Редагування Микула Сергій Михайлович

[[Файл:Сергій Микула.jpg|міні|Сергій Микула]]

'''Сергій Михайлович Микула''' (народився [[29 вересня]] [[1961]] в Носівці) – радист, Майстер спорту СРСР з багатоборства радистів, призер республіканських і учасник всесоюзних змагань.

== До життєпису ==
Навчався в школі № 4, а пізніше – в № 1, живе в Носівці. 

В 1980-х — 1990-х — керівник гуртків радіобагатоборства [[Станція юних техніків|Носівської станції юних техніків]].

== Моєму вихованцеві сьогодні 60! ==
:''Джерело: {{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/posts/4443557852438333/ | title = Моєму вихованцеві сьогодні 60 | publisher = Носівка Nosivka Носовка | author = Василь Кияниця | date = 29 вересня 2021}}''
Пам’ятаю, як зараз, цих двох хлопців, які прийшли «записатися» на радіогурток. Була осінь 1974 року. А хлопці ці – Сергій Микула та Ігор Пузанов.

Хлопці з «вокзалу» знайшли СЮТ за оголошенням і випадковою підказкою дорослого незнайомця. Сергій про цю підказку незнайомця якось згадував так: «Їду я в автобусі і листаю щойно куплену в книгарні книжку «Як стати радіоаматором». А тут на мою руку лягає доросла рука і чую питання: – Що, радіо цікавить? – Цікавить, відповідаю. – То йди до СЮТ, там радіогурток є – продовжує «дядечко»…

І далі у мене із ним зав’язалася розмова. Він так цікаво почав розповідати про те, що мене й так цікавило, що я б слухав і слухав. Але вже ось зупинка і чоловік розповів мені і де СЮТ, і де він живе… Виявилося, що то був носівський радіоаматор [[Ляшенко Михайло Прокопович|Михайло Прокопович Ляшенко]]. Вечором поділився наміром із товаришем Ігорем Пузановим. І він погодився «записуватися». Не міг дочекатися ранку…».

Наступного дня я й побачив хлопців, що прийшли «записатися». Обидва виявилися дуже здібними і охочими до занять. Бо було бажання і був внутрішній потяг. Сергій був на рік старшим за Ігоря, тому й на обласні змагання потрапив раніше. І там, в Чернігові, виявився найсильнішим школярем-телеграфістом. Хвала тренерові [[Коросташивець Олександр Іванович|Олександру Коросташивцю]], що на той час працював у СЮТ. А раз найсильніший, то й в Тернопіль на республіканські змагання довелося їхати. І на тих республіканських в Тернополі – третій результат!

В 1978 році Сергій Микула стає першим чемпіоном Чернігівщини з радіозв’язку. Його зараховують юніором до обласної дорослої збірної з багатоборства, одної із найсильніших в Україні. Сергій на підйомі, результати ростуть, але… призов до армії. Однак і там, довідавшись про його підготовку і перевіривши навички, зараховують Сергія до так званої «спортивної роти» в Гостомелі й до збірної Київського військового округу. Сергій стає в ряд найсильніших спортсменів в Україні, але вже поза Носівкою.

Зі змужнілим колишнім СЮТівцем я зустрівся в Білій Церкві на республіканській першості. – Результати високі й стабільні, ділиться Сергій, буду пробувати виконати норматив майстра спорту СРСР, сказав він. І таки домігся свого! Там, у Білій Церкві, він виконує нормативи майстра спорту!

Це виконання запам’яталося багатьом учасникам, тренерам і суддям своєю драматичністю. Багатоборство складалося із п’яти вправ. І от по чотирьох вправах Сергієм норматив майстра вже виконано. За ним слідкують всі учасники – адже виконання майстра спорту, це подія не рядова навіть в масштабі України. В Сергія залишилася одна вправа, яка до радіо не мала ніякого відношення, але була нав’язана тодішніми спортивними керівниками – гранатометання. 

Воно виконувалося спортсменом макетом гранати Ф1 (в народі – «лимонка») вагою 600 грамів. Треба було влучити цією гранатою із відстані 35 метрів у дерев’яний щит розміром півтора на півтора метри. З десяти метань потрібно не менше семи влучень. І от ситуація: Сергієм зроблено вже дев’ять метань і шість влучень. Остання «лимонка», десята: потрапляє в щит і ти майстер спорту, ні – значить залишаєшся кандидатом. Слідкує увесь стадіон…

Пізніше Сергій розповідав: – Тримаю я ту гранату в руці, знаючи її ціну. Хвилювання зашкалює. Видно від цього з’являється міраж, що щит, в який треба влучити, почав плавати перед очима. Збираю до купи всю волю, бажання, згадую поради тренерів і метаю… Є!!! Є влучення у самий кінчик щита-мішені і суддя про влучення сигналізує піднятим прапорцем!! Є майстер спорту!

Після армії прийшов Сергій Микула працювати в Носівську СЮТ керівником радіогуртка, потім працював начальником радіостанції від ДТСААФ і знову в СЮТ. В «лихих» 90-х потрібно було годувати сім’ю, а в освіті зарплати не платили по вісім місяців. Пішов майстром на маслозавод, а потім, використовуючи набуті знання із радіотехніки, став на шлях підприємця. Так і працює.

А ще, починаючи із шкільних років, Сергій Михайлович полум’яний радіоаматор. Він встановив зв’язки з сотнями країн і територій світу, має престижні дипломи за свої досягнення. Своїми вмілими руками виготовив багато складних радіоконструкцій, антен і відремонтував сотні одиниць малої електроніки. Під його наставництвом прийшов у радіоаматорство внучок Саша. 

Він, як і дідусь, виявився надзвичайно здібним і старанним. Так сталося, що [[Макуха Олександр Євгенійович|Саша Макуха]], не чекаючи довго, під моїм керівництвом, доки ще існувала Носівська СЮТ, теж став майстром спорту України! Наймолодшим в Україні майстром спорту з радіо! Життя триває! З води й роси Вам, Сергію Михайловичу на довгі роки!

© [[Кияниця Василь Васильович|Василь Кияниця]] (VasilVas Nosivka-syut)

== Посилання ==
* https://www.facebook.com/profile.php?id=100002582305978 Сергій Микула

[[Категорія:Уродженці Носівки]]
[[Категорія:Випускники Носівської школи № 1]]
[[Категорія:Радисти]]
[[Категорія:Майстри спорту СРСР]]
[[Категорія:Керівники гуртків СЮТ]] 
[[Категорія:Люди М]]