Редагування Сотниченко Віра Григорівна
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
| Поточна версія | Ваш текст | ||
| Рядок 294: | Рядок 294: | ||
Поруч із „Сільгосптехнікою” виокремилась, і за останні роки стрімко розвивалась „Сільгоспхімія”, очолювана М. В. Говорченком, агрономом за освітою, колишнім секретарем парторганізації колгоспу, який за короткий час зумів налагодити ділові контакти зі своїм керівництвом в Чернігові та Києві і створив міцну матеріально-технічну базу організації, досить успішно будував житлові та виробничі об'єкти. | Поруч із „Сільгосптехнікою” виокремилась, і за останні роки стрімко розвивалась „Сільгоспхімія”, очолювана М. В. Говорченком, агрономом за освітою, колишнім секретарем парторганізації колгоспу, який за короткий час зумів налагодити ділові контакти зі своїм керівництвом в Чернігові та Києві і створив міцну матеріально-технічну базу організації, досить успішно будував житлові та виробничі об'єкти. | ||
| − | Треба відзначити, що з числа тодішніх і нинішніх молодих керівників, котрі гартувалися в партійних організаціях, а потім були призначені на відповідальні керівні посади, деякі й сьогодні є діловими, порядними, успішними. Це і колишній голова міськради | + | Треба відзначити, що з числа тодішніх і нинішніх молодих керівників, котрі гартувалися в партійних організаціях, а потім були призначені на відповідальні керівні посади, деякі й сьогодні є діловими, порядними, успішними. Це і колишній голова міськради Братиця М. Д., директор меблевої фабрики Єрмоленко В. І., директор хлібзаводу Смичок Я. В., начальник управління соціальної служби Хахуда М. І., директор хлібопідприємства Булах М. В., начальник АГНКС Іваненко О. Г., колишній начальник КРУ району, а нині директор Носівської дослідної станції [[Буняк Наталія Миколаївна|Буняк Н. М.]] До речі Наталія Миколаївна кандидат сільськогосподарських наук (працювала економістом колгоспу ім. Кірова, секретарем парткому колгоспу ім. Енгельса, заворгом РК) очолила дослідну станцію, коли підприємство потопало в боргах, а люди вже зневірились, що буде щось краще. Сьогодні,завдяки своєму керівнику, це зовсім інша Дослідна – пристойні виробничі досягнення, стабільне фінансування, розвивається наука, а, головне – люди почувають себе впевнено. Не можна всіх пригадати – таких людей було чимало. |
Особливої уваги заслуговують голови колгоспів, де виробництво залежало від примх погоди, де ніколи не був нормованим робочий день, кому щоденно доводилося вирішувати до сотні найрізноманітніших питань і кому далеко не завжди говорили за роботу „спасибі”, хоча вони на це і заслуговували. Недаремно говорили, що, якщо вже п'ять років пропрацював головою колгоспу, то можна доручати будь-яку посаду і будь-яку роботу. Якийсь час посада голови колгоспу була обліковою номенклатурою обкому партії, а в райкомі партії на керівника кожного колгоспу був резерв: це спеціалісти з вищою освітою, котрі в більшості випадків працювали заступниками, секретарями первинних парторганізацій, проходили так зване стажування. Базою для такої підготовки кадрів реально були колгоспи „Шлях Ілліча”, де головував [[Рудь Микола Васильович|Рудь М. В]]., [[Колгосп «Червоний партизан»|«Червоний партизан»]] – [[Харченко Борис Іванович|Харченко Б. І.]], „Маяк” – [[Кононенко Петро Семенович|Кононенко П. С.]], та інші, де керівниками були досвідчені господарники, порядні люди, котрі користувалися заслуженим авторитетом не тільки в своїх колективах, а й у районі. | Особливої уваги заслуговують голови колгоспів, де виробництво залежало від примх погоди, де ніколи не був нормованим робочий день, кому щоденно доводилося вирішувати до сотні найрізноманітніших питань і кому далеко не завжди говорили за роботу „спасибі”, хоча вони на це і заслуговували. Недаремно говорили, що, якщо вже п'ять років пропрацював головою колгоспу, то можна доручати будь-яку посаду і будь-яку роботу. Якийсь час посада голови колгоспу була обліковою номенклатурою обкому партії, а в райкомі партії на керівника кожного колгоспу був резерв: це спеціалісти з вищою освітою, котрі в більшості випадків працювали заступниками, секретарями первинних парторганізацій, проходили так зване стажування. Базою для такої підготовки кадрів реально були колгоспи „Шлях Ілліча”, де головував [[Рудь Микола Васильович|Рудь М. В]]., [[Колгосп «Червоний партизан»|«Червоний партизан»]] – [[Харченко Борис Іванович|Харченко Б. І.]], „Маяк” – [[Кононенко Петро Семенович|Кононенко П. С.]], та інші, де керівниками були досвідчені господарники, порядні люди, котрі користувалися заслуженим авторитетом не тільки в своїх колективах, а й у районі. | ||
