Редагування Наказний Володимир Григорович
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
| Поточна версія | Ваш текст | ||
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
Батько — Григорій Орефійович (1875—1964), уроженець цього ж села, мати Феодосія Захарівна (1886—1977) з сусіднього села Вишеньки. | Батько — Григорій Орефійович (1875—1964), уроженець цього ж села, мати Феодосія Захарівна (1886—1977) з сусіднього села Вишеньки. | ||
| − | Володимир Григорович у рідному селі закінчує 7 класів. Подальше навчання у школі в Коропі перериває війна. У 1943 році, коли Володимиру виповнюється 18 років, його призивають до лав РА і направляють на Далекий Схід. Володимир був учасником бойових дій у війні з Японією за визволення Північної Кореї, служив на міноносці "Рішучий" Тихоокеанського Флоту. Після Перемоги продовжує нести службу на Далекому Сході, і у Владивостоці закінчив вечірню середню школу. У 1948 році стає курсантом вищого військово-морського училища. Але через пів року на ім"я адмірала училища приходить лист із далекого українського села Вільне від батька Григорія Орефійовича, у якому він забороняє сину продовжувати навчання з тим, щоб він після служби в армії негайно повертався в село. У грудні 1950 року після демобілізації Володимир повертається у Вільне, де вісім місяців поспіль, майже не виходячи з дому, він посилено готується до вступу у вищий навчальний заклад. У 1951 році Володимир Григорович вступає до Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка на юридичний факультет, склавши усі вступні іспити на відмінно, а в 1956 році успішно його закінчує. | + | Володимир Григорович у рідному селі закінчує 7 класів. Подальше навчання у школі в Коропі перериває війна. У 1943 році, коли Володимиру виповнюється 18 років, його призивають до лав РА і направляють на Далекий Схід. Володимир був учасником бойових дій у війні з Японією за визволення Північної Кореї, служив на міноносці "Рішучий" Тихоокеанського Флоту. Після Перемоги продовжує нести службу на Далекому Сході, і у Владивостоці закінчив вечірню середню школу. У 1948 році стає курсантом вищого військово - морського училища. Але через пів року на ім"я адмірала училища приходить лист із далекого українського села Вільне від батька Григорія Орефійовича, у якому він забороняє сину продовжувати навчання з тим, щоб він після служби в армії негайно повертався в село. У грудні 1950 року після демобілізації Володимир повертається у Вільне, де вісім місяців поспіль, майже не виходячи з дому, він посилено готується до вступу у вищий навчальний заклад. У 1951 році Володимир Григорович вступає до Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка на юридичний факультет, склавши усі вступні іспити на відмінно, а в 1956 році успішно його закінчує. |
Був направлений у прокуратуру міста Ніжина для проходження річного стажування. Тут зустрічає своє велике кохання на все життя – [[Наказна Лідія Андріївна|Лідію Андріївну Лихацьку (Наказну)]], випускницю Ніжинського педагогічного інституту, з якою одружується 30 червня 1957 року. Разом вони переїздять до Носівки, де й прожили в любові та злагоді до свого Золотого весілля, яке відсвяткували у 2007 році. | Був направлений у прокуратуру міста Ніжина для проходження річного стажування. Тут зустрічає своє велике кохання на все життя – [[Наказна Лідія Андріївна|Лідію Андріївну Лихацьку (Наказну)]], випускницю Ніжинського педагогічного інституту, з якою одружується 30 червня 1957 року. Разом вони переїздять до Носівки, де й прожили в любові та злагоді до свого Золотого весілля, яке відсвяткували у 2007 році. | ||
