Редагування Приходько Євген Олексійович

[[Файл:Євген Приходько.jpg|міні|Євген Приходько]]

'''Євген Олексійович Приходько''' (народився [[6 травня]] [[1997]] в Носівці – помер [[27 грудня]] [[2023]]) — старший солдат військової частини Національної гвардії України, доброволець, загинув на російсько-українській війні в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району. Донецької області.

== Життєпис ==
Навчався у першій міській школі, а далі здобув вищу освіту за фахом економіста-міжнародника. Пройшов строкову службу, працював за кордоном. За кілька місяців до лютого 2022 повернувся до Києва. 

В Носівці жив по вулиці Мірошника, 30а.

З початком широкомасштабного вторгнення Росії добровільно пішов у військову частину Національної Гвардії в Києві, де проходив строкову службу. 

Загинув при евакуації поранених біля населеного пункту Ямпіль, Краматорського району Донецької області від ворожої кулі.

Похований у Носівці на кладовищі по вул. Центральна (біля колишньої меблевої фабрики).

== Носівщина в жалобі ==
:''Джерело: {{Cite web | url = https://www.facebook.com/groups/1115239838678801/posts/2415160185353420/ | title = Носівщина в жалобі | publisher = Життя громади - інформаційний бюлетень Носівської міської ради| author = | date = 1 січня 2024}}''

Старший солдат Євген Приходько  (6.05.1997 – 27.12.2023) народився і виріс в Носівці. Навчався у першій міській школі, а далі здобував майбутню професію економіста-міжнародника  в Національній Академії України. Після  здобуття вищої освіти та проходження строкової служби, Євген працював за кордоном. За кілька місяців до лютого 2022 року юнак повернувся до столиці, влаштувався на роботу і планував жити і будувати особисте життя в Україні. 

Євген був  щирим, відкритим, дуже позитивним хлопцем. Любив футбол, йому дуже вдавалися театральні ролі. Він був справді  хорошою, доброю людиною…

А потім почалася  страшна кривава війна. Вже за кілька днів після 24 лютого Євген добровільно пішов  у військову частину  Національної Гвардії в Києві, де проходив строкову службу. Відтоді й тривала його війна.  Він служив на посаді номер обслуги 1 відділу 3 взводу ОП 7-ї роти ОП (на бронетрнспортерах) 3 БОП.

Залишаючись вірним присязі, даній на вірність українському народові, 25 грудня  він разом з побратимами прийняв бій в районі населеного пункту Ямпіль, Краматорського району. Донецької області. З цього дня він  не виходив на зв’язок. Мама його востаннє почула 18 грудня... Однак побратими розповідають, що ще два дні наш земляк допомагав евакуйовувати поранених з кривавого поля бою, доки ворожа куля не спинила його серце. За кілька днів — 28 грудня  Євген Приходько  був знайдений вбитим.

== Родина ==
У загиблого Героя залишилися батьки, брати, сестри.

Мама, [[Савчук Ольга Олександрівна]], батько [[Приходько Олексій Віталійович]], батько  Савчук Олександр Миколайович, брати, які також нині стоять на захисті України – Максим та Влад, сестри Ліда та Юлія.

[[Категорія:Уродженці Носівки]]
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]]
[[Категорія:Загиблі на Російсько-українській війні (Носівська громада)‎]]
[[Категорія:Люди П]]