець Григорій Іванович, який в складі продовольчого загону був направлений для відсічі підрозділів революційної армії: 'Наш загін був посланий в с. Плиски для вилучення хлібних лишків. На чолі загону стояв комісар Шимплинський. В Плисках ми одержали розпорядження в бойовій готовності виїхати до Парафіївки для відсічі нападу махновської групи, яка, по даних розвідки, налічувала декілька сот бійців. На кожного продзагонівця було видано по 10 патронів. |
| − | |||
| − | + | Коли ми прибули в Парафіївку. то приєднались до загону охорони заводу. Цей загін мав 40 бійців і 2 кулемети. Нам сповістили, ідо в цей день (а це був 2-й день Пасхи) під Дорогинкою махновці порубали шаблями 120 чоловік міліції. Ледве почало світати, охорона сповістила, що із села Рожнівки на нас рухаються махновці. Шимшшнський дав команду залягти біля волосного управління, а другу групу з кулеметом розмістили по флангах, з тим, щоб, коли ми відкриємо вогонь, друга група вдарила по махновцях з тилу. | |
| − | + | Ми відкрили вогонь. Було вбито 7-8 нападаючих, трупи яких махновці підібрали в свої тачанки і відступили від нас. Але з тилу по них ніхто не відкривав вогню. Тільки ми піднялися, як Шимплинський подав команду: 'Рятуйся, хто як може!'. На нас мчала махновська кіннота - біля чотирьохсот вершників. Всі почали розбігатися. Смичок вскочив у картопляну яму, я з Яковом Супруном вирішили сховатися в сусідній клуні. Але дорогу в клуню нам перегородив хазяїн. Тоді ми побігли до болота, яке було метрів за сто від нас. Я, Супрун і боєць Новобасанського заводу встигли вскочити в очерет і залягли в канаві, повній води. До болота підскочили 5 махновців, і почалися погрози в нашу адресу: 'Вилазьте, бо почнемо кидати гранати.' Новобасанський боєць вийшов із гвинтівкою і пішов на них. Одного з них він застрелив. Тоді решта кинулася до нього, і посікли його шаблями! | |
| − | + | Ми пролежали в болотній воді години півтори, коли махновці поїхали з села, тоді до болота підбігла дівчина з тієї сім'ї, де ми стояли на квартирі (а вона бачила, куди ми побігли), і почала звати нас. Але наші тіла так задубіли в холодній воді, що ми не змогли вилізти з канави. Коли ми вибралися з болота, нам допомогли дійти до хати. | |
| − | + | Хазяїн затопив піч, на піч занесли гречаної соломи, дали нам по склянці самогону, а потім на печі нас добре закутали. Після того, як ми переспали, ми вже змогли рухатися. Разом з парафіївцями ми пішли прибирати групи наших бійців. Чоловік шість були обезголовлені, і тіла їх порубані на частини...' | |
В першу чергу треба було добитися безпечності життя. Як свідчать старожили, за цей час багато стало тих. хто свій добробут влаштовував за рахунок інших. | В першу чергу треба було добитися безпечності життя. Як свідчать старожили, за цей час багато стало тих. хто свій добробут влаштовував за рахунок інших. | ||
| − | Довіримося розповіді свідка тих подій | + | Довіримося розповіді свідка тих подій Івана Івановича Савоська: 'В 20-ті післяреволюційні роки багато лиха заподіяла носівчанам банда Гаврильчука. Якось стало відомо міліції, що цей хижак в Пасхальну ніч призначив побачення із своїм зв'язковим під час богослужіння в Спаській церкві. Носівська міліція підготувала йому тут засідку. А щоб було надійніше, вона перевдягла двох міліціонерів у дівоче вбрання і відправила в церкву. Дійсно, бандит з'явився у церкві, але вже в дверях, помітивши присутність незнайомих дівчат, запідозрив засідку. Він повернувся і рвучко вийшов з церкви. Ясно, що перевдягнуті міліціонери вийшли слідом за ним. Проте він не втік, а причаївся за рогом церкви. Як тільки міліціонери, не помітивши його, наблизилися до цього місця, бандит розрядив у них свій пістолет. Обидва переслідуючі були вбиті. |
| − | :В 20-ті післяреволюційні роки багато лиха заподіяла носівчанам банда Гаврильчука. Якось стало відомо міліції, що цей хижак в Пасхальну ніч призначив побачення із своїм зв'язковим під час богослужіння в Спаській церкві. Носівська міліція підготувала йому тут засідку. А щоб було надійніше, вона перевдягла двох міліціонерів у дівоче вбрання і відправила в церкву. Дійсно, бандит з'явився у церкві, але вже в дверях, помітивши присутність незнайомих дівчат, запідозрив засідку. Він повернувся і рвучко вийшов з церкви. Ясно, що перевдягнуті міліціонери вийшли слідом за ним. Проте він не втік, а причаївся за рогом церкви. Як тільки міліціонери, не помітивши його, наблизилися до цього місця, бандит розрядив у них свій пістолет. Обидва переслідуючі були вбиті. | ||
| − | + | Зразу ж носівська міліція і військові оточили церкву і двори учасників банди. У одного з них, Сагайдака, знайшли навіть паску, яку він щойно вкрав у свого сусіда. Поодинці бандитів виловили. Конотопця тут же застрелили, вбили і Сагайдака, а Оксимець був поранений і втік. Він упіймався пізніше в с. Козари, де його закололи, коли він ліз у чиєсь вікно.' | |
| − | А ось розповідь цього ж Савоська про інші бандитські напади. Старожил, якому в 1977 році було вже майже сто літ, зберіг у своїй пам'яті багато сторінок історії Носівки: | + | А ось розповідь цього ж Савоська про інші бандитські напади. Старожил, якому в 1977 році було вже майже сто літ, зберіг у своїй пам'яті багато сторінок історії Носівки: 'Було це зразу після революції. Одного разу, взимку, опісля півночі, до мене в хату вдерлися бандити, які не тільки називали себе партизанами, а й були ними насправді. їх було троє: Бондар Яким (уже помер), Заволовий Микола (вбитий на степах десь у вікні) і Дорошенко Юхим Петрович (до революції носив прізвище Голодний, а після революції замінив на Дорошенко. - тепер живе в с Шлях Ілліча). Всіх нас загнали в підпіччя. Заволовий вимагав золото, але яке в мене могло бути золото, коли я жив у такій халупі. Я дістав із трямка свої гроші: паперові і 3 карбованці сріблом, срібло він забрав собі, а паперові кинув додолу. Забрали в нас одяг, новий самовар... Вартував біля дверей Дорошенко. Над дверима висіла моя хутрова шапка, яку я привіз із армії. Він забрав і одягну мою шапку. |
| − | |||
| − | + | Але в цей час із вечорниць ішли парубки. Вони побачили двоє саней, а коли стали наближатися до них, то варта біля саней почала стріляти. Парубки розбіглися, а ті бандити, що поралися в хаті, почувши стрільбу, мерщій забрали награбоване і повибігали з хати. | |
| − | + | Одного разу, коли я був під чаркою, я мав необережність запитати в Дорошенка, де він дів мою шапку. За це вони мене побили так, що мало не віддав Богові душу. А потім ще приходили вночі, але моя дружина не відкрила їм. На цей раз цим діло і завершилося. А я в свою чергу ніколи більше йому і не нагадував про шапку. Лише оце декілька років тому про неї нагадав Дорошенку син моєї другої дружини Сова Іван Олександрович, який в той час працював там головою колгоспу. Дорошенко нічого йому не відповів, лише відвів погляд вбік і промовчав.' Про свою партизанську боротьбу Дорошенко надрукував спогади в районній газеті ('Прапор комунізму', 1965, 2 листопада), проте інші свої 'діяння' в спогадах він не описує. | |
== Носівка в період сталінського соціалізму == | == Носівка в період сталінського соціалізму == | ||
| Рядок 668: | Рядок 648: | ||
Головою райвиконкому став М. П. [[Костюченко]]. Нова адміністративна одиниця мала в собі 9 сільських Рад із 38 населеними пунктами. Найбільшими з них були [[Носівка]], [[Володькова Дівиця]], [[Шатура]], [[Данино]], [[Коломійцівка]]. | Головою райвиконкому став М. П. [[Костюченко]]. Нова адміністративна одиниця мала в собі 9 сільських Рад із 38 населеними пунктами. Найбільшими з них були [[Носівка]], [[Володькова Дівиця]], [[Шатура]], [[Данино]], [[Коломійцівка]]. | ||
| − | В [[1930]] році ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову | + | В [[1930]] році ВУЦВК і РНК УСРР прийняли постанову 'Про ліквідацію округів і перехід на двохступеневу систему управління'. Із вересня 1930 року райони підпорядковувалися безпосередньо центру. Ця адміністративно-територіальна реформа передбачала укрупнення районів. В 1930 році до Носівського району було приєднано територію ліквідованого [[Мринський район|Мринського району]]. А в [[1931]] році до Носівського району приєднали ще й землі розформованого [[Лосинівський район|Лосинівського району]]. |
| − | В [[1932]] році ВУЦВК в черговий раз провів адміністративно-територіальну реформу. В Україні знову вводять трьохступеневу систему управління (район область - центр). В жовтні 1932 року було створено Чернігівську область, до якої ввійшов і Носівський район. Щоправда, в 1935 році зі складу Носівського району були вилучені | + | В [[1932]] році ВУЦВК в черговий раз провів адміністративно-територіальну реформу. В Україні знову вводять трьохступеневу систему управління (район область - центр). В жовтні 1932 року було створено Чернігівську область, до якої ввійшов і Носівський район. Щоправда, в 1935 році зі складу Носівського району були вилучені чем лі Лосинівщини. З 1935 року Носівський район існував без змін до 1962 року. |
Більшовицький режим намагався будувати щасливе життя трудящих за допомогою насилля. До речі, ні Ленін, ні Троцький, ні Сталін, ні інші керівники комуністів ніколи й не приховували насильницької природи держави диктатури пролетаріату. | Більшовицький режим намагався будувати щасливе життя трудящих за допомогою насилля. До речі, ні Ленін, ні Троцький, ні Сталін, ні інші керівники комуністів ніколи й не приховували насильницької природи держави диктатури пролетаріату. | ||
| − | Відразу ж вони створили однопартійну політичну систему, до якої ввійшли організації, що допомагали здійснювати повний контроль над суспільством. Основою політичної системи була більшовицька партія. | + | Відразу ж вони створили однопартійну політичну систему, до якої ввійшли організації, що допомагали здійснювати повний контроль над суспільством. Основою політичної системи була більшовицька партія. їй допомагали комсомольські і піонерські організації, профспілки, комнезами та інші інституції. На початку 20-х років значно зміцніла парторганізація Носівщини. Лише в 1920 році в ряди Комуністичної партії вступило 35 активних учасників боротьби за радянську владу. За рішенням Носівського райпарткому партосередки створюються на всіх підприємствах Носівки. На кінець 1927 року вони були майже в усіх великих населених пунктах району. Найбільш міцними і масовими були партосередки Носівки та цукрозаводу. |
| − | В 1920 році представник Чернігівського губкому комсомолу Макашов ініціював створення в | + | В 1920 році представник Чернігівського губкому комсомолу Макашов ініціював створення в Посівні комсомольського осередку. Наприкінці 1921 року в носівському осередку було вже 10 комсомольців. Першим керівником комсомольської організації Носівки був Гришко В.К. |
| − | Партійні органи здійснювали постійний контроль над комсомольськими організаціями і дбали про їх | + | Партійні органи здійснювали постійний контроль над комсомольськими організаціями і дбали про їх 'ідейну чистоту'. Тому в комсомольських осередках часто здійснювали чистки. Своєю постановою від 18 червня 1928 року бюро Ніжинського окружного комсомолу розробило заходи по зміцненню Носівської районної комсомольської організації. У відповідності з цими заходами пленум РК ЛКСМУ увільнив від обов'язків секретаря райкому Петренка П.В. |
| − | Особливу увагу компартія і комсомол приділяли боротьбі із своїм ідейним ворогом | + | Особливу увагу компартія і комсомол приділяли боротьбі із своїм ідейним ворогом - церквою. Комуністи комсомольці Носівки вели активну антирелігійну пропаганду. Так, в ніч перед Пасхою (1927 року) члени комсомольської організації влаштували на церковному подвір'ї карнавал, на якому виступив з промовою культпроп Самар. Ці заходи зірвали святкове богослужіння в церкві. В перший день Пасхи 1928 року комсомольці Носівки провели недільник по саджанню дерев. |
| − | Пізніше радянська влада Носівки навіть закрила та зруйнувала ряд культових споруд. Тому про | + | Пізніше радянська влада Носівки навіть закрила та зруйнувала ряд культових споруд. Тому про Успенську, Воскресенську та Спаську церкви ми говоримо тільки в минулому часі. А більшість носівчан навіть не знають, де стояли ці ошатні храми. |
Антицерковна та антирелігійна політика радянської влади сприяла вихованню павликів Морозових місцевого рівня. Газети все частіше друкували заяви такого змісту: 'Я гражданин Носовки Ничепоренко Ефим, отрекаюсь от отца который является служителем культа.' | Антицерковна та антирелігійна політика радянської влади сприяла вихованню павликів Морозових місцевого рівня. Газети все частіше друкували заяви такого змісту: 'Я гражданин Носовки Ничепоренко Ефим, отрекаюсь от отца который является служителем культа.' | ||
| − | В | + | В Посівні було проведено з'їзд безбожників піч гаслом 'Нехай всі боги ідуть прахом.' В центрі Носівки палало багаття радянської інквізиції, в яке були кинуті ікони При цьому духовий оркестр грав бравурний марш. |
| − | В музейній кімнаті | + | В музейній кімнаті Носівської середньої школи №1 демонструється унікальна фотографія. На ній зображено комсомольського ватажка Калинку, який із своїми товаришами реорганізує приміщення синагоги в будинок культури. |
| − | Жахливою була доля ікон та релігійної літератури. Ось уривок із доповідної записки райвідділу НКВС молодшого лейтенанта держбезпеки Грицова: | + | Жахливою була доля ікон та релігійної літератури. Ось уривок із доповідної записки райвідділу НКВС молодшого лейтенанта держбезпеки Грицова : 'Изъятые при обыске книги церковного характера - часословы, библии, псалтыри - уничтожены как не представляющие никакой ценности путем сожжения.' |
| − | Поряд з цим комсомольські організації проводили | + | Поряд з цим комсомольські організації проводили іі культурно-масову роботу по створенню гуртків художньої самодіяльності. Особливою популярністю в 1927-1929 роки користувався драматичний гурток під керівництвом вже згадуваного нами Самара. |
| − | Компартія тримала під постійним контролем і професійні спілки. В усьому світі профспілки мали захищати інтереси трудящих. Більшовики ж примушували цю організацію бути | + | Компартія тримала під постійним контролем і професійні спілки. В усьому світі профспілки мали захищати інтереси трудящих. Більшовики ж примушували цю організацію бути 'школою комунізму'. У вересні 1926 року скликаються друга районна міжпрофспілкова конференція. На ній було прийнято рішення Носівським профспілкам актинію включитись в боротьбу за створення матеріально-технічної бази соціалізму. Головою райпрофсекретаріату обирається профспілковий активіст Капустін. |
Комуністи не залишали поза увагою й виховання дітей. 1923 року в районі була створена перша піонерська організація. В її складі були діти активістів і бідняків. В 1926 році вже нараховувалось 8 піонерських організацій. На бюро райпарткому неодноразово обговорювали питання керівництва піонерським рухом Носівщини. Для роботи з піонерськими організаціями були підібрані досвідчені комуністи, за кожним піонерським загоном для допомоги в роботі закріплюють члена партії. | Комуністи не залишали поза увагою й виховання дітей. 1923 року в районі була створена перша піонерська організація. В її складі були діти активістів і бідняків. В 1926 році вже нараховувалось 8 піонерських організацій. На бюро райпарткому неодноразово обговорювали питання керівництва піонерським рухом Носівщини. Для роботи з піонерськими організаціями були підібрані досвідчені комуністи, за кожним піонерським загоном для допомоги в роботі закріплюють члена партії. | ||
| − | Така турбота не була марною. Піонери допомагали комуністам впроваджувати в життя волю ЦК ВКП(б). Член КПРС з [[1930]] року, учасник колективізації на Носівщині [[Сорока О. | + | Така турбота не була марною. Піонери допомагали комуністам впроваджувати в життя волю ЦК ВКП(б). Член КПРС з [[1930]] року, учасник колективізації на Носівщині [[Сорока]] О. розповідав, як один піонер допоміг відшукати н сосновому бору схованку куркуля. Там було знайдено 14 ям, в яких зберігалося декілька тонн пшениці. |
| − | Під особливим контролем партії і комсомолу знаходились і вибори до Рад. Ось витяг з рішення зборів комсомольського осередку цукрозаводу | + | Під особливим контролем партії і комсомолу знаходились і вибори до Рад. Ось витяг з рішення зборів комсомольського осередку цукрозаводу: 'Перед нашою партією, а також і комсомолом стоїть завдання втягнути в передвиборну кампанію широкі кола бідняцькою, середняцького, батрацького населення..., щоб до складу сільрад не попали не бажані нам елементи.'' |
| − | :' | ||
Для налагодження сільськогосподарського виробництва потрібно було провести велику роботу по землевпорядкуванню. Адже поміщицькі масиви тепер були розподілені між селянами, хоч грунти на них були неоднакові. Сотні хуторів, як в степовій так і в лісовій зонах, не дозволяли рівномірно розподілити наділи. | Для налагодження сільськогосподарського виробництва потрібно було провести велику роботу по землевпорядкуванню. Адже поміщицькі масиви тепер були розподілені між селянами, хоч грунти на них були неоднакові. Сотні хуторів, як в степовій так і в лісовій зонах, не дозволяли рівномірно розподілити наділи. | ||
| Рядок 709: | Рядок 688: | ||
Про історію всіх цих населених пунктів ми не маємо можливості розповісти детально. Для прикладу візьмемо лише поселення [[Літки]]. яке знаходиться поряд з цукровим заводом. | Про історію всіх цих населених пунктів ми не маємо можливості розповісти детально. Для прикладу візьмемо лише поселення [[Літки]]. яке знаходиться поряд з цукровим заводом. | ||
| − | В минулому | + | В минулому па місці поселення Літки була долина затоплена майже цілий рік водою. Навкруги ціп долини були розкидані поодинокі хутори та відруби. В [[1902]] році на території Літок поселились [[Соловей Михайло Степанович|Михайло Степанович Соловей]] і [[Штанько Дем'ян Миколайович|Дем'ян Миколайович Штанько]]. Поступово кількість жителів збільшувалась. Займатись землеробством було дуже тяжко, тому що весною і в дощове літо долина була затоплена водою. Носівчани називали долину 'лихолітками', бо в таку пору землю доводилось обробляти з великим лихом. Для сполучення з окремими хатами робили насипи. |
Поселення Літки сформували в 1920-30-х роках. В 1930-х роках осушили болотисту долину [[Лихолітки]], зробивши її придатною для життя населения. Сюди переселяють селян, які проживали на хуторах. Одночасно з формуванням поселення Літки зростають призаводське та пристанційне поселення, [[Робоча вулиця]]. [[Автоколонна]] та ін. Залізнична колія до цукрозаводу була побудована ще в [[1913]] році. В [[1932]] році в поселенні Літки було 150 дворів. Літки органічно ввійшли до складу Носівки. І в наш час навіть не можна визначити межу між ними. | Поселення Літки сформували в 1920-30-х роках. В 1930-х роках осушили болотисту долину [[Лихолітки]], зробивши її придатною для життя населения. Сюди переселяють селян, які проживали на хуторах. Одночасно з формуванням поселення Літки зростають призаводське та пристанційне поселення, [[Робоча вулиця]]. [[Автоколонна]] та ін. Залізнична колія до цукрозаводу була побудована ще в [[1913]] році. В [[1932]] році в поселенні Літки було 150 дворів. Літки органічно ввійшли до складу Носівки. І в наш час навіть не можна визначити межу між ними. | ||
| Рядок 729: | Рядок 708: | ||
Продподаток був менший за своїм розміром від продрозкладки і сплачувався в кілька строків, після чого селянам надавали право вільної торгівлі хлібом. | Продподаток був менший за своїм розміром від продрозкладки і сплачувався в кілька строків, після чого селянам надавали право вільної торгівлі хлібом. | ||
| − | Але в умовах непу Носівська влада не відмовилась від боротьби з приватним власником. В [[1923]] році продовжується націоналізація підприємств. 7 червня відбулась передача 2 цегельних заводів у Носівці, що належали [[Троїцька церква | + | Але в умовах непу Носівська влада не відмовилась від боротьби з приватним власником. В [[1923]] році продовжується націоналізація підприємств. 7 червня відбулась передача 2 цегельних заводів у Носівці, що належали [[Троїцька церква|Троїцькій]] та [[Успенська церква|Успенській]] церквам, недавно створеному кооперативу. |
Новостворений у [[1924]] році ветпункт розмістився в маєтку колишнього поміщика [[Гунько|Гунька]]. | Новостворений у [[1924]] році ветпункт розмістився в маєтку колишнього поміщика [[Гунько|Гунька]]. | ||
| Рядок 810: | Рядок 789: | ||
Лише за жовтень цього року в районі до колгоспів вступило 50 нових селянських господарств і було організовано 2 нові колгоспи. | Лише за жовтень цього року в районі до колгоспів вступило 50 нових селянських господарств і було організовано 2 нові колгоспи. | ||
| − | В [[1931]] році темпи колективізації набувають більшого розмаху. Колективізація знову стає основним політичним завданням | + | В [[1931]] році темпи колективізації набувають більшого розмаху. Колективізація знову стає основним політичним завданням па селі. На його виконання партія мобілізує всіх активістів району. [[18 січня]] [[1931]] року на засіданні бюро райпарткому затверджується новий склад бригад по проведенню колективізації із 45 уповноважених. Серед них [[Кобзар]], [[Кльова]], [[Сапітон]], [[Семенець]], [[Шелест]], [[Супрун]], [[Приходько]], [[Рудь]], [[Плявейс]], [[Правіков]], [[Онищенко]], [[Вейсберг]] та інші. |
В кінці квітня була оголошена ударна декада по колективізації: з райцентру в села виїхало 68 бригад, до складу яких ввійшло близько 200 активістів. Якщо на початку весняної кампанії в колгоспи вступало за декаду 15 господарів, то за другу декаду квітня 543. | В кінці квітня була оголошена ударна декада по колективізації: з райцентру в села виїхало 68 бригад, до складу яких ввійшло близько 200 активістів. Якщо на початку весняної кампанії в колгоспи вступало за декаду 15 господарів, то за другу декаду квітня 543. | ||
| Рядок 825: | Рядок 804: | ||
В цей час партія мала достатньо сил, щоб подолані будь-який опір селян і примусити їх стати колгоспниками. | В цей час партія мала достатньо сил, щоб подолані будь-який опір селян і примусити їх стати колгоспниками. | ||
| − | В 1932 році колективізація не припинялась жодного місяця. На початку 1933 року вона посилилась знову, а в січні перевершила попередній місяць більше ніж у десять разів. Процес колективізації продовжувався і в наступні роки. Наприкінці 1935 року 90% селянських господарств Носівки були в колгоспах . На усуспільнених землях селян Носівки було організовано 12 колгоспів: | + | В 1932 році колективізація не припинялась жодного місяця. На початку 1933 року вона посилилась знову, а в січні перевершила попередній місяць більше ніж у десять разів. Процес колективізації продовжувався і в наступні роки. Наприкінці 1935 року 90% селянських господарств Носівки були в колгоспах . На усуспільнених землях селян Носівки було організовано 12 колгоспів: 'Паризька комуна', Комінтерн, ім. Якіра, [[Колгосп імені Кірова|ім. Кірова]], '17 партз'їзду', ім. Енгельса, 'Комунар', 'Червоний шлях', 'Перша п'ятирічка', ім. Шевченка, 'Політвідділ', 'Жовтень'. |
'''Голодомор''' | '''Голодомор''' | ||
| − | За допомогою колективізації Сталіну вдалося загнуздати українських селян. А щоб вони були слухнянішими і не сміли чинити опір, | + | За допомогою колективізації Сталіну вдалося загнуздати українських селян. А щоб вони були слухнянішими і не сміли чинити опір, 'вождь всіх часів і народів' покарав Україну голодомором. Один із авторів цієї книги був свідком голоду, тому далі йдуть його роздуми і спогади. |
| − | + | 'Розпочався голодомор 1932-1933 років. Багато моїх співбесідників заявляють, що все це вигадки - ніякого голодомору насправді не було. Звичайно, знайти тепер документи чи письмові джерела про це дуже важко. Але ж всі ці події відбувалися на моїх очах. Хоча мені тоді було 9-10 років. Страшні картини жахають мене і сьогодні при їх згадуванні. | |
| − | + | Візьмемо спогади [[Данилко Галина Василівна|Галі Данилко]] партизанки Носівського партизанського загону. В спогадах 'Самый главный экзамен' (в книзі Давидзона 'Орлята партизанских лесов'. К., 1990. с. 134-135) написано так: | |
| − | + | :«Это случилось, когда она должна была пойти в первый класс. На Украине царствовал голод. Люди умирали прямо на улицах и их некому было хоронить. Ей было семь лет и больше всего на свете она мечтала о еде. О любой - о куске черствого хлеба, затвердевшей каше, которую прежде скармливали свиньям, о картошке в мундирах... Когда ее повели в школу, она спросила: а есть там дадут?.. | |
| − | + | :Над черной классной доской висел лозунг. На красном кумаче белыми буквами было написано: 'Спасибо товарищу Сталину за наше счастливое детство!» | |
| − | + | І під цим лозунгом діти підіймали руку, і запитували: 'А юшку нам дадуть?' Юшку готували вчителі, вимінявши продукти у магазині 'торгсин' на свої власні золоті та срібні речі. Так виживала в Носівці Галиика і ще ряд дітей, що пережили голодомор. | |
| − | + | Галя говорила: | |
| − | + | :«Люди умирали на вулицях, і нікому було їх хоронити'. Дійсно, я пам'ятаю, як моєму батькові, який тоді ще не був членом колгоспу, сільрадою було дано наряд - запрягти підводу, проїхати по вулицях Горанській і Ковальчуківці, підібрати трупи, то лежали на землі, привезти їх на кладовище, викопати могильну яму і похоронити їх. На цю поїздку батько взяв і мене. Перед цим батько викопав у призначеному місці кладовища яму. Ми підібрали одного мерця і повезли на кладовище. Але там уже в ямі лежав інший мрець. Напевно, хтось із таких, як батько, посланих в наряд, не захотів сам копати яму, а вкинув свого мерця в готову яму. Але ми помітили, що цей 'мрець' ще не був зовсім мертвий і ледве помітно рукою відганяв мух, що купчилися над чолом. Мій батько був дуже віруючою людиною. Він перехрестився і почав копати для свого мерця нову яму, сказавши, що не буде брати на себе чужого гріха. Він відправив мене додому, а сам зайнявся похороном. Я й зараз пам'ятаю це страшне місце на центральному кладовищі. | |
| − | + | :Я можу розповісти безліч картин тієї жахливої дійсності. Наприклад, я і мої сестри зібрали на полях насіння свиріпи, щоб набити олії. Батько зі мною поніс це насіння до олійниці. Коли олія була готова, нас обступили діти: 'Дайте нам олії!' 'Шукайте якусь посуду', - сказав батько. Коли вони принесли якусь банку, батько влив їм трохи олії. Вони тут же руками насипали в олію землі, розмішали все це і стали їсти. | |
| − | + | :Або ось ранком виходжу в двір. Бачу, стоїть біля грядки квітів (мої сестри любили квіти) хлопчик років 3-х чи 4-х, стоїть і не зводить очей з грядки. Я підходжу до нього і говорю: 'Це топольки' (так називали по-домашньому квіти). Хлопчик довго мовчить, а потім переводить погляд на мене я ніколи не забуду цього погляду - і ледь чутно говорить: 'Яка користь із топольок? Ось якби тут були акації - із акації можна напекти 'лєпьошек'. | |
| − | + | :Часто мені говорять: 'Назови хоч одного, хто вмер і голоду'. Це я можу зробити, не відходячи від свого двору. Ось перед нами сусід [[Філь]] — у нього вмер дорослий син. А ось за моїм двором сім'я Ляшенка - вмерли батько й мати, діти - брат і сестра - залишились живі; ще через двір, також Ляшенко, вмерли четверо дітей із шести. Двоє живуть і тепер і можуть підтвердити сказане». | |
Голод був наслідком багатьох чинників. Але основним з них була хлібозаготівля, коли хліб забирався від селян і вивозився. А залишене не могло хоч в якій мірі задовольнити мінімальні потреби селян України, і початком колективізації було розорено понад 200 тисяч господарств заможні селян, які були виробниками хліба. Вищою владою було встановлено, що колгоспи, які не виконали хлібозаготівлі, не могли видавати своїм колгоспникам навіть зароблений ними хліб. Хліб - заробіток не був виданий майже половині колгоспників. | Голод був наслідком багатьох чинників. Але основним з них була хлібозаготівля, коли хліб забирався від селян і вивозився. А залишене не могло хоч в якій мірі задовольнити мінімальні потреби селян України, і початком колективізації було розорено понад 200 тисяч господарств заможні селян, які були виробниками хліба. Вищою владою було встановлено, що колгоспи, які не виконали хлібозаготівлі, не могли видавати своїм колгоспникам навіть зароблений ними хліб. Хліб - заробіток не був виданий майже половині колгоспників. | ||
| Рядок 853: | Рядок 832: | ||
Із України вивезено 7 млн. тони зерна, залишено селянам лише 6 млн., а у селян, які не були колгоспниками, забрано більше трьох четвертей врожаю, включаючи і насіннєвий фонд. Таким чином, тепер не викликає сумніву, що голодомор 1932-1933 року був цілеспрямованою політикою масового знищення українців. | Із України вивезено 7 млн. тони зерна, залишено селянам лише 6 млн., а у селян, які не були колгоспниками, забрано більше трьох четвертей врожаю, включаючи і насіннєвий фонд. Таким чином, тепер не викликає сумніву, що голодомор 1932-1933 року був цілеспрямованою політикою масового знищення українців. | ||
| − | Безпрецедентним є випадок, коли один із керівників Носівського району - заворг Носівського райкому партії [[Яременко]] | + | Безпрецедентним є випадок, коли один із керівників Носівського району - заворг Носівського райкому партії [[Яременко]] - назвав хлібозаготівлі грабежем селян. Про це ЦК КП(б)У доклав у ЦК ВКП(б). Звідти негайно (14 грудня 1932 року) надходить 'Постанова ЦК ВКП(б) і РИК про хлібозаготівлі на Україні...', в якій зазначається: 'б) арестованных изменников партии на Украине, как организаторов саботажа хлебозаготовок ... Носовского района Яременко ... предать суду, дав им от 5 до 10 лет заключения в концлагерь. |
| − | |||
| − | + | в) всех исключенных за саботаж хлебозаготовок и севе 'коммунистов' высылать в северные области наравне с кулаками.' Підписався під постановою: Председатель СНК Союза ССР В. Молотов, Секретарь ЦК ВКП(б) И. Сталин. | |
Як зазначено вище, колгоспникам тих колгоспів, які не виконали хлібозаготівель, заборонялося видавати зароблений хліб. Більше того, за незадовільне виконання плану хлібозаготівель Постановою ЦК КП(б)У від 15 грудня 1932 року в Носівський район (як і ще в 82 райони України) заборонялося завозити для продажу промислові товари. Таким чином, носівчани були залишені навіть без сірників і вимушені були діставати із скринь кресала, щоб викресати вогню і підпалити в печі. | Як зазначено вище, колгоспникам тих колгоспів, які не виконали хлібозаготівель, заборонялося видавати зароблений хліб. Більше того, за незадовільне виконання плану хлібозаготівель Постановою ЦК КП(б)У від 15 грудня 1932 року в Носівський район (як і ще в 82 райони України) заборонялося завозити для продажу промислові товари. Таким чином, носівчани були залишені навіть без сірників і вимушені були діставати із скринь кресала, щоб викресати вогню і підпалити в печі. | ||
| Рядок 1222: | Рядок 1200: | ||
рушили ворожі війська, укомплектовані в основному мадярами. Партизани не розгубилися і відбили всі атаки окупантів. За даними партизанського з'єднання, фашисти в цьому бою втратили близько 40 чоловік. | рушили ворожі війська, укомплектовані в основному мадярами. Партизани не розгубилися і відбили всі атаки окупантів. За даними партизанського з'єднання, фашисти в цьому бою втратили близько 40 чоловік. | ||
| − | 11 і 12 березня, після невдалої спроби знищити партизанів, карателі оточили село Козари. Два дні продовжувалась розправа фашистів над мирними жителями. Фашисти заходили в кожну хату, збирали туди всю сім'ю і розстрілювали. Не щадили нікого: ні старого, ні малого. Виходили з хати і підпалювали. 1 так все село, всі 600 дворів. У 'Хронологічному довіднику про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів Чернігівської області і визволення їх Червоною Армією' про козарську трагедію написано так: 'У цей день служили в церкві. Люди йшли причащатися. Але німці не звертали | + | 11 і 12 березня, після невдалої спроби знищити партизанів, карателі оточили село Козари. Два дні продовжувалась розправа фашистів над мирними жителями. Фашисти заходили в кожну хату, збирали туди всю сім'ю і розстрілювали. Не щадили нікого: ні старого, ні малого. Виходили з хати і підпалювали. 1 так все село, всі 600 дворів. У 'Хронологічному довіднику про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів Чернігівської області і визволення їх Червоною Армією' про козарську трагедію написано так: 'У цей день служили в церкві. Люди йшли причащатися. Але німці не звертали па це уваги. Вони вивели із церкви 270 чоловік молильників, загнали у сільський клуб і спалили. 150 чоловік були також спалені живцем у колгоспному сараї. З 4700 чоловік залишилися живими 432. |
Два дні над селом стояла густа хмара диму. Були спалені всі колгоспні будівлі, 870 дворів колгоспників, дві школи, клуб, сільмаг, пошта.' | Два дні над селом стояла густа хмара диму. Були спалені всі колгоспні будівлі, 870 дворів колгоспників, дві школи, клуб, сільмаг, пошта.' | ||
| Рядок 1264: | Рядок 1242: | ||
== Примітки == | == Примітки == | ||
{{reflist}} | {{reflist}} | ||
| + | |||
| + | == Посилання == | ||
| + | * https://uk.wikipedia.org/wiki/Сторінки_історії_Носівки | ||
== Джерело == | == Джерело == | ||
| Рядок 1271: | Рядок 1252: | ||
[[Категорія:Історія Носівки]] | [[Категорія:Історія Носівки]] | ||
[[Категорія:Носівка]] | [[Категорія:Носівка]] | ||
| + | [[Категорія:Є у Вікіпедії]] | ||
