Редагування Плющ Павло Павлович

[[Файл:Павло Плющ.jpg|міні|Павло Плющ]]

'''Павло Павлович Плющ''' (народився 19 [[31 грудня|(31) грудня]] [[1896]], село [[Володькова Дівиця]] — помер [[4 березня]] [[1975]]) – науковець-мовознавець, педагог, поет, доктор філологічних наук (з 1959), професор кафедри української мови Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (з 1960). Автор праць з історії мови, синтаксису та пунктуації.

== Життєпис ==
У 1920–1923 роках навчався в Ніжинському педагогічному інституті, у 1931 році закінчив Дніпропетровський інститут соціального виховання.

У 1922-1924 був керуючим дитячого будинку, що містився в колишньому палаці княгині Долгорукової, розташованому на околиці Володькової Дівиці. У 1924-1926 роках працював директором Володькодівицької семирічки.

Працював учителем української мови і літератури в Дніпродзержинську (в загальноосвітніх школах, фабриці-заводі, училищах, вечірньому металургічному інституті), з 1937 року — викладач українському мови Київського університету.

У 1942–1944 роках — в евакуації (старший викладач і виконувач обов'язків завідувача кафедри української мови Об'єднаного Українського університету у місті Кзил-Орді, Казахстан). З 1944 року продовжував викладацьку і наукову роботу в Київському університеті.

Помер 4 березня 1975 року. Похований в Києві на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]].

== Праці ==
Перші праці Плюща — з методики викладання української мови:
* «Збірник диктантів для V–VII класів» (1938, у співавт.),
* «Збірник вправ з синтаксису та пунктуації» (1938),
* «Збірник вправ з стилістики» (1939).
Пізніше зосередився на питаннях стилістики та історії української мови:

Статті:
* «Проблема періодизації історії української мови» (1951),
* «Українська літературна мова другої половини XIX — початку XX ст., шляхи її розвитку і специфіка її» (1958),

Монографії:
* «Нариси з історії української літературної мови» (1958),
* «Історія української літературної мови» (1971) та інше.
 
== Плющ Павло Павлович ==
:''Довідка з книги: {{СІН}}''
Народився у с. Володькова Дівиця (нині Червоні Партизани). Коли йому було три роки, батьки виїхали на заробітки до Кам'янська. Там Павло закінчив двокласну заводську школу. З 1915 року навчався в Ніжинському нижчому технічному училищі, а потім, у 1918 році – закінчив комерційне училище із срібною медаллю. У 1919-1921 рр. навчався в Ніжинському педагогічному інституті ім. М. Гоголя. Коли Павло навчався на останньому курсі інституту, від сипного тифу померли його батьки і хлопець залишився єдиним годувальником родини. Довелося залишити навчання, забрати менших братів і сестер і повернутися з Кам'янська (нині Дніпродзержинськ) до Володькової Дівиці.

У 1922-1924 був керуючим дитячого будинку, що містився в колишньому [[палац княгині Долгорукової|палаці княгині Долгорукової]], розташованому на околиці Володькової Дівиці. У 1924-1926 роках працював директором [[Володькодівицька семирічка|Володькодівицької семирічки]] (нині Червонопартизанська ЗОШ №1).

1927 року переїхав до Дніпродзержинська, де вчителював на робітфаці і заочно закінчив факультет української мови і літератури Дніпропетровського інституту соціального виховання в 1931. Навчався в аспірантурі під керівництвом видатного вченого Агатангела Кримського, по закінченні навчання був призначений інспектором–методистом управління вищої освіти Наркомату освіти України і через деякий час починає викладати історію української мови в КДУ ім. Т.Г. Шевченка.

Павло Плющ у своїх роботах досліджує мову Івана Котляревського, Лесі Українки, Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського та багатьох інших українських поетів та письменників. Він – автор десятків праць, серед яких посібники з української мови для вчителів середніх шкіл та інститутів.

У 1971 році вийшла його праця «Історія української літературної мови». Помер П.П. Плющ 4 березня 1975 року. Похований у м. Києві на Байковому кладовищі.

== Посилання ==
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Плющ_Павло_Павлович

== Література ==
# Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
# В. В Лобода. Плющ Павло Павлович // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
# Тимошенко П. Д. Павло Павлович Плющ. УМШ, 1956, № 6;
# Павло Павлович Плющ. «Вісник Київ, ун-ту. Серія філологічна», 1972, № 14;
# Булахов М. Г. Плющ Павел Павлович. // Булахов М. Г. Восточнославянские языковеды. Био-библиогр. словарь, т. 3. Минск, 1978

[[Категорія:Уродженці Володькової Дівиці]]
[[Категорія:Поети]]
[[Категорія:Науковці]]
[[Категорія:Поховані на Байковому кладовищі]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]
[[Категорія:Люди П]]