Відмінності між версіями «Микула Сергій Михайлович»
uk>Perohanych |
|||
| (Не показані 7 проміжних версій ще одного користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | '''Сергій Михайлович Микула''' (народився 1961 в Носівці) – радист, Майстер спорту СРСР з багатоборства радистів, призер республіканських і учасник всесоюзних змагань. | + | [[Файл:Сергій Микула.jpg|міні|Сергій Микула]] |
| + | |||
| + | '''Сергій Михайлович Микула''' (народився [[29 вересня]] [[1961]] в Носівці) – радист, Майстер спорту СРСР з багатоборства радистів, призер республіканських і учасник всесоюзних змагань. | ||
== До життєпису == | == До життєпису == | ||
| Рядок 5: | Рядок 7: | ||
В 1980-х — 1990-х — керівник гуртків радіобагатоборства [[Станція юних техніків|Носівської станції юних техніків]]. | В 1980-х — 1990-х — керівник гуртків радіобагатоборства [[Станція юних техніків|Носівської станції юних техніків]]. | ||
| + | |||
| + | == Моєму вихованцеві сьогодні 60! == | ||
| + | :''Джерело: {{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4443557852438333/ | title = Моєму вихованцеві сьогодні 60 | publisher = Носівка Nosivka Носовка | author = Василь Кияниця | date = 29 вересня 2021}}'' | ||
| + | Пам’ятаю, як зараз, цих двох хлопців, які прийшли «записатися» на радіогурток. Була осінь 1974 року. А хлопці ці – Сергій Микула та Ігор Пузанов. | ||
| + | |||
| + | Хлопці з «вокзалу» знайшли СЮТ за оголошенням і випадковою підказкою дорослого незнайомця. Сергій про цю підказку незнайомця якось згадував так: | ||
| + | :''«Їду я в автобусі і листаю щойно куплену в книгарні книжку «Як стати радіоаматором». А тут на мою руку лягає доросла рука і чую питання: – Що, радіо цікавить? – Цікавить, відповідаю. – То йди до СЮТ, там радіогурток є – продовжує «дядечко»…'' | ||
| + | |||
| + | :''І далі у мене із ним зав’язалася розмова. Він так цікаво почав розповідати про те, що мене й так цікавило, що я б слухав і слухав. Але вже ось зупинка і чоловік розповів мені і де СЮТ, і де він живе… Виявилося, що то був носівський радіоаматор [[Ляшенко Михайло Прокопович|Михайло Прокопович Ляшенко]]. Увечері поділився наміром із товаришем Ігорем Пузановим. І він погодився «записуватися». Не міг дочекатися ранку…».'' | ||
| + | |||
| + | Наступного дня я й побачив хлопців, що прийшли «записатися». Обидва виявилися дуже здібними і охочими до занять. Бо було бажання і був внутрішній потяг. Сергій був на рік старшим за Ігоря, тому й на обласні змагання потрапив раніше. І там, в Чернігові, виявився найсильнішим школярем-телеграфістом. Хвала тренерові [[Коросташивець Олександр Іванович|Олександру Коросташивцю]], що на той час працював у СЮТ. А раз найсильніший, то й в Тернопіль на республіканські змагання довелося їхати. І на тих республіканських в Тернополі – третій результат! | ||
| + | |||
| + | В 1978 році Сергій Микула стає першим чемпіоном Чернігівщини з радіозв’язку. Його зараховують юніором до обласної дорослої збірної з багатоборства, одної із найсильніших в Україні. Сергій на підйомі, результати ростуть, але… призов до армії. Однак і там, довідавшись про його підготовку і перевіривши навички, зараховують Сергія до так званої «спортивної роти» в Гостомелі й до збірної Київського військового округу. Сергій стає в ряд найсильніших спортсменів в Україні, але вже поза Носівкою. | ||
| + | |||
| + | Зі змужнілим колишнім СЮТівцем я зустрівся в Білій Церкві на республіканській першості. – Результати високі й стабільні, ділиться Сергій, буду пробувати виконати норматив майстра спорту СРСР, сказав він. І таки домігся свого! Там, у Білій Церкві, він виконує нормативи майстра спорту! | ||
| + | |||
| + | Це виконання запам’яталося багатьом учасникам, тренерам і суддям своєю драматичністю. Багатоборство складалося із п’яти вправ. І от по чотирьох вправах Сергієм норматив майстра вже виконано. За ним слідкують всі учасники – адже виконання майстра спорту, це подія не рядова навіть в масштабі України. В Сергія залишилася одна вправа, яка до радіо не мала ніякого відношення, але була нав’язана тодішніми спортивними керівниками – гранатометання. | ||
| + | |||
| + | Воно виконувалося спортсменом макетом гранати Ф1 (в народі – «лимонка») вагою 600 грамів. Треба було влучити цією гранатою із відстані 35 метрів у дерев’яний щит розміром півтора на півтора метри. З десяти метань потрібно не менше семи влучень. І от ситуація: Сергієм зроблено вже дев’ять метань і шість влучень. Остання «лимонка», десята: потрапляє в щит і ти майстер спорту, ні – значить залишаєшся кандидатом. Слідкує увесь стадіон… | ||
| + | |||
| + | Пізніше Сергій розповідав: – Тримаю я ту гранату в руці, знаючи її ціну. Хвилювання зашкалює. Видно від цього з’являється міраж, що щит, в який треба влучити, почав плавати перед очима. Збираю до купи всю волю, бажання, згадую поради тренерів і метаю… Є!!! Є влучення у самий кінчик щита-мішені і суддя про влучення сигналізує піднятим прапорцем!! Є майстер спорту! | ||
| + | |||
| + | Після армії прийшов Сергій Микула працювати в Носівську СЮТ керівником радіогуртка, потім працював начальником радіостанції від ДТСААФ і знову в СЮТ. В «лихих» 90-х потрібно було годувати сім’ю, а в освіті зарплати не платили по вісім місяців. Пішов майстром на маслозавод, а потім, використовуючи набуті знання із радіотехніки, став на шлях підприємця. Так і працює. | ||
| + | |||
| + | А ще, починаючи із шкільних років, Сергій Михайлович полум’яний радіоаматор. Він встановив зв’язки з сотнями країн і територій світу, має престижні дипломи за свої досягнення. Своїми вмілими руками виготовив багато складних радіоконструкцій, антен і відремонтував сотні одиниць малої електроніки. Під його наставництвом прийшов у радіоаматорство внучок Саша. | ||
| + | |||
| + | Він, як і дідусь, виявився надзвичайно здібним і старанним. Так сталося, що [[Макуха Олександр Євгенійович|Саша Макуха]], не чекаючи довго, під моїм керівництвом, доки ще існувала Носівська СЮТ, теж став майстром спорту України! Наймолодшим в Україні майстром спорту з радіо! Життя триває! З води й роси Вам, Сергію Михайловичу на довгі роки! | ||
| + | |||
| + | © [[Кияниця Василь Васильович|Василь Кияниця]] (VasilVas Nosivka-syut) | ||
| + | |||
| + | == Посилання == | ||
| + | * https://www.facebook.com/profile.php?id=100002582305978 Сергій Микула | ||
[[Категорія:Уродженці Носівки]] | [[Категорія:Уродженці Носівки]] | ||
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]] | [[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]] | ||
[[Категорія:Радисти]] | [[Категорія:Радисти]] | ||
| − | [[Категорія:Майстри спорту СРСР]] | + | [[Категорія:Майстри спорту СРСР]] |
| + | [[Категорія:Керівники гуртків СЮТ]] | ||
[[Категорія:Люди М]] | [[Категорія:Люди М]] | ||
Поточна версія на 13:53, 17 лютого 2022
Сергій Михайлович Микула (народився 29 вересня 1961 в Носівці) – радист, Майстер спорту СРСР з багатоборства радистів, призер республіканських і учасник всесоюзних змагань.
До життєпису[ред. | ред. код]
Навчався в школі № 4, а пізніше – в № 1, живе в Носівці.
В 1980-х — 1990-х — керівник гуртків радіобагатоборства Носівської станції юних техніків.
Моєму вихованцеві сьогодні 60![ред. | ред. код]
- Джерело: Василь Кияниця: Моєму вихованцеві сьогодні 60, Носівка Nosivka Носовка, 29 вересня 2021
Пам’ятаю, як зараз, цих двох хлопців, які прийшли «записатися» на радіогурток. Була осінь 1974 року. А хлопці ці – Сергій Микула та Ігор Пузанов.
Хлопці з «вокзалу» знайшли СЮТ за оголошенням і випадковою підказкою дорослого незнайомця. Сергій про цю підказку незнайомця якось згадував так:
- «Їду я в автобусі і листаю щойно куплену в книгарні книжку «Як стати радіоаматором». А тут на мою руку лягає доросла рука і чую питання: – Що, радіо цікавить? – Цікавить, відповідаю. – То йди до СЮТ, там радіогурток є – продовжує «дядечко»…
- І далі у мене із ним зав’язалася розмова. Він так цікаво почав розповідати про те, що мене й так цікавило, що я б слухав і слухав. Але вже ось зупинка і чоловік розповів мені і де СЮТ, і де він живе… Виявилося, що то був носівський радіоаматор Михайло Прокопович Ляшенко. Увечері поділився наміром із товаришем Ігорем Пузановим. І він погодився «записуватися». Не міг дочекатися ранку…».
Наступного дня я й побачив хлопців, що прийшли «записатися». Обидва виявилися дуже здібними і охочими до занять. Бо було бажання і був внутрішній потяг. Сергій був на рік старшим за Ігоря, тому й на обласні змагання потрапив раніше. І там, в Чернігові, виявився найсильнішим школярем-телеграфістом. Хвала тренерові Олександру Коросташивцю, що на той час працював у СЮТ. А раз найсильніший, то й в Тернопіль на республіканські змагання довелося їхати. І на тих республіканських в Тернополі – третій результат!
В 1978 році Сергій Микула стає першим чемпіоном Чернігівщини з радіозв’язку. Його зараховують юніором до обласної дорослої збірної з багатоборства, одної із найсильніших в Україні. Сергій на підйомі, результати ростуть, але… призов до армії. Однак і там, довідавшись про його підготовку і перевіривши навички, зараховують Сергія до так званої «спортивної роти» в Гостомелі й до збірної Київського військового округу. Сергій стає в ряд найсильніших спортсменів в Україні, але вже поза Носівкою.
Зі змужнілим колишнім СЮТівцем я зустрівся в Білій Церкві на республіканській першості. – Результати високі й стабільні, ділиться Сергій, буду пробувати виконати норматив майстра спорту СРСР, сказав він. І таки домігся свого! Там, у Білій Церкві, він виконує нормативи майстра спорту!
Це виконання запам’яталося багатьом учасникам, тренерам і суддям своєю драматичністю. Багатоборство складалося із п’яти вправ. І от по чотирьох вправах Сергієм норматив майстра вже виконано. За ним слідкують всі учасники – адже виконання майстра спорту, це подія не рядова навіть в масштабі України. В Сергія залишилася одна вправа, яка до радіо не мала ніякого відношення, але була нав’язана тодішніми спортивними керівниками – гранатометання.
Воно виконувалося спортсменом макетом гранати Ф1 (в народі – «лимонка») вагою 600 грамів. Треба було влучити цією гранатою із відстані 35 метрів у дерев’яний щит розміром півтора на півтора метри. З десяти метань потрібно не менше семи влучень. І от ситуація: Сергієм зроблено вже дев’ять метань і шість влучень. Остання «лимонка», десята: потрапляє в щит і ти майстер спорту, ні – значить залишаєшся кандидатом. Слідкує увесь стадіон…
Пізніше Сергій розповідав: – Тримаю я ту гранату в руці, знаючи її ціну. Хвилювання зашкалює. Видно від цього з’являється міраж, що щит, в який треба влучити, почав плавати перед очима. Збираю до купи всю волю, бажання, згадую поради тренерів і метаю… Є!!! Є влучення у самий кінчик щита-мішені і суддя про влучення сигналізує піднятим прапорцем!! Є майстер спорту!
Після армії прийшов Сергій Микула працювати в Носівську СЮТ керівником радіогуртка, потім працював начальником радіостанції від ДТСААФ і знову в СЮТ. В «лихих» 90-х потрібно було годувати сім’ю, а в освіті зарплати не платили по вісім місяців. Пішов майстром на маслозавод, а потім, використовуючи набуті знання із радіотехніки, став на шлях підприємця. Так і працює.
А ще, починаючи із шкільних років, Сергій Михайлович полум’яний радіоаматор. Він встановив зв’язки з сотнями країн і територій світу, має престижні дипломи за свої досягнення. Своїми вмілими руками виготовив багато складних радіоконструкцій, антен і відремонтував сотні одиниць малої електроніки. Під його наставництвом прийшов у радіоаматорство внучок Саша.
Він, як і дідусь, виявився надзвичайно здібним і старанним. Так сталося, що Саша Макуха, не чекаючи довго, під моїм керівництвом, доки ще існувала Носівська СЮТ, теж став майстром спорту України! Наймолодшим в Україні майстром спорту з радіо! Життя триває! З води й роси Вам, Сергію Михайловичу на довгі роки!
© Василь Кияниця (VasilVas Nosivka-syut)
Посилання[ред. | ред. код]
- https://www.facebook.com/profile.php?id=100002582305978 Сергій Микула
