| Поточна версія |
Ваш текст |
| Рядок 40: |
Рядок 40: |
| | Василь ЧЕПУРНИЙ. | | Василь ЧЕПУРНИЙ. |
| | | | |
| − | Голова Чернігівського обласного товариства "Просвіта" імені Т Шевченка,<br /> | + | Голова Чернігівського обласного товариства "Просвіта" імені Т Шевченка. |
| − | редактор газети "Сіверіщина" | + | редактор газети "Сіверіщина'' |
| | | | |
| | == Поезії == | | == Поезії == |
| | | | |
| | | | |
| − | :'''СПОКУТА ГРІХІВ''' | + | :СПОКУТА ГРІХІВ |
| | | | |
| | <poem>Вже й не свої спокутую гріхи | | <poem>Вже й не свої спокутую гріхи |
| Рядок 70: |
Рядок 70: |
| | | | |
| | | | |
| − | :'''СЛОВО''' | + | :СЛОВО |
| | | | |
| | Ти - моє чисте і праведне слово, | | Ти - моє чисте і праведне слово, |
| Рядок 84: |
Рядок 84: |
| | | | |
| | | | |
| − | :'''ЕСТЕТИ''' | + | :ЕСТЕТИ |
| | | | |
| | Естети, суворі естети | | Естети, суворі естети |
| Рядок 104: |
Рядок 104: |
| | | | |
| | | | |
| − | :'''СВЯТО СПАСА''' | + | :СВЯТО СПАСА |
| | | | |
| | Відсвятились дари | | Відсвятились дари |
| Рядок 139: |
Рядок 139: |
| | | | |
| | | | |
| − | :'''БАТЬКО ЧИТАЄ МОЇ ВІРШІ''' | + | :БАТЬКО ЧИТАЄ МОЇ ВІРШІ |
| | | | |
| | - Не дивіться з докором, батьку, | | - Не дивіться з докором, батьку, |
| Рядок 168: |
Рядок 168: |
| | | | |
| | | | |
| − | :'''ГОЛГОФА''' | + | :ГОЛГОФА |
| − | :::'''В. Сарані''' | + | :::В. Сарані |
| | | | |
| | Одаліски, герої, блазні, | | Одаліски, герої, блазні, |
| Рядок 201: |
Рядок 201: |
| | Ті, що завжди були | | Ті, що завжди були |
| | спритніші... | | спритніші... |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''* * *'''
| |
| − |
| |
| − | На праведника
| |
| − | кожного давно
| |
| − | родивсь Іуда в цьому
| |
| − | грішнім світі
| |
| − | і жде свого обранця
| |
| − | Денно й ночно
| |
| − | в своєму
| |
| − | Гетсиманському саду.
| |
| − | Як важко жити
| |
| − | праведником!
| |
| − | Знать,
| |
| − | Що десь життя твоє,
| |
| − | тремтливе і вразливе,
| |
| − | заб'ється й стихне
| |
| − | в дзеркалі меча
| |
| − | чи на хресті одвічному
| |
| − | спочине.
| |
| − | Як їм сказать,
| |
| − | що ти хотів добра
| |
| − | усім, хто є і буде після них,
| |
| − | Що ти - краплина
| |
| − | між початком зла
| |
| − | і благодаттю вічною
| |
| − | для всіх?!
| |
| − | Як дзвін судьби у скроні
| |
| − | люто б’є:
| |
| − | — Нема пророків
| |
| − | у своїй Вітчизні...
| |
| − | хтось гострить знов
| |
| − | щербатого меча,
| |
| − | щоб на криваву
| |
| − | не спізнитись тризну.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''ВЕСНА 33-го'''
| |
| − |
| |
| − | Дивились безумні очі,
| |
| − | Минаючі сиві хмари.
| |
| − | Туди, де щербате сонце
| |
| − | Окреслило шлях стрімкий...
| |
| − | Неначе окраєць хліба
| |
| − | Зависло воно на гаєм,
| |
| − | Спасенним окрайцем хліба,
| |
| − | Святинею поміж святинь!
| |
| − | Як труни чорніли села:
| |
| − | Ні сміху тобі, ні пісні,
| |
| − | Тихо вмирали люди,
| |
| − | Тамуючи в серці гнів.
| |
| − | Падали, як підранки
| |
| − | З в'янучих вуст прокляття:
| |
| − | “Земле наша кохана,
| |
| − | Злая, недобра мати
| |
| − | Знову у світі тісно
| |
| − | Стало синам твоїм”.
| |
| − | Тінями над землею
| |
| − | Голі ішли й розбуті
| |
| − | Праведні їхні душі
| |
| − | В чорні провалля днів.
| |
| − | Світ завагітнів лихом.
| |
| − | Тиша німа аж душить —
| |
| − | Спробуй в такому світі
| |
| − | Горе чуже нести!
| |
| − | …Нікого не клич, не чути:
| |
| − | Врунився на полях.
| |
| − | Пшеничним зеленим виром
| |
| − | Голоду лютий, жах…
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''УКРАЇНІ'''
| |
| − |
| |
| − | Прийми який є.
| |
| − | Ти - доля моя
| |
| − | І гіркуча на серці печаль.
| |
| − | Мій початок в тобі
| |
| − | І дні свої скінчу тобою.
| |
| − | Де за руки — взялись
| |
| − | Високі, могутні дуби
| |
| − | І зеленою кроною
| |
| − | Сосни зелені сплелися.
| |
| − | Ти - моя пристань
| |
| − | В шаленому вирі життя,
| |
| − | Де підводними рифами
| |
| − | Зламаних доль і надій.
| |
| − | Під блакитністю хвилі
| |
| − | Ховаючи хижий оскал.
| |
| − | Мій кораблик життя
| |
| − | Від жорстоких штормів уцілів.
| |
| − | Я прямую до тебе
| |
| − | Крізь шторми і вітри.
| |
| − | Паралелями зламані
| |
| − | щогли ув'язую.
| |
| − | Лиш до тебе, Вітчизно,
| |
| − | І тільки сюди,
| |
| − | Де калиною вікна
| |
| − | Одвіку обсаджують.
| |
| − | Тут мій дім і поріг,
| |
| − | І усі, як рідня,
| |
| − | І черлене вино,
| |
| − | Що на свята лилося.
| |
| − | Тут велична і горда
| |
| − | Співуча земля,
| |
| − | Без якої мені і жилось —
| |
| − | Не жилося…
| |
| − | І тому я щоразу
| |
| − | Вертаюсь сюди.
| |
| − | Свої сині вітрила
| |
| − | На щоглах ув'язую,
| |
| − | Щоб святої напиться
| |
| − | З криниці води.
| |
| − | Що століттями мріє
| |
| − | Під сивими в’язами.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''* * *'''
| |
| − |
| |
| − | '''Я — пілігрим''', терзаючий зневіру,
| |
| − | Аби вона, обвугливши серця.
| |
| − | Пробившись через душу бузувіра —
| |
| − | У віру незбориму проросла.
| |
| − | Налаштувавши тогу доброчинця,
| |
| − | Як ви, доступний до добра і зла,
| |
| − | Шукатиму її серед злочинства
| |
| − | І показного людського добра.
| |
| − | Здолавши перепони і канони.
| |
| − | Крізь фанатизм і фарисейства лжу
| |
| − | Повернуться до тебе, Україно,
| |
| − | Ті, що тебе залишили одну.
| |
| − | Не бранцями чиєїсь злої волі —
| |
| − | Улюбленці ігривої судьби —
| |
| − | До вежі придорожньої тополі,
| |
| − | Як символу єдиної землі.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''* * *'''
| |
| − |
| |
| − | '''Коли душі буває тісно'''
| |
| − | У межах власного єства —
| |
| − | Шукаєш, наче скарби, спішно
| |
| − | Гіркі, вбиваючі слова
| |
| − | Світ у фальшивій круговерті
| |
| − | Серед довершеного зла,
| |
| − | Бажаючи тобі не смерті
| |
| − | Але, напевно, не добра.
| |
| − | Жде покаянь, гірку спокуту
| |
| − | Чужих гріхів, та тільки ти
| |
| − | На себе не піднімеш руку.
| |
| − | Страхаючись нових гріхів
| |
| − | Все, що кругом чуже й немиле
| |
| − | У чорних покручах гілля,
| |
| − | Важкучі гнізда якось звило
| |
| − | Нахальне чорне вороня.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''ЧОРНОБИЛЬ 1995 рік'''
| |
| − |
| |
| − | Тремтить, як оголений нерв,
| |
| − | Розбурхане плесо ріки,
| |
| − | А вицвілий місяця серп —
| |
| − | Провісник страшної біди.
| |
| − | Від блиску рижава трава,
| |
| − | Брунаті дерева і ліс,
| |
| − | Холодна безлика земля
| |
| − | Цим сяйвом пройнята наскрізь,
| |
| − | Полісся на дибах біди!
| |
| − | Холонуть поля, як вуста,
| |
| − | І вже не далекі часи
| |
| − | Це наша печаль і біда…
| |
| − | Це горе дерев і людей.
| |
| − | І лише здичавілий звір
| |
| − | Прийде до хазяйських дверей,
| |
| − | Відчинених вітром настіж.
| |
| − | О, лісе, заступнику мій,
| |
| − | Озера — ви очі землі,
| |
| − | Чому не втамуєте біль,
| |
| − | Не знімете туги з душі?
| |
| − | Бо то не татарська орда:
| |
| − | Сторожа козача її
| |
| − | Уже не примітить здаля.
| |
| − | В тумані весняних лісів.
| |
| − | Полісся — перлина землі,
| |
| − | Колиба пташок і пісень,
| |
| − | В вінку із колючих дротів
| |
| − | По грішному світу іде.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''НА СМЕРТЬ ПАТРІАРХА ВОЛОДИМИРА'''
| |
| − |
| |
| − | Простіть нас, збожеволілих, простіть.
| |
| − | Простіть скажених псів і яничарів.
| |
| − | Що на Майдані Віри і Печалі
| |
| − | Невинну кров народу пролили...
| |
| − | Всіх нас простіть! Ми - Каїнові діти.
| |
| − | Лягла печать незмоленнх гріхів
| |
| − | На тих, хто жив і після буде жити.
| |
| − | Ми не народ — народ би не стерпів,
| |
| − | Це святотатство, цю гірку наругу.
| |
| − | Я кличу совість кожного із нас
| |
| − | На суд століть, на суд-пересторогу,
| |
| − | Тим, хто знеславив — землю у віках!
| |
| − | Богданові проходять однострої.
| |
| − | Залізнякові юрби і полки
| |
| − | Біля могили вашої сирої.
| |
| − | Лише на мить схиляючи стяги.
| |
| − | Спіть, Патріарше! Спочивайте в Бозі —
| |
| − | Нас об’єднає Ваша смерть і кров.
| |
| − | Що на скорботній пролилась дорозі.
| |
| − | Перед святими вратами церков.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''* * *'''
| |
| − | '''ДРЕВНЄ місто.''' Готика храмів.
| |
| − | Шквал рекламних вогнів звідусіль —
| |
| − | Ким ти є, українська панно,
| |
| − | В цій зачумленій стороні?
| |
| − | Чи я щось зрозуміти не можу,
| |
| − | Переплутавши плин віків:
| |
| − | Полонянка ти чи наложниця
| |
| − | Між ненависних ворогів?!
| |
| − | Тебе взято в ясир і продано.
| |
| − | Тобі сниться в вогнях земля?..
| |
| − | Ні, мабуть-таки, ти за згодою
| |
| − | Свого серця сюди прийшла.
| |
| − | Щоб новітньою Роксоланою
| |
| − | Між чужими людьми постать.
| |
| − | Не судилося. Щось не склалося
| |
| − | Так, щоб можна піти - і взять!
| |
| − | І щоб вижить у цьому вареві,
| |
| − | І гіркі не згубити дні —
| |
| − | Ти проснулась нічною павою.
| |
| − | Королевою між повій.
| |
| − | Усвідомивши те, що діється,
| |
| − | Квилиш чайкою в білий віт.
| |
| − | Дні, як талери, горем міряєш,
| |
| − | Йдеш над Ворсклою уві сні!
| |
| − | Там любилось тобі і мріялось,
| |
| − | І коханою ти була —
| |
| − | Відщеміло усе, відсіялось.
| |
| − | Ти — повія… Богиня зла.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''РОЗМОВИ'''
| |
| − |
| |
| − | Пішли розмови — круті, недобрі
| |
| − | Чуже я жав на своєму лані,
| |
| − | Хтось ненароком комусь в розмові:
| |
| − | — Вона до нього прийшла з піснями,
| |
| − | З любов’ю, а він, це той, що пише
| |
| − | так солодко.
| |
| − | Послав її...
| |
| − | – Ви чули? Не чули? Ну як же -
| |
| − | Тепер все місто про це говорить! -
| |
| − | І новий шепіт, і факти нові,
| |
| − | І хтось від захвату тре долоні.
| |
| − | — Ну й молодчина, ой зухвалець!
| |
| − | Радійте, будуть ще кращі вірші. —
| |
| − | Кладуть на серце, кладуть на рану,
| |
| − | Долоні грязні беруть в обійми,
| |
| − | А один, не знаючи, запевняв,
| |
| − | Що друг він тому мені — найкращий.
| |
| − | — Я з ним колись таке витворяв,
| |
| − | Що як почуєш — свиснеш.
| |
| − | І вірте, що можна не те що свиснуть —
| |
| − | Вмерти можна на тих руках.
| |
| − | Розмови, чутки все ближче й ближче,
| |
| − | А вона ж в той вечір по книгу прийшла,
| |
| − | А коли дізнались, в чім справа.
| |
| − | Роботи знову для язиків…
| |
| − | — До нього, бачте, розумна, гарна,
| |
| − | А він над віршами прикипів.
| |
| − | А той дружок свої очі кислі
| |
| − | Загнав, напевне, за сніпець брів.
| |
| − | Я вірю людям, — у кого чисті
| |
| − | І руки, й совість, і на душі.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''* * *'''
| |
| − |
| |
| − | Я наситивсь неправдою вдосталь...
| |
| − | І протягнута кимось рука
| |
| − | Навіть з наміром щирим і добрим
| |
| − | Лише згадку гірку виклика...
| |
| − | Є щось в тім нездорове й недобре,
| |
| − | Я соромлюсь цього, та часом
| |
| − | Зустрічаю прищурений погляд
| |
| − | Над моїм, як мішенню, чолом.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''* * *'''
| |
| − |
| |
| − | '''ДРУГ''' — це той, що повік не зрадить,
| |
| − | А коли вже забракне сил —
| |
| − | Кволі руки підставить радо
| |
| − | І прикриє плечем своїм.
| |
| − | З ним здолаєш той шлях фатальний
| |
| − | І згадаєш іще не раз,
| |
| − | Як у краплі води останній
| |
| − | Воскресав твій примарний шанс.
| |
| − | Він не скиглив, не дбав про себе,
| |
| − | Не винив, як завжди, когось.
| |
| − | Він наблизив бездонне небо,
| |
| − | Що буяло в очах його...
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''* * *'''
| |
| − |
| |
| − | '''І МОЛЮ''', і прошу, і надіюсь —
| |
| − | Може знов, як свіча, догорить,
| |
| − | Чудотворна ікона Марії
| |
| − | Від нестерпних невдач захистить.
| |
| − | Жду в тривозі. Вдивляюся пильно
| |
| − | У змарніле і добре лице —
| |
| − | Зараз матір'ю ніжною зійде
| |
| − | І від серця печаль відведе.
| |
| − | Тільки, видно, художник не схибив —
| |
| − | Зело здатен до справи й мастак —
| |
| − | На щоці помилково не вивів
| |
| − | Золотої сльозинки корал.
| |
| − | З сумом дивиться Мати всесвітня —
| |
| − | Трохи докору, трохи тепла...
| |
| − | І здається: то тане не свічка,
| |
| − | А остання надія моя.
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''Вірую в небо чисте'''
| |
| − |
| |
| − | Вірую у чисте синє небо,
| |
| − | У пшеничні золотисті ниви.
| |
| − | Вірою, де примусу не треба.
| |
| − | Де думки одвічні і пречисті,
| |
| − | Вірую, і радуюсь, і мучусь,
| |
| − | Звірившись із рідною землею,
| |
| − | Обновляюсь в сумнівах і муках,
| |
| − | Освятившись віщою зорею,
| |
| − | Знаю — не розійдуться дороги
| |
| − | У моєї долі і Вітчизни —
| |
| − | Я караюсь з нею - і воскресну,
| |
| − | Як в бою нерівному загину...
| |
| − |
| |
| − |
| |
| − | :'''Молитва'''
| |
| − |
| |
| − | Борони мене, Боже, від скверни,
| |
| − | Від усякої зради спаси,
| |
| − | Поверни мені друга, що, певно,
| |
| − | Свою клятву забув назавжди.
| |
| − | Не прошу ні багатства, ні вдачі,
| |
| − | І не почестей злої юрби —
| |
| − | Аби чорного хліба в придачу
| |
| − | До холодної в спеку води.
| |
| − | Щоб довіку не змулилось серце.
| |
| − | Не збідніли його береги.
| |
| − | Осіни мене царствснним перстом
| |
| − | І до справжньої справи пошли.
| |
| − | Бо немислю я іншого шляху.
| |
| − | Спопеляючи власну судьбу —
| |
| − | Я любитиму навіть незрячу
| |
| − | Зачаровану землю свою.
| |
| | </poem> | | </poem> |
| − |
| |
| − | '''Увага! Стаття в процесі наповнення.'''
| |
| | | | |
| | [[Категорія:Книги]] | | [[Категорія:Книги]] |
