Редагування Лопата Андрій Іванович

[[Файл:Андрій Лопата.jpg|міні|Андрій Лопата]]

'''Андрій Іванович Лопата''' (народився [[13 грудня]] [[1935]], Нова Басань, Бобровицького району — помер [[13 грудня]] [[2013]], [[Козари]] Носівського району) — педагог і письменник, автор двох книг, рідний брат художника і письменника [[Лопата Василь Іванович|Василя Лопати]].

== Родина ==
Народився на хуторі Поліновка (нині куток в межах села Нова Басань) на Чернігівщині у 1935 році. Є старшим братом художника і письменника Василя Лопати<ref>[http://culture.unian.net/ukr/detail/185575 Анна Ященко: Василь Лопата не лише малює гривні, а й пише про них] УНІАН</ref>.

Дружина, [[Лопата Галина Василівна|Лопата (дівоче Мойса) Галина Василівна]], живе в Козарах. Син [[Лопата Сергій Андрійович|Сергій]], військовий, живе в Чернігові, донька [[Лопата Оксана Андріївна|Оксана]], завідує бібліотекою в Козарах.

== Освіта ==
Закінчив Ніжинський педагогічний інститут.

== Трудова діяльність ==
Працював учителем у селі [[Коломійцівка]], потім з 1973 по 1998 років був директором [[Козарська школа|Козарської середньої школи]] Носівського району. 

Викладав російську мову й літературу. Керував гуртком радіоаматорів.

== Творчість ==
[[Файл:Кара Перуна.jpg|міні|Обкладинка книги «Кара Перуна». Художник [[Василь Лопата]]]]

Є автором книг:
* «Кара Перуна» / Редактор С. Реп'ях.&nbsp;— Чернігів: КП "Видаництво «Чернігівські обереги», 2008.&nbsp;— 240 с. тираж&nbsp;— 500 примірників, ISBN 978-966-533-380-7. Книга є збіркою оповідань, новел, усмішок та історичної повісті. Книга видана на виконання обласної програми «Українська книга»<ref>[http://svoboda.fm/culture/literature/195096.html «Кара Перуна» надійде до бібліотек] «[[Високий вал]]»</ref><ref>[http://www.cult.gov.ua/news/2009-01-04-815 Чернігівська обласна держадміністрація передала до бібліотек книгу «Кара Перуна»] Чернігівська обласна державна адміністрація</ref>. Ілюстрував книгу Народний художник України, лауреат Національної премії імені Т.Шевченка [[Василь Лопата]].
* «Хлопці з Оборів».&nbsp;— Чернігів: Десна Поліграф, 2011.&nbsp;— 184 с. тираж&nbsp;— 500 примірників, ISBN 978-966-2646-06-1
Був учасником літературної спілки «Чернігів», друкувався в літературних журналах та місцевій періодиці. Зокрема «[[Літературний Чернігів]]» в №&nbsp;1 за 2007 опублікував уривок з повісті «Кара Перуна» (с. 43-49)<ref>[http://lib.ndu.edu.ua/CGI/irbis64r_01/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=IBIS_PRINT&P21DBN=IBIS&S21STN=1&S21REF=&S21FMT=fullw_print&C21COM=S&S21CNR=&S21P01=0&S21P02=0&S21LOG=1&S21P03=K=&S21STR=%D0%A0%D0%95%D0%A6%D0%95%D0%9D%D0%97%D0%86%D0%AF lib.ndu.edu.ua]</ref>, в №&nbsp;1 за 2010&nbsp;— новелу «Новорічні вечори» (с. 40-41)<ref>[http://lib.ndu.edu.ua/CGI/irbis64r_91_opac/cgiirbis_64.exe?I21DBN=IBIS&P21DBN=IBIS&Z21ID=&S21REF=&S21CNR=&S21STN=1&S21FMT=fullwebr&C21COM=S&2_S21P02=1&2_S21P03=K=&2_S21STR=%D0%97%D0%86%D0%92 lib.ndu.edu.ua]</ref>, в №&nbsp;3 за 2011&nbsp;— оповідання «Стіна» <ref>[http://www.hvilya.com/publ/pobachiv_svit_chergovij_nomer_literaturnogo_chernigova/1-1-0-10 Побачив світ черговий номер «Літературного Чернігова»] «Хвиля Десни»</ref>.

== Бібліографія ==
;Публікації про Андрія Лопату
* [[Фурса Надія Григорівна|Надія Фурса]]: «На цій землі святій і грішній» / Газета «[[Носівські вісті]]» від 31 березня 2012. Рецензія на книги «Кара Перуна» і «Хлопці з Оборів», у рубриці «Книги наших земляків».
* {{Славні імена Носівщини}} / Лопата Андрій Іванович. Сторінка 21.
* [[Кияниця Василь Васильович|Василь Кияниця]] А тим часом у Козарах   [https://www.facebook.com/groups/628795813914575/permalink/4043231629137626/]

== Нарис про Андрія Лопату ==
:''[https://www.facebook.com/groups/28795813914575/permalink/2000948406699302/ Носівка Nosivka Носовка], 10 квітня 2019, автор [[Фурса Валерій Михайлович|Валерій Фурса]].'' 

Андрій Іванович Лопата відомий на Носівщині, насамперед, як директор [[Козарська середня школа|Козарської середньої школи]], що багато років очолював цей освітній заклад.

Народився він у 1935 році в селі Нова Басань на Бобровиччині. Після Другої світової війни закінчив навчання в школі, а потім - філологічний факультет Ніжинського педінституту ім.Гоголя. 

В шестидесятих роках минулого століття Андрій Іванович розпочав свою педагогічну діяльність в Коломійцівській восьмирічній школі.
А з 1973-1974 навчального року він вже, як досвідчений педагог, очолює Козарську школу і чверть століття залишається в ній директором. Завучем закладу стала працювати вчителька [[Грабовець Галина Олександрівна|Галина Олександрівна Грабовець]].

З 1974 року школа, одна з перших в районі, розпочала перехід до кабінетної системи навчання. Андрій Іванович докладає значних зусиль для обладнання кабінетів усіма необхідними матеріалами та наочністю.

В цей час у школі відбулася зміна поколінь, кількість класів-комплектів скоротилася, відповідно зменшилась і кількість вчителів у школі. Відбулася непроста перебудова навчально-виховного процесу аби школа змогла відповідати новим викликам. Та новому директору, разом з колегами-вчителями, вдалося гідно вирішити таке складне завдання і вивести школу в районні лідери.

Андрій Іванович був багатогранною обдарованою людиною і життя школи було цікавим, насиченим різними яскравими подіями. Учням в ній хотілося і навчатися і жити позакласним життям. 

З 1975 по 1985 рік у школі працювала колективна шкільна радіостанція, керівником якої був Андрій Іванович. На рахунку радіостанції тисячі радіозвязків з різними країнами. 

Іншим захопленням директора була фотографія. Він навчав цьому мистецтву своїх учнів. А його найкращі фотографії прикрашали районні фотовиставки.

Іще однією гранню таланту Андрія Івановича була його літературна діяльність. На початку своєї педагогічної діяльності в 1960-х роках він розпочав писати збірку повістей, оповідань, казок, яка побачила світ у 2011 році і називається «Хлопці з Оборів».

Тяжким, голодним, некомфортним було життя героїв збірки «Хлопці з Оборів», поведінка їх іноді була далека від правил етикету, та вони метикували, докладали фантазії, щоб вижити. А ще люди понад усе цінували дружбу (у дружбі та злагоді не пропадем), розум, доброту, відчайдушність і поважали старість.

Інша його книга – «Кара Перуна» була видана в Чернігові у 2008 році. Це збірка оповідань, новел не схожих між собою, часом химерних, але правдивих. Також в цій книзі є цікава, хвилююча, трагічна, однойменна з назвою книги «Кара Перуна» повість з часів Київської Русі.
Устами героїв автор ставить низку суспільно значимих запитань собі й сучасникам: «Куди йшли?», «Куди йдемо».

У 1990 році Андрій Іванович Лопата став лауреатом почесної педагогічної премії імені Н.К. Крупської.

== Сьогодні йому було б 85…. ==

:''Автор [[Кияниця Василь Васильович|Василь Кияниця]].''  
Я приятелював з Андрієм Івановичем Лопатою, директором Козарської школи. Сьогодні йому було б 85 років. А він не дожив. Помер на свій день народження в 2013 році. Добре пам'ятаю той сумний зимовий день. Повертаючись з похорону до Носівки, спільні друзі запропонували мені написати і надрукувати в «Носівських Вістях» згадку про А. Лопату. Сьогодні відшукав тоді написане. Прочитав. Все основне про Андрія Івановича є. Вирішив нічого не змінювати. Отже, згадка про Особистість на Носівщині:

13 грудня у свій 78 день народження, на свято Андрія, пішов із життя Андрій Іванович Лопата. Не стало Великого Вчителя, талановитого письменника і художника, фотоаматора, вмілого і надзвичайно мудрого директора школи, вишуканого сільського інтелігента… Важко перелічити всі таланти якими була наділена ця скромна і водночас незламна і горда особистість.
Народився Андрій Іванович на хуторі Поліновка (нині куток в межах села Нова Басань) на Бобровиччині. Сповна спізнавши всі лихоліття, що припали не його дитинство, напівсирітство і важке злиденне сільське життя, він закінчив школу і Ніжинський педінститут. Спершу працював вчителем у Коломійцівці. Мав вагомі педагогічні здобутки, керував гуртками. Став відмінником освіти УРСР.

Проте якнайповніше його педагогічний і організаторський таланти розкрилися на посаді директора Козарської середньої школи. Впродовж чверті століття енергійний і невтомний директор впроваджував у навчальний процес найновіші наукові досягнення, конструював і власноруч виготовляв небачені в Україні технічні засоби навчання. Кабінети і коридори школи постійно і регулярно збагачувались чудово намальованими ним картинами. У школі працювали винайдені і сконструйовані ним радіостанція і метеостанція, обладнані навчальні кабінети, чепурилися приміщення і подвір’я. За багатим і надто новаторським досвідом їхали до А.І. Лопати з усіх усюд. Неодноразово збирались у Козарах республіканські і навіть всесоюзні педагогічні семінари.

З виходом на пенсію, розкрився ще один талант Андрія Івановича – письменницький. Він написав історичну повість «Кара Перуна», збірку оповідань, новел і усмішок. Ще зовсім недавно вийшла з друку його чергова збірка оповідань «Хлопці з Оборів». А на робочому столі письменника залишилась щойно завершена і вже підготовлена до друку чергова книга…

Сумує село, сумують сотні колишніх його учнів. Померла видатна людина, життя якої було присвячено людям. Вічна тобі пам’ять наш дорогий колего, друг, товариш. У серцях тих, хто тебе знав, хто мав щастя спілкуватися з тобою, пам’ять про тебе залишиться назавжди.

== А тим часом у Козарі ==
: ''Джерело: {{cite web | url = https://www.facebook.com/groups/628795813914575/permalink/4043231629137626/ | title = А тим часом у Козарі | Facebook | publisher = Носівка Nosivka Носовка| author = [[Кияниця Василь Васильович|Василь Кияниця]] | date = 15 травня 2021 | accessdate = | language = }}''

В 1973 році Козарську восьмирічну школу очолив Андрій Іванович Лопата. До цього він працював учителем у Коломійцівській школі. А за домашнє хобі мав аматорську радіостанцію і у вільний час експериментував, проводячи аматорські зв’язки. Створити колективну радіостанцію для дітей в Коломійцівці йому не вдавалося. Надто справа була таємничою для керівництва і ніхто не хотів брати на себе відповідальність перед КГБ (КДБ) на випадок чого.

А тут сам тепер став директором, готовим взяти відповідальність за дитячу шкільну колективну радіостанцію. Знайшов він тоді СЮТ в Носівці і поділився зі мною своїми намірами. Для мене це був неочікуваний подарунок! Відкрилася перспектива створення колективної радіостанції при СІЛЬСЬКІЙ школі! Допоміг я тоді Андрію Івановичу всім, чим тільки міг… При цьому я щиро йому дивувався: вчитель-філолог і такі глибокі знання фізики, радіо і електротехніки! Йому знадобилося трохи більше року, щоб виготовити передавач і дитячі голоси з українського поліського села Козари залунали у світовому етері! Знаками оклику, які я тут ставлю, я хочу ще раз передати своє захоплення різнобічними талантами цієї особистості.

Він міг просто бути хорошим директором. Робота, дім, робота… Але він так не міг. Він був творець, новатор, натхненник і організатор. Тепер важко, а мо й не можливо знайти таких директорів навчальних закладів. Подумати тільки, за три роки він змінив звичайну сільську школу до невпізнання, першим у районі, а згодом з’ясувалося, що першим в Україні перевів сільську школу на кабінетну систему навчання. Це в часи, коли не можливо було «дістати» двигуни з редукторами для автоматичного затемнення віконних штор, коли в дефіциті були екрани, проектори, магнітофони… Все було у дефіциті. А він діставав якісь вузли, переобладнував їх і пристосовував. І все починало працювати.

Андрій Іванович фактично навіть помічників не мав і пропадав у школі, буваючи дома тільки для сну. Він втілював свою мрію. Для оздоблення кабінетів сам малював наочність і картини, сам фотографував схеми і діаграми, писав тексти наочних посібників. Самостійно виготовив шкільну електронну метеостанцію – неймовірно нову й передову новинку тих часів. І що головне: біля Андрія Івановича весь час були діти, яким він передавав свої вміння і знання. Крім радіогуртка з колективною радіостанцією він особисто вів ще й фотогурток. Причому обидва його гуртки були серед кращих в області.

Така самовіддана праця молодого директора увінчалася успіхом. Козарську школу помітили у міністерстві освіти. Приїжджали вивчати його досвід роботи і визнали його одним із кращих в Радянському Союзі. В Козарській школі Носівського району на Чернігівщині наприкінці 70-х рр. проводилося аж два всесоюзні семінари по досвіду переводу сільських шкіл на кабінетну систему навчання.

При чому тут Носівська СЮТ? При тому, що ми надавали технічну і кадрову підтримку А.І. Лопаті. Це теж була наша невеличка філія при сільській школі. І теж – результативна. Крім двох гуртків директора, ще діяли при школі СЮТівські гуртки столярної справи і фізикотехнічний гурток, яким керував [[Грабовець Іван Смородійович|Іван Смородійович Грабовець]]. Славні часи були! Дітей вчили не тільки співати, танцювати, грати і плигати…

== Примітки ==
{{reflist}}

== Посилання ==
* [http://www.cult.gov.ua/news/2009-01-04-815 Про вихід у світ книжки «Кара Перуна»]
* https://uk.wikipedia.org/wiki/Лопата_Андрій_Іванович
* {{cite web | url = http://esu.com.ua/search_articles.php?id=56410 | title = Лопата Андрій Іванович | publisher = {{ЕСУ}} | author = [[Фурса Надія Григорівна|Фурса Н.]] | date = | accessdate = | language = }}
[[Категорія:Прозаїки]]
[[Категорія:Вчителі Козарської школи]]
[[Категорія:Директори шкіл]]
[[Категорія:Вчителі російської мови та літератури]]
[[Категорія:Люди Л]]
[[Категорія:Є у Вікіпедії]]