Редагування Кульбака Галина Леонтіївна
Матеріал з Енциклопедія Носівщини
Увага! Ви не авторизувалися на сайті. Ваша IP-адреса буде публічно видима, якщо Ви будете вносити будь-які редагування. Якщо Ви увійдете або створите обліковий запис, редагування будуть натомість пов'язані з Вашим іменем користувача, а ще у Вас з'являться інші переваги.
Редагування може бути скасовано. Будь ласка, перевірте порівняння нижче, щоб впевнитись, що це те, що ви хочете зробити, а потім збережіть зміни, щоб закінчити скасування редагування.
| Поточна версія | Ваш текст | ||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
В пам'яті залишився той святковий день — 1 вересня 1972 року, коли до нашого четвертого класу прийшла Галина Леонтіївна й повідомила, що вона буде нашим класним керівником та вчителем математики… І так це тривало довгих Щасливих сім років! Лише з роками ти починаєш розуміти яким неймовірним Талантом та Добротою вона володіла. Вона дійсно знала і розуміла кожного учня. На перше місце ставила формування людської основи, а не накопичення формальних знань… Вона мудро нам підкреслювала, що насамперед ми маємо стати й залишитися Людьми, а стосовно суми знань із різних сфер, то, говорила вона, саме життя підкаже пріоритети… Вчителька всіляко підтримувала учнів у яких є хист до точних наук, але при цьому діти із гуманітарними здібностями ніколи не були нею принижені… Вона завжди цікавилася тим як ми опановуємо всі навчальні дисципліни. Намагалася підтримати наші творчі плани стосовно майбутньої професії. Особливо раділа, коли хтось обирав педагогічну стежину. | В пам'яті залишився той святковий день — 1 вересня 1972 року, коли до нашого четвертого класу прийшла Галина Леонтіївна й повідомила, що вона буде нашим класним керівником та вчителем математики… І так це тривало довгих Щасливих сім років! Лише з роками ти починаєш розуміти яким неймовірним Талантом та Добротою вона володіла. Вона дійсно знала і розуміла кожного учня. На перше місце ставила формування людської основи, а не накопичення формальних знань… Вона мудро нам підкреслювала, що насамперед ми маємо стати й залишитися Людьми, а стосовно суми знань із різних сфер, то, говорила вона, саме життя підкаже пріоритети… Вчителька всіляко підтримувала учнів у яких є хист до точних наук, але при цьому діти із гуманітарними здібностями ніколи не були нею принижені… Вона завжди цікавилася тим як ми опановуємо всі навчальні дисципліни. Намагалася підтримати наші творчі плани стосовно майбутньої професії. Особливо раділа, коли хтось обирав педагогічну стежину. | ||
| − | Так, через багато років після школи вона мені із захопленням розповідала про нашу однокласницю | + | Так, через багато років після школи вона мені із захопленням розповідала про нашу однокласницю Власенко (Божок) Валентину Іванівну, яка стала надзвичайно талановитим філологом і все життя пропрацювала в рідній школі. Раділа вона успіхам ще одного нашого однокласника — [[Трухан Олександр Феодосійович|Трухана Олександра Феодосійовича]], який став знаним вченим в галузі методики викладання історії, кандидатом педагогічних наук доцентом Київського університету імені Бориса Грінченка… Вона знала про долю кожного з учнів нашого класу… При кожній нашій зустрічі запитувала про всіх… Складалося враження, що років після школи ніби й не було… |
Скажу відверто, що я десь і соромився зустрічатися із Вчителем, бо розумів, що не відповідаю тим сподіванням, на які вона очікувала… Прикро, що так думав я тоді, бо з роками ти все більше розумієш — істинний Вчитель завжди хоче бачити в тобі насамперед Людину, а не формальну анкету із твоїми кар'єрними здобутками! | Скажу відверто, що я десь і соромився зустрічатися із Вчителем, бо розумів, що не відповідаю тим сподіванням, на які вона очікувала… Прикро, що так думав я тоді, бо з роками ти все більше розумієш — істинний Вчитель завжди хоче бачити в тобі насамперед Людину, а не формальну анкету із твоїми кар'єрними здобутками! | ||
