Редагування Оксимець Оксана Григорівна

'''Оксана Григорівна Оксимець''' (1914 — ?) —  вчителька української мови у школах Носівщини.

== Оксимець Оксана Григорівна ==
:''Фрагмент із розділу «[[Вчителі Носівщини]]» книги [[Фурса Валерій Михайлович|Валерія Фурси]] «[[З історії освіти Носівщини]]» Навчальні заклади Носівки.— Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2018. — 328 с. ISBN 978-617-640-400-2.''
:''Згадує [[Шовкун Марія Кирилівна]] – старійшина педагогів Носівщини:''
Вчителька української мови і літератури Оксимець Оксана Григорівна була дуже скромною людиною, але відзначалася прекрасним знанням свого предмета, який викладала з любов'ю і натхненням. Вона чудово володіла рідною мовою, ніколи не «пересипала» українські слова з російськими, ніколи не користувалася так званим «суржиком». На уроках української літератури розповідала матеріал так, що могла викликати в учнів то щирий сміх, то непідробні сльози. Учениці плакали, коли Оксана Григорівна розповідала сцену смерті Нимидори, героїні твору Нечуя-Левицького «Микола Джеря».

Мені довелося бути присутньою на її відкритому уроці, коли вивчали твір О.Гончара «Прапороносці». Складалося враження, що герої твору знаходяться поруч з нами, чули відлуння канонад.

А як вона подавала «Лісову пісню» Лесі Українки! Цей твір вона розповідала з однаковим захопленням і учням на уроці, і дітям, які ще не ходили до школи, і жінкам-колгоспницям, коли вчителі ходили до колгоспу як агітатори.

Оксана Григорівна добре знала жителів Носівки, які зробили вагомий внесок у розвиток села (Носівка стала містом у 1960 році), але добре знала і тих, хто чинив зло людям.

Коли постало питання організації шкільного музею (після війни), вона взяла найактивнішу участь у збиранні експонатів, до кожного з яких створила опис. Ці всі матеріали пізніше лягли в основу районного краєзнавчого музею, який, на жаль, нині не працює. Частина експонатів, які залишилися в учителів школи зараз перебувають в експозиціях шкільного музею. Там багато експонатів, зібраних Оксаною Григорівною.

На уроках вона практикувала написання листів героям твору, який вивчали учні. Я читала лист її учня до героя твору Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні» Чіпки. Не можна було спокійно читати цього листа, настільки учень пройнявся поневіряннями голодного Чіпки, його долею і боротьбою за краще життя.

Оксана Григорівна була великим патріотом України, рідної Носівки, всіх українських звичаїв і обрядів, і вміло прищеплювати цю любов своїм учням, щедро ділилася багатими знаннями з молодшими колегами. І через багато років свою вчительку з вдячністю згадують колишні учні [[Минко Валентина Олексіївна|Минко Валентина]], [[Буняк Володимир Іванович|Буняк Володимир]], [[Кочубей Михайло Валентинович|Кочубей Михайло]], [[Колесніченко Юрій Васильович|Колесніченко Юрій]] та інші.
Поточна версія		Ваш текст
Рядок 17:		Рядок 17:

	Оксана Григорівна була великим патріотом України, рідної Носівки, всіх українських звичаїв і обрядів, і вміло прищеплювати цю любов своїм учням, щедро ділилася багатими знаннями з молодшими колегами. І через багато років свою вчительку з вдячністю згадують колишні учні [[Минко Валентина Олексіївна\|Минко Валентина]], [[Буняк Володимир Іванович\|Буняк Володимир]], [[Кочубей Михайло Валентинович\|Кочубей Михайло]], [[Колесніченко Юрій Васильович\|Колесніченко Юрій]] та інші.		Оксана Григорівна була великим патріотом України, рідної Носівки, всіх українських звичаїв і обрядів, і вміло прищеплювати цю любов своїм учням, щедро ділилася багатими знаннями з молодшими колегами. І через багато років свою вчительку з вдячністю згадують колишні учні [[Минко Валентина Олексіївна\|Минко Валентина]], [[Буняк Володимир Іванович\|Буняк Володимир]], [[Кочубей Михайло Валентинович\|Кочубей Михайло]], [[Колесніченко Юрій Васильович\|Колесніченко Юрій]] та інші.
−
−	~~[[Категорія:Люди О]]~~