| Поточна версія |
Ваш текст |
| Рядок 1: |
Рядок 1: |
| − | [[Файл:Завод Побідит.jpg|міні|Завод Побідит]]
| |
| − |
| |
| | '''Носівський інструментальний завод «Побідит»''' — колишній завод у Носівці, філія Київського заводу "Радіоприлад" ім.С.П.Корольова. Розташований по вул. [[Мринський шлях]], 179. | | '''Носівський інструментальний завод «Побідит»''' — колишній завод у Носівці, філія Київського заводу "Радіоприлад" ім.С.П.Корольова. Розташований по вул. [[Мринський шлях]], 179. |
| | | | |
| Рядок 6: |
Рядок 4: |
| | | | |
| | == Історія == | | == Історія == |
| − | Завод збудований у 1971 на північній околиці Носівки [[Вербів]], у 1972 завод розпочав роботу, як філія Київського заводу "Радіоприлад" ім. С. П. Корольова.
| + | В 1972 році, на північній околиці Носівки, розпочав роботу Носівський інструментальний завод "Победит", як філія Київського заводу "Радіоприлад" ім.С.П.Корольова. |
| − | | |
| − | Першим директором заводу був [[Калина Микола Іванович|Калина М. І.]], потім - [[Кубрак Володимир Григорович|Кубрак В. Г.]].
| |
| | | | |
| − | В часи найбільшого розвитку заводу на ньому працювало близько 800 робітників. При заводі, у 1975-1982 діяло [[професійно-технічне училище № 2]], як філія Ніжинського ТУ-2. Воно готувало спеціалістів для заводу (фрезерувальників, слюсарів-інструментальників, токарів).
| + | Першим директором заводу був Калина М. І., потім - [[Кубрак Володимир Григорович|Кубрак В. Г.]]. |
| | | | |
| − | З 1995 — відкрите акціонерне товариство Носівський завод «Побідит», власником контрольного пакету акцій якого є підприємство «Чернігівгаз». Підприємство спеціалізується на виготовленні інструментів, зокрема, токарних різців та інших товарів широкого вжитку. На заводі ведеться монтаж лінії по виробництву пластмасових газових труб. в 2002 на підприємстві близько 60 працюючих.<ref>{{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/permalink/3569232996537494 | title = Ще одна колишня наша гордість | publisher = Носівка Nosivka Носовка, Facebook | author = Валерій Фурса | date = 30 листопада 2020 | accessdate =}}</ref> Директором заводу працював [[Сичов Олександр Васильович]].
| + | В часи найбільшого розвитку заводу на ньому працювало близько 800 робітників. При заводі, у 1975-1982 роках діяло професійно-технічне училище № 2, як філія Ніжинського ТУ-2. Воно готувало спеціалістів для заводу (фрезерувальників, слюсарів-інструментальників, токарів). |
| | | | |
| − | На частині виробничих територій заводу створено центр "[[Прес]]".
| + | Невдовзі, після розпаду СРСР у 1991 році, завод припинив свою діяльність. Остання назва — ВАТ Носівський завод «Побідит». |
| | | | |
| | Трудовий архів ВАТ Носівський завод «Побідит», що містить 271 справу за 1971-2010 роки, зберігається в [[Архівний сектор Носівської райдержадміністрації|Архівному секторі Носівської райдержадміністрації]]. | | Трудовий архів ВАТ Носівський завод «Побідит», що містить 271 справу за 1971-2010 роки, зберігається в [[Архівний сектор Носівської райдержадміністрації|Архівному секторі Носівської райдержадміністрації]]. |
| − |
| |
| − | == Спогади В. Г. Волошина ==
| |
| − | Фрагмент спогадів майстра виробничого навчання токарної справи профтехучилища при заводі «Побідит» [[Волошин Володимир Григорович|Волошина Володимира Григоровича]]
| |
| − |
| |
| − | :''Джерело: «[[Носівське професійно-технічне училище № 2 при заводі «Побідит»]] — розділ книги [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.''
| |
| − |
| |
| − | Носівський інструментальний завод «Побідит» був заснований в 1972 році як філія київського заводу «Радіоприлад» ім. С.П. Корольова. В перші роки свого існування він мав один цех – інструментальний, а вже згодом відкрили цех пластмас. Для забезпечення заводу електроенергією, теплом і ремонтною базою на заводі була створена механічна служба.
| |
| − |
| |
| − | Перших своїх робітників завод навчав на головному підприємстві – київському заводі «Радіоприлад». Виробництву були потрібні кваліфіковані спеціалісти з металообробки: токарі, фрезерувальники, шліфувальники, координатники, слюсарі-інструментальники. Основну продукцію «Побідита» складали штампи, пресформи, ріжучі інструменти спеціального призначення, різноманітне обладнання. Все це використовувалося на головному підприємстві для виготовлення деталей, з яких потім складали готову продукцію.
| |
| − |
| |
| − | Інструментальне виробництво, за своєю суттю, дуже складне і потребує високої кваліфікації робітників, тому навички майстерності відпрацьовувалися роками. В інструментальному цеху на координатно-розточній дільниці були верстати з числовим програмним управлінням працювати на яких могли лише висококваліфіковані спеціалісти. Приємно згадати, що такі робітники були на «Побідиті» і наша Носівка крокувала в ногу з технічним прогресом.
| |
| − |
| |
| − | Наприкінці 1970-х років на заводі відкрили цех пластмас, встановили сучасні високоточні термопласт-автомати. Для основного виробництва виготовляли пластмасові кільця, шайби, прокладки, упори та інші деталі, без яких було неможливо складати готову продукцію. А інша продукція – пластмасові іграшки: паровозики, автомобілі, вертольоти та товари широкого вжитку, була відома і мала значний попит і в нашій країні і за кордоном.
| |
| | | | |
| | == Примітки == | | == Примітки == |
