| Поточна версія |
Ваш текст |
| Рядок 446: |
Рядок 446: |
| | | | |
| | :'''РОЗМОВИ''' | | :'''РОЗМОВИ''' |
| − | | + | Пішли розмови - круті, недобрі |
| − | Пішли розмови — круті, недобрі | |
| | Чуже я жав на своєму лані, | | Чуже я жав на своєму лані, |
| | Хтось ненароком комусь в розмові: | | Хтось ненароком комусь в розмові: |
| Рядок 478: |
Рядок 477: |
| | Я вірю людям, — у кого чисті | | Я вірю людям, — у кого чисті |
| | І руки, й совість, і на душі. | | І руки, й совість, і на душі. |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''* * *'''
| |
| − |
| |
| − | Я наситивсь неправдою вдосталь...
| |
| − | І протягнута кимось рука
| |
| − | Навіть з наміром щирим і добрим
| |
| − | Лише згадку гірку виклика...
| |
| − | Є щось в тім нездорове й недобре,
| |
| − | Я соромлюсь цього, та часом
| |
| − | Зустрічаю прищурений погляд
| |
| − | Над моїм, як мішенню, чолом.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''* * *'''
| |
| − |
| |
| − | '''ДРУГ''' — це той, що повік не зрадить,
| |
| − | А коли вже забракне сил —
| |
| − | Кволі руки підставить радо
| |
| − | І прикриє плечем своїм.
| |
| − | З ним здолаєш той шлях фатальний
| |
| − | І згадаєш іще не раз,
| |
| − | Як у краплі води останній
| |
| − | Воскресав твій примарний шанс.
| |
| − | Він не скиглив, не дбав про себе,
| |
| − | Не винив, як завжди, когось.
| |
| − | Він наблизив бездонне небо,
| |
| − | Що буяло в очах його...
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''* * *'''
| |
| − |
| |
| − | '''І МОЛЮ''', і прошу, і надіюсь —
| |
| − | Може знов, як свіча, догорить,
| |
| − | Чудотворна ікона Марії
| |
| − | Від нестерпних невдач захистить.
| |
| − | Жду в тривозі. Вдивляюся пильно
| |
| − | У змарніле і добре лице —
| |
| − | Зараз матір'ю ніжною зійде
| |
| − | І від серця печаль відведе.
| |
| − | Тільки, видно, художник не схибив —
| |
| − | Зело здатен до справи й мастак —
| |
| − | На щоці помилково не вивів
| |
| − | Золотої сльозинки корал.
| |
| − | З сумом дивиться Мати всесвітня —
| |
| − | Трохи докору, трохи тепла...
| |
| − | І здається: то тане не свічка,
| |
| − | А остання надія моя.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''Вірую в небо чисте'''
| |
| − |
| |
| − | Вірую у чисте синє небо,
| |
| − | У пшеничні золотисті ниви.
| |
| − | Вірою, де примусу не треба.
| |
| − | Де думки одвічні і пречисті,
| |
| − | Вірую, і радуюсь, і мучусь,
| |
| − | Звірившись із рідною землею,
| |
| − | Обновляюсь в сумнівах і муках,
| |
| − | Освятившись віщою зорею,
| |
| − | Знаю — не розійдуться дороги
| |
| − | У моєї долі і Вітчизни —
| |
| − | Я караюсь з нею - і воскресну,
| |
| − | Як в бою нерівному загину...
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''Молитва'''
| |
| − |
| |
| − | Борони мене, Боже, від скверни,
| |
| − | Від усякої зради спаси,
| |
| − | Поверни мені друга, що, певно,
| |
| − | Свою клятву забув назавжди.
| |
| − | Не прошу ні багатства, ні вдачі,
| |
| − | І не почестей злої юрби —
| |
| − | Аби чорного хліба в придачу
| |
| − | До холодної в спеку води.
| |
| − | Щоб довіку не змулилось серце.
| |
| − | Не збідніли його береги.
| |
| − | Осіни мене царствснним перстом
| |
| − | І до справжньої справи пошли.
| |
| − | Бо немислю я іншого шляху.
| |
| − | Спопеляючи власну судьбу —
| |
| − | Я любитиму навіть незрячу
| |
| − | Зачаровану землю свою.
| |
| | </poem> | | </poem> |
| | | | |
