Редагування Мірошник Гаврило Григорович

'''Гаврило Григорович Мірошник''' (народився в селі [[Плоске]] — загинув у 1943) – партизан, політрук роти винищувального батальйону партизанського загону «[[За Батьківщину!]]».

== Життєпис ==
Родом із хліборобської сім'ї. Рано втратив свого батька, колгосп допоміг вдові виростити сина. Після семирічки Гавруша закінчує Ніжинську бухгалтерську школу. 

В рідному селі почалася його трудова біографія. Як здібного спеціаліста, його запросили в Носівку. Діловий, енергійний він скоро привертає увагу керівництва району. [[Стратилат Михайло Іванович|Стратилат]] пропонує йому перейти в апарат райкому на посаду завідуючого сектором партійного обліку. 

Коли в Носівку вступили окупанти, Мірошник разом з іншими працівниками вирішує що його місце в рядах захисників Вітчизни в тилу ворога. 

Партизанську присягу прийняв у загоні Стратилата 7 листопада 1941.

В перший період становлення партизанського загону в одній із облог ворогом партизанського загону Гаврило був поранений. Саме тоді створювалася в загоні санітарна частина. Як пише начальник цієї санчастини [[Бувайлик Микола Васильович|М. Бувайлик]], Гавруша був першим пораненим, що тут лікувався. В лісових умовах та ще й без медикаментів було трудно вилікувати пораненого. Тоді друзі переправили його в Носівку. Два тижні виходжувала його на своїй квартирі підпільниця Труніна. Молодий організм пересилює поранення, і Мірошник знову стає в ряди бійців. 

Далі воював у групі [[Бовкун Іван Михайлович|Бовкуна]]. Однак після [[Бій під Гусавкою|бою під Гусавкою]], коли група Стратилата і Бовкуна повернулися в Носівський район, Бовкун не захотів діяти разом із Стратилатом. Тоді Мірошник разом із [[Ярмош]]ем перейшли від Бовкуна до Стратилата. Таким чином на місці єдиного Носівського партизанського загону створилися і діяли окремо один від одного три партизанські загони: Бовкуна, Стратилата, Симоненка.

В другій половині 1942 здійснював зв'язок загону Стратилата з підпільною групою [[Реутський Микита Іванович|Микити Реуцького]].

В середині грудня 1942 брав участь у нападі партизанів на господарство Мала Носівка. В нападі брали участь [[Симоненко Микола Дмитрович|Симоненко]], М. Фігура, Г. Мірошник, [[Гейко Олександр Іванович|О. Гейко]], М. Реутський, О. Хахуда.

У складі роти [[Вовкогон Володимир|Володимира Вовкогона]] брав участь знищенні бронепоїзда. Міни заклали неподалік від [[Сулак]]а підривники [[Якименко]] та [[Буранов]]. Бійці роти Вовкогона розташувалися для розстрілу ворожих солдатів. 

Міни спрацювали добре. Партизани відкрили вогонь по гітлерівцях, які почали вискакувати із вагонів Але в селі була організована засада. Карателі із Сулака пішли в наступ і почали оточувати сміливців. Щоб не потрапити в оточення, партизани вирішили відступити. В цей час було тяжко поранено політрука роти Гаврила Мірошника. Партизанка-боєць [[Оля Мокренець]], яка виконувала і обов'язки медсестри, зробила йому перев'язку Поки перев'язала пораненого, партизани встигли відійти від колії. Тоді Оля сама почала виносити Мірошника з поля бою. В цей час карателі підійшли близько до позицій партизанів і оточили пораненого Мірошника і Олю. В розпалі бою, коли була дана команда відходити, партизани не помітили нестачі своїх двох бійців. Напевно вони подумали, що ті відступили раніше. Мірошник і Оля Мокренець потрапили в руки фашистів. 

Карателі доставили їх в Ніжинське гестапо. Гавруша помер дорогою, а Олю гестапівці піддають нелюдським катуванням. Відважна месниця не видала жодної партизанської таємниці. 

Щоб розкрити зв'язки населення з партизанським загоном, окупанти пішли на хитрість. Вони поклали трупи загиблих партизанів на привокзальній площі Ніжина, а переодягнуті гестапівці спостерігали, — чи хто впізнає їх, або почне забирати їх тіла. Але навчені гірким досвідом, ніхто «не клюнув» на цю хитрість. В одну із ночей трупи партизанів зникли. 

Вже після звільнення території від окупантів виявилося, що поліцаї закопали тіла Гавруші і Олі на одній із сусідніх садиб. [[Симоненко Микола Дмитрович|М. Д. Симоненко]] та дружина Мірошника — зв'язкова загону [[Мірошник Тетяна Федорівна|Тетяна Федорівна]] — відкопали трупи і по одягу впізнали партизанів. Тоді ж їх тіла були перехоронені в центральну [[Братська могила в центрі Носівки|братську могилу в центрі Носівки]] біля Носівської середньої школи № 1.

== Див. також ==
* [[Партизанська Носівщина]]

[[Категорія:Уродженці Плоского]]
[[Категорія:Партизани в Німецько-радянській війні]]
[[Категорія:Загиблі на Німецько-радянській війні]]
[[Категорія:Люди М]]