Редагування Розум Ганна Андріївна
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
| Поточна версія | Ваш текст | ||
| Рядок 21: | Рядок 21: | ||
== Відзнаки == | == Відзнаки == | ||
Нагороджувалася відзнакам і медалями. | Нагороджувалася відзнакам і медалями. | ||
| + | |||
| + | == Пішла у вічність моя мама == | ||
| + | : ''Джерело: http://fb.com/story.php?story_fbid=8866963153374175&id=100001817349105'' | ||
| + | Сьогодні, 23 березня 2018 року , на 94 році життя пішла у вічність моя мама Розум Ганна Андріївна. Спочивай у Райському саді, моя нене, ми тебе любимо і пам'ятаємо... | ||
| + | |||
| + | Муха (у заміжжі — Розум) Ганна Андріївна народилась 16 листопада 1924 року в с. Ярмолинці Роменського району Сумської області (тоді ще була Чернігівська) Українка. | ||
| + | |||
| + | Батько: Муха Андрій Ілларіонович, українець. Мама: Муха (у дівоцтві — Оніщенко), українка. Обоє — з селян. У Андрія і Софії, окрім Ганни були донька Євдокія (старша) та Марія — молодша. | ||
| + | |||
| + | Не дивлячись на те, що дід Андрій був сином простого сільського шевця Мухи Ілларіона, який від роботи і каганця осліп на старість, Андрій Муха був на той час досить самоосвіченою людиною. | ||
| + | |||
| + | Розгледівши на ранніх стадіях принади колгоспного життя, робив все, щоб його родина не була у колгоспному рабстві, говорив, що «зробить все для того, щоб його доньки не крутили свиням і волам хвости у колгоспі». | ||
| + | |||
| + | Всі доньки отримали якусь освіту. Євдокія вивчилась на вчителя, Ганна — єдиною з села вивчилась на фармацевпта, а молодша Марія — вийшла заміж та з чоловіком Миколою Усом виїхали у місто Шахтарськ, де той все життя пропрацював керівником горнічорятувального загону. | ||
| + | |||
| + | Починаючи з 1930 року родина ввесь час була у роз'їздах по СРСР. Дід Андрій вербувався на великі будови соціалізму, отримував дозвіл на виїзд з села і з собою вивозив сім'ю. | ||
| + | |||
| + | Так вони пережили Голодомор 1932 року у Нижньому Новгороді (Горький), де Андрій Муха працював на гарній посаді при будівництві Автогіганту - Горьковського автозаводу. Там мама пішла у 1-й клас. Але рік був марний для неї, бо дівчинка зовсім не розуміла російської мови, тому коли сім'я повернулась у 1933 році у знедолене голодом село, Ганна знову пішла в 1-й клас Ярмолинської семирічки. | ||
| + | |||
| + | Батько потім не один ще раз виїжджав на заробітки: в різні місця, де відбувались великі будівництва, добрався аж до Іркутська і хотів забрати туди сім'ю.Працював директором ресторану, але баба Соня відмовилась везти в той морозний Сибірський край дітей, після того, як сама поїхала та побачила замерзлий Байкал, по якому їздили грузові автомобілі. | ||
| + | |||
| + | Йшов 1940 рік, дід у Сибірі захворів на туберкульоз і в 40 років помер. Він знав перед смертю, що його доня Ганя віднесла пішки за 12 кілометрів документи у Роменську Фармшколу, дочекався , що вона здала іспити і була зарахована на навчання, благословив її на добре навчання та помер ще молодим 40-літнім чоловіком. | ||
| + | |||
| + | Війна 1941-1945 років перервала навчання і спутала всі плани. Училище було закрите, а студенти розпущені по домівках. В село прийшла нова німецька влада. Всіх селян поголовно заставили працювати на Рейх. Працювали і мама з сестрами в огородній ланці того ж Ярмолинського колгоспу, який нікуди не дівся, а тільки змінив хазяїна: Сталіна на Гітлера. Декілька разів Ганну Муху примусово включали в списки на відправку на роботи у Німеччину, але із-за вад здоров'я медкомісія у Ромнах бракувала її. Рейху потрібні були здорові робітники. | ||
| + | |||
| + | У 1943 році в Ярмолинці повернулась радянська влада, яка зразу ж вигребла у селі всю молодіж і "добровільно" відправила піднімати з руїн шахти та заводи Донбасу. У місті Краснодоні довелось мамі тяжко працювати , бути шахтарем, працювати відкатником, лопатою грузити вугілля та підкатувати під під'ємники загружені вагонетки. Під час робіт у 1944 році отримала тяжку травму, за хабар начальству добилась відпустку за станом здоров'я та нелегально товарняками добралась додому у рідне село. Більше вона в Краснодон не поїхала. У 1944 році у Ромни повернулась з евакуації фарм школа, то мама поновилась на навчання, але ще багато років жахалась від кожного контакту з міліцією, боячись того , що її мають зааруштувати за те, що вона не повернулась на Донбас. | ||
| + | |||
| + | У голодний 1947 рік мама закінчила навчання, стала молодим спеціалістом-провізором і отримала направлення на роботу у Носівку на Чернігівщині. Так вона стала носівчанкою.Була першим фармацевптом у Носівській лікарні при цукровому заводі, якою керував в той час дуже відомий лікар Володимир Пулинець. Головний лікар побачив у ній перспективного керівника і організатора, допоміг їй замість аптечного пункту відкрити Аптеку № 98, на посаді завідуючої якої мама пропрацювали все своє життя до 70-річного віку, маючи один лиш запис у трудовій книжці. | ||
| + | |||
| + | У 1948 році мама вишла заміж за Миколая Розума, молодого фронтовика, який тільки повернувся зі своєї війни з Німеччини. У їхньому союзі народилось двоє дітей: моя сестра Валентина у 1949 році і я - у 1952… | ||
| + | |||
| + | Мама була молодшим лейтетантом медичної служби запасу, учасником другої Світової війни, нагоророджувалась багатьма відзнаками та медалями. | ||
| + | |||
| + | Вивела в люди мене з сестрою, допомагала ростити внуків, прожила яскраве довге життя та пішла у засвіти. 23 березня 2018 року на 94-тому році життя. Упокоєна на новому кладовищі біля колишнього підприємства, яким керував її чоловік Микола Розум. | ||
== Галерея == | == Галерея == | ||
