Редагування Помазок Ніна Степанівна

[[Файл:Ніна Помазок 01.jpg|міні|Ніна Помазок]]
'''Ніна Степанівна Помазок''' (дівоче '''Войтко''', народилася [[26 липня]] [[1947]] в Носівці) — нагороджена Орденом Трудової Слави III ступеня.

== Кавалер Ордена Трудової Слави III ступеня ==
: ''Джерело: {{cite web | url = https://www.facebook.com/wiki.nosivka/posts/363225515533399 | title = Кавалер Ордена Трудової Слави III ступеня | publisher = | author = [[Берковець Олександра Михайлівна|Олександра Берковець]] | date = 25 липня 2021 | accessdate = | language = }}''
26 липня святкуватиме свій День народження Помазок (Войтко) Ніна Степанівна, наша землячка, моя однокласниця, випускниця 1965 року [[Носівська ЗОШ I-III ступенів № 1|НСШ №1]]. Вона розпочала трудову біографію ученицею в'язальниці Броварської фабрики верхнього дитячого трикотажу. З набуттям досвіду і вправності Ніна влилась в колектив, що трудився на розширеній зоні – обслуговуванні двох верстатів. 

Працюючи на фабриці, Ніна знайшла і своє жіноче щастя: 1968 р. одружилася з Анатолієм Андрійовичем Помазком. У сім’ї народився син Олександр, а в 1971 р. – донька Оленка. Ніна Степанівна все встигала: працювати, виховувати дітей, займатись громадською роботою. Десять років поспіль, з 1972 по 1980 рр., Помазок Н.С. обирають депутатом Броварської міської Ради. Вона, серед кращих десятьох, у 1979 р. працювала вже на чотирьох(!) верстатах і випереджала планову норму на три роки (на її календарі це вже був травень-1982)! 

За трудові успіхи Ніну Степанівну удостоюють високого звання кавалера Ордена Трудової Слави ІІІ ступеня, виносять її ім’я на районну Дошку пошани і нагороджують туристичною поїздкою до Угорщини на 24 дні. 

1982 р. вона вступає на заочне відділення Київського технікуму легкої промисловості і за чотири роки стає дипломованим спеціалістом. Її вироби, зразки продукції представлялися на численних конкурсах, виставках досягнень народного господарства. Помазок Н.С. багаторазово нагороджували Почесними грамотами, у 1982 р. вручили Диплом за успіхи в економічному і соціальному розвитку УРСР. 

Десь у ці роки розпочинається будівництво нового 8-поверхового корпусу фабрики. Молодого спеціаліста 1986 р. призначають технологом в'язального цеху оновленої фабрики. За три місяці – начальником дільниці. Далі – стрімке службове зростання: за півроку вона стає вже начальником потоку, що охоплює відразу два цехи: в’язальний і швейний. 

З 1990 р. фабрика отримує новий статус: Броварське виробничо-торговельне трикотажне об’єднання. Потужність фабрики зросла до 5 млн виробів. Цілком закономірним було призначення Ніни Степанівни начальником виробництва фабрики. Продукцію стали постачати за кордон: Велика Британія, Італія, Франція уклали договори з трикотажним об'єднанням. 

Очолюваний Ніною Степанівною колектив нараховував пів тисячі осіб. І вона відчувала себе щасливою: улюблена робота, спілкування з людьми приносили радість і вдоволення. Все життя неоціниму допомогу і підтримку надавав чоловік Анатолій Андрійович. Трудовий стаж Ніни Степанівни – 40 років. І після виходу на пенсію вона має активну громадянську позицію, займається благодійництвом, є зразком для своїх трьох внучат і правнука, численних друзів. Здається, час не владний над цією чарівною жінкою. Тож щиро вітаємо нашу іменинницю і зичимо доброго здоров’я, невтомної енергії, родинного затишку і щастя на многії і благії літа!!!

== Правофлангова ==
[[Файл:Ніна Помазок.jpg|міні|Ніна Помазок, 1979]]
: ''Джерело: {{cite web | url = https://issuu.com/livoberezhna/docs/_76_1979 | title = Правофлангова | publisher = Нове життя, № 76, Орган Броварського міського комітету Комуністичної партії України, міської і районної рад народних депутатів Київської області | author = А. Козак | date = 15 травня 1979 | accessdate = | language = }}''
За рішенням бюро міського комітету Компартії України, виконкомів міської та районної Рад народних депутатів на районну Дошку пошани передовиків виробництва занесено ім'я в'язальниці фабрики верхнього дитячого трикотажу Ніни Степанівни Помазок.

Відтоді, як Ніна Степанівна вперше стала за в'язальну машину на фабриці, минуло більше десяти років. І кожний з них був все вищою сходинкою на її трудовому шляху.
Незабаром у цеху появилися ентузіастки дев'ятої п'ятирічки — чотириверстатниці. Інна Пилипівна Проскурнича — першопроходець підвищеної зони добилася на підприємстві найвищої продуктивності праці. Стали з'являтися у неї свої послідовниці. Однак Ніна Степанівна ще не наважувалася переходити на чотири верстати, працювала поки що на двох і поступово, відточуючи свою професійну майстерність, набирала підвищених темпів. І вже коли відчула в собі силу і тверду впевненість у своїх можливостях, перейшла на підвищену зону обслуговування технологічного устаткування. Навантаження збільшилось удвічі. Але велике натхнення, та благородне прагнення додавали свіжих сил і з кожним днем працювати ставало легше і легше. Труднощі залишалися позаду, попереду відкривалися захоплюючі перспективи нових трудових звершень.

І справді, великий успіх прийшов у третьому році десятої п’ятирічки, Свою
особисту п’ятирічку Ніна Степанівна першою завершила на фабриці верхнього дитячого трикотажу ще напередодні першої річниці нової Радянської Конституції.

А тепер на її трудовому календарі — вже травень 1982 року...

— Велике натхнення до праці, —розповідає Ніна Степанівна, — дали нам мудрі рішення XXV з’їзду Комуністичної партії. І кожній людині хочеться зробити свій якнайбільший вклад в успішне виконання плану десятої п'ятирічки. Адже від наших особистих успіхів залежить економічна могутність Радянської Вітчизни і дальший розквіт нашого повсякденного добробуту.

Натхнення завжди породжує велику, завзятість до творчих пошуків. Ніна Степанівна навчилася раціонально використовувати кожну робочу секунду і внаслідок цього добилася високої продуктивності праці. Вона зуміла налагодити роботу усіх чотирьох машин так, щоб добиватися від кожної найбільшої віддачі. Тепер в середньому змінні норми вона виконує на 130 процентів I вив'язує додатково по 20 виробів.

Трудовий колектив для Ніни Степанівни як рідна сім'я. Вона в ньому стала не лише чудовим майстром в'язальної справи, а й пройшла школу великого робітничого гарту, заслужила високий авторитет, удостоїлася державної нагороди — ордена Трудової Слави III ступеня. На минулих виборах її вже вдруге обрали депутатом міської Ради народних депутатів. І високе довір'я виправдовує з честю.

А вдома у неї сім'я. Вона чуйна дружина, добросердечна мати й старанна вихователька своїх дітей. Четвертокласник Сашко — зразковий учень. А Оленка готується до першого класу.

А. КОЗАК.

На фото: Н. С. Помазок за в'язальним верстатом,	Фото автора.

[[Категорія:Уродженці Носівки]]
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]]
[[Категорія:Нагороджені орденом Трудової Слави]]
[[Категорія:Люди П]]